Постанова

від 27.11.2013 по справі 5015/5492/12

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2013 р. Справа № 5015/5492/12

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого-судді: Данко Л.С.,

Суддів: Давид Л.Л.,

Юрченко Я.О.,

При секретарі судового засідання: Кіт М.В.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФармпроДвижение» (вх. № 05-05/2376/13 від 05.11.2013 р.),

на рішення господарського суду Львівської області від 07 серпня 2013 року

у справі № 5015/5492/12 (суддя В.М.Пазичев),

порушеній за позовом

Позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Валетудо» (Україна, вул. Іванка Франка, с. Солуки, Яворівського району, Львівської області),

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФармпроДвижение» (Російська Федерація, вул. Баришиха, буд. 44-15, місто Москва),

Про: стягнення заборгованості в сумі 4504,78 доларів США (за курсом НБУ станом на час подання позовної заяви становила 35993,19 грн.) та стягнення судового збору.

За участю представників сторін:

від апелянта/відповідача: не прибув,

від позивача: Кульчицький Н.Б. - п/к за довіреністю б/н від 26.11.2013 р.

Права та обов'язки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 28 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.

Представник позивача подав письмове клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до протоколу розподілу справ КП «Документообіг господарських судів» від 05.11.2013р., дану справу розподілено до розгляду судді - доповідачу Данко Л.С.

Розпорядженням В. о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 07.11.2013 р. у склад колегії для розгляду справи № 5015/5492/12 господарського суду Львівської області введено суддів - Давид Л.Л. та Юрченка Я.О. (а. с. 179).

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 07.11.2013 року (а.сю 180) скаржнику відновлено строк для подання апеляційної скарги, ухвалою суду від 07.11.2013 р. (а.с.181) прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФармпроДвижение» за вх. № 05-05/2376/13 від 05.11.2013 р. до провадження та розгляд скарги призначено на 27.11.2013 року, про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою поштою з повідомленням про вручення (докази - оригінали повідомлень про вручення знаходяться в матеріалах справи)(а.с. 182-183).

Представник апелянта/відповідача в судове засідання не прибув, про причини не прибуття суд не повідомив, не зважаючи на те, що був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення отримане: Апелянтом/відповідачем - ТзОВ «ФармпроДвижение», під розписку, 12.11.2013 р., рекомендованою кореспонденцією за № 06971663 (а. с. 182).

Як вбачається з апеляційної скарги, апелянт просить рішення місцевого господарського суду Львівської області від 07.08.2013 р. по справі № 5015/5492/12 скасувати у зв'язку із неповним з'ясуванням всіх обставин справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, яке призвело до прийняття незаконного рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Валетудо» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФармпроДвижение» про стягнення заборгованості в сумі 4504,78 доларів США, яка по курсу НБУ станом на час подання позовної заяви становить 35993,19 грн. та стягнення судового збору в розмірі 1609,50 грн. залишити без задоволення. Витрати зі сплати судового збору за перегляд рішення місцевого суду в апеляційному порядку в сумі 804,75 грн. покласти на позивача.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти апеляційної скарги заперечив, з підстав зазначених у відзиві на апеляційну скаргу, доводи наведені в апеляційній скарзі підтримав, також зазначив, що апеляційну скаргу він отримав на російській мові, однак російською мовою досконало не володіє, просить у задоволенні апеляційної скарги відповідача відмовити, рішення місцевого суду залишити без змін.

Враховуючи, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а також, що сторони своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду скарги за відсутності представника апелянта, виходячи з такого.

Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Частиною першою ст. 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Як уже було вище зазначено у цій постанові, ухвалою від 07.11.2013 р. Львівського апеляційного господарського суду прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФармпроДвижение» за вх. № 05-05/2376/13 від 05.11.2013 р. до провадження та розгляд скарги призначено на 27.11.2013 року.

Вищевказану ухвалу Львівського апеляційного господарського суду було направлено сторонам у справі рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення, яке отримано: Позивачем - 13.11.2013 р. рекомендованою кореспонденцією за № 06971655 (а. с. 183), Апелянтом/відповідачем - 12.11.2013 р. рекомендованою кореспонденцією за № 06971663 (а. с. 182).

У зазначеній ухвалі, участь повноважних представників судом не визнавалася обов'язковою (а. с. 181).

Крім того, нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість одного з представників скаржника бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

З огляду на наведене колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги по справі № 5015/5492/12.

Разом з тим, відповідно до абз. 1 п. 3.9.2. постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011 року № 18 передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 ГПУ України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до приписів ст.ст. 67 та 77 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 липня 2013 року по справі № 6/175(2010).

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути дану справу у відсутність представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ФармпроДвижение».

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, рішення місцевого суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду Львівської області від 07.08.2013 року у справі № 5015/5492/12 (суддя В.М.Пазичев) вирішено: позов задоволити (пункт перший резолютивної частини ). Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ФармпроДвижение" (Російська Федерація, м. Москва, вул. Баришиха, 44-15, ЗКПО 78131045, р/р 40702810338170108475 у Московському банку Сбербанку Росії м. Москва, ОГРН 1065048000720) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Валетудо" (Україна, Львівська обл., Яворівський р-н, с. Солуки, вул. І. Франка, ЗКПО 33708905, р/р 2600101938053 в ЦФ ПАТ "Кредобанк" м. Львів, МФО 325365) борг в сумі 4504,78 доларів США, що станом на день подачі позову становить 35993 грн. 19 коп. та судовий збір в сумі 1609 грн. 50 коп. (пункт другий резолютивної частини )( а. с. 166-172).

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду апелянт/відповідач (Товариство з обмеженою відповідальністю «ФармпроДвижение») звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить рішення місцевого господарського суду Львівської області від 07.08.2013 р. по справі № 5015/5492/12 скасувати у зв'язку із неповним з'ясуванням всіх обставин справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, яке призвело до прийняття незаконного рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Валетудо» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФармпроДвижение» про стягнення заборгованості в сумі 4504,78 доларів США, яка по курсу НБУ станом на час подання позовної заяви становить 35993,19 грн. та стягнення судового збору в розмірі 1609,50 грн. залишити без задоволення. Витрати зі сплати судового збору за перегляд рішення місцевого суду в апеляційному порядку в сумі 804,75 грн. покласти на позивача.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення, порушено норми матеріального та процесуального права, так як суд не повно і не всебічно з'ясував обставини справи, і застосував не всі норми правових актів, які необхідно було застосувати, а позивач недостовірно виклав обставини справи, приховавши всі необхідні документи, які свідчать про обґрунтованість затримки оплати поставленого неякісного товару, що призвело до винесення незаконного рішення у справі.

Апелянт в своїй апеляційній скарзі зазначає, що згідно умов договору поставки товару позивач поставив відповідачу товар, за який відповідач розрахувався частково сплативши 50 % від загальної вартості поставленого товару, однак, як зазначає апелянт, у зв'язку із поставкою товару, яка не відповідала відповідній якості (п. 3.2. Договору поставки), відтак скаржник решту частини коштів не сплачував, так як позивач на лист відповідача від 20.09.2012 р. з вимогою підтвердити якість поставленого товару шляхом направлення Декларації про відповідність, про що раніше в липні, серпні та вересні 2012 року повідомляв Постачальнику, не направив сертифікат якості товару, оскільки Сертифікація товару для мінеральних вод є обов'язковою і необхідною умовою для продажу товару на території Російської Федерації. Відтак, у зв'язку з неналежним виконанням своїх обов'язків з надання підтверджуючих документів якості поставленого товару, Покупець скористався своїм правом відмовити ТзОВ «Валетудо» /поставщику/ оплатити за решту поставленого, на його думку, неякісного товару.

Крім того в своїй апеляційній скарзі зазначає, що позивач повинен був виконати наступну заявку за № 2, тобто поставити ще одну (наступну) частину товару (мінеральну воду) на загальну суму 7659,96 доларів США, однак цієї заявки він не виконав. У зв'язку із вищенаведеним, скаржник вважає, що апелянт міг звернутись із зустрічною позовною заявою до господарського суду Львівської області, однак місцевим судом не було надано такої можливості чим порушено його право.

Також вважає, що у мотивувальній частині оскаржуваного рішення зазначено, що: «На підтвердження звернення позивача до відповідача з вимогою належного виконання господарських зобов'язань останнього за умовами договору, позивачем 21.11.2012 року відповідачу була направлена ??претензія з вимогою сплатити заборгованість. Відповіді на цю претензію позивач не отримав, а остаточний розрахунок з боку ТзОВ «ФармпроДвижение» за поставлений товар не проведений», що не відповідає дійсності, відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Оскільки, Відповідач не отримував будь-якої претензії щодо невиконання договірних зобов'язань, як передбачено п.8.2 Договору, тому позивачем не могли бути представлені докази врегулювання спору в досудовому порядку, тоді як згідно з ч. 1 ст. 5 ГПК України, сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою. Претензія підписується повноважною особою підприємства, організації або їх представником та надсилається адресатові рекомендованим або цінним листом або вручається під розписку.

Щодо підсудності справи господарському суду Львівської області апелянт в апеляційній скарзі зазначає, згідно ч. 2 ст. 15 ГПК України справи у спорах , що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача. Згідно зі статтею 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадках, якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна звернути стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача. Відтак, скаржник стверджує, що судом першої інстанції помилково визначені підсудність спору українському суду відповідно до вимог частини 2 статті 124 Конституції України, статей 12, 123 Господарського процесуального кодексу України, статті 73 Закону України «Про міжнародне приватне право» і не звернуто увагу на те, що в п. 8.3 . Договору передбачено, що у разі неможливості вирішення спорів шляхом переговорів, сторони передають їх на розгляд до міжнародного комерційного арбітражного суду при торгово - промисловій палаті України, а матеріалами справи не було доведено, що відповідачем було надано згоду щодо вирішення цього спору в суді господарської юрисдикції України.

Також в апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення місцевого суду скаржник отримав на українській мові простим листом, однак, враховуючи місцезнаходження відповідача, який є резидентом Російської Федерації і необхідністю його належного повідомлення про розгляд справи, суд повинен був направляти судові документи і матеріали по справі в нотаріально завіреному перекладі російською мовою безпосередньо через компетентний суд держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав. Жодних повідомлень про дати судових засідань у справі відповідачем не було отримано, а оскаржуване рішення спрямоване з порушенням процедури його напрямки і без перекладу на російську мову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 26 квітня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Валетудо" (Позивач - по справі, Постачальник - за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФармпроДвижение" (Відповідач - по справі, Покупець - за договором) був укладений Договір поставки № 2604/042 (надалі - Договір) (а. с. 4-7).

Зазначений Договір, укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам статей 207, 208 ЦК України.

Слід зазначити, що вказаний вище Договір поставки, Сторони, за взаємною згодою, уклали його у формі єдиного документа, російською мовою (без перекладу на українську), що не слугувало перешкодою для його підписання та скріплення печатками.

Як визначено сторонами у п. 9.1. Договору, він вступив в силу на момент його підписання і діє до 31 грудня 2012 р. У разі, якщо ні одна із сторін за один місяць до закінчення строку дії договору не направить другій стороні повідомлення про його припинення, договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік.

Відтак, укладаючи 26.04.2012 р. Договір поставки № 2604/042 на російській мові, сторони розуміли його зміст, тобто умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України), а саме: предмет договору, порядок поставки товару, ціну та порядок розрахунків, усвідомлювали відповідальність за цим договором, тощо.

Відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За своєю правовою природою, основними та неосновними (другорядними) ознаками зазначений договір є договором поставки, оскільки відповідає вимогам статті 712 ЦК України.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 712 ЦК України).

Частиною 2 статті 712 ЦК України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Станом на час розгляду даної справи, зазначений Договір не розірвано, не змінено, не скасовано у встановленому законом порядку, таких доказів сторони суду не представили, в матеріалах справи такі докази відсутні, відтак є правомірним правочином в силу ст. 204 ЦК України.

Відповідно до п. 1.1. розділу 1 даного Договору, Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти і оплатити воду торгової марки «Солуки» виготовленої ТзОВ «Валетудо» (Україна), далі за текстом - «Товар», відповідно до специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 1.2. Договору визначено, що поставка Товару постачається партіями, на підставі заявок Покупця (зразок заявки визначений в Додатку № 2 до даного Договору). Специфікація продукції ТМ «Сполуки» як Додаток № 1 до даного Договору (а.с. 8).

Згідно п. 2.1. вищевказаного Договору, товар поставляється на умовах СРТ (правила Інкотермс - 2010), тобто на умовах Офіційних правил тлумачення торгівельних термінів міжнародної торгової палати (редакція 2010 року).

Як встановлено місцевим господарським судом та не заперечується скаржником/відповідачем, факт поставки товару торгової марки «Солуки», постачальником/відправником: ТзОВ «Валетудо» одержувачу: ТзОВ «ФармпроДвижение» згідно рахунку-фактури № СФ-0000007 від 11.06.2012 р. (а.с. 15) підтверджується Міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) А № 036092 (далі за текстом - CMR), декларацією (Форми МД-2) (а.с. 11), декларацією (Форми МД-3)(а.с. 12-13).

Згідно зазначеної вище Міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) А № 036092, вантаж - мінеральна вода: «Солуки» сильногазована 1,5 л. - 2016 шт.; «Солуки» слабогазована 1,5 л. - 2016 шт.; «Солуки» сильногазована 0,33 л. - 2800 шт.; «Солуки» слабогазована 0,33 л. - 2100 шт.; «Солуки Плюс» сильногазована 1,5 л. - 2520 шт.; «Солуки Плюс» слабогазована 1,5 л. - 2520 шт.; «Солуки Плюс» негазована 1,5 л. - 2016 шт.; «Солуки Плюс» сильногазована 0,33 л. - 2800 шт.; «Солуки Плюс» слабогазована 0,33 л. - 2800 шт.; «Солуки Плюс» негазована 0,33 л. - 3500 шт.; 32 місця (палети), дата завантаження: 14.06.2012 року вагою брутто 23183 кг., перевозився автомобілем АА85811Н-АА4884ХР (розділи 1, 2, 4, 6, 7, 8, 10, 18, 23, 24 CMR А № 036092) доставлений до місця розвантаження (розділ 3 CMR А № 036092) без застережень.

Згідно вказаної Міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) А № 036092 вищевказаний вантаж знаходився під митним контролем, що підтверджується відтиском печатки Львівської митниці на CMR А № 036092 та перетнув Митний кордон 15.06.2012 року (докази на а. с. 11-14).

Загальна вартість поставленого вищевказаного товару становить 9009,56 доларів США (а. с. 15).

Відповідно до першого речення п. 4.3. Договору, Покупець сплачує 50% вартості товару замовленої партії товару по факту поставки товару, шляхом перерахування грошових коштів в доларах США на рахунок Постачальника, протягом 1 (одного) банківського дня з моменту отримання товару на склад Покупця.

Як вбачається з банківської виписки (а.с. 16) наданої Центральною філією ПАТ «КРЕДОБАНК», відповідачем 25.06.2012 р. здійснено оплату 50% вартості поставленого Позивачем та отриманого Відповідачем товару за вищевказаною Міжнародною товарно-транспортною накладною CMR А № 036092 у розмірі 4504,78 доларів США на підставі контракту 2604/042 (згідно розділу банківської виписки: Призначення платежу).

У пункті 4.3. Договору (третє речення) передбачено, що решта 50 % вартості замовленого товару, Покупець оплачує Постачальнику протягом 150 календарних днів з моменту отримання товару.

Отже, Відповідач решту 50% вартості замовленого товару, зобов'язаний був оплатити протягом 150 календарних днів з моменту отримання товару, тобто 14.11.2012 р. (враховуючи, що товар було поставлено на склад отримувача АРТ-АВС - 15.06.2012 р., отже відповідно до ст. 253 ЦК України, початком перебігу строку для оплати є 16.06.2012р. - субота, 17.06.2012р. - неділя), відтак 18.06.2012 р. є початком перебігу строку для оплати решту 50% вартості товару + 150 днів (п. 4.3. Договору).

Однак, Позивач зазначає, що всупереч умовам Договору, відповідач оплати не провів, що не заперечується апелянтом, у зв'язку з чим, Позивачем, 21.11.2012 року Відповідачу була надіслана по пошті (а.с. 18) Претензія за № 125 з вимогою оплатити решту заборгованості 4504,78 доларів США протягом 5 днів та зазначено, що всі документи, які необхідно для розгляду даної претензії є у розпорядженні покупця (а. с. 17).

Зазначена претензія залишена відповідачем без реагування.

Станом на 11.12.2012 року борг відповідача перед позивачем становить 4504,78 доларів США, яка за курсом НБУ станом на час подання позовної заяви становила 35993,19 грн.

Щодо тверджень апелянта, що поставлений позивачем товар, не відповідав відповідній якості (п. 3.2. Договору поставки), а відтак, скаржник решту частину коштів не сплачував, про що надіслав позивачу лист від 20.09.2012 р. з вимогою підтвердити якість поставленого товару шляхом направлення Декларації про відповідність, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3.2. Договору поставки № 2604/042 від 26.04.2012 року, у випадку поставки неякісного товару, покупець зобов'язаний письмово поінформувати постачальника про даний факт з викликом представника постачальника для складення відповідного акту. У випадку недотримання даного порядку всі претензії зі сторони покупця постачальником не приймаються .

Однак, як вбачається з матеріалів справи, після поставки товару та отримання його Покупцем, ТзОВ «ФармпроДвижение» жодного разу не заявляло позивачу та не надсилало жодних письмових повідомлень про недотримання вимог щодо якості поставленого товару.

Будь-які акти складені відповідно до умов Договору (п. 3.2. Договору), які б підтверджували, що поставлений товар повністю та/або його частина згідно опису були неякісними апелянт/відповідач до апеляційної скарги не представив.

Згідно зі ст. 38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про міжнародне приватне право», у разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином. Якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов'язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження.

Відповідно до ст. 44 Закону України «Про міжнародне приватне право», у разі відсутності згоди сторін договору про вибір права, що підлягає застосуванню до цього договору, застосовується право відповідно до частин другої і третьої статті 32 цього Закону, при цьому стороною, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту договору, є: продавець - за договором купівлі-продажу .

Згідно приписів ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 75 Закону України «Про міжнародне приватне право», Підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону.

Відповідно до ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках:

якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону;

якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача.

Враховуючи вказані норми законів та умови розділу 8 Договору поставки № 2604/042 від 26.04.2012 року щодо розгляду спорів між ТзОВ «Валетудо» та ТзОВ «ФармпроДвижение» на території України, колегія суддів вважає, що Господарський суд Львівської області підставно прийняв до розгляду позовну заяву ТзОВ «Валетудо».

Щодо арбітражного застереження вказаного в пункті 8.3. Договору поставки № 2604/042 від 26.04.2012 року колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», Суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Позивач ТзОВ «Валетудо» не був зобов'язаний звертатись за вирішенням спору між сторонами виключно до Міжнародного комерційного арбітражного суду при торгово-промисловій палаті України, це лише один із способів реалізації права захищати свої права від порушень.

Відповідно до пункту 3 ст.6 Закону України «Про судоустрій України», ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом. Угоди про відмову у зверненні за захистом до суду є недійсними.

Таким чином, оскільки відповідач був належним чином повідомлений судом першої інстанції про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, заяви про передачу спору на розгляд до Міжнародного комерційного арбітражного суду при торгово-промисловій палаті України не подав, як наслідок Господарський суд Львівської області не мав підстав припиняти провадження у вказаній справі.

Як вбачається з матеріалів справи, місцевим судом на виконання норм Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, було направлено ухвалу про відкладення розгляду справи разом з нотаріально засвідченим перекладом на адресу Головного Управління юстиції у Львівській області, Міністерства юстиції Російської Федерації, Міністерства юстиції України та за юридичною адресою ТзОВ «ФармпроДвижение» (а. с. 39-52).

20.02.2013 року за вх. №4882/13 Головне Управління юстиції у Львівській області повернуло ухвалу про відкладення розгляду справи, оскільки, відповідно до Конвенції, у випадку складення документів на підставі Конвенції 1993 року, суд скеровує такий пакет документів через територіальні органи юстиції (а. с. 53-76).

22.02.2013 року за вх. №5107/13 Міністерство юстиції України повернуло ухвалу про відкладення розгляду справи, оскільки, відповідно до Конвенції, суд надсилає документи у цивільних або комерційних справах безпосередньо до Центрального органу запитуваної держави (а. с. 78-100).

15.04.2013 року за вх. №12473/13 повернувся конверт із ухвалою про відкладення розгляду справи, що був направлений на юридичну адресу ТзОВ «ФармпроДвижение» (вул. Баришиха, 44-15, м. Москва, 125310) із поміткою: «За незавитребуванням» (а. с. 102-123, 124, 125).

29.07.2013 року за вх. №30307/13 від Арбітражного суду м. Москви надійшла ухвала про відкладення питання про виконання судового доручення Господарського суду Львівської області по справі № 5015/5492/12 про вручення судових документів представнику ТзОВ «ФармпроДвижение» в зв'язку з неприбуттям в засідання представника відповідача (а. с. 126-148).

05.08.2013 року за вх. №31485/13 від Арбітражного суду м. Москви (Арбітражного суда города Москвы, 115191, г. Москва, ул. Большая Тульская, д. 17) надійшла ухвала (ОПРЕДЕЛЕНИЕ) про неможливість виконання судового доручення Господарського суду Львівської області по справі № 5015/5492/12 про вручення судових документів представнику ТзОВ «ФармпроДвижение» від незалежних від Арбітражного суду м. Москви причин (а. с. 153-155, 157,160-162) та ухвалено: /мовою оригіналу/ «Признать невозможным исполнение судебного поручения Хозяйственного суда Львовской области по делу № 5015/5492/12 по иску Товарищества с ограниченной ответственностю «Валетудо» к ответчику Товарищество с ограниченной ответственностю «ФармпроДвижение) о взыскании 4504,78 долларов США по независящим от Арбитражного суда г. Москвы причинам.

Возвратить в адрес Хозяйственного суда Львовской области судебные документы» (а.с. 157).

Пунктом 6 Закону України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах" від 19 жовтня 2000 року встановлено, що, якщо виконано всі умови, зазначені у частині другій статті 15 Конвенції, суддя незалежно від положень частини першої статті 15 Конвенції може винести рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку документів.

Відповідно до частини 2 статті 15 зазначеної Конвенції, суддя незалежно від положень частини першої цієї статті може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, в разі коли виконані всі нижчеперелічені умови:

а) документ передано одним із способів, передбачених цією Конвенцією;

b) з дати направлення документа сплинув строк, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців;

с) не отримано будь-якого підтвердження незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави.

Таким чином, відповідно до Узагальнення судової практики вирішення господарськими судами окремих категорій спорів за участю нерезидентів від 01.01.2009 року, однією з вимог, при виконанні якої суддя може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, є закінчення строку з дати направлення документа, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що місцевим судом повністю виконано процесуальні вимоги щодо належного повідомлення відповідача, проте відповідач відмовився отримати ухвалу суду, а також, без поважних причин, не з'являвся до Господарського суду міста Москви на виклик цього суду для отримання відповідних судових документів, що підтверджується матеріалами даної справи.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч.1 статті 222 ГК України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Частиною 5 статті 222 ГК України передбачено, що претензія підписується повноважною особою заявника претензії або його представником та надсилається адресатові рекомендованим або цінним листом або вручається адресатові під розписку.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду апелянтом/відповідачем не надано.

Інші твердження скаржника викладені в апеляційній скарзі до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами в розумінні статей 33 та 34 ГПК України.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами (ст. 34 ГПК України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку, апеляційну скаргу апелянта/відповідача залишити без задоволення, рішення господарського суду Львівської області від 07.08.2013р. у справі № 5015/5492/12 - без змін.

Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 44 - 49, 89, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 07.08.2013 року у справі № 5015/5492/12 - залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи повернути господарському суду Львівської області.

Головуючий суддя Данко Л.С.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Юрченко Я.О.

В судовому засіданні 27.11.2013 р. оголошено вступну і резолютивну часини постанови. Повний текст постанови складено та підписано - 02.12.2013р.