Рішення

від 02.12.2013 по справі 904/8826/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.11.13р. Справа № 904/8826/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЙТ ІНВЕСТ СЕРВІС", м. Кривий Ріг

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІСМОНТАЖІНВЕСТ", м. Кривий Ріг

про стягнення 103 411, 35 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: Метка Л.І.- директор

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „ЛАЙТ ІНВЕСТ СЕРВІС" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „СЕРВІСМОНТАЖІНВЕСТ" про стягнення 103 411,35 грн., з яких 15 174,54 грн. основного боргу та 88 236,81 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № 12 від 02.01.2009 року щодо своєчасної оплати орендних платежів.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2013 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 28.11.2013 року.

Відповідач відзив на позов не надав, у судове засідання, призначене для розгляду справи, явку свого повноважного представника не забезпечив, про поважність причин неявки представника у судові засідання суд не повідомив. Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4994511174503, яке було отримане 19.11.2013 року.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 28.11.2013 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

02.01.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „ЛАЙТ ІНВЕСТ СЕРВІС" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „СЕРВІСМОНТАЖІНВЕСТ" (орендар) був укладений договір оренди нежитлових приміщень № 12 (а.с.8).

Відповідно до пункту 1 договору орендодавець передає, а орендар приймає у термінове, платне, тимчасове володіння та користування нежитлове приміщення, загальною площею 54 кв.м., що розташоване за адресою: вул. Орджонікідзе, кімната № 403-404, 417, поверх 4.

Сторонами були підписані акти здачі - приймання виконаних робіт № 35, № 78, № 122, № 162, № 204, № 242, № 281, № 317, № 402, № 435, № 478 на загальну суму 22 729,89 грн. (а.с.12-20).

Пунктом 5.1 договору встановлено, що розмір орендної плати складає 25 грн. за один кв.м. у місяць. Додатково до орендної плати нараховується та сплачується відповідно до наданих рахунків та відноситься до відшкодування затрат за утримання приміщення:

- земельний податок у розмірі та порядку, визначених законодавством України;

- в опалювальний період - газ, відповідно до показників лічильника, пропорційно займаній квадратурі;

- за користування електроенергією орендар сплачує витрати орендодавцю відповідно добової норми споживання (3,75 кВт/ч);

- водостоки, відповідно до середньої норми витрат літрів на людину - день.

Згідно з пунктом 5.3 договору умови оплати - передоплата. Оплата орендної плати за наступний місяць орендар проводить не пізніше 20 числа поточного місяця, шляхом перерахування грошових коштів на р/р або внесення грошових коштів у касу орендодавця.

Відповідач частково сплатив за надані послуги за період січень - березень 2010 року у розмірі 7 555,35 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с.21-24).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за період квітень - грудень 2010 року становить 15 174,54 грн., що є причиною виникнення спору.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 283 Господарського кодексу України, з якою кореспондується частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частинами 1 та 4 статті 286 Господарського кодексу України, з якою кореспондується частина 1 статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання ).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень п. 5.3 договору, строк оплати є таким, що настав.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 15 174,54 грн. підлягають задоволенню.

У зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано пеню за період з 06.09.2010 року по 11.11.2013 року у сумі 88 236,81 грн.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник має передати кредиторові у випадку порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 9.2.1 договору передбачено, що орендар несе відповідальність за даним договором у випадку прострочки оплати орендних платежів, нараховується пеня у розмірі 0,5% від суми боргу за кожен день прострочки.

Таким чином, договір оренди нежитлових приміщень № 12 від 02.01.2009 року не передбачає можливість нарахування пені більш ніж за період, встановлений ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Перевіривши розрахунки позивача, судом встановлено, що позивач неправильно нараховує відповідачу пеню, оскільки позивач не враховує норму ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України та використовує таку формулу: сума боргу х кількість прострочених днів х облікова ставка = сума пені. Але, згідно чинного законодавства формула пені - сума боргу х кількість прострочених днів х облікова ставка / 365 = сума пені.

Таким чином, господарським судом відповідно до статті 55 Господарського процесуального кодексу зроблено перерахунок та встановлено, що сума пені за період з 06.09.2010 року по 31.12.2010 року, яка підлягає задоволенню становить 753,95 грн.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір при частковому задоволенні позову покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних. вимог. Таким чином, сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача становить 318,57 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІСМОНТАЖІНВЕСТ" (50015, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева, 73; ідентифікаційний код 32633525) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЙТ ІНВЕСТ СЕРВІС" (50051, м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, 4; ідентифікаційний код 32975403) - 15 174,54 грн. основного боргу, 753,95 грн. пеню, 318,57 грн. судовий збір, про що видати наказ.

В іншій частині позову - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 03.12.2013 р.

Суддя Я.С. Золотарьова