Рішення

від 18.11.2013 по справі 914/3953/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2013 р. Справа № 914/3953/13

Позивач : Дочірнє підприємство "Савсервіс Карпати" (79055, вул. Роксоляни, 59, м. Львів; ідентифікаційний код 30387458),

Відповідач: Українсько-Чеське спільне підприємство "Квінта" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (79058, просп. Чорновола, 43-А, м. Львів; ідентифікаційний код 22332062),

про стягнення заборгованості у сумі 136652,85грн.,

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Полюхович Х.М.

Представники:

Позивача : Керод Р.П. - представник, довіреність в матеріалах справи;

Відповідача : не з'явився

Суть спору:

Дочірнім підприємством "Савсервіс Карпати" заявлено позов до Українсько-Чеського спільного підприємства "Квінта" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю з вимогою стягнення боргу у сумі 102274,30грн., що виник у зв'язку з порушенням Відповідачем грошових зобов'язань (з оплати за поставлену продукцію), передбачених умовами Договору №02/0908 від 09.08.2013р.

Крім цього, заявлено вимогу про стягнення з Відповідача 989,17грн. пені, 19503,00грн. штрафу та 13886,38грн. 0,5% за користування чужими грошовими коштами.

22.10.2013р. ухвалою Господарського суду Львівської області порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 15год. 15хв. 04.11.2013р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі Господарського суду Львівської області по даній справі від 04.11.2013р.

Ухвалами Господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, та письмові повідомлення про відкладення розгляду справи) зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст. 20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення по суті спору.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, явка визнавалась обов'язковою, про причини неявки суду не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до вимог ст.4-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 102274,30грн. боргу.

09.08.2013р. між Дочірнім підприємством "Савсервіс Карпати" (Постачальник) та Українсько-Чеським спільним підприємством "Квінта" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (Покупець) уклали Договір поставки №02/0908 з додатками (надалі - Договір), відповідно до п.1.1 якого, Постачальник передає у власність, а Покупець приймає та оплачує товар на умовах, визначених Договором; найменування, асортимент, кількість та звичайна ціна товару, що є предметом Договору, визначаються у накладних, які оформлюються та підписуються Сторонами при прийомі-передачі кожної партії товару; усі накладні є складовими частинами Договору в частині визначення ціни, асортименту, найменування та кількості товару (п.1.2).

Відповідно до п.1.3 Договору, партією товару вважається його кількість, зазначена в одній накладній, що є невід'ємною частиною Договору.

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що ціни на товар встановлюються Постачальником в прас-листі (не є додатком до Договору), формуються в національній валюті України та зазначаються в накладних; товар постачається та оплачується за цінами, зазначеними в накладних на товар.

Згідно з п.4.4 Договору, датою передачі товару вважається дата прийому-передачі товару, зазначена у відповідній накладній (відповідному товаросупроводжувальному документі).

Приписами п.5.1 Договору встановлено, що Покупець здійснює розрахунки за товар протягом 7 календарних днів з дати прийому-передачі товару, якщо інші умови не передбачені Сторонами у Додатках до Договору, які стають невід'ємними частинами Договору з моменту їх підписання; в разі здійснення Покупцем часткової оплати, а також вчинення інших дій, які свідчать про схвалення факту отримання товару, як то підписання акту звірки взаєморозрахунків, надання замовлення на поставку товару, направляння письмового звернення, листа, телеграми, тощо, Покупець в подальшому не може посилатись на неотримання товару з мотивів відсутності належних повноважень представника на отримання товару і Покупець зобов'язується сплатити його вартість на умовах Договору; Постачальник має право пред'явити вимогу здійснити повну оплату всього поставленого товару, незалежно від настання строку платежу, якщо Покупець прострочив оплату будь-якої партії товару більше, ніж 7 календарних днів.

У додатку №1В (РG) від 09.08.2013р. та Додатку №1Б (MIX) від 02.09.2013р. до Договору зазначено, що Покупець зобов'язався оплачувати товар на умовах відтермінування платежу в залежності від того, якої торгової марки товар, поставлено - протягом 14, 28 календарних днів з дати прийому-передачі товару.

У п.6.1 Договору зазначено, що прийом-передача товару здійснюється представниками сторін в пункті доставки в порядку, визначеному чинним законодавством України та оформлюється шляхом підписання накладних.

Відповідно до п.8.1 Договору, усі спори, що виникають внаслідок чи у зв'язку з даним Договором вирішуються сторонами відповідно до чинного законодавства України в господарському суді, рішення якого є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно з п. 10.1 Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2016 року. Закінчення, розірвання, а також призупинення дії Договору не звільняє Покупця від зобов'язань по оплаті товару та виставлених Постачальником штрафних санкцій.

На виконання умов Договору та для підтвердження прийняття зобов'язань за Договором Позивачем поставлено, а Відповідачем отримано Товар за видатковими накладними №85102819 від 30.08.2013р. на суму 67010,30грн.; №85176860 від 09.09.2013р. на суму 5601,60грн.; №85243096 від 16.09.2013р. на суму 15688,80грн. та №85243592 від 16.09.2013р. на суму 16776грн. товар всього на загальну суму 105076,70грн. , що підтверджується підписами та відтисками печаток Сторін.

З даного приводу суд також зазначає, що всі вищеперераховані видаткові накладні підписані представником Відповідача, зазначеним у додатку від 09.08.2013р. до Договору.

При цьому підписання покупцем накладних, які є первинним обліковим документом у розумінні Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами ч. 1 ст. 692 ЦК України. (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012).

Відповідач за поставлений йому товар розрахувався лише частково.

Решта боргу у сумі 102274,30грн. Відповідачем на час подання позову не погашена.

Також, наявність боргу підтверджується актом звірки взаєморозрахунків підписаним та скріпленим відбитками печаток Сторін.

Відтак, загальна сума заборгованості Відповідача за ствердженням Позивача за поставлений відповідно до Договору товар складала станом на час подання позову 102274,30грн.

Крім того, підтвердженням виникнення та визнання Відповідачем обов'язку щодо здійснення оплати за отриманий товар є здійснення ним часткових оплат.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З врахуванням наведеного, в тому числі того, що Відповідачем порушено зобов'язання щодо оплати за отриманий згідно Договору Товар, в тому числі станом на час подання позову та порушення провадження у справі - на суму 102274,30грн.; беручи до уваги те, що станом на час вирішення спору по суті в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не надані докази здійснення відповідачем оплати 102274,30грн. боргу повністю чи частково, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 102274,30грн. основного боргу підлягають до задоволення.

Щодо стягнення 19503,00грн. штрафу та 989,17грн. пені .

Позивач просить також стягнути 19503,00грн. штрафу та 989,17грн. пені, розрахунок яких додано до позовної заяви та здійснено станом на 18.10.2013р.

У п.7.1 Договору, у разі несвоєчасної оплати вартості товару Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки виконання зобов'язання.

Приписами п.7.4 Договору передбачено, що у випадку прострочки Покупцем оплати вартості товару більше, ніж на 30 календарних днів вважається, що Покупець необґрунтовано відмовився від оплати товару та зобов'язаний сплатити на користь Постачальника, крім установленої Договором пені, штраф за ухилення від оплати у розмірі 30% від вартості отриманого та неоплаченого в строк товару .

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши правильність розрахунку штрафу та пені суд зазначає, що такі Позивачем розраховано невірно. Так, розмір штрафу є більшим, аніж заявлено до стягнення , оскільки Позивачем допущено арифметичну помилку при розрахунку та округленні. Крім того, незважаючи на допущення при розрахунку пені арифметичної помилки при додаванні розміру пені за кожною із поставок, внаслідок чого добуток завищено на 0,01грн., Позивачем допущено інші помилки при проведенні розрахунку пені: невірно (занижено) розраховано кількість днів прострочення до оплати за кожною із поставок; не враховано, що за накладною №85243096 від 16.09.2013р. здійснена поставка також товару найменування ФЕСКО, відтермінування по оплаті якого строком більше, ніж 7 днів (передбачене п.5.1 Договору) відсутнє в додатках до Договору. Внаслідок здійсненого перерахунку пені суд зазначає, що розмір пені є більшим, аніж заявлено Позивачем до стягнення . Проте, за відсутності клопотань, передбачних п.2 ст.83 ГПК України, в суда відсутня можливість виходу за межі позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги доводи мотивувальної частини рішення щодо стягнення основного боргу, перевіривши правильність проведених розрахунків штрафу та пені, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 19503грн . штрафу та 989,17грн . пені.

При цьому суд зазначає, і аналогічна позиція викладена у п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.07.2012 №01-06/908/2012, що чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень щодо передбачення умовами договору одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності; у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Щодо стягнення 13886,38грн. 0,5% за користування чужими грошовими коштами.

В прохальній частині позовної заяви Позивач також просить стягнути з Відповідача 13886,38грн. 0,5% за користування чужими грошовими коштами , розрахунок яких надано в додатках до позовної заяви.

Суд зазначає, що відповідно до п.7.4.1 Договору, у випадку несвоєчасної оплати товару , відповідно до ст.536 та ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України, Покупець сплачує Постачальнику за користування чужими грошовими коштами 0,5% від вартості отриманого та несвоєчасно оплаченого товару за кожен день користування .

Відповідно до ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ч.3 ст.692 ЦК України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Перевіривши правильність розрахунку відсотків за користування чужими грошовими коштами суд зазначає, що такий проведено Позивачем невірно, оскільки Позивачем допущено арифметичну помилку при розрахунку та округленні. Позивачем допущено інші помилки при проведенні розрахунку: невірно (занижено) розраховано кількість днів прострочення до оплати за кожною із поставок; не враховано, що за накладною №85243096 від 16.09.2013р. здійснена поставка також товару найменування ФЕСКО, відтермінування по оплаті якого строком більше, ніж 7 днів (передбачене п.5.1 Договору) відсутнє в додатках до Договору. Внаслідок проведеного перерахунку розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами є більшим, аніж заявлено Позивачем до стягнення. Проте, за відсутності клопотання, передбаченого п.2 ст.83 ГПК України, в суду відсутні правові підстави до виходу за межі позовних вимог.

При цьому суд зазначає, і аналогічна позиція відображена в п.8 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013 р. N 01-06/767/2013 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», що застосування пені не виключає одночасного нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами (стаття 536 ЦК України), у тому числі процентів на прострочену суму оплати товару, оскільки стягнення відповідних процентів не є ні видом забезпечення виконання зобов'язань, ані штрафною санкцією.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

18.11.2013 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 25.11.2013р.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 38, 43, 49, 75, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позов задоволити повністю.

2 . Стягнути з Українсько-Чеського спільного підприємства "Квінта" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (79058, просп. Чорновола, 43-А, м. Львів; ідентифікаційний код 22332062) на користь Дочірнє підприємство "Савсервіс Карпати" (79055, вул. Роксоляни, 59, м. Львів; ідентифікаційний код 30387458) - 102274,30грн. основного боргу, 13886,38грн. 0,5% за користування чужими грошовими коштами, 989,17грн. пені, 19503,00грн. штрафу, а також судовий збір у сумі 2733,06грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.