Рішення

від 25.11.2013 по справі 919/1152/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2013 року справа № 919/1152/13 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1)

до Державної організації «12 об`єднана судноремонтна майстерня»,

(99018, м. Севастополь, вул. Будівельна,17)

про стягнення основного боргу та штрафних санкцій,-

суддя Щербаков С.О.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_2 виданий Ленінським РВ УМВС України в м. Севастополі 28.06.1996;

представників відповідача - Ланцова В.В., довіреність №486 від 06.06.2013, Воронкової С.В., довіреність №904 від 23.10.2013.

Суть спору:

07.10.2013 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до державного підприємства « 12 об'єднання судноремонтна майстерня», в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором купівлі-продажу №40 від 23.10.2012 у розмірі 441787,90 грн., з яких : 416965,92 грн. - основна сума заборгованості, 15648,73 грн. - пеня, та 9173,25 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги з посиланням на статті 525-526, 625 Цивільного кодексу України, статті 173, 174, 220 Господарського кодексу України, договір купівлі-продажу №40 від 23.10.2012 обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов цього договору щодо своєчасної сплати заборгованості за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 10.10.2013 було порушено провадження по справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 30.10.2013.

Відповідно до вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 30.10.2013 оголошувалась перерва до 13.11.2013, 13.11.2013 до 19.11.2013.

18.11.2013 позивачем через канцелярію суду було надано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 441172,80 грн., з яких: 416965,92 грн. - основної заборгованості за договором, 24206,88 грн. - пені (а.с. 61-62).

Зазначена заява в судовому засіданні 19.11.2013 була прийнята до провадження, про що є відмітка в протоколі судового засідання (а.с. 78). Також в судовому засіданні 19.11.2013 була оголошена перерва до 25.11.2013.

В судовому засіданні 25.11.2013 представник позивача підтримав зменшені позовні вимоги в повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

В судовому засіданні 25.11.2013 представник відповідача позовні вимоги визнав в частині основної суми заборгованості, однак був не згоден з сумою нарахованої пені та періодом її нарахування, з підстав викладених у відзиві, в якому зокрема вказував, що підставою невиконання своїх зобов'язань щодо сплати за поставлений товар за спірним договором була відсутність бюджетного фінансування на відповідні видатки, оскільки відповідач здійснює свою господарську діяльність за рахунок бюджетного фінансування.

На підставі ст.85 ГПК України в судовому засіданні 25.11.2013 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

23.10.2012 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (продавець) та державною організацією « 12 об'єднання судноремонтна майстерня» (далі - покупець) було укладено договір купівлі-продажу №40 (далі - Договір) відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, що належить продавцю, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його. У цьому пункті перелічені найменування товару, кількість та асортимент (а.с. 9-11).

Згідно пунктів 3.1-3.2 Договору, зокрема зазначено, що ціна договору складає 449890,00 грн., ПДВ не передбачений. Ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою Сторін.

Відповідно до пунктів 4.1-4.2 Договору, формою оплати є безготівковий розрахунок. Покупець сплачує вартість товару, вказаного розділом 1 цього договору, після поставки його продавцем за умовою надання продавцем рахунку на оплату товару та видаткової накладної на поставлений товар протягом 15 банківських днів з моменту отримання покупцем бюджетного фінансування на відповідні видатки.

Пунктом 5.1 Договору визначено, що товар має бути поставлений та відвантажений на підставі письмової заяви покупця протягом 10 робочих днів з дня отримання заявки покупця.

У розділі 6 Договору передбачені зобов'язання сторін.

Так, зокрема, пунктом 6.2.1, 6.2.3 Договору встановлено, що покупець зобов'язаний прийняти товар по кількості, якості та комплектності в терміни, встановлені даним договором, своєчасно та у повному обсязі сплачувати за поставлений товар.

Згідно пункту 7.3 Договору, у випадку затримки платежів більш ніж на 15 банківських днів після отримання покупцем бюджетного фінансування на відповідні видатки, покупець сплачує на користь продавця пеню за кожний прострочений день, який обчислюється у відсотках (розмір облікової ставки НБУ) від суми простроченого платежу.

Сторони домовились, що погоджений розмір збитків, а також неустойки, який підлягає відшкодуванню Покупцем за несвоєчасність грошових коштів розрахунків не може бути більшим за суму заборгованості скоригованої на офіційний індекс інфляції за відповідний період (час прострочення).

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, але не пізніше 31.12.2012.

На виконання умов Договору позивачем відповідачу був поставлений товар на суму 449890,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №PH-25 від 03.12.2012 на суму 14687,50 грн., №PH-33 від 03.12.2012 на суму 195000,00 грн., №PH-40 від 24.12.2012 на суму 240202,50 грн. та відповідними актами приймання-здавання товару, підписаними представниками обох сторін та скріпленими печатками (а.с.13-18).

Проте, відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого товару належним чином не виконав та не сплатив у повному обсязі вартість поставленого товару, в зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість, яка з урахуванням зменшених позовних вимог становить 416965,92 грн.

На адресу відповідача була направлена претензія, в який позивач наполягав на сплаті основної суми заборгованості в розмірі 416965,92 грн. (а.с. 19). Відповіддю на претензію від 17.06.2013, відповідач, посилаючись на відсутність бюджетного фінансування на відповідні видатки (оплату цього договору) відхилив претензію позивача. (а.с. 20).

Зазначене і стало причиною звернення позивача до суду з відповідними вимогами.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою та ознаками укладений між сторонами договір є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно положень ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610, ч.3 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Покупець зобов'язався відповідно до п.6.2.3 Договору, своєчасно та у повному обсязі сплачувати за поставлений товар, однак зазначений обов'язок не виконав та не сплатив залишок заборгованості за поставлений товар, яка станом на день звернення позивачем до суду становить 416965,92 грн., що також не заперечується відповідачем у відзиві та не спростовувалось представником відповідача в судовому засіданні.

Наявність спірної суми заборгованості також підтверджується підписаним між сторонами та скріпленим печатками актом звірення взаємних розрахунків (а.с. 45).

У порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України доказів погашення спірної суми заборгованості відповідачем суду не надано.

Посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування суд не може прийняти до уваги, оскільки відсутність такого фінансування не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Суд також зауважує, що Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (від 18.10.2005) та у справі "Бакалов проти України" (від 30.11.2004) зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є виправданням бездіяльності відповідача і не є підставою для звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання.

Крім того, згідно положень пункту 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 18.02.2013 №01-06/374/2013 "Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду" (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України), відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Отже, аналізуючи сукупність встановлених обставин, вищенаведені приписи матеріального закону, судом встановлений факт порушення відповідачем зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати за поставлений товар за договором купівлі - продажу №40 від 23.10.2012 на суму 416965,92 грн.

У зв'язку з цим, вимоги позову щодо стягнення з відповідача основної суми заборгованості є обґрунтованими, а також те, що оплата продавцеві отриманого товару є основним обов'язком відповідача, належне виконання якого вимагається законом та Договором, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача основної суми заборгованості за поставлений товар у розмірі 416965,92 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 24.01.2013 по 19.11.2013 року у розмірі 24206,88 грн.

З цього приводу суд зазначає наступне.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 549 Цивільного кодексу України пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до статей 3, 4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Зважаючи на те, що судом встановлений факт порушення відповідачем зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати за поставлений товар, суд вважає правомірним нарахування позивачем суми пені від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання.

В той же час, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд знаходить його невірним, а вимогу позивача, щодо сплати відповідачем пені за період з 24.01.2013 по 19.11.2013 у розмірі 24206,88 грн. такою, що підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Пунктом 7.3. договору сторони передбачили, що відповідач у випадку затримки платежів більш ніж на 15 банківських днів після отримання Покупцем бюджетного фінансування на відповідні видатки покупець сплачує на користь продавця пеню за кожний прострочений день, який обчислюється у відсотках (розмір облікової ставки НБУ) від суми простроченого платежу.

В матеріалах справи міститься довідка про рух коштів по загальному фонду на рахунках відповідача у період з 23.10.2012 по 14.11.2013 за Договором №40 купівлі-продажу від 23.10.2012, відповідно до якої з дати першої поставки товару (03.12.2012) відповідач отримав повне фінансування за відповідними видатками лише 07.05.2013, коли на рахунок відповідача надійшло бюджетне фінансування за загальним фондом у сумі 1145266,00, тому початком визначення строку прострочення виконання відповідачем умов спірного Договору в частині оплати поставленого товару необхідно вважати 29.05.2013 (а.с. 68-72).

Отже, позивачем при здійсненні розрахунку пені за період з 24.01.2013 по 19.11.2013 не враховано, що початок нарахування пені за договором починається зі спливом 15 банківських днів з дати, коли відповідачем було отримане бюджетне фінансування на відповідні видатки (07.05.2013), тобто з 29.05.2013.

В зв'язку із цим, судом було здійснено власний розрахунок пені (за формулою: пеня = сума боргу х облікова ставка НБУ: 365 днів (2013 рік) х кількість днів прострочення) за прострочення виконання зобов'язання за Договором, згідно якого з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 13497,13 грн.:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 416965.92 29.05.2013 - 09.06.2013 12 7.5000 % 0.021 %* 1028.13 416965.92 10.06.2013 - 12.08.2013 64 7.0000 % 0.019 %* 5117.83 416965.92 13.08.2013 - 19.11.2013 99 6.5000 % 0.017 %* 7351.16 Всього 13497.13 Таким чином, загальна сума пені за період прострочення виконання зобов'язання за розрахунком суду складає 13497,13 грн.

А отже, суд вважає що вимоги позову в частині стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 13497,13 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у сумі 430463,05 грн., з яких: 416965,92 грн. основної суми заборгованості, 13497,13 грн. пені.

Відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 8609,26 грн.: (43463,05 х 8823,46)/441172,90 = 8069,26 грн.), з яких: 43463,05 грн. - задоволена сума позовних вимог; 8823,46 грн. - сплачений позивачем судовий збір при подачі позову з урахуванням повернених сум в розмірі 12,30 грн.; 441172,90 грн. - заявлена позивачем сума позовних вимог з урахуванням зменшень.

Також, слід зауважити, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» та пункту 2.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 у разі зменшення розміру позовних вимог зайво сплачена сума судового збору підлягає поверненню.

А отже, враховуючи те, що судом була прийнята заява позивача про зменшення розміру позовних вимог, зайво сплачена сума судового збору у розмірі 12,30 грн. підлягає поверненню позивачу.

На підставі викладеного та керуючись статтями 22, 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державної організації « 12 об`єднана судноремонтна майстерня» (99018, м. Севастополь, вул. Будівельна,17 ідентифікаційний код 24301373) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) суму заборгованості за договором купівлі-продажу №40 від 23.10.2012 у розмірі 430463,05 грн. (чотириста тридцять тисяч чотириста шістдесят три грн. 05 коп.), з яких 416965,92 грн. сума основного боргу, пеня у розмірі 13497,13 грн.

3. Стягнути з Державної організації « 12 об`єднана судноремонтна майстерня» (99018, м. Севастополь, вул. Будівельна,17 ідентифікаційний код 24301373) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 8609,26 грн. (вісім тисяч шістсот дев`ять грн. 26 коп.).

4. Повернути фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) з Державного бюджету міста Севастополя (ЄДРПОУ - 38022717, банк одержувача -ГУДКСУ у місті Севастополі, МФО - 824509, р/р 31215206783001, код бюджетної класифікації - 22030001, призначення платежу -судовий збір, код 23013519) судовий збір в сумі 12,30 грн. (дванадцять грн. 30 коп.) .

5. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено відповідно до вимог

статті 84 Господарського процесуального

кодексу України та підписано 02.12.2013.

Суддя С.О. Щербаков