Рішення

від 28.11.2013 по справі 911/4092/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2013 р. Справа № 911/4092/13

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Віктер Плюс",

04210, м. Київ, пр-т Героїв Сталінграду, 4, корпус 5

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техлабсистема",

08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 74

про стягнення 470 307,84 грн.

за участю представників:

позивача - Пішов М.В. (довіреність від 27.09.2013);

відповідача - Божко О.О. (довіреність від 01.09.2013).

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Віктер Плюс" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техлабсистема" (далі - відповідач) про стягнення 470 307,84 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань зі здійснення розрахунку за товар, що поставлений позивачем.

Ухвалою господарського суду Київської області від 31.10.2013 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 14.11.2013.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 23666 від 13.11.2013) надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю надання йому додатково часу для виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі від 31.10.2013.

У судове засідання 14.11.2013 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 31.10.2013 відповідач не виконав, розгляд справи відкладено на 28.11.2013.

28.11.2013 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 24642 від 28.11.2013) відповідачем подано відзив, в якому позов визнається повністю.

У судовому засіданні 28.11.2013 представнику відповідача судом роз'яснено наслідки визнання позову, відповідно до частини 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки заяву про визнання відповідачем позову підписано уповноваженою особою та, з огляду на матеріали справи, зважаючи на частину 6 статті 22, частину 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України, визнання відповідачем позову не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, визнання позову відповідачем прийнято господарським судом.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 28.11.2013 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Віктер Плюс" (далі- позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техлабсистема" (далі - відповідач, покупець) укладено договір поставки від 01.08.2012 № 7952 (далі - Договір), відповідно до умов якого, постачальник зобов'язуються передати у власність покупцеві товар, визначений у пункті 2.1. Договору, а покупець - прийняти і оплатити товар (пункт 1.1. Договору).

Датою поставки є дата підписання покупцем видаткової накладної, що є невід'ємною частиною Договору (пункт 3.3. Договору).

Відповідно до пункту 4.2. Договору оплата товару здійснюється покупцем не пізніше 3 робочих днів після дати поставки.

На виконання умов Договору, позивач за видатковими накладними, що підписані у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін, поставив відповідачу товар на суму 470 307,87 грн., а відповідач вказаний товар отримав. До матеріалів справи долучені копії зазначених накладних. Підписи представників обох сторін на вказаних видаткових накладних скріплені відбитками печаток сторін, що оцінюється судом як підтвердження юридичними особами - позивачем та відповідачем, факту здійснення господарських операцій з поставки товару.

На підтвердження наявності заборгованості у вказаному розмірі, позивачем надано суду акт звірки взаєморозрахунків між сторонами, згідно якого заборгованість відповідача станом на 08.10.2013 складає 470 307,87 грн. (копія в матеріалах справи). Підписи представників сторін в акті скріплені відбитками печаток сторін, що свідчить про погодження юридичними особами відомостей, що у ньому зазначені.

Відповідачем підтверджено факт отримання товару, а також визнано позов у повному обсязі.

Згідно з частиною 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не приймає визнання позову відповідачем, якщо ця дія суперечить законодавству або порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відповідно до частини 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Отже, визнання позову є процесуальним правом відповідача, з яким кореспондується повноваження суду задовольнити визнаний позов, якщо суд не встановить, що визнання позову суперечить законодавству або порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

При прийнятті рішення, зважаючи на повне визнання позову відповідачем, судом взято до уваги правові позиції, що викладено у пункті 24. постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" та в абзаці 9 підпункту 3.12. пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", за якими, у разі визнання відповідачем позову, якщо таке визнання не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що визнання позову відповідачем не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб та, у зв'язку з цим, позов підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін. Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 264 Господарського кодексу України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу. Законодавством можуть бути передбачені особливості поставки окремих видів продукції виробничо-технічного призначення або виробів народного споживання, а також особливий порядок здійснення поставки продукції для пріоритетних державних потреб. Основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Відповідно до частин 1, 2 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зважаючи на вказане, господарський суд приходить до висновку, що визнання позову відповідачем не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, а позовні вимоги підлягають задоволенню повністю у розмірі 470 307,87 грн.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 9 406,16 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техлабсистема" (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 74, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 38261427) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Віктер Плюс" (04210, м. Київ, пр-т Героїв Сталінграду, 4, корпус 5, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 32246694) 470 307 (чотириста сімдесят тисяч триста сім) грн. 87 коп. основного боргу та 9 406 (дев'ять тисяч чотириста шість) грн. 16 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 02.12.2013.

Суддя С.О. Саванчук