Рішення

від 26.11.2013 по справі 910/10931/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10931/13 26.11.13

За позовом Приватного підприємства «Рось»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ларікс» ЛТД»

Про стягнення 29 517,43 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Харун М.Р. представник за довіреність № б/н від 27.05.13.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного підприємства «Рось» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ларікс» ЛТД» (далі - відповідач) про стягнення 29 517,43 грн.

Спір у справі виник в зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем по сплаті грошових коштів за користування нежитловими приміщеннями, що зумовило виникнення у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ларікс» ЛТД» та звернення Приватного підприємства «Рось» з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.13. порушено провадження у справі № 910/10931/13 та призначено її до розгляду на 02.07.13.

В зв'язку з перебуванням судді Ващенко Т.М. у відпустці, справу № 910/10931/13 призначено до розгляду на 01.08.13. та 29.08.13.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.13., в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, невиконання ним вимог ухвал суду, та з огляду на витребування від позивача доказів, розгляд справи на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 19.09.13.

За результатами судового засідання 19.09.13. та 17.10.13. розгляд справи №. 910/10931/13 на підставі ст. 77 ГПК України відкладався на 17.10.13. та 29.10.13. відповідно.

В зв'язку з перебуванням судді Ващенко Т.М. у відпустці, справу № 910/10931/13 призначено до розгляду на 12.11.13.

При цьому, подані позивачем 19.09.13. через відділ діловодства суду письмові пояснення по справі судом розцінено як заяву про зміну підстави позову з огляду на наступне.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»)

Пред'являючи позов про стягнення 29 517,43 грн. позивач як на підставу позову посилався на Договір оренди № 7/1 від 01.01.12., проте, вказаний розмір заборгованості у відповідача перед позивачем виник за Договором оренди № 7/1 від 01.01.11. та Договором № 7/1 від 01.01.12., про що вказано в заяві про зміну підстави позову.

В зв'язку з неявкою в судове засіданні 12.11.13. представника відповідача, невиконання ним вимог ухвал суду та з огляду на необхідність витребування від позивача доказів, розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 26.11.13., про що судом прийнято відповідну ухвалу.

В судовому засіданні 26.11.13. представником позивача підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 26.11.13. вкотре не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача, що наданий позивачем, повідомлення про вручення поштових відправлень (ухвал суду) наявні в матеріалах справи.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 910/10931/13.

В судовому засіданні 26.11.13. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.11. між позивачем в особі директора філії «Холодокомбінат № 4» (далі - Орендодавець) та відповідачем (далі - Орендар) укладено Договір оренди № 7/1 (далі - Договір від 01.01.11.), відповідно до умов якого (п. 1.1, п. 1.2) Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове користування без права суборенди нежитлові приміщення № 4 (159,4 кв.м) і № 5 (172,9 кв.м) за адресою: місто Київ, вулиця Академіка Білецького, 34, загальною площею 332,3 кв.м (далі - об'єкт нерухомості) та зобов'язується сплачувати орендну плату.

Відповідно до п. 2.3 Договору від 01.01.11., передача об'єкту нерухомості Орендодавцем та прийняття його Орендарем здійснюється на підставі акту прийому-передачі об'єкта нерухомості, який підписується сторонами і є невід'ємною частиною Договору від 01.01.11. В акті прийому-передачі вказується стан об'єкту нерухомості на момент передачі.

На виконання умов Договору від 01.01.11. між сторонами було підписано та скріплено печатками акт від 01.01.11. передачі об'єкта нерухомості в оренду.

Строк дії Договору від 01.01.11. в п. 3.1 сторонами погоджено з 01.01.11. по 31.12.11.

Згідно з п. 4.1 Договору від 01.01.11., розмір орендної плати складає 13 292,00 грн. з ПДВ на місяць.

Пунктом 4.2 Договору від 01.01.11. сторонами погоджено, що плата за користування об'єктом оренди перераховується щомісяця до 10 числа кожного поточного місяця у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Орендодавця, або готівкового в касу Орендодавця.

Орендар додатково сплачує за прибирання орендованого приміщення згідно наданих Орендодавцем рахунків, щомісяця до 10 числа кожного поточного місяця на тих самих умовах, що і сплата за оренду приміщення. Вартість комунальних послуг входить до орендної плати (п. п. 4.3, 4.7 Договору від 01.01.11.).

01.01.12. між позивачем в особі директора філії «Холодокомбінат № 4» (далі - Орендодавець) та відповідачем (далі - Орендар) укладено Договір оренди № 7/1 (далі - Договір від 01.01.12.), відповідно до умов якого (п. 1.1) Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове користування без права суборенди нежитлові приміщення № 6 (150,84 кв.м) і № 5 (172,9 кв.м) за адресою: місто Київ, вулиця Академіка Білецького, 34, загальною площею 323,74 кв.м (далі - об'єкт оренди) та зобов'язується сплачувати орендну плату.

При цьому, Додатковою угодою № 2 від 06.02.12. до Договору від 01.01.12. погоджено, що об'єктом оренди є нежитлове приміщення № 6 за адресою: місто Київ, вулиця Академіка Білецького, 34, загальною площею 150,84 кв.м (далі - об'єкт оренди) за яке Орендар зобов'язується сплачувати орендну плату.

Відповідно до п. 2.1.1 Договору від 01.01.12., приймання-передача об'єкту оренди здійснюється на підставі акту прийому-передачі об'єкта оренди, який підписується сторонами і є невід'ємною частиною Договору від 01.01.12. В акті прийому-передачі вказується стан об'єкту нерухомості на момент передачі.

На виконання умов Договору від 01.01.12. між сторонами було підписано та скріплено печатками акт від 01.01.12. передачі об'єкта оренди в оренду.

Строк дії Договору від 01.01.12. в п. 3.1 сторонами погоджено з 01.01.12. по 31.12.12.

Згідно з п. 4.1 Договору від 01.01.12., розмір орендної плати складає 12 949,60 грн. з ПДВ на місяць. Орендар зобов'язаний самостійно одержати від Орендодавця оформлений рахунок. Орендодавець виставляє Орендареві перший рахунок по орендній платі не пізніше трьох банківських днів з моменту підписання відповідно акта приймання-передачі об'єкта оренди.

Додатковою угодою № 2 від 06.02.12. до Договору від 01.01.12. розмір орендної плати встановлено 6 033,60 грн. з ПДВ за один місяць.

Пунктом 4.2 Договору від 01.01.12. сторонами погоджено, що в разі відсутності у Орендаря рахунку на сплату орендної плати за будь-яких умов, Орендар зобов'язаний сплатити орендну плату у вказаний в п. 4.3 термін, в розмірі визначеному згідно умов Договору від 01.01.12.

Плата за користування об'єктом оренди перераховується щомісяця до 10 числа кожного місяця, наступного за розрахунковим, у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Орендодавця, або готівкового в касу Орендодавця (п. 4.3 Договору від 01.01.12).

Додатковою угодою № 1 від 01.01.12. до Договору від 01.01.12. сторони погодили, що Орендар відшкодовує Орендодавцю витрати на електропостачання приміщення, що орендується Орендарем згідно Договору від 01.01.12. Відшкодування витрат на електропостачання відбувається згідно показника лічильника електричної енергії № 86908, закріпленим за Орендарем. Підставою для відшкодування витрат по електропостачанню являється Акт, складений на підставі розрахунку спожитої електричної енергії за кожний звітний період, та підписаний керівником та головним бухгалтером Орендодавця.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідачем не сплачено грошові кошти за Договором від 01.01.11. та Договором від 01.01.12. в розмірі 29 517,43 грн. за період з 10.03.11. по 10.01.13., внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ларікс» ЛТД» виникла заборгованість перед Приватним підприємством «Рось».

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Суд відзначає, що відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, жодних доказів на обґрунтування своє правової позиції у справі не надав.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Тобто, згідно із положеннями чинного законодавства України, правовою підставою користування певним майном є відповідний договір оренди.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором оренди.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно з ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Вимогою від 18.04.13. № 89 позивач звертався до відповідача щодо погашення наявної заборгованості, проте, відповідно до матеріалів справи жодної відповіді від відповідача позивачу не надходило. Вказане Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ларікс» ЛТД» не спростовано.

При цьому, судом досліджено наявні в матеріалах справи акти, рахунки за Договорами та банківські виписки по особовому рахунку за спірний період, внаслідок чого встановлено, що відповідач повному обсязі свого обов'язку по сплаті грошових коштів за Договорами не виконав, доказів повної оплати заборгованості за період заявлений в позовній заяві, до матеріалів справи не надав.

В силу ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ларікс» ЛТД» в порушення покладеного на нього Законом та Договорами обов'язку по сплаті передбачених Договором від 01.01.11. та Договором від 01.01.12. платежів не виконав, в зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 29 517,43 грн., яку Орендарем станом на час прийняття судового рішення не погашено, внаслідок чого позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ларікс» ЛТД» (03127, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, б. 120, корпус 1; ідентифікаційний код 21491019) на користь Приватного підприємства «Рось» (09000, Київська область, Сквирський район, м. Сквирка, вул. Р.Люксембург, б. 14; ідентифікаційний код 32191954) 29 517 (двадцять дев'ять тисяч п'ятсот сімнадцять) грн. 43 коп. - основного боргу, 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.12.13.

Суддя Т.М. Ващенко