Постанова

від 27.11.2013 по справі 813/7072/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2013 року № 813/7072/13-а

09 год. 25 хв.

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий суддя Коморний О.І.,

секретар - Ячмінська Я.О.

з участю:

від позивача Пеленська Н.Т.

представника відповідача Слуцький Т.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Самбірбудсервіс» про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Самбірському районі Львівської області Державної податкової служби.

Обставини справи.

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Самбірбудсервіс», звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення №0000212300 прийнятого 03.04.2012 року відповідачем, Державною податковою інспекцією у Самбірському районі Львівської області.

Позовні вимоги обґрунтовано безпідставністю прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки у позивача є в наявності всі підтверджуючі документи пов'язані із формуванням податкового кредиту, тому вимог чинного законодавства позивач не порушував.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

У зв'язку з проведеною реорганізацією відповідача, судом відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративно судочинства України допущено заміну відповідача правонаступником - Самбірською об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Львівській області та роз'яснено, що усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для правонаступника в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Представник відповідача проти позову заперечив повністю, вважає позовні вимоги безпідставними, оскільки при проведенні перевірки встановлено відсутність факту господарських операцій, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд заслухав пояснення представників сторін, повно, всебічно та об'єктивно оцінив подані докази у їх сукупності та

встановив:

Державною податковою інспекцією у Самбірському районі Львівської області Державної податкової служби з 01.06.2012р. по 06.03.2012 року проведено невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Самбірбудсервіс» код ЄДРПОУ 32390153 питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по питанню взаємовідносин із ТзОВ «Іртас», код ЄДРПОУ 34419121 за період з 01.07.2010 року по 31.08.2010 року, про що 12.03.2012 року складено акт №240/23-1/32390153 (а.с.11-24).

За результатами перевірки та на підставі складеного акта, відповідачем 03.04.2012 р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0000212300 про збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 5000 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 1250 грн.

Підставою прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення є викладений у акті перевірки висновок відповідача про порушення позивачем пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 5000,0 грн., в тому числі за липень 2010р на суму 3816,42 грн. та серпень 2010 р на суму 1183,58 грн.

Вказані порушення полягають у тому, що позивачем не підтверджено фактичності господарських операцій з контрагентом - ТзОВ «Іртас», у якого згідно акта ДПІ у Сихівському районі м. Львова, складеного за результатами позапланової невиїзної документальної перевірки, відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч.2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Судом з матеріалів справи встановлено підписання позивачем (покупець) з ТзОВ «Іртас» (продавець) договору №01/07-10 від 01.07.2010р., за яким ТзОВ «Іртас» зобов'язується поставити, а позивач зобов'язується прийняти і оплатити продукцію будівельного призначення, далі іменовану Товар, ціна, кількість, умови якого зазначені в рахунку-фактурі та накладній.

ТзОВ «Іртас» виписало позивачеві видаткові накладні від 01.07.2010р., від 02.07.2010р., від 14.07.2010р., від 02.08.2010р. (а.с.40-43) та податкові накладні (а.с.35-38), а позивач перерахував на рахунок ТзОВ «Іртас» грошові кошти в сумі 30000 грн. (а.с.33).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-ХГУ обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Крім того, Наказом ДПА України «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання» від 29.03.2003 р. №143, передбачено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Частиною 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

У листі Державної податкової адміністрації України від 08.04.2008р. №3146/6/15-016 зазначено, що частиною другою та третьою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» передбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість на час отримання позивачем податкових накладних від ТзОВ "Іртас" регулювався Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР із змінами і доповненнями (далі -Закон №168/97-ВР).

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону №168/97-ВР, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Порядок формування податкового кредиту визначений пунктом 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР, а основна вимога щодо права платника податку на додану вартість на податковий кредит міститься у підпункті 7.4.1 цієї статті. Так, згідно приписів підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених, нарахованих платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів, робіт, послуг, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, обігу та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з приписами підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 названого Закону у разі, коли платник придбає товари, роботи, послуги, вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва, обігу і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

При цьому законодавцем безумовно визначено презумпцію реальності оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

Закріплений у ч.1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Право платника податку на включення сум податку до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником -платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами тощо.

Ці обставини відповідно до частини 1 ст. 138 КАС України входять до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову стосовно правомірності рішення контролюючого органу про донарахування сум податкових зобов'язань.

Вирішення спору потребує встановлення реальності господарської операції між позивачем та ТзОВ «Іртас».

З'ясування наведених обставин має істотне значення для правильної юридичної оцінки дій позивача з питань формування валових витрат та щодо віднесення ним до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди (бюджетного відшкодування з бюджету) є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди (отримання бюджетного відшкодування сум ПДВ платником) можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Позивач доводить господарські операції з ТзОВ «Іртас» договором від 01.07.2010р. видатковими накладними, податковими накладними та сплатою ТзОВ «Іртас» коштів.

Проте, на переконання суду, складені позивачем з ТзОВ «Іртас» документи в сукупності та кожен зокрема не є допустимими доказами господарських операцій, які у них зафіксовані.

Так у матеріалах справи відсутні передбачені п. 2.1 договору від 01.07.2010р. виписані ТзОВ «Іртас» позивачеві рахунки-фактури, які є згідно п.5.1 договору підставою для сплати та передбачені п.2.2 договору сертифікати якості виробника, які повинні згідно договору супроводжувати товар. Відсутні будь-які докази транспортування придбаного товару, його розвантаження та подальше використання у господарській діяльності.

Водночас згідно акта перевірки від 17.02.2011р. «Про результати позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю „Іртас" ЄДРПОУ 34419121 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 04.11.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 04.11.2010 року складеного Сихівською ДПІ у м. Львові, перевіркою встановлено відсутність у ТзОВ «Іртас» виробничих потужностей, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, відсутні спеціалісти, які б проводили роботи відповідно до статутної і ліцензійної діяльності підприємства, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між даним підприємством та підприємствами-постачальниками і підприємствами-покупцями товарів (робіт, послуг) ТзОВ «Іртас" Таким чином, ТзОВ „Іртас", відобразило господарські операції, щодо придбання товарів (робіт, послуг) та подальшого їх продажу покупцям , які фактично не відбувались, а отже є нікчемними.

Перевіркою не виявлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів(робіт, послуг). Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності.

Крім того у справі міститься постанова Сихівського районного суду м. Львова, відповідно до якої директор ТзОВ "Іртас", який підписував з позивачем договір, був звільнений від кримінальної відповідальності згідно Закону України "Про амністію у 2011 році" при обвинуваченні у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України.

Встановлені судом вищенаведені фактичні обставини справи свідчать про те, що документи ТзОВ "Іртас" (в т.ч. договір, видаткові та податкові накладні) підписані про людське око, без наміру щодо виникнення та виконання зобов'язань, які передбачені в договорі і лише з метою отримання позивачем податкової вигоди у вигляді бюджетного відшкодування ПДВ шляхом документального оформлення купівлі товару, який в дійсності у ТзОВ "Іртас" не придбавався.

Наявність у позивача лише документів, які необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих ТзОВ "Іртас" видаткових та податкових накладних, сама по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту, якщо судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

Відсутність судового рішення про визнання недійсним договору між позивачем та ТзОВ "Іртас" сама по собі не свідчить про реальність виконання цього договору зазначеними суб'єктами. Укладення договору не є доказом його виконання. Відтак, встановлення факту недійсності цивільно-правового договору, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення податковим органом зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції.

Враховуючи наведене, висновок податкового органу про порушення позивачем пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 5000,0 грн., в тому числі за липень 2010р на суму 3816,42 грн. та серпень 2010 р на суму 1183,58 грн. є обґрунтованим.

Оцінюючи, з урахуванням викладеного, дії відповідача по проведенню перевірки та прийняте відповідачем за результатами перевірки податкове повідомлення-рішення на відповідність ч. 3 ст. 2 КАС України, суд вважає, що вони вчинені та прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України; з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено.

За таких обставин суд дійшов висновку, що порушення відповідачем прав позивача є надуманим, позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, а тому у позові слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 94 КАС України відшкодування судових витрат позивачеві, якому відмовлено у позові не передбачено.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 02.12.2013 р. о 17:00 год.

Суддя Коморний О.І.