Рішення

від 28.11.2013 по справі 911/3820/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2013 р. Справа № 911/3820/13

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства «Фонд комунального майна», Київська обл., м. Славутич до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промбудліс», Київська обл., м. Славутич про стягнення 56 199,80 грн., за участю представників:

позивача:Осіпова С.В., довіреність б/н від 06.11.2013 року; відповідача:Панкратов В.С., довіреність №30 від 20.11.2013 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У жовтні 2013 року Комунальне підприємство «Фонд комунального майна» звернулося до господарського суду Київської області з позовом до відповідача про стягнення 20 805,58 грн. основного боргу, 572, 36 грн. 3 % річних, 34 821,86 грн. пені, а загалом 56 199,80 грн. у зв'язку з невиконанням зобов'язань по сплаті оренди та компенсації плати за землю за договором оренди земельної ділянки №357 від 15.09.2008 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.10.2013 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 07.11.2013 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.11.2013 року розгляд справи було відкладено на 21.11.2013 року.

До канцелярії господарського суду Київської області 19.11.2013 року надійшла заява відповідача про застосування строків позовної давності, в якій відповідач просить суд, відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в період з квітня 2012 року по вересень 2012 року.

Через канцелярію суду 21.11.2013 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнав частково, а саме основний борг у сумі 20 805,58 грн., 3% річних у сумі 572,36 грн., пеню у сумі 1 071,30 грн.

В судовому засіданні 21.11.2013 року судом оголошено перерву на 28.11.2013 року.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

15 вересня 2008 року між Комунальним підприємством «Фонд комунального майна» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промбудліс» (орендар) було укладено договір оренди №357 нерухомого майна (далі Договір), що належить до комунальної власності, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування приміщення, інженерні мережі та комунікації площею 692,80 кв.м., яке знаходиться на балансі орендодавця та розміщене за адресою: Київська обл., м. Славутич, Будівельна база, частина складу матеріалів №2 з рампою бази УВТК.

Відповідно до п. 1.4 Договору сторони погоджуються, що вартість орендованого майна згідно звіту про експертну оцінку за станом на 31.07.2008 року затвердженого рішенням виконавчого комітету Славутицької міської ради становить 146 701,13 грн.

Відповідно до пункту 2.2.4 договору майно вважається переданим орендарю з моменту підписання акту прийому-передачі.

Згідно пункту 3.2 договору орендна плата за корисну площу визначається на підставі «Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна комунальної власності територіальної громади міста Славутича» та за перший (базовий) місяць оренди - жовтень 2008 року становить 1 831,93 грн., крім того ПДВ - 366,39 грн. Всього з ПДВ - 2198,32 грн. Розмір орендної плати за перший місяць фіксується в договорі. За кожен наступний місяць оренди розмір орендної плати визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що публікується в поточному місяці.

Відповідно до пункту 3.4 договору орендна плата вноситься безготівковим платежем на розрахунковий рахунок орендодавця або шляхом внесення готівкових коштів в касу орендодавця, не пізніше останнього числа поточного місяця.

Пунктом 3.7 договору встановлено, що орендна плата, яка була перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі, стягується орендодавцем з урахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення. Крім того, за затримку внесення орендної плати орендар сплачує орендодавцеві штраф у розмірі 0,5% за кожний календарний день прострочення платежу включаючи день проплати.

Згідно пункту 5.1.1 договору орендар зобов'язується своєчасно та у повному обсязі здійснювати всі платежі, передбачені цим договором.

Згідно п. 7.1 цей Договір вступає в силу з 01 жовтня 2008 року та діє по 30 вересня 2011 року. Відповідно до листа №303/1 від 30.08.2011 року термін дії Договору продовжено на два роки.

З вищевикладеного випливає, що договір оренди нерухомого майна №357 від 15.09.2008 року припинив дію з 30.09.2013 року.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв в оренду нежитлове приміщення загальною площею 692,80 кв. м . , що підтверджується актом приймання-передачі, наявним в матеріалах справи.

Актом прийому-передачі від 21 січня 2013 року відповідач повернув позивачу орендоване майно.

Судом встановлено, що відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, а саме, не повністю сплатив орендну плату та компенсацію плати за землю за період: квітень 2012 року - березень 2013 року, що підтверджується рахунками на оплату № СФ-000622 від 10.04.2012 року, № СФ-000777 від 16.05.2012 року, № СФ-000887 від 12.06.2012 року, № 435 від 18.07.2012 року, № 634 від 15.08.2012 року, № 824 від 18.09.2012 року, № 889 від 12.10.2012 року, № 948 від 11.10.2012 року, № 1085 від 15.11.2012 року, № 1145 від 15.11.2012 року, № 1431 від 14.12.2012 року, № 1280 від 13.12.2012 року, № 27 від 15.01.2013 року, № 88 від 16.01.2013 року, № 216 від 13.02.2013 року, № 623 від 13.03.2013 року, актами надання послуг підписаними та скріпленими печатками сторін, що наявні матеріалах справи.

Відповідно до п. п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Згідно розрахунку позивача, заборгованість відповідача по орендній платі та компенсації плати за землю за договором за період з квітня 2012 року по березень 2013 року становить 20 805,58 грн., після часткової сплати відповідачем заборгованості з орендної плати.

Доказів сплати відповідачем зазначеної суми боргу суду не надано.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, поданому через канцелярію суду 21.11.2013 року позовні вимоги в частині основного боргу, 3% річних визнав в повному обсязі, в частині стягнення пені визнав частково у сумі 1 071,30 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Визнання відповідачем позову не порушує прав третіх осіб і не суперечить законодавству.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 20 805,58 грн. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов'язання по орендній платі та компенсації плати за землю за договором оренди, з нього на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України підлягає стягненню 572,36 грн. 3% річних, які нараховані позивачем відповідно до вимог закону та умов договору.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» №543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

У пункті 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27 лютого 2012 року за №01-06/224/2012 «Про доповнення до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 N 01-06/249 «Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів» Вищий господарський суд України зазначив, що договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України (постанови від 24.10.2011 №25/187, від 07.11.2011 №5002-2/5109-2010).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Розмір пені, визначений позивачем, складає 34 821,86 грн.

Під час судового розгляду справи відповідачем було заявлено щодо пропуску позивачем строку позовної давності та про застосування позовної давності у даній справі щодо позовних вимог в частині стягнення неустойки (пені) за період квітень- вересень 2012 року.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 ЦК України).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 259 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, договором кредиту збільшення строку позовної давності щодо стягнення пені не передбачено.

Відповідно до п. 1 частини другої ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог по стягненню неустойки (штрафу, пені).

З огляду на вказані норми законодавства, суд приходиться до висновку, що у позивача збереглося право на стягнення пені нарахованої лише протягом одного року до подання позову, тобто, в даному випадку, з 07.10.2012 року по 07.10.2013 року включно (дата звернення із позовом у даній справі).

З огляду на вищевказане, позовна давність щодо стягнення пені за прострочення по орендній платі та компенсації плати за землю за період з 01.05.2012 року по 06.10.2012 року сплив у період з 01.05.2013 року по 06.10.2013 року, у той час, як позивач звернувся до суду з позовом 07.10.2013 року (аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 10.08.2011 року у справі № 7/23).

За таких обставин, відповідно до частини четвертої ст. 267 ЦК України, суд, з мотивів спливу позовної давності, відмовляє у задоволенні позивача до відповідача щодо стягнення пені за прострочення по орендній платі та компенсації плати за землю, яку нараховано за період з 01.05.2012 року по 06.10.2012 року

У абз. 2 пункту 4.2. роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України у постанові пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29 травня 2013року N 10, вказано, що позовна давність за позовами, пов'язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

У п. 4.3. вказаних роз'яснень зазначено, що якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін.

Враховуючи вищевказане, та той факт, що пеня нараховується за кожний день прострочення виконання грошового зобов'язання, строки позовної давності щодо стягнення пені слід обчислювати окремо щодо пені нарахованої за кожен день прострочення окремо.

З огляду на вищевказане, заява відповідача про застосування позовної давності позовних вимог в частині стягнення неустойки (пені) за період квітень- вересень 2012 року підлягає частковому задоволенню.

Зробивши розрахунок пені, за період з квітня2012 року по березень 2013 року, судом встановлено, що сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 1 351,06 грн. В іншій частині вимог про стягнення пені слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовий збір у розмірі 695,83 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача пропорційно задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 78, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промбудліс» (07100, Київська область, м. Славутич, вул. Героїв Дніпра, 2, оф. 9, код 32415282) на користь Комунального підприємства «Фонд комунального майна» (07100, Київська область, м. Славутич, пл. Центральна, 5, код 32301037) 20 805 (двадцять тисяч вісімсот п'ять) грн. 58 коп. основного боргу, 1 351 (одну тисячу триста п'ятдесят одну) грн. 06 коп. пені, 572 (п'ятсот сімдесят дві) грн. 36 коп. 3% річних та 695 (шістсот дев'яносто п'ять) грн. 83 коп. судового збору.

В іншій частині в позові відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 02.12.2013 р.

Суддя Т.Д. Лилак