Постанова

від 11.11.2013 по справі 811/3054/13-а

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2013 року Справа № 811/3054/13-а

Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Притула К.М. розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції №0000671701 від 08.08.2013 р. та № 0000681701 від 08.08.2013 р.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач зазначив, що Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією було проведено позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 по взаємовідносинам з ТОВ "Вендо", внаслідок чого було складено акт від 23.07.2013 року № 28/17-1/НОМЕР_2.

На підставі проведеної перевірки, позивачем отримані податкові повідомлення-рішення від 08 серпня 2013 року № 0000681701 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 8603,54 грн., з якої основного платежу - 6880,43 грн., штрафних фінансових санкцій - 1720,11 грн. та від 08 серпня 2013 року № 0000671701 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 13759,95 грн., з якої основного платежу - 9173,90 грн., штрафних (фінансових) санкцій - 4586,95 грн.

Позивач зазначає, що відповідачем при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №0000671701 від 08.08.2013 р. та № 0000681701 від 08.08.2013 р. були порушені норми чинного законодавства, а тому просить дані позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, до суду надав заяву про розгляд справи без його участі, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про місце, день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою про отримання судової повістки, яка знаходиться в матеріалах справи. В матеріалах справи містяться письмові заперечення, де зазначено, що відповідач позовні вимоги не визнає, вказавши, що оскаржуване повідомлення-рішення прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені чинним законодавством у зв'язку з порушенням позивачем норм Цивільного кодексу України під час здійснення господарських операцій без мети настання реальних наслідків, а тому прийняте податкове повідомлення - рішення є правомірним.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що посадовими особами відповідача було проведено позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 по взаємовідносинам з ТОВ "Вендо" (а. с. 15-30).

В акті № 28/17-1/НОМЕР_2 від 23.07.2013 року зазначено, що перевіркою встановлено порушення:

- ч.1,32 та 5 ст. 203, п.1, п.2 ст. 215, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків;

- п. 177.4, ст. 177, п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України - донараховується податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 6880,43 грн.

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, - завищення податку на додану вартість за грудень 2012 року на загальну суму 9173,90 грн.

08 серпня 2013 року на підставі акту перевірки Кіровоградської об'єднаною державною податковою інспекцією прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000681701 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 8603,54 грн., з якої основного платежу - 6880,43 грн., штрафних фінансових санкцій - 1720,11 грн. та від 08 серпня 2013 року № 0000671701 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 13759,95 грн., з якої основного платежу - 9173,90 грн., штрафних (фінансових) санкцій - 4586,95 грн (а. с. 13,14).

В Акті перевірки зазначено, що до відділу контрольно-перевірочної роботи з фізичних осіб Кіровоградської ОДПІ надійшов акт від 15.03.2013 року № 998/22-4/37955905 "Про результати проведення зустрічної перевірки ТОВ "Вендо" (код ЄДРПОУ 37955905) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.08.2012 року по 31.12.2012 року", яким встановлено нікчемність правочинів з ФОП ОСОБА_1 за грудень 2012 року.

Правочини між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Вендо" не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до вигодонабувача.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарської діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Крім того, відповідно до п.177.2 ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Згідно п.177.4 ст.177 ПК України до переліку витрат фізичної особи-підприємця, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ цього Кодексу.

Отже, зміст вказаних норм Податкового кодексу України вказує на те, що однією з необхідних умов для віднесення витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей до валових витрат, є наявність первинних документів, які підтверджують факт отримання доходу, який виник у зв'язку з подальшою реалізацією товарно-матеріальних цінностей.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що між ПП ОСОБА_1 та ТОВ "Вендо" укладався Договір підряду № 031212 від 03.12.2012р. (а.с. 11-12).

На підтвердження реальності виконаних робіт позивачем надано копію податкової накладної, копії акту приймання виконаних будівельних робіт, копії квитанцій.

З огляду на викладене, судом встановлено, що позивачем правомірно сформовано валові витрати у спірному періоді фінансово-господарських операціях, а також, позивач мав право віднести до складу податкового кредиту суму ПДВ сплачену у складі вартості товарів (робіт, послуг) по даних взаємовідносинах.

Суд критично оцінює твердження відповідача, що фінансово-господарські угоди між позивачем та ТОВ "Вендо" є нікчемними.

Так, станом на час укладення позивачем з даними контрагентами договорів та їх виконання, останні були зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та на час здійснення господарських операцій з позивачем, були платниками податку на додану вартість, що не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні.

У відповідності з вимогами частин 2, 3 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. При цьому підставою недійсності правочину у відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч. 1 ст.203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У відповідності до вимог ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.

Акт перевірки Кіровоградської ОДПІ, на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не містить жодних посилань на наявність ознак, які передбачені ч.1 ст.228 ЦК України.

Відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст..203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Згідно ст.216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

Недійсність правочинів між позивачем та контрагентами не визнана в судовому порядку, у зв'язку з чим, факти, викладені в акті перевірки, не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем вимог ст.ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України відносно того, що укладені позивачем правочини з зазначеними контрагентами не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, та є підставою для визнання таких правочинів недійсними.

Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 чт.627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Також відповідачем не надано доказів, що свідчили б, що укладені позивачем договори, укладено з метою, що суперечить інтересам держави, в тому числі, в частині ухилення від сплати податків в передбаченому законодавством обсязі та отримання незаконної податкової вигоди.

Відповідачем не надано жодних доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість та до валових витрат при визначенні об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, про неправомірність прийняття Кіровоградською ОДПІ податкових повідомлень-рішень від 08 серпня 2013 року № 0000671701 та № 0000681701.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, судові витрати в розмірі 224,00 грн., здійснені позивачем, підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 162, 163 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в

Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08 серпня 2013 року № 0000681701 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 8603,57 грн., з якої основного платежу - 6880,43 грн., штрафних фінансових санкцій - 1720,11 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08 серпня 2013 року № 0000671701 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 13859,95 грн., з якої основного платежу - 9173,90 грн., штрафних фінансових санкцій - 4586,85 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 224,00 грн.

Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Притула К.М.