Ухвала

від 30.07.2013 по справі 820/2813/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2013 р.Справа № 820/2813/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Калитки О. М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2013р. по справі № 820/2813/13-а

за позовом Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України

до Акціонерного товариства закритого типу "Сінтез"

про накладення арешту на кошти,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Західна міжрайонна державна податкова інспекція м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Акціонерного товариства закритого типу "Сінтез", в якому просив суд накласти арешт на кошти у розмірі 164297,71 грн. та інші цінності Акціонерного товариства закритого типу "Сінтез", що знаходяться у банківських установах.

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що відповідач має заборгованість перед бюджетом на суму 164297,71 грн.. Органом податкової служби згідно з п. 59.1. ст. 59 Податкового кодексу України направлено податкову вимогу на погашення податкового боргу до АТЗТ "Сінтез", про що було складено акт про неможливість вручення податкової вимоги. Позивач просить накласти арешт на кошти та цінності на банківських рахунках відповідача, оскільки у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу (п. 20.1.17 ст.20 Податкового кодексу України).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2013 року у задоволенні зазначеного адміністративного позову було відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, а саме: ст.ст. 19-1,20, 94 Податкового кодексу України, Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 30.03.2012 року № 122, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що АТЗТ "Сінтез" (код 20056876) зареєстроване як юридична особа 23.03.2001 року та перебуває на податковому обліку в Західній МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС з 29.03.2001 року. АТЗТ "Сінтез" має податковий борг перед бюджетом у сумі 164297,71 грн., а саме: з орендної плати з юридичних осіб.

Наявність у відповідача податкового боргу підтверджено позивачем наданими до суду: копією зворотнього боку облікової картки платника податків ЗАТ «Сінтез» ( код 20056876) з посиланням на декларацію №1056 від 27.01.2011 року із зазначенням суми податкового боргу у сумі 9704,27 грн., яку збільшено за період з серпня 2011 року по грудень 2012 року до суми у розмірі 164972, 59 грн.

Суму боргу відповідача визначено позивачем з урахуванням наявної у відповідача переплати у сумі 54,00 грн. та сплаченої відповідачем суми у розмірі 2500,00 грн.

Органом податкової служби згідно з п. 59.1. ст. 59 Податкового кодексу України направлено податкову вимогу № 526 від 01.08.2011 року, якою повідомлено відповідача про суму податкового боргу та попереджено про право податкового органу на застосування до відповідача заходів, направлених на примусове стягнення податкового боргу. Відповідач податкову вимогу не отримав, про що позивачем було складено відповідний акт №111/24-050 від 12.08.2011 року про неможливість вручення податкової вимоги.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що вимога позивача про накладення арешту на кошти відповідача, що знаходяться в банку, заявлена з порушенням вимог діючого законодавства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Отже, законодавець чітко встановив підстави для застосування арешту коштів на банківському рахунку та інших цінностей в банку, а саме:

1) відсутність майна у платника податків, котрий має податковий борг,

2) наявність у платника податків, котрий має податковий борг, майна, балансова вартість якого менше суми податкового боргу,

3) відсутність у платника податків, котрий має податковий борг, майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу.

На підтвердження своєї правової позиції позивачем надано наступні документи :

- копія листа № 25/01 від 25.01.2012 р. відповідача про те, що станом на 01.01.2012 р. на балансі АТЗТ «Сінтез» відсутні основні фонди;

- довідка №203/4 від 15.02.2012 року з Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» про те, що право власності ТОВ "Сінтез" на об'єкти нерухомого майна не зареєстровано;

- копія листа № 15/02 від 15.02.2013 р. відповідача про перехід права користування земельною ділянкою по вул.. Котлова,210 до ПАТ «Мегабанк» у зв'язку з переходом права власності на нерухомість, розташовану за вказаною адресою.

Відповідно до ст. 139 Господарського кодексу України (ГКУ) майном суб'єкта господарювання визнається сукупність речей на інших цінностей ( включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визнання, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів.

Майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів.

Відповідно до пунктів 4,6 ст. 139 ГКУ - Оборотними засобами є сировина, паливо, матеріали, малоцінні предмети та предмети, що швидко зношуються, інше майно виробничого і невиробничого призначення, що віднесено законодавством до оборотних засобів.

Товарами у складі майна суб'єктів господарювання визнаються вироблена продукція (товарні запаси), виконані роботи та послуги.

Особливим видом майна суб'єктів господарювання є цінні папери.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надання позивачем інформації про відсутність у нього основних фондів, у тому числі зареєстрованого належним чином нерухомого майна, не виключає наявність у відповідача оборотних засобів, товарів, цінних паперів, які також можуть бути джерелом погашення податкового боргу.

Відомості, які б свідчили про заходи, здійсненні позивачем з метою виявлення наявних у відповідача оборотних активів, товарів, тощо , а також про те, що наявного у відповідача майна недостатньо для погашення податкового боргу позивачем до суду не надано.

Крім того, надані позивачем документи, у яких зазначається про відсутність у відповідача основних фондів станом на 01.01.2012 р., у тому числі відомості про відсутність нерухомого майна станом на 15.02.2012 р., не можуть розглядатись такими, що є незмінними на момент розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Зважаючи на встановлені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що апелянтом не надано у повному обсязі доказів наявності у відповідача майна, балансова вартість якого менше суми податкового боргу; доказів відсутності у відповідача майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, що є обов'язковими умовами для накладення арешту на кошти та цінності на банківських рахунках відповідача за приписами п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, а суб'єкт владних повноважень у спірних правовідносинах не забезпечив належної реалізації владної управлінської функції та не надав до суду доказів вжиття передбачених законом дій з проведення перевірки складу та структури активів платника податків.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає вірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що заявлена суб'єктом владних повноважень вимога порушує права та охоронювані законом інтереси платника податків, оскільки податковим органом висунуто вимогу про накладення арешту на розрахункові рахунки платника податків за відсутності жодної з законодавчо встановлених підстав та як наслідок, позов не підлягає задоволенню.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2013 року по справі № 820/2813/13-а прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2013р. по справі № 820/2813/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А. Судді (підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калитка О. М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А.