Постанова

від 27.11.2013 по справі 809/3173/13-а

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2013 р. Справа № 809/3173/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Суддя Остап'юк С.В.,

за участю секретаря Руміша В.Я.,

прокурора: Голіней О.М.,

представника позивача: Ковалюк Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом заступника прокурора міста Івано-Франківська в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську Головного управління Міністерства доходів і зборів України в Івано-Франківській області до приватного підприємства "Біо-імпульс" про стягнення податкового боргу в розмірі 17 280, 74 гривень, -

ВСТАНОВИВ:

17.10.2013 року заступник прокурора міста Івано-Франківська в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську Головного управління Міністерства доходів і зборів України в Івано-Франківській області (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до приватного підприємства "Біо-імпульс" (далі - відповідач) про стягнення податкового боргу в розмірі 49 780, 74 гривень.

В судовому засіданні позивач зменшив розмір позовних вимог, у зв'язку із сплатою відповідачем податкового боргу на суму 32 500 гривень та просив стягнути податковий борг з сплати єдиного податку в розмірі 17 280,7 4 гривень.

Позовні вимоги, з врахуванням зменшення розміру позовних вимог, мотивовані тим, що відповідачем протиправно, в порушення підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України не сплачено єдиний податок та пеню в загальному розмірі 17 280, 74 гривень, внаслідок чого утворено податковий борг у цій же сумі, який відповідачем не сплачено.

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з мотивів викладених в позовній заяві. Просили стягнути з відповідача 17 280, 74 гривень податкового боргу.

Відповідач в судове засідання не з'явився, без поважних причин та без повідомлення про причини неприбуття хоча, про дату, час та місце судового розгляду справи був належним чином повідомлений. Правом подання письмового заперечення проти заявленого позову не скористався, а тому, у відповідності до положення частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, справу вирішено за відсутності відповідача на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення прокурора, представника позивача, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити з таких мотивів.

Судом встановлено, що приватне підприємство "Біо-імпульс" є юридичною особою, якій присвоєно ідентифікаційний код - 34078661.

Відповідач перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у місті Івано-Франківську Головного управління Міністерства доходів і зборів України в Івано-Франківській області, є платником єдиного податку, відноситься до ІV групи платника єдиного податку.

Відповідачем допущено утворення податкового боргу 17 280, 74 гривень, що виник в результаті несплати 16 601, 92 гривень єдиного податку та пені, нарахованої державним податковим органом, в розмірі 678,82 гривень.

Суми невиконаних відповідачем грошових зобов'язань з сплати єдиного податку визначені податковими деклараціями платника єдиного податку - юридичної особи за 2012 рік, І квартал 2013 року, І - ІІ квартали 2013 року, поданих позивачу 11.02.2013 року, 08.05.2013 року та 06.08.2013 року відповідно.

Пеня в розмірі 678,82 гривень позивачем визначена самостійно.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пунктів 6.1 статті 6 Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Відповідно статті 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори (пункт 8.1). До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад (пункт 8.3).

Згідно підпункту 10.1.2 пункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України до місцевих податків належать єдиний податок.

Статтею 16 Податкового кодексу України визначені обов'язки платника податків, згідно положень якої платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3.), сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4).

Положеннями статті 36 Податкового кодексу України визначено суть податкового обов'язку, згідно положень якої податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1). Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором (пункт 36.2). Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом (пункт 36.3).

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлюються Главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України.

Згідно пункту 291.2 статті 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Відповідно пункту 291.3. статті 291 Податкового кодексу України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Підпунктом 298.1.1 пункту 298.1 статті 298 Податкового кодексу України передбачено, що для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до органу державної податкової служби заяву.

Згідно пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на 6 груп платників єдиного податку.

Відповідно підпункту 4 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу четверта група - юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: середньооблікова кількість працівників не перевищує 50 осіб; обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень.

У відповідності до пункту 296.3 статті 296 даного Кодексу платники єдиного податку другої - шостої груп подають до органу державної податкової служби податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.

Абзацом 2 пункту 294.1 статті 294 Податкового кодексу України встановлено, що податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку другої - шостої груп є календарний квартал.

Статтею 293 Податкового кодексу України встановлені ставки єдиного податку.

У відповідності до підпункту 293.3.1 статті 293.3 статті 293 Податкового кодексу України відсоткова ставка єдиного податку встановлюється у розмірі для третьої і четвертої груп платників єдиного податку: 3 відсотки доходу - у разі сплати податку на додану вартість згідно з цим Кодексом; 5 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Згідно пункту 295.3 статті 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку третьої - шостої груп сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

У відповідності до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Таким чином, грошові зобов'язання відповідача з сплати єдиного податку є узгодженими з моменту подання податкових декларацій. Відповідачем порушено норми статей 16, 57, 295 Податкового кодексу України та не сплачено суму узгодженого податкового зобов'язання з сплати єдиного податку за 2012 рік, І квартал 2013 року, І - ІІ квартали 2013 року в розмірі 17 280, 74 гривень.

Відповідно до пункту 14.1.175 статті 14 Податкового кодексу України сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання утворює податковий борг.

Пунктом 10.6 статті 10 Податкового кодексу України зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

Відповідно підпункту 129.1.1. пункту 129.1. статті 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Згідно пункту 129.4. цієї статті даного Кодексу пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Як встановлено судом, позивачем на суму невиконаних відповідачем грошових зобов'язань з сплати єдиного податку нарахована пеня в розмірі 678,82 гривень.

Таким чином, 16 601, 92 гривень єдиного податку та 678,82 гривень пені, нарахованої позивачем на суми несплачених зобов'язань з цих же платежів утворюють податковий борг відповідача в розмірі 17 280, 74 гривень, який ним не сплачено.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний погасити податковий борг. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, даний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно підпункту 20.1.18. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно пункту 95.3 статті 95 Кодексу стягнення коштів з рахунків платника податків у банках обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно пункту 95.4. статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що заявлена до стягнення сума є узгодженою та являється податковим боргом відповідача перед бюджетом, який ним не сплачено та підлягає стягненню з рахунків у банках, що обслуговують відповідача та за рахунок готівки, що йому належить в бюджету в розмірі 17 280, 74 гривень.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з рахунків у банках, що обслуговують приватне підприємство "Біо-імпульс" (ідентифікаційний код 34078661) та за рахунок готівки, що йому належить в дохід бюджету податковий борг з сплати єдиного податку в розмірі 17 280 (сімнадцять тисяч двісті вісімдесят) гривень 74 копійки.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: Остап'юк С.В.

Постанова складена в повному обсязі 02.12.2013 року.