Рішення

від 02.12.2013 по справі 911/4126/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, 16 тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2013 р. справа № 911/4126/13

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра-Телеком», Київська обл., м. Боярка

до Комунального підприємства «Інформаційне агентство «Боярка-Інформ», Київська обл., м. Боярка

про стягнення 5 978,70 гривень

за участю представників:

від позивача: Денисенко Є.В. (довіреність №79 від 18.11.2013р.)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

04.11.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Терра-Телеком» (далі-ТОВ «Терра-Телеком»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства «Інформаційне агентство «Боярка-Інформ» (далі-КП «Інформаційне агентство «Боярка-Інформ»/відповідач) про стягнення 5 978,70 грн., з яких: 5 110,00 грн. заборгованості за договором №01/10 від 01.10.2012р., 715,40 грн. пені та 153,30 грн. 3% річних.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.11.2013р. порушено провадження у справі №911/4126/13 та призначено справу до розгляду на 19.11.2013р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.11.2013р. розгляд даної справи було відкладено на 02.12.2013р.

02.12.2013р. через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про здійснення розгляду даної справи без участі представника останнього. Зазначене клопотання судом задоволено.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2012р. між ТОВ «Терра-Телеком» (далі-продавець) та КП «Інформаційне агентство «Боярка-Інформ» (далі-покупець) укладено договір купівлі-продажу №01/10 (далі-договір), відповідно до якого продавець зобов'язався передати у власність покупця кабель ВВГ П (2*2,5), а покупець прийняти та оплатити його.

Загальна сума договору складає 5 110,00 грн. (п. 3.1 договору).

Судом встановлено, що позивач свої обов'язки за договором в частині поставки товару вартістю 5 110,00 грн. виконав належним чином, що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на видатковій накладній №РН-0000001 від 15.10.2012р.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача (покупця) претензій та повідомлень про порушення позивачем (продавцем) умов договору.

Посилаючись на те, що відповідач свої договірні зобов'язання в частині оплати вартості поставленого товару не виконав, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою №83 від 18.11.2013р., яка підписана директором ТОВ «Терра-Телеком» та скріплена відбитком печатки товариства, позивач просить суд, зокрема, стягнути з відповідача 5 110,00 грн. заборгованості за договором.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до ст. 75 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до статей 173, 193 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами статей 655, 692 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктами 4.2, 4.1 договору передбачено, що підставою для перерахунку грошових коштів покупця є рахунок-фактура продавця, виписана згідно даного договору. Можлива передплата за домовленістю сторін.

З метою оплати відповідачем вартості товару, 09.10.2012р. позивачем було виставлено рахунок-фактуру №СФ-0000003, що дійсний до оплати до 15.10.2012р.

З огляду наведеного, підписання відповідачем накладної №РН-0000001 від 15.10.2012р. без будь-яких заперечень щодо кількості та/або якості товару свідчить про прийняття відповідачем поставленого товару, а виставлення позивачем 09.10.2012р. рахунок-фактуру №СФ-0000003, у відповідності до п. 4.2 договору, породжує для відповідача обов'язок щодо оплати товару у повному обсязі до 15.10.2012р.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також враховуючи те, що станом на день прийняття рішення відповідач вартість поставленого позивачем товару не оплатив, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 5 110,00 грн. заборгованості по оплаті вартості поставленого товару за накладною №РН-0000001 від 15.10.2012р. згідно договору підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

У зв'язку з неналежним виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором позивач просить суд стягнути з відповідача, зокрема, 715,40 грн. пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Приписами статей 230, 231 ГК України унормовано, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону).

Розмір пені, передбачений ст. 1 вищезазначеного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, в силу наведених положень законодавства, пеня може стягуватись виключно у випадку, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін) чи в законі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 08.07.2013р. у справі №4/5014/2433/2012.

З огляду наведеного, а також враховуючи той факт, що відповідальність за порушення строків оплати вартості поставленого товару у вигляді пені та її розміри договором не передбачена, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 715,40 грн. пені є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 06.11.2013р. у справі №910/7821/13.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 153,30 грн. 3% річних, нарахованих за 12 місяців на 5 110,00 грн. заборгованості.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки арифметично вірний розмір 3% річних, обрахованих судом в межах вказаного позивачем періоду, з урахуванням положень договору та вимог вищезазначених норм Закону, становить 153,72 грн., а суд, приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 153,30 грн. 3% річних підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 59, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 551, 625, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 230, 231 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Інформаційне агентство «Боярка-Інформ» (08150, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. Молодіжна, буд. 12/2, ідентифікаційний код 33143962) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра-Телеком» (08150, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. Лінійна, 32, ідентифікаційний код 37606103) 5 110 (п'ять тисяч сто десять) грн. 00 коп. заборгованості, 153 (сто п'ятдесят три) грн. 30 коп. 3% річних та 1 514 (одну тисячу п'ятсот чотирнадцять) грн. 63 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 03.12.2013р.

Суддя В.А. Ярема