Рішення

від 03.12.2013 по справі 905/7393/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.12.2013 Справа № 905/7393/13

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при секретарі судового засідання Асмановій Е.Е.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Приватного підприємства "Юридична компанія "Перун", м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю " 191 квартал", м. Донецьк

про стягнення 13318,00грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Куликов А.А.- за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов, Приватним підприємством «Юридична компанія «Перун», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю « 191 квартал», м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 13318,00грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору про фізичну охорону підприємства №38/09 від 19.09.2011р. відповідач взяв на себе зобов'язання щодо оплати наданих послуг охорони, однак у встановлений строк та належним чином їх не виконав, у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 13318,00грн.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзив на позовну заяву не надав. Про дату та час судового засідання відповідач був повідомлений належним чином. Конверт, у якому було надіслано процесуальний документ відповідачу, повернувся на адресу суду із довідкою поштового відділення, у якій зазначено причину повернення: «за закінченням терміну зберігання».

За приписами абз.3 п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Тобто відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, однак у судове засідання не з'явився, свого представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.

Також за приписами п.3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Відтак відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За клопотанням представника позивача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 18 Закону України "Про мови в Український РСР" (від 28 жовтня 1989р. N8312) та усним клопотанням позивача, справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

Між Приватним підприємством «Юридична компанія «Перун» (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "191 квартал" (Замовник) 19 вересня 2011 року було укладено договір №38/09 на фізичну охорону об'єктів Приватним підприємством «Юридична компанія «Перун».

За умовами укладеного договору Виконавець, починаючи з 19 вересня 2011 року, приймає під нагляд приміщення (будівлі, споруди та прилеглу територію) ТОВ « 191 квартал» за адресо: м.Донецьк, вул. Ватутіна, 3Б, надалі - «Об'єкт», а «Замовник» зобов'язується виконати правила майнової безпеки і приписи «Виконавця», щодо технічного укріплення «Об'єкта» та здійснювати оплату замовлених послуг в порядку визначеному цим Договором.

Відповідно до умов п.3.1. договору ціна договору (види послуг охорони, їх вартість) визначено і узгоджено Сторонами. На момент укладення договору, вартість охорони дорівнює 11315,00 грн. (одинадцять тисяч триста п'ятнадцять грн.), в тому числі ПДВ 1885,83 грн., за один місяць.

Згідно п.3.3. договору оплата послуг здійснюється Замовником щомісячно на умовах передплати 50% від суми Договору до 20-го числа поточного місяця і 50% від суми Договору до 5-го числа наступного місяця шляхом платежів на розрахунковий рахунок Виконавця, у розмірі визначеному у Договорі. Якщо Замовник має заборгованість по оплаті охорони, Виконавець не несе перед Замовником матеріальну відповідальність. Форма розрахунків - безготівкова на розрахунковий рахунок охорони або внесення готівки у касу підприємства.

За приписами п.4.2.2. договору Замовник зобов'язався своєчасно і в повному обсязі здійснювати оплату плату Виконавцю

Пунктом 5.6. договору встановлено, що у разі прострочення або невиконання грошового зобов'язання, по оплаті замовлених послуг, обумовленого розділом 3 цього Договору, Замовник зобов'язаний сплатити виконавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Договір набуває чинності після підписання його обома Сторонами і діє до 19 вересня 2012року. Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

До укладеного договору між сторонами був підписаний Додаток №1 - Дислокація-розрахунок об'єктів, котрі передаються під охорону ПП «Юридична компанія «Перун» вартості годин фізичної охорони, відповідно до якого вартість охорони за місяць складає 11315,00грн.

Позивачем у період з вересня 2001р. по квітень 2012р. були надані послуги з фізичної схорони об'єкту та складені акти здачі-приймання робіт, зокрема, акт здачі приймання-робіт №ОУ-0000345 від 31.03.2012р. на суму 11315,00грн. та акт здачі-приймання робіт №ОУ-0000469 від 30.04.2012р. на суму 11315,00грн., які, за твердження позивач, оплачені частково та заборгованість за яким складає 13318,00грн. Дані акти підписані лише з боку позивача та були надіслані на адресу відповідача, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та описом вкладення до цінного листа від 27.07.2013р., однак дані акти залишилися не підписані з боку відповідача та не повернуті ним із якими-небудь претензіями.

Факт здійснення господарської операції за договором №38/09 від 11.09.2011р. у період з березня по квітень 2012р. також підтверджується наданими до матеріалів справи податковим накладними.

09 вересня 2012р. позивач направив на адресу відповідача лист з вимогою сплатити заборгованість в сумі 13318,00грн.

За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору та несплатою наданих послуги з охорони за березень-квітень 2012р. за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає 13318,00грн. Наявність заборгованості саме в сумі 13318,00грн. також підтверджується довідкою №1 від 05.11.2013р. за підписом директора та бухгалтера ПП «Юридична компанія «Перун».

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Згідно вимог передбачених ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів передбачених у частині 1 ст. 12 ЦК України.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України.

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно приписів частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Відповідно до вимог статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Приписами ст.627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У даній справі Договір №38/09 від 19.09.2011р. за своєю природою відноситься до договору по наданню послуг, а саме наданню охоронних послуг.

Частиною першою ст.901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до приписів статті 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частиною першою ст.903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Вимогами ст.978 ЦК України встановлено, що за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за Договором №38/09 про фізичну охорону об'єктів від 19.09.2011р. належним чином не виконав, оплату наданих послух охорони у період з березня 2013р. по квітень 2013р. сплатив не в повному обсязі, у зв'язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 13318,00грн., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до вимог передбачених пунктом 4 частини 3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є - змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 4-3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Під час розгляду зазначеної справи відповідачем належним чином та наявними в матеріалах справи доказами не спростовано вимоги, які викладено у позовній заяви.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Відповідно до приписів ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до вимог передбачених ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості за надані послуги охорони в сумі 13318,00грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі вимог передбачених ст.129 Конституції України, ст.ст.6, 11-16, 202, 509, 526, 530, 598, 599, 610, 612, 626, 627, 629, 632, 901, 903, 978 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 67, 173, 174, 193, Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 32-34, 36, 43, 49, 75, 77, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Приватного підприємства "Юридична компанія "Перун", м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "191 квартал", м.Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 13318,00грн., задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "191 квартал" (83024, м. Донецьк, вул. Ревякіна, 24, код ЄДРПОУ 35730492, р/р №26005150373621 в Донецькій філії "Укрсоцбанк", МФО 334011) на користь Приватного підприємства "Юридична компанія "Перун" (02140, м. Київ, пр. Бажана, 28а/142, код ЄДРПОУ 35198261, р/р №26006210094314 в АТ "Прокредитбанк", м. Київ, МФО 320984) заборгованість в сумі 13318,00грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,50грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення виготовлений та підписаний 04.12.2013р.

Суддя С.В. Тоцький