Рішення

від 27.11.2013 по справі 905/6010/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.11.2013 Справа № 905/6010/13

за позовом Приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод», м. Донецьк

до Донецької міської ради, м. Донецьк

про визнання договору (частково) недійсним.

Колегія суддів у складі:

головуючого судді Говоруна О.В.

суддів Сковородіної О.М., Колесника Р.М.

Представники:

від позивача - Чумаков А.В., довіреність №78/13 від 22.11.2012;

від відповідача -Скриль Ю.М., довіреність №01/13-3723 вих. від 02.08.2013.

Приватне акціонерне товариство «Донецьксталь» - металургійний завод» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Донецької міської ради (далі - відповідач) про визнання п.1.4 договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 14.11.2008 (частково) недійсним.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем 14.11.2008 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, однак, вказаний договір був укладений з недодержанням вимог законодавства, п. 1.4 договору встановлює обмеження щодо права власності позивача, оскільки на частині придбаної земельної ділянки (зелені насадження) вводиться обмежене користування без права зміни цільового призначення, у зв'язку з чим позивач просить визнати вказаний пункт договору недійсним.

Відповідач визнав позовні вимоги у повному обсязі.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 16.10.2013 до 05.11.2013 та з 05.11.2013 до 27.11.2013.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши письмові докази у судовому засіданні, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

14.11.2008 між Донецької міською радою (далі - продавець) та Закритим акціонерним товариством «Донецьксталь» - металургійний завод», яке було перейменоване відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» у Приватне акціонерне товариство «Донецьксталь» - металургійний завод» (далі - покупець) був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, відповідно до якого продавець передає згідно з планом (схемою) за плату, а покупець набуває у власність земельну ділянку, кадастровий номер 1410137700:00:001:0284, розташовану за адресою: м. Донецьк, вул. Куйбишева, 67, у Ленінському районі, загальною площею 75 344 м 2 (а.с.12-15).

Згідно з п. 1.2 договору, цільове призначення земельної ділянки, для експлуатації існуючих будинку культури та кінотеатру «Україна».

Відповідно до п. 1.4 договору, земельна ділянка, що є об'єктом купівлі продажу цього договору, має обтяження: за даними Державного земельного кадастру на земельній ділянці площею 57 340 м 2 (зелені насадження), вести обмежене користування без права зміні цільового призначення.

Згідно з ч. 1 ст.215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

Положеннями ст. 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 3 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Пункт 1.4 договору встановлює обмеження для позивача щодо його права власності, оскільки на частині придбаної земельної ділянки вводиться обмежене користування земельною ділянкою без права зміни її цільового призначення.

Разом з тим, згідно з ч.ч. 1,2,3 ст. 20 Земельного кодексу України, в редакції чинній на момент укладання спірного договору, (далі - ЗК України), віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Крім того, ЗК України, в редакції чинній на момент укладання спірного договору, визначений вичерпний перелік обмежень та додаткових погоджень, що є необхідними у випадку зміни цільового призначення земельних ділянок, к яким відносяться: земельні ділянки сільськогосподарського призначення, земельні ділянки, що належать до земель оборони, земельні ділянки, що належать до особливо цінних земель та земельні ділянки природно-заповідного, історико-культурного, лісогосподарського та іншого призначення.

При цьому, наявність зелених насаджень на земельній ділянці не входить до переліку тих земельних ділянок на які розповсюджується вичерпний перелік обмежень та додаткових погоджень, що є необхідними у випадку зміни цільового призначення земельних ділянок, які регламентуються ЗК України.

Враховуючи вищевикладене, п. 1.4 договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 14.11.2008 є таким, що суперечить чинному законодавству України та підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до ст. 217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Водночас, судом зазначається, що, на підставі ст. 38 ГПК України, господарський суд витребовує докази за наявності відповідного клопотання, у разі неможливості самостійно надати докази сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Господарські витрати розподілити відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним пункт 1.4 договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 14.11.2008, укладеного між Донецькою міською радою (83050, м. Донецьк, вул. Артема, 98, код ЄДРПОУ 26502957) та Закритим акціонерним товариством «Донецьксталь» - металургійний завод» (83062, м. Донецьк, вул. І. Ткаченка, 122, код ЄДРПОУ 30939178).

Стягнути з Донецької міської ради (83050, м. Донецьк, вул. Артема, 98, код ЄДРПОУ 26502957) на користь Приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод» (83062, м. Донецьк, вул. І. Ткаченка, 122, код ЄДРПОУ 30939178) 1147грн. витрат з оплати судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, через господарський суд, який розглянув справу.

Повне рішення складено 29 листопада 2013 року.

Головуючий суддя О.В. Говорун

Суддя О.М. Сковородіна

Суддя Р.М. Колесник