Рішення

від 26.11.2013 по справі 911/3918/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, 16 тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2013 р. справа № 911/3918/13

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Будмедальянс», Київська обл., м. Васильків

про стягнення 76 844,78 гривень

за участю представників:

від позивача: Тулба К.Г. (довіреність №1854-О від 13.06.2013р.)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

15.10.2013р. Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі-ПАТ КБ «Приватбанк»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Будмедальянс» (далі-ТОВ ВКФ «Будмедальянс»/відповідач) про стягнення 75 457,85 грн., з яких: 50 000,00 грн. заборгованості по сплаті кредиту (кредитного ліміту) за договором №б/н від 20.12.2011р., 16 342,61 грн. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом, 4 050,00 грн. заборгованості по сплаті комісії та 5 065,24 грн. пені. Розрахунок позовних вимог здійснено станом на 20.09.2013р.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.10.2013р. порушено провадження у справі №911/3918/13 та призначено справу до розгляду на 29.10.2013р.

Ухвалами господарського суду Київської області від 29.10.2013р. та 12.11.2013р. розгляд даної справи відкладався на 12.11.2013р. та 26.11.2013р. відповідно.

25.11.2013р. через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшов уточнений розрахунок позовних вимог, відповідно до якого станом на 13.11.2013р. сукупний розмір грошових зобов'язань відповідача за спірним договором становить 81 344,78 грн., з яких: 50 000,00 грн. заборгованості по сплаті кредиту (кредитного ліміту), 5 034,94 грн. пені за порушення строків сплати кредиту, 19 942,61 грн. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом, 1 106,35 грн. пені за порушення строків сплати процентів за користування кредитом, 4 950,00 грн. заборгованості по сплаті комісії та 310,88 грн. пені за порушення строків сплати комісії.

Частиною 4 ст. 22 ГПК України встановлено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» статтею 22 ГПК України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК України з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу.

Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання. При цьому неявка у судове засідання однієї з сторін, належним чином повідомленої про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.

Так, розгляд даної справи по суті було розпочато в судовому засіданні 29.10.2013р., що підтверджується протоколом судового засідання від 29.10.2013р.

Водночас, поданий позивачем уточнений розрахунок позовних вимог здійснено по 13.11.2013р., у той час як первісний розрахунок позовних вимог здійснювався по 20.09.2013р. Таким чином, позивачем після початку розгляду даної справи по суті змінено предмет даного позову шляхом зміни (збільшення) періоду розрахунку заборгованості за тілом, процентами, комісією та пені за спірним договором,

З огляду наведеного, суд дійшов висновку, що поданий позивачем 25.11.2013р. через канцелярію господарського суду Київської області уточнений розрахунок позовних вимог в частині здійснення розрахунку після 20.09.2013р. судом не приймається в силу його невідповідності вимогам ст. 22 ГПК України. Решта ж заявлених позивачем уточнень судом прийнято.

В судові засідання 29.10.2013р., 12.11.2013р. та 26.11.2013р. представник відповідача не з'явився, витребувані судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

20.12.2011р. ТОВ ВКФ «Будмедальянс» (далі-клієнт) звернулось до ПАТ КБ «Приватбанк» (далі-банк) із завою про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки, на підставі якої ТОВ ВКФ «Будмедальянс» приєдналось до «Умов та правил надання банківських послуг» (надалі-Умови), тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування від 20.12.2011р. та взяло на себе зобов'язання виконувати його умови (далі-договір).

Відповідно до договору відповідачу в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта, на його поточний рахунок №26001060860199 було встановлено кредитний ліміт.

Приписами пунктів 3.18.1.1., 3.18.1.3, 3.18.1.16, 3.18.1.12, 3.18.2.1.4, 3.18.1.17 Умов передбачено, що кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта. Кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його поповнення, сплати процентів та винагороди.

При укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до «Умов і правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системи клієнт-банк / Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та / або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом „першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладення договорів та угод у письмовій формі.

Для розрахунку процентів за користування кредитним лімітом встановлюється диференційована процентна ставка, яка залежить від строку існування непогашеного залишку за кредитом.

У випадку відсутності надходжень грошових коштів на поточний рахунок клієнта, погашення відсотків, розрахованих згідно п.п. 3.18.4.1, 3.18.4.2, здійснюється за рахунок невикористаного залишку ліміту.

При перерахуванні клієнтом з поточного рахунку коштів за рахунок кредитного ліміту, з суми кожного перерахування стягується комісійна винагорода у розмірі 3% від суми перерахування.

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином.

Так, на виконання умов договору відповідачу на його поточний рахунок було відкрито кредитний ліміт у розмірі 50 000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою з поточного рахунку останнього.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення банком (позивачем) умов договору.

Втім, відповідач свої обов'язки за договором в частині повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та сплати комісії належним чином не виконав, сплативши лише 1 292,51 грн. процентів за користування кредитом та 2 104,72 грн. комісії, внаслідок чого станом на 20.09.2013р. за ним утворилось 70 392,61 грн. сукупної заборгованості.

Факт здійснення відповідачем фінансових операції в рамках договору підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою з поточного рахунку останнього за спірний період.

З метою досудового врегулювання даного спору, 10.09.2013р. позивачем було надіслано відповідачу претензію №11220KID0S06G, відповідно до якої позивач інформував останнього про наявність заборгованості за договором та вимагав її погашення.

Посилаючись на те, що відповідач на зазначену претензію не відповів, суму заборгованості за договором не погасив, позивач просить суд, зокрема, стягнути з відповідача 70 392,61 грн. сукупної заборгованості за договором, в тому числі:

- 50 000,00 грн. заборгованості по сплаті кредиту;

- 16 342,61 грн. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом з 10.12.2010р. по 20.09.2012р.;

- 4 050,00 грн. заборгованості по сплаті комісії за користування кредитом протягом січня-вересня 2013р.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до ст. 75 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Приписами статей 175, 173 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статей 1054, 1049, 1048, 627, 629 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктами 3.18.4.1.3, 3.18.1.12, 3.18.4.1.1, 3.18.4.1.2, 3.18.4.4 договору передбачено, що у випадку непогашення кредиту починаючи з 91 дня після дати завершення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта вважаються порушеними. При порушенні клієнтом зобов'язань він сплачує банку проценти за користування кредитом в розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості та пеню в розмірі 0,1315% від суми залишку заборгованості за кожен день прострочки. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.

Для розрахунку процентів за користування кредитним лімітом встановлюється диференційована процентна ставка, яка залежить від строку існування непогашеного залишку по кредиту.

За період користування кредитом до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го по 25-те число місяця процентна ставка складає 0% річних. При необнуленні дебетового сальдо протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, процентна ставка складає 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню.

Клієнт сплачує банку винагороду за використання ліміту 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць шляхом списання винагороди із своїх рахунків. При зміні ліміту банк може вимагати винагороди від різниці між встановленим лімітом та колишнім лімітом

З огляду наведеного, використання відповідачем кредитного ліміту, відкритого в рамках договору свідчить про погодження останнім з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та, відповідно, породжує у відповідача обов'язок по поверненню використаного кредитного ліміту, процентів за його використання та сплаті комісії у повному обсязі згідно умов договору.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також те, що станом на день прийняття рішення відповідач суму наданого кредиту не повернув, проценти за користування кредитом за спірний період та комісію сплатив частково, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 70 392,61 грн. сукупної заборгованості за договором, в тому числі:

- 50 000,00 грн. заборгованості по сплаті кредиту;

- 16 342,61 грн. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом з 10.12.2010р. по 20.09.2012р.;

- 4 050,00 грн. заборгованості по сплаті комісії за користування кредитом протягом січня-вересня 2013р. підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

У зв'язку з неналежним невиконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором, позивач просить суд, з урахуванням прийнятих уточнень, стягнути з відповідача:

- 5 034,94 грн. пені, нарахованої з 01.03.2013р. по 20.09.2013р. на 50 000,00 грн. заборгованості по сплаті кредиту;

- 1 106,35 грн. пені, нарахованої на суму заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом, зростаючим підсумком за періоди:

з 01.03.2013р. по 29.03.2013р. на 4 675,94 грн.,

з 01.04.2013р. по 30.04.2013р. на 6 809,28 грн.,

з 07.05.2013р. по 31.05.2013р. на 8 875,94 грн.,

з 01.06.2013р. по 27.06.2013р. на 10 675,94 грн.,

з 01.07.2013р. по 31.07.2013р. на 12 942,61 грн.,

з 01.08.2013р. по 30.08.2013р. на 14 042,61 грн.,

з 02.09.2013р. по 20.09.2013р. на 16 342,61 грн.;

- 310,88 грн. пені, нарахованої на суму заборгованості по сплаті комісії за користування кредитом протягом січня-вересня 2013р., зростаючим підсумком за періоди:

з 09.01.2013р. по 31.01.2013р. на 450,00 грн.,

з 01.02.2013р. по 28.02.2013р. на 900,00 грн.,

з 01.03.2013р. по 29.03.2013р. на 1 350,00 грн.,

з 01.04.2013р. по 30.04.2013р. на 1 800,00 грн.,

з 07.05.2013р. по 31.05.2013р. на 2 250,00 грн.,

з 01.06.2013р. по 27.06.2013р. на 2 700,00 грн.,

з 01.07.2013р. по 31.07.2013р. на 3 150,00 грн.,

з 01.08.2013р. по 30.08.2013р. на 3 600,00 грн.,

з 02.09.2013р. по 20.09.2013р. на 4 050,00 грн.

Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 3.18.5.1 договору у разі порушення клієнтом будь-якого обов'язку по сплаті процентів за користування кредитом, передбачених п.п. 3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3., строків повернення кредиту, передбачених п.п. 3.18.1.8., 3.18.2.2.3., 3.18.2.3.4., винагороди, передбаченої п.п. 3.18.2.2.5., 3.18.4.4., 3.18.4.5., 3.18.4.6. клієнт сплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочки платежу.

Оскільки арифметично вірний розмір пені за порушення строків сплати кредиту та відсотків, обрахованої судом за вказаний позивачем період з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону та положень договору, становить 3 997,26 грн. та 763,20 грн. відповідно, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 5 034,94 грн. пені за порушення строків сплати кредиту та 1 106,35 грн. пені за порушення строків сплати процентів за користування кредитом підлягає частковому задоволенню у розмірі 3 997,26 грн. та 763,20 грн. відповідно.

Водночас, статтею 612 ЦК України унормовано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду наведеного, а також враховуючи встановлені пунктом 3.18.4.4. договору строки сплати комісії ( 1-го числа кожного місяця) , суд дійшов висновку, що право на нарахування пені за порушення строків сплати комісії за користування кредитом протягом січня-вересня 2013р. у позивача виникло з 02.01.2013р., 02.02.2013р., 02.03.2013р., 02.04.2013р., 02.05.2013р., 02.06.2013р., 02.07.2013р., 02.08.2013р. та 02.09.2013р. відповідно, а не з першого числа кожного поточного (спірного) місяця, як помилково вважає позивач.

Враховуючи наведене, суд здійснював обрахунок пені за наступні періоди:

з 09.01.2013р. по 31.01.2013р. на 450,00 грн.,

з 02.02.2013р. по 28.02.2013р. на 900,00 грн.,

з 02.03.2013р. по 29.03.2013р. на 1 350,00 грн.,

з 02.04.2013р. по 30.04.2013р. на 1 800,00 грн.,

з 07.05.2013р. по 31.05.2013р. на 2 250,00 грн.,

з 02.06.2013р. по 27.06.2013р. на 2 700,00 грн.,

з 02.07.2013р. по 31.07.2013р. на 3 150,00 грн.,

з 02.08.2013р. по 30.08.2013р. на 3 600,00 грн.,

з 02.09.2013р. по 20.09.2013р. на 4 050,00 грн.

Оскільки арифметично вірний розмір пені, обрахованої судом в межах вказаного позивачем періоду, з урахуванням положень договору та вимог вищезазначених норм Закону, становить 203,79 грн., суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 310,88 грн. пені за порушення строків сплати комісії підлягає частковому задоволенню у розмірі 203,79 грн.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 59, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 612, 627, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст. 173, 175, 193, 230 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Будмедальянс» (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Соборна, 72, ідентифікаційний код 35511958) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ідентифікаційний код 14360570):

- 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. заборгованості по сплаті кредиту, 3 997 (три тисячі дев'ятсот дев'яносто сім) грн. 26 коп. пені за порушення строків сплати кредиту;

- 16 342 (шістнадцять тисяч триста сорок дві) грн. 61 коп. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом, 763 (сімсот шістдесят три) грн. 20 коп. пені за порушення строків сплати процентів за користування кредитом;

- 4 050 (чотири тисячі п'ятдесят) грн. 00 коп. заборгованості по сплаті комісії, 203 (двісті три) грн. 79 коп. пені за порушення строків сплати комісії;

- 1 718 (одну тисячу сімсот вісімнадцять) грн. 20 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 02.12.2013р.

Суддя В.А. Ярема