Ухвала

від 27.11.2013 по справі 815/4496/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2013 р.Справа № 815/4496/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Шляхтицького О.І.

при секретарі - Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року у справі за позовом приватного підприєcтва «Маком» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень №0000462220, №0000452220 від 12.03.2013 року, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення №0000462220, №0000452220 від 12.03.2013 року.

У судовому засідання позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що прийняті податкові повідомлення-рішення №0000462220, №0000452220 від 12.03.2013 року є необґрунтованими та такими, які не відповідають чинному законодавству, оскільки прийняті на підставі невірних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки та вважають, що вони винесені незаконно, пославшись на обставини зазначені у позові та додатках до нього.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив відмовити в задоволенні позову, в якості заперечень зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті в межах повноважень і на підставі діючого законодавства, а тому є правомірними з підстав, викладених у письмових запереченнях, а перевірка проведена та порушення встановлені відповідно до вимог діючого законодавства.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року позовні вимоги задоволені. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області №0000462220, №0000452220 від 12.03.2013 року.

Не погодившись з вказаним рішенням Державна податкова інспекція у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області звернулось з апеляційною скаргою на вказану постанову, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що Державною податковою інспекцією у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області проведено позапланову невиїзну перевірку ПП «Маком», код ЄДРПОУ 33509360, з питань дотримання вимог податкового, законодавства щодо взаєморозрахунків та правових відносин з ПП «ОТГ- Груп», код ЄДРПОУ 37351695 за період березень 2011 року та по ПП «Валенсія-5», код ЄДРПОУ 37351695 за період липень-вересень 2010 року та листопад 2010року, за результатами якої складено Акт № 25/22-213/33509360/647 від 28.02.2013 р.

В акті перевірки зроблено висновок про те, що ПП «Маком» порушено: 1.) п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року із змінами та доповненнями, п.198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Розділу V Податкового кодексу України із змінами та доповненнями, внаслідок чого завищено податковий кредит в розмірі 25942 грн., в тому числі: за липень 2010 року - 5725 грн., за серпень - 916 грн., за вересень - 3049 грн., за листопад - 13072 грн., за березень 2011 року - 3180 грн., який непов'язаний з подальшим використанням в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності ПП «Маком». 2.) п. 1.32 ст. 1 , п.5.1, п. 5.2.1 п. 5.2, п.п.5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зі змінами та доповненнями №283/97-ВР від 22.05.97р., пп.139.1.9, п. 139.1 ст. 139 ПК України , внаслідок чого занижено податок на прибуток в розмірі 32428 грн., в тому числі у 3 кв. 2010 року на 12113 грн., у 4 кв. на 16340 грн., у 1 кв. 2011 року на 3975 грн.

На підставі зазначеного акту ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 12.03.2013 року №0000452220 про збільшення суми грошових зобов'язань з податку на прибуток на суму 32428 грн. за основним платежем, за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 7114 грн. та №0000452220 про збільшення суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість за основним платежем на суму 25942грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - на суму 5691 грн.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями Приватне підприємство «Маком» подало скаргу на податкові повідомлення-рішення, за результатами розгляду скарги якої винесено рішення про результати розгляду від 11 квітня 2013 року за №80/10/10-2007, яким скарга ПП «Маком» залишена без задоволення. Не погоджуючись з результатами про розгляд первинної скарги ПП «Маком» подало повторну скаргу до Міністерства доходів і зборів України. 20 травня 2013 року повторна скарга розглянута та залишена без задоволення.

Після цього ПП «Маком» оскаржило наведені ППР у судовому порядку. З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Судова колегія встановила, що відповідачем за результатами перевірки складений акт № 25/22-213/33509360/647 від 28.02.2013 р. В розділі 3-му акту перевірки вказано, що згідно з показниками декларації з ПДВ ПП «Маком» відображено податковий кредит за: липень 2012 року по ПП «Валенсія 5» у розмірі 5725 грн.; серпень 2010 року по ПП «Валенсія 5» у розмірі 916 грн.; вересень 2010 року по ПП «Валенсія 5» у розмірі 3049 грн.; листопад 2010 року по ПП «Валенсія 5» у розмірі 13072 грн.; березень 2011 року по ПП «ОТГ-Груп» у розмірі 3180 грн.

Також в акті перевірки зазначено, що працівниками ДПІ у Суворовському районі м. Одеси складено акт №1863/23-6/36675443 від 24.04.2011 року «Про неможливість проведення перевірки суб'єкта господарювання Приватного підприємства «Валенсія 5» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами за період 07.10.2009 р. по 01.03.2011 р.

Відповідно до даних, які містяться в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 01 березня 2011 року проведена державна реєстрація припинення юридичної особи у зв'язку з банкрутством, таким чином станом на 24 квітня 2011 року ПП «Валенсія 5» було ліквідованим, як суб'єкт господарювання.

Відповідно до ч.4 ст. 91 Цивільного кодексу України , «Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення». Тому, станом на 01 березня 2011 року ПП «Валенсія 5» повністю втратило цивільну правоздатність та цивільну дієздатність.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що згідно звітів, наданих ПП «Валенсія 5» до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси неможливо встановити наявність умов для ведення господарської діяльності, наявність чи відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, підприємство не знаходиться за юридичною адресою, тому відповідно до частини 1, 5 ст. 203 , п.1, 2 ст. 215 , ст. 228 Цивільного кодексу України , усі операції купівлі-продажу за участю ПП «Валенсія 5» підпадають під ознаки нікчемності. Відповідач посилається в Акті перевірки на те, що правочини між ПП «Маком» та ПП «Валенсія 5» мають ознаки нікчемності, а щодо ПП «ОТГ- Груп» зроблено висновок про неможливість встановлення реальності здійснення фінансово-господарської діяльності, зокрема у березні 2011 року.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що вищезазначені твердження відповідача є помилковими виходячи з наступного.

Судом встановлено що, здійснюючи господарську діяльність, позивач укладав відповідні угоди із контрагентами: ПП «Валенсія 5», ПП «ОТГ- Груп».

Згідно зі ст.202 Цивільного кодексу України угода є вольовим актом, направленим на досягнення відповідного результату; угода може бути двосторонньою. Якщо угода є двосторонньою, то вона є договором. Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України позивач є вільною особою щодо вибору свого контрагенту та визнанні умов договору.

Відповідно до ст.180 Податкового кодексу України , будь-яка особа, що провадить господарську діяльність, реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Згідно з п.п. 7.2.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» , право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону . ПП «Валенсія 5» була зареєстрована платником податку на додану вартість, підтвердженням є дані акту в якому зазначається, що свідоцтво ПДВ було анульовано після ліквідації підприємства.

Відповідно до п.7.5.ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» , якій діяв на час проведення господарських операцій, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.198.1. ст.198 ПК України , право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; п. 198.2. ст.198 ПК України , датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.п.7.4.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» , не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями .

Також відповідні вимоги закріплені у п. 198.6. ст. 198 ПК України , що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями , іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкові накладні оформлені належним чином відповідно до вимог п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» .

Стосовно ПП «ОТГ-Груп», судом першої інстанції встановлено, що під час перевірки були надані всі первинні документи, які підтверджують правомірність віднесення до декларації з податку на додану вартість податкового кредиту у розмірі 3180 грн., оскільки податкові накладні оформлені відповідно до вимог ст.201 Податкового кодексу України .

Посилання на акт перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси про неможливість встановити реальність здійснення фінансово-господарської діяльності ПП «ОТГ-Груп» в березні 2011 року, оскільки підприємство відсутнє за місцем реєстрації, суд першої інстанції вірна вважає неправомірним, оскільки дійсність господарської операції підтверджується податковою накладною, видатковою накладною, рахунком-фактурою та випискою з банку про оплату за товар. При цьому в акті зазначено, що остання звітність подана контрагентом 26.04.2011р. (податкова декларація № 117917) хоча і помилково, а у позивача з ПП «ОТГ-Груп» була тільки одна господарська операція з постачання товару в березні 2011 року.

Крім того, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, тобто нереальність здійснення фінансово-господарської діяльності не призводить до реальних змін майнового стану платника податків. Але відповідачем, на якого покладено обов'язок доведення правомірності прийнятого рішення, не надані будь-які докази відсутності реальних змін майнового стану платника податків.

Відповідно до п. 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктами 2.1, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, передбачено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , первинні документи, тобто податкові, видаткові накладні, рахунки, довіреності, акти виконаних робіт, акти прийому - передачі товарів, робіт, послуг повинні бути оформлені на паперових носіях та при наявності певних обов'язкових реквізитів.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані до суду первинні документи складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року , тобто відповідають вимогам чинного законодавства щодо надання документу юридичної сили і доказовості.

В бухгалтерському обліку ПП «Маком» відображено отримання та оприбуткування отриманого товару від ПП «Валенсія 5» та ПП «ОТГ-Груп».

В розділі 4 акту перевірки вказується, що ПП «Маком» формувало валові витрати за результатами взаємовідносин з ПП «Валенсія 5» та ПП «ОТГ-Груп»: з ПП «Валенсія 5» у 3 кв. 2010р. становить 48450грн., у 4 кв. 2010р. становить 65360грн.; з ПП «ОТГ-Груп» у 1 кв. 2011р. становить 15900грн.

Механізм справляння податку на прибуток по взаємовідносинам з ПП «Валенсія 5» регулювався Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» .

Відповідно до п.5.1 ст.5 цього Закону , валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно з п.5.2. ст.5 Закону , до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з ч.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону , не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимогами вищевказаних статей Закону чітко зазначено підстави віднесення до складу валових витрат та сум по господарським операціям з контрагентами. Під час перевірки були надані всі розрахункові документи по операціям з ПП «Валенсія 5», які підтверджують правомірність віднесення сум до складу валових витрат.

Щодо операції з ПП «ОТГ-Груп» то дані правовідносини врегульовані Податковим кодексом України . Згідно з п.14.1.27. ст.14 Податкового кодексу України , витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Відповідно до п. 138.2. ст.138 Податкового кодексу України , витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу .

Згідно з п. 139.1.9. ст.139 Податкового кодексу України , витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не відносяться до складу валових витрат.

Виходячи з аналізу вищевказаних норм кодексу, чітко вбачається, що тільки первинні документи бухгалтерського обліку дають підстави для формування валових витрат. Визначальним критерієм для кваліфікації діяльності суб'єкта господарювання є спрямованість на отримання прибутку.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що під час перевірки посадовою особою відповідача неправомірно не враховані первинні бухгалтерські документи, які підтверджуютьсь оприбуткування та сплату вартості товару, який в подальшому був реалізований. При цьому, суд першої інстанції вірно критично оцінив посилання відповідача на висновки актів перевірки, якими встановлені відсутність умов здійснення господарської діяльності з боку ПП «Валенсія 5» та ПП «ОТГ-Груп», з яким хоча пов'язаний взаємовідносинами позивач, але це не може бути підставою для висновків про порушення податкового законодавства, саме ТОВ «Маком».

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Зазначене знайшло своє відображення у Постанові Верховного суду України по справі №21-47а10 від 31.01.2011 року, Постанові Верховного суду України по справі №21-573во10 від 01.06.2010 року. У Постанові Президії Верховного Суду України та Президії Ради суддів України № 7 від 03.04.2009 «Про стан здійснення судочинства адміністративними судами» наголошено, що згідно з практикою Верховного Суду України у даній категорії справ під час судового засідання судом мають з'ясовуватися обставини щодо фактичного наміру підприємства одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, товари, що булі надані ПП «Валенсія 5», ПП «ОТГ-Груп» на адресу ТОВ «Маком», були використані останнім в господарській діяльності та поставлені на адресу інших контрагентів. Мета постачань: отримання прибутку від господарських операцій.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що обставини одержання економічного ефекту, за наслідками придбання товарів, зміни майнового стану позивача у зв'язку із здійсненням господарськиї операцій не спростовано актом перевірки та підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи. Крім того, на момент здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами, вказані підприємства були зареєстровані як платники податку на додану вартість, а отже відповідно до ст. 9 Закону про ПДВ мали право виписувати податкові накладні.

Тому, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що податковим органом безпідставно та необґрунтовано зроблено висновки про порушення ТОВ «Маком» вимог податкового законодавства, адже позивачем підтверджені факти здійснення господарських операцій відповідними первинними документами, а тому оскаржені податкові повідомлення-рішення прийняті всупереч також п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України та підлягають скасуванню.

Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 28.11.2013 року.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький