Рішення

від 28.11.2013 по справі 919/1213/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2013 року справа № 919/1213/13

Господарський суду міста Севастополя у складі судді Лотової Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі господарську справу за позовом

Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(вул. Луначарського, буд. 5, м. Севастополь, 99011),

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1),

про стягнення 65 023,69 грн,

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився.

Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду міста Севастополя із позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 65 023,69 грн, з яких: 5 506,51 грн - заборгованість з орендної плати за період з 01.09.2012 по 04.02.2013; 435,72 грн - пеня, 1 289,22 грн - 30% річних, 57 792,24 грн - штраф.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нерухомого майна від 13.08.2010 №114-09 в частині своєчасної і повної оплати орендної плати.

Ухвалою суду від 22.10.2013 року порушено провадження у справі, справа призначена до розгляду у судовому засіданні.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їx задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з'явився, явку свого представника не забезпечив, вимоги ухвал суду від 06.11.2013, від 19.11.2013 не виконав, витребувані судом документи та письмовий відзив на позовну заяву з документальним та правовим обґрунтуванням своїхзаперечень суду не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце розгляду справи повідомлений за адресою місцезнаходження згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних oci6 та фізичних oci6 - підприємців.

Частиною першою статті 64 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у paзi ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних oci6 та фізичних осіб-підприємців. У paзi відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до частини 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що вирішення спору при неподанні відзиву на позовну заяву i витребуваних господарським судом матеріалів. Якщо відзив на позовну заяву i витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки явка учасників процесу судом обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

13.08.2010 між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради (далі - Орендодавець, позивач) та фізичної особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - Орендар, відповідач) був укладений договір оренди № 114-09 (далі - Договір), відповідно до п.1.1. якого з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду майно - вбудовані нежитлові приміщення загальною площею 99,10 кв.м., що складаються з: приміщень № 19-1, з № 19-3 по №19-7, з №19-13 по №19-15, №19-18, що складає 3/5 часток вбудованих нежилих приміщень загальною площею 164,10 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2, які знаходяться на балансі РЕП-17 (далі - об'єкт оренди) (а.с. 11-13).

Відповідно до пункту 2.5 Договору вступ орендаря у користування майном настає одночасно з підписанням акту прийому-передачі об'єкту оренди.

Згідно з пунктом 3.1 Договору, розмір орендної плати визначається відповідно до Рішення Севастопольської міської Ради №1617 від 13.03.2007 та рішення міської конкурсної комісії по оренді комунального майна (протокол від 27.10.2009 №15(13)-09). Орендна плата за користування приміщенням площею 74,50 кв.м. визначена рішенням міської комісії по оренді комунального майна(протокол від 27.10.2009 №15(13)-09). Орендна плата за використання приміщення №19-13, часткою коридору (№ 19-18) загальною площею 24,60 кв.м., зі входом у підвал, встановлена згідно з орендною ставкою - 12%, 15% від вартості об'єкту оренди, визначеної незалежною оцінкою майна, що передається в оренду, станом на 30.06.2010. Амортизаційні відрахування і вартість послуг орендодавця не включаються до орендної плати. До орендної плати не включені витрати на комунальні та експлуатаційні послуги, а також сума витрат балансоутримувача на сплату за користування земельною ділянкою.

Пунктом 3.2 Договору сторони узгодили, що орендна плата складає 1 605,34 грн. за місяць оренди і перераховується орендарем орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця, з яких

97% - у сумі 1 557,18 грн перераховуються на рахунок: місцевий бюджет міста Севастополя р/р 33213870700001 в ДУДК міста Севастополя, МФО 824509, ЗКПО 23895637, код платежу 22080400;

3 % - в сумі 48,16 грн перераховуються на рахунок: місцевий бюджет міста Севастополя р/р 31516933700001 в ДУДК міста Севастополя, МФО 824509, ЗКПО 23895637, код платежу 22080400.

У пункті 3.3 Договору сторони узгодили, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому місяцю.

Пунктом 4.4.3 Договору передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно вносити орендодавцю орендну плату, а також здійснювати інші платежі, пов'язані з використанням об'єкту оренди, в тому числі оплату комунальних та експлуатаційних послуг.

Відповідно до п.7.1. Договору, цей Договір діє з моменту підписання, нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору строком до 28.10.2014.

Актом прийому - передачі орендованого майна від 13.08.2010, складеним між сторонами, підтверджується передача позивачем відповідачу в оренду нерухомого майна, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 14).

Рішенням суду від 20.12.2012 у справi №5020-1193/2012 розірвано договір оренди нерухомого майна від 13.08.2010 №114-09, укладений між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради та фізичною особою-підприємцем фізичної особою-підприємцем ОСОБА_1.

30.08.2013 вказане майно повернуто позивачу згідно з актом прийому-передачі орендованого майна (арк. с. 30).

Проте, внаслідок неналежного виконання Орендарем умов Договору у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за період з 01.09.2012 по 04.02.2013 в сумі 5 506,51 грн, що i стало причиною звернення позивача до суду iз даним позовом.

Bceбiчно i повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (частина перша статті 175 Господарського кодексу України).

Організаційні та майнові відносини, пов'язані з передачею в оренду майна, яке перебуває у комунальній власності також регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-ХІІ (у редакції чинній на час вчинення правовідносин) (далі - Закон № 2269-ХІІ).

Так, відповідно до частини першої статті 2 вказаного Закону № 2269-ХІІ, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

З наведеною нормою узгоджується стаття 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України, одна особа (наймодавець) передає або зобов'язується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).

Статтями 10, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтями 284, 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, та є однією з істотних умов договору оренди.

Обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений також частиною третьою статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та частиною третьою статті 285 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Договором оренди від 13.08.2010 №114-09 встановлено, що орендна плата сплачується орендарем щомісячно.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статі 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Як встановлено судом, за умовами Договору (пункт 3.2) Орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу: Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки, в порушення наведених приписів, доказів погашення заборгованості по орендній платі відповідачем не надано, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 5 506,51 грн за період з 01.09.2012 по 04.02.2013 обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому судом враховано, що раніше, рішенням господарського суду містаСевастополя від 20.12.2012 у справi №5020-1193/2012 з відповідача на користь позивача стягнута заборгованість за цим же Договором оренди (Договір від 13.08.2010 №114-09), 30% річних, пеня та штраф, але за період, що передує позовному періоду у цій справі, а саме за період з 01.02.2012 по 31.08.2012 (арк. с. 62-66).

Також позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 30% річних в сумі 1 289,22 грн.

Суд вважає дану вимогу такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статей 526, 625 Цивільного кодексу України зобов'язання повинна виконуватись належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший poзмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 8.6 Договору сторони встановили, що у paзi прострочення внесення орендної плати понад 30 календарних днів, Орендодавець має право вимагати, а Орендар зобов'язаний сплатити на користь Орендодавця 30% річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 30% річних (арк. с. 10), суд визнав його вірним, а отже, позовні вимоги в частині стягнення тридцяти процентів річних від простроченої суми (5 506,51 грн) в розмірі 1 289,22 грн є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Згідно з частиною першою статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Позивач просить стягнути з відповідача суму штрафу у розмірі 57 792,24 грн., враховуючи положення пункту 8.7 Договору, згідно з яким у випадку прострочення внесення орендної плати більш ніж на 60 календарних днів, Орендатор сплачує на користь Орендодавця зверх збитків штраф в сумі, що дорівнює трикратному розміру річної орендної плати за Договором.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Стаття 217 Господарського кодексу України визначає види правових засобів відповідальності у сфері господарювання (господарські санкції) як заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки; такими засобами є: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов'язання або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя статті 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), і, у разі його порушення настають правові наслідки встановлені договором або законом.

У разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штраф - господарську санкцію у вигляді грошової суми (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Зважаючи на те, що судом встановлено факт порушення виконання відповідачем обов'язку щодо внесення орендної плати, суд вважає правомірним нарахування позивачем штрафу у зв'язку з неналежним та несвоєчасним невиконанням відповідачем грошового зобов'язання.

Для визначення розміру штрафу позивачем за основу взятий розмір орендної плати за рік - 1 605,34*12 = 19 264,08 грн., таким чином загальний розмір штрафу за розрахунком позивача становить 57 792,24 грн. ( 19 264,08 грн. * 3 = 57 792,24 грн.) (а.с. 8-9).

В той же час, стаття 233 Господарського кодексу України передбачає, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За приписами частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України також встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстави (підстав) для вчинення зазначеної дії.

Суд звертає увагу на пункт 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" за змістом якого, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Суд, вивчивши матеріали справи, враховуючи те, що заявлений до сплати штраф є надмірно великим порівняно із заборгованістю по орендній платі, вважає за можливе зменшити розмір заявленого до стягнення штрафу, встановивши його у розмірі 5 500,00 грн.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню штраф у сумі 5 500,00 грн.

Враховуючи викладене, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума штрафу у розмірі 5 500,00 грн.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі за період з 01.09.2012 по 04.02.2013 у розмірі 435,72 грн.

Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочений виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасні виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Таким чином, пеня є мірою відповідальності боржника за порушення ним строків виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до пункту 8.5 Договору, у випадку порушення строку внесення орендної плати, визначеного пунктом 3.2 Договору, Орендатор сплачує на користь Орендодавця зверх збитків пеню у розмірі 200 відсотків від облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Розмір пені, передбачений статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасні виконання грошових зобов'язань", обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 01.09.2012 по 04.02.2013 у розмірі 435,72 грн.

Перевіривши розрахунок пені (а.с. 9, 10), суд вважає, що вказаний розрахунок здійснений з урахуванням вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення 65 023,69 грн підлягають задоволенню частково у розмірі 12 731,45 грн, з яких: 5 506,51 грн - заборгованість з орендної плати за період з 01.09.2012 по 04.02.2013; 435,72 грн - пеня, 1 289,22 грн - 30% річних, 5 500,00 грн - штраф.

Відповідно до пункту 4.3 розділу 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Таким чином, витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 32, 33, 34, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1). Позов задовольнити частково.

2). Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомості про банківські реквізити у матеріалах справи відсутні ) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (вул. Луначарського, 5, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 25750044, на р/р місцевого бюджету м. Севастополя № 33213870700001 в Головному управлінні Державної казначейської служби України у місті Севастополі, МФО 824509, код ЄДРПОУ 38022717, код бюджетної класифікації 22080400) заборгованість у розмірі 12 731,45 грн (дванадцять тисяч сімсот тридцять одна грн. 45 коп.) , з яких: 5 506,51 грн - заборгованість з орендної плати за період з 01.09.2012 по 04.02.2013; 435,72 грн - пеня, 1 289,22 грн - 30% річних, 5 500,00 грн - штраф.

3). Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомості про банківські реквізити у матеріалах справи відсутні ) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (вул. Луначарського, 5, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 25750044, на р/р №37188003000416 у Головному управлінні Державної казначейської служби України у місті Севастополі, МФО 824509, код ЄДРПОУ 25750044) 1720,50 грн (одна тисяча сімсот двадцять грн. 50 коп.) судового збору .

Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

Повне рішення складено 03.12.2013.

Суддя Ю.В. Лотова