Рішення

від 19.11.2013 по справі 922/4118/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2013 р.Справа № 922/4118/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

при секретарі судового засідання Дородіної І.А.

розглянувши справу

за позовом Державного університету Інформаційно-комунікаційних технологій, м. Харків в інтересах держави в особі Державна фінансова інспекція в Харківській області до ПМП фірми "Ірбіс", м. Харків про стягнення 7574,00 грн. за участю представників сторін:

позивача - Мещеряков С.А., довіреність №14/442 від 31.10. 2013 року;

відповідача - не з'явився;

3-ї особи - Крятов С.С., довіреність №25-16/15628 від 19.11. 2012 року;

ВСТАНОВИВ:

Державний університет інформаційно-комунікаційних технологій звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з ПМП фірми "Ірбіс" збитки, що виникли в наслідок оплати завищеної вартості будівельних робіт виконаних відповідачем на суму 7574,00 грн. Витрати по сплаті судового збору позивач просить покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30 вересня 2013 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 922/4118/13 та призначено її розгляд у відкритому судовому засідання на 10 жовтня 2013 року.

07 жовтня 2013 року до канцелярії суду від третьої особи надійшли пояснення щодо суті позовних вимог (вх. № 37052), які долучені судом до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 жовтня 2013 року розгляд справи відкладено на 24 жовтня 2013 року.

24 жовтня 2013 року представником позивача до канцелярії суду з супровідним листом (вх. № 39521) були надані документи, які долучені судом до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 листопада 2013 року розгляд справи було відкладено на 19 листопада 2013 року.

Представник позивача надав в судовому засіданні клопотання (вх. № 42928), в якому просить суд замінити позивача його правонаступником - Державний університет телекомунікації. На підтвердження реорганізації позивача, до клопотання були додані установчі документи.

Розглянувши клопотання позивача про заміну позивача - Державного університету Інформаційно-комунікаційних технологій, його правонаступником - Державний університет телекомунікації, надані позивачем документи, суд встановив, що згідно Статуту Державний університет телекомунікацій, Державний університет телекомунікації, є правонаступником Державного університету Інформаційно-комунікаційних технологій та має філії (відокремлені підрозділи), в тому числі Харківський коледж державного університету телекомунікацій. Даний факт підтверджений Статутом та витягом з ЄДРПОУ станом на 11 вересня 2013 року.

Відповідно до ст. 25 ГПК України, в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив. Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу.

За таких обставин, суд вважає за необхідне долучити зазначене клопотання позивача до матеріалів справи та згідно ст. 25 ГПК України здійснити заміну позивача - Державного університету Інформаційно-комунікаційних технологій його правонаступником - Державний університет телекомунікації (м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 7).

У судовому засіданні 19 листопада 2013 року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та надав суду із супровідним листом (вх. № 42932) додаткові докази по справі, в тому числі й акт контрольного обміру від 17.05.2013 року, підписаний відповідачем без заперечень. Надані документи досліджені та долучені судом до матеріалів справи.

Представник третьої особи у судовому засіданні 19 листопада 2013 року підтримує позовні вимоги позивача, вважає їх обґрунтованими.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві та повідомлення з позначкою поштового відділення " за закінченням строку зберігання".

Судом перевірено адресу відповідача, згідно з наданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 13 листопада 2013 року, місцезнаходження відповідача - 61142, м. Харків, вул. Тимурівців, 33, к. 21, та саме на цю адресу надсилались процесуальні документи, а позивачем позовну заяву.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як визначено у п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, суд встановив наступне.

В період з 01 вересня 2010 року по 29.05.2013 року в Харківському коледжі Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій ( відокремлений структурний підрозділ державного університету інформаційно-комунікаційних технологій) була проведена Державною фінансовою інспекцією в Харківській області планова ревізія фінансово - господарської діяльності з питань документального підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювались між ПМП фірма "Ірбіс" та Харківським коледжем ДУІКТ.

Ревізія проводилась за період з 01.01.2010 року по 01.04.2013 року вибірковим способом.

Як вбачається з матеріалів справи, ПМПФ "Ірбіс" у 2011 році виконано робіт, згідно актів виконаних робіт форми КБ-2в, на загальну суму 102265,06 грн. (у тому числі 14415,06 грн. (з ПДВ), 87850,00 грн. (без ПДВ).

Вказані роботи фінансувались за рахунок коштів державного та спеціального фондів по КПК 6641100 "Підготовка кадрів для сфери зв'язку вищими навчальними закладами І-ІІ рівнів акредитації", за КЕКВ 1134 "Оплата послуг (крім комунальних), КЕКВ 2131 "Капітальний ремонт житлового фонду".

ПМПФ "Ірбіс" виконував роботи на підставі Договору підряду № 6 від 10.06.2011 року, Договору підряду № 7 від 10.06.2011 року, укладених та підписаних між Замовником - позивачем та Підрядником - ПМПФ "Ірбіс".

Згідно п. 8.1. Договорів, гарантійний строк на предмет договорів складає три роки з моменту підписання актів здачі - приймання. Гарантійний строк розповсюдження як на виконані роботи, так і на застосовані Підрядником матеріали, вироби і конструкції.

Відповідно до п. 8.2. Договорів, виявлені на протязі гарантійного строку дефекти встановлюються двостороннім актом. Підрядчик зобов'язується усунути дефекти, які виникли по його вині, на протязі 15 календарних днів з письмового повідомлення Замовника щодо виявлених дефектів.

Вибірковою перевіркою по наданим актам форми КБ-2в за 2011 рік правильності застосування ресурсних елементних кошторисних норм встановлено невірне застосування кошторисних норм, а саме:

- в акті виконаних робіт форми КБ-2в № 1 за червень 2011 року на суму 9998,16 грн. (з ПДВ), в порушення п. 3.1.14.6 ДБН Д.1.1-4-2000 "Вказівки по застосуванню ресурсних елементних кошторисних норм на ремонтно-будівельні роботи" невірно застосована елементна кошторисна норма Р20-1-1 "Установлення дерев'яної розвантажувальної стійки при ремонті конструкцій". Згідно п. 3.1.14.6, вищезазначені витрати відносяться до не титульних тимчасових будівель і споруд. Також, відповідно п. 3.1.14.6 ДБН Д.1.1-1-2000, витрати по встановленню, збиранню, розбиранню, амортизації, поточному ремонту і переміщенню не титульних тимчасових будівель і споруд враховується у загальновиробничих витратах. В зв'язку з чим, додатково нормувати роботи по улаштуванню розвантажувальної стійки не потрібно, тобто кошторисна норма Р20-1-1 застосована необгрунтовано. при перерахунку завищення вартості виконаних робіт внаслідок невірного застосування кошторисних норм складає 713,00 грн. (з ПДВ).

Вибірковою перевіркою в актах форми КБ-2в за 2012 рік питання нормативного списання матеріалів (плитки керамічні для підлог, розчин готовий складовий, портландцемент М 400, цегла керамічна, фарба водно - дисперсійна, грунтовка СТ -17, шпаклівка полімерцементна) згідно кошторисних норм, в порушення п. 3.3.10.1 ДБН Д.1.1-1-2000 встановлено завищення списання матеріалів, а саме:

- актах виконання робіт форми КБ-2в № 1 за жовтень 2011 року на суму 42607,46 грн. (без ПДВ), № 1 за листопад 2011 року на суму 19882,54 грн. (без ПДВ), № 2 за грудень 2011 року на суму 6085,84 грн. (з ПДВ), при застосуванні кошторисної норми Р12-54-2 "Фарбування нових фасадів емульсійними сумішами з приставних драбин або колисок з підготовленням поверхні" завищено списання грунтовки та шпаклівки. Застосованою кошторисною нормою Р12-54-2 передбачено списання фарби водно - дисперсійної полівінілацетатної в кількості 0,04 т на 100 м2 поверхні, а грунтовка вододісперсійна СТ-17 і шпаклівка полімерцементна не передбачені взагалі. Також слід зазначити, що складом робіт кошторисної норми Р12-54-2 передбачено тільки очищення фасадів і фарбування фасадів емульсійними сумішами, тобто грунтування та шпаклювання складом робіт також не передбачені. Проведеними під час ревізії контрольними обмірами було виконано розкриття фарби на рівні першого поверху фасаду лабораторного корпусу Коледжу для встановлення наявності грунтовки і шпаклівки, чим встановлено, що грунтовка і шпаклівка під фарбою відсутні. Роботи по фарбуванню фасаду також виконувались на висоті понад 10 м, тому виконати розкриття фарби для виявлення наявності грунтовки та шпаклівки є неможливим. Також ці роботи є прихованими, проте під час ревізії акти на приховані роботи не надані. В зв'язку з вищезазначеним, грунтовка вододисперсійна СТ-17 і шпаклівка полімерцементна включені до актів форми КБ-2в необгрунтовано. При перерахунку завищення вартості виконаних робіт внаслідок завищення списання матеріалів, відповідно до кошторисних норм складає 4987,00 грн. (без ПДВ).

Також, в порушення п.4.2.1.6 ДБН Д.1.1-1-2000 в актах форми КБ-2в № 1 за червень 2011 року на суму 4416,91 грн. (з ПДВ), № 1 за жовтень 2011 року на суму 42607,46 грн. (без ПДВ), № 2 за грудень 2011 року на суму 6085,84 грн. (без ПДВ) невірно застосовані усереднений коефіцієнт переходу від нормативної кошторисної трудомісткості робіт, передбачених в прямих витратах, до трудовитрат робітників, заробітна плата яких враховується в загально виробничих витратах та усереднений показник для визначення коштів на покриття інших статей загальновиробничих витрат.

Оскільки, виконувались роботи по поточному ремонту, які профінансовані по КЕКВ 1172 за показником "оплата послуг (крім комунальних)", при розрахунку І та ІІІ блоків загальновиробничих витрат потрібно було застосувати усереднений коефіцієнт переходу від нормативної кошторисної трудомісткості робіт, передбачених в прямих витратах та усереднений показник для визначення коштів на покриття інших частей загальновиробничих витрат, згідно п. 31 Додатку 3 ДБН Д.1.1-1-2000 у розмірі 2,26 грн./люд.-год.

При перерахунку завищення вартості виконаних робіт внаслідок невірного розрахунку загальновиробничих витрат складає 115,00 грн. (без ПДВ).

В ході ревізії проведено контрольний обмір робіт, виконаних ПМПФ "Ірбіс" в 2011 році. В контрольних обмірах приймали участь: з боку замовника - заступник директора з адміністративно - господарської роботи Колодєєв М.М., члени комісії - інженер з технічної експлуатації будівель, споруд водопровідно каналізаційного господарства Коледжу Васильєв В.О., інженер з охорони праці і цивільної оборони Коледжу Олійник Л.Д., з боку підрядника - директор ПМП фірми "Ірбіс" Ульянін А.С. Контрольні обміри виконано вибірково.

При проведенні контрольного обміру в порушення п.3.3.10.1 ДБН Д.1.1-1-2000 встановлено завищення обсягів робіт, а саме:

по акту форми КБ-2в №1 за грудень 2011 року на суму 19274,16 грн. (без ПДВ):

- опорядження поверхні стін фасаду набризком -на 16 м2;

- розбирання покриття підлог із керамічних плиток - на 8,7 м2;

- розбирання цементних покриттів -на 8,7 м2;

по акту форми КБ-2в № 2 за грудень 2011 на суму 19274,16 грн. (без ПДВ):

- улаштування основи підлог із металевої сітки - на 12 м2;

- улаштування цементної стіжки - на 8,7 м2.

При перерахунку завищення вартості робіт внаслідок завищення обсягів виконаних робіт складає 1759,00 грн. (без ПДВ).

За результатами контрольного обміру було складено Акт контрольного обміру від 17.05.2013 року, який було підписано членами комісії, в тому числі і директором ПМП фірми "Ірбіс" Ульяновим А.С. без заперечень.

Таким чином, ревізією встановлено завищення вартості робіт, виконаних підрядною організацією ПМП фірма "Ірбіс" на загальну суму 7574,00 грн. за 2011 рік, у тому числі за КПКВ 6641100 по КЕКВ 1172 за показником "Капітальний ремонт житлового фонду" на суму 713,00 грн. (з ПДВ) спеціальний фонд, за показником "оплата послуг (крім комунальних)" на суму 4764,00 грн. (без ПДВ) спеціальний фонд, на суму 2097,00 грн. (без ПДВ) загальний фонд за рахунок коштів державного бюджету. Внаслідок оплати завищеної вартості виконаних робіт позивачу завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 7574,00 грн.

19 червня 2013 року позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 287 щодо сплати збитків за завищення вартості виконаних робіт.

До теперішнього часу відповіді від відповідача на претензію не надходило, що і стало підставою для звернення позивача до суду з позовною заявою.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до приписів статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до частини 6 статті 78 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за управління бюджетними коштами і здійснення контролю за виконанням процедур та вимог, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

В статті 15 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" закріплені положення про обов'язковість законних вимог службових осіб державної контрольно-ревізійної служби.

В пункті 3.3.12 Правил визначення вартості будівництва ( ДБН ДІЛ 1-1-2000), затверджених наказом Держбуду України від 27.08.2000 року № 174 вказується на те, що незалежно від виду договірної ціни та способів взаєморозрахунків при виявленні у розрахунках за виконані роботи (форми № КБ-2в "Акт приймання виконаних підрядних робіт " та № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних підрядних робіт", які були відповідно оформлені та оплачені за попередні періоди) безперечних помилок та порушень чинного порядку визначення вартості будівництва загальна вартість виконаних підрядних робіт підлягає уточненню з моменту виявлення зазначених помилок.

Відповідно ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 7574,00 грн. обґрунтована, вона підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростована відповідачем, та суд вважає її такою, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 25, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Клопотання Державного університету телекомунікацій про заміну позивача його правонаступником - Державним університетом телекомунікацій (03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 7, ідентифікаційний код 3885549) задовольнити.

Замінити позивача - Державний університет Інформаційно - комунікаційних технологій його правонаступником Державним університетом телекомунікацій (03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 7, ідентифікаційний код 3885549).

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ПМП фірми "Ірбіс" ( 61142, м. Харків, вул. Тимурівців, 33, кв. 21, код ЄДРПОУ 21252148) на користь Державного університету телекомунікацій ( 03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 7, ідентифікаційний код 38855349 ) - збитків у розмірі 7574,00 грн., судового збору у розмірі 1720,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25.11.2013 р.

Суддя Суслова В.В.

справа № 922/4118/13