Постанова

від 25.11.2013 по справі 801/8845/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

25 листопада 2013 р. 16:05 Справа №801/8845/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі

головуючого судді Латиніна Ю.А., суддів Алексєєвої Т.В., Ольшанської Т.С. при секретарі Захаровій М.В., за участю представника позивача Чукаткіної Тетяни Вікторівни, представника відповідача Скворцова Олександра Генадійовича, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Благодійної організації "Фонд"Крим"

до Республіканського комітету АР Крим з охорони культурної спадщини Міністерство культури України

про визнання протиправними дій та бездіяльності, визнання наказу частково незаконним та нечинним.

ВСТАНОВИВ:

Благодійна організація «Фонд «Крим» звернулася до суду з позовом до Міністерства культури України, Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони культурної спадщини з вимогами про визнання протиправними дій та бездіяльності, визначення частково незаконним наказу № 757 від 14.08.2013 р. в частині включення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України будинку № 25 літер «А» по вулиці Карла Маркса у м. Сімферополі (головний будинок комплексу споруд садиби Арендтів-Ребець), як пам'ятки історії та архітектури місцевого значення.

Позов мотивовано протиправними діями Республіканського комітету АР Крим з охорони культурної спадщини під час складання облікової документації на комплекс-споруд садиби Арендтів-Ребець у м. Сімферополі, внаслідок чого Міністерством культури України, на думку позивача, було протиправно занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України належний йому літер «А» будинку № 25 по вулиці КарлаМаркса в м. Сімферополі, який є зруйнованим та не відповідає критерію автентичності.

Ухвалою від 30.09.2013 р. було призначено по справі судову будівельно-технічну експертизу та зупинено провадження у справі.

Ухвалою від 14.11.2013 р. поновлено провадження у справі.

У судовому засіданні представник позивача на позовних вимогах наполягав з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони культурної спадщини проти позову в частині вимог до комітету заперечував з підстав викладених у запереченнях та додаткових поясненнях, зазначив, що облікова документація ними не складалася, надана облікова документація не відповідала вимогам, які до неї ставляться, у зв'язку з чим на їх думку не могла бути підставою для занесення спірного об'єкту до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

Міністерство культури України явку свого представника до суду не забезпечило, про розгляд справи повідомлене належним чином, надіслало письмові заперечення, у яких вважає правомірним спірний наказ. Клопотало про відмову у позові та про відкладення розгляду у зв'язку із відрядженням представників. Враховуючи обізнаність відповідача про розгляд справи, неповажність причини неявки представника та наявність правової позиції у запереченнях, суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності, керуючись статтею 128 КАС України, на підставі наявних доказів.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог суд зобов'язаний перевірити, чи діяв відповідач у правовідносинах з позивачем на підставі закону, в межах повноважень, безсторонньо, добросовісно та у спосіб визначений законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 17 КАС України юрисдикції адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, у тому числі на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, як це визначено положеннями частини 3 статті 2 КАС України.

Так, 14.08.2013 р. Міністерством культури України було прийнято наказ № 757 «Про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України», у пункті 1 якого міститься рішення про занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України за категорією місцевого значення об'єктів культурної спадщини в Автономній Республіці Крим згідно з переліком, викладеним у додатку 1.

У додатку 1 до цього наказу міститься Перелік об'єктів культурної спадщини в Автономній Республіці Крим, що заносяться до Державного реєстру нерухомих пам'яток України за категорією місцевого значення, зокрема у м. Сімферополі: комплекс споруд садиби Арендтів-Ребець, середини ХІХ ст. - початку ХХ ст., розташований на розі вулиць Карла Маркса, 25 літера «А» та Долгоруківської, 14 літери «Б», «Д», «Е» як пам'ятка історії та архітектури, охоронний № 3072-АР, у складі: рядок 11 додатку № 1- головний будинок комплексу споруд садиби Арендтів-Ребець 1900-1901 років, розташований по вул. Карла Макса, 25, літера «А», пам'ятка історії та архітектури, яка на обліку не перебуває, охоронний № 3072/1-АР (спірний об'єкт), рядок 12 - північний флігель комплексу споруд садиби Арендтів-Ребець середини ХІХ ст. по вул. Долгоруківській, 14, літера «Б» пам'ятка історії та архітектури, яка взята під охорону за рішенням Кримського обласного виконавчого комітету від 15.04.1986 р. № 164, охоронний № 3072/2-АР та рядок № 13- південний флігель комплексу споруд садиби Арендтів-Ребець середини ХІХ ст. по вул. Долгоруківській, 14, літери «Д», «Е», пам'ятка історії та архітектури, яка на обліку не перебуває, охоронний № 3072/3-АР.

Позивач, якому на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21.08.2012 р. належить будинок № 25 по вул. Карла Маркса в м. Сімферополі, зокрема нежитлова будівля літер «А», не погодившись із цим наказом в частині, що стосується належної йому будівлі, оскаржив його до суду.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Правовідносини, що склалися між сторонами врегульовано нормами Закону України «Про охорону культурної спадщини», Порядку визначення категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. № 1760 (далі - Порядок).

Згідно аб. 3 частини 1 статті 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» об'єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;

Статтею 13 Закону України «Про охорону культурної спадщини» встановлено, що об'єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України за категоріями національного та місцевого значення пам'ятки. Порядок визначення категорій пам'яток встановлюється Кабінетом Міністрів України. Із занесенням до Реєстру на об'єкт культурної спадщини, на всі його складові елементи, що становлять предмет його охорони, поширюється правовий статус пам'ятки.

У пункті 1 Порядку вслід за частиною 1 статті 14 Закону України «Про охорону культурної спадщини» встановлено, що об'єкти культурної спадщини заносяться до Державного реєстру нерухомих пам'яток України за рішенням Кабінету Міністрів України - щодо об'єктів національного значення або за рішенням відповідного центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини - щодо об'єктів місцевого значення.

Центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини як вбачається з Положення про Міністерство культури України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 р. №388/2011, є Міністерство культури України, до повноважень якого згідно статті 5 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та пункту 4 цього Положення належить занесення об'єктів культурної спадщини місцевого значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та внесення змін до нього щодо пам'яток місцевого значення;

Пунктом 11 Порядку встановлено, що об'єкти культурної спадщини місцевого значення повинні відповідати критерію автентичності, а також принаймні одному з таких критеріїв:

вплинули на розвиток культури, архітектури, містобудування, мистецтва певного населеного пункту чи регіону;

пов'язані з історичними подіями, віруваннями, життям і діяльністю видатних людей певного населеного пункту чи регіону;

є творами відомих архітекторів або інших митців;

є культурною спадщиною національної меншини чи регіональної етнічної групи.

Критерій автентичності означає, що пам'ятка повинна значною мірою зберегти свою форму та матеріально-технічну структуру, історичні нашарування, а також роль у навколишньому середовищі (пункт 10 Порядку).

Крім того, приписами статті 15 Закону України «Про охорону культурної спадщини» встановлено, зокрема, що у разі, якщо пам'ятку зруйновано, то здійснюється вилучення такої пам'ятки з Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

Як свідчать матеріали справи, висновками різних комісій, державних та експертних установ упродовж останніх 10 років неодноразово фіксувалося руйнування будинку № 25 по вул. Карла Маркса в м. Сімферополі, його аварійність та неможливість відновлення (реконструкції).

Зокрема, актом від 25.10.2004 р. Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації повідомляло Виконком залізничного району, що 2-поверховий житловий літ. «А» (з підвалом) площею забудови 457,9 кв.м домоволодіння 14-25 по вул. К.Лібкнехта-К.Маркса перебуває в аварійному стані, віконні та дверні отвори першого поверху заварені решітками.

Згідно акту обстеження технічного стану будівлі по вул. Карла Маркса, 25, 28.11.2005 р. комісійно було встановлено, що будівля перебуває в аварійному стані, без крівлі та міжповерхових перекриттів, торцеві стіни відокремилися від продовжних та загрожують обваленням, частина зовнішньої стіни обвалилися, створюється реальна загроза виникнення надзвичайної ситуації, пов'язаної із загибеллю т, травмуванням людей та руйнуванням оточуючих будівель, у зв'язку з чим комісія визнала будівлю аварійною, такою, що загрожує обваленням та не підлягає відновленню.

Звітом 2008 р. Підприємства «Северин-консалтинг» про проведення незалежної оцінки ринкової вартості майна, що належить АРК - нежитлової будівлі, яка перебуває на балансі Кримської республіканської установи «Кримськотатарський музей мистецтв», переданої у користування за договором оренди позивачу також встановлено, що будівля по вул. Карла Маркса, 25 в м. Сімферополі перебуває в аварійному стані, без крівлі та міжповерхових перекриттів.

Аварійний стан та неможливість подальшої експлуатації, загроза обваленням існуючих конструкцій, загроза життю населенню, яке мешкає поблизу, та рекомендації щодо розбирання та перекладки стін та фундаменту (з повним демонтуванням) міститься й в Акті огляду технічного стан будівлі Республіканського підприємства «Кримська комплексна архітектурно-реставраційна майстерня «Укрпроектреставрація» від 02.09.2013 р.

Відповідно пункту 5.1 Договору купівлі-продажу майна, що належить Автономній Республіці Крим - нежитлової будівлі, що знаходиться на балансі Кримської республіканської установи «Кримськотатарський музей мистецтв». переданої у користування за договором оренди позивачу, розташованої за адресою: м. Сімферополь, вул. Карла Маркса, 25, посвідченого 05.03.2009 р. приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу Автономної Республіки Крим ОСОБА_5 за реєстровим № 384 в редакції Додаткової угоди № 1, посвідченої тим же нотаріусом 08.09.2010 р. за реєстровим № 1963, передбачено розбирання будівель.

Зазначене також підтверджується висновком комплексної судової будівельно-технічної експертизи № 134 від 08.11.2013 р., за яким на поставлені судом питання, який технічний стан об'єкта нерухомого майна - нежитлової будівлі літера «А» по вул. Карла Маркса, 25, м. Сімферополь, в тому числі наявні пошкодження та руйнування елементів конструкцій та інженерних мереж, чи є він аварійним та чи можливе відновлення його втрачених та/або пошкоджених елементів із збереженням їх автентичності, експертами дано відповідь, що технічний стан об'єкта нерухомого майна - нежитлової будівлі літера «А» по вул. Карла Маркса, 25, м. Сімферополь «непридатний» (величина фізичного зносу дорівнює 87%), який характеризується як «елементи будинку знаходяться у зруйнованому стані». Майже усі конструктивні елементи будівлі знаходиться у зруйнованому стані, а ті що є в наявності (залишки стін та фундаментів) - в аварійному стані. Підключення нежитлової будівлі літера «А» по вул. Карла Маркса, 25, м. Сімферополь до яких-небудь інженерних мереж (електропостачання, водопостачання, водовідведення, опалення, телефонізація, газопостачання) - відсутнє. Об'єкт нерухомого майна - нежитлова будівля літера «А» по вул. Карла Маркса, 25, м. Сімферополь знаходиться в аварійному стані. Відновлення втрачених та/або пошкоджених елементів об'єкта нерухомого майна - нежитлової будівлі літера «А» по вул. Карла Маркса, 25, м. Сімферополь із збереженням їх автентичності технічно неможливо, у зв'язку з тим, що елементи архітектурного оздоблення (вінчаючий (верхній) карниз, сандрик та підвіконне панно), які маються на цій будівлі є типовими, їх унікальність відсутня та вони знаходяться в аварійному стані, потребуючи повної заміни.

У дослідній частині висновку наголошується також на тому, що у випадку реконструкції у кращому випадку результат буде сучасною копією, макетом історичної міської забудови зразка кінця XІX - початку XX ст. у натуральну величину, що веде до повної втрати архітектурної цінності будівлі.

Суд знаходить висновок експерта обґрунтованим та підтвердженим у ході судового розгляду справи, приймає його як належний доказ, в доведеності якого сумнів не виникає.

При цьому, судом відхиляються, як такі, що суперечать усім іншим матеріалам справи та не підтверджуються належним доказами відомості облікових карток, складених архітектором-реставратором НДІ історії архітектури та містобудування Юрченко С.Б., згідно яким літер «А» будинку № 25 по вул. Карла Маркса є двоповерховим будинком, має дві сходові клітини, плоскі перекриття у вигляді накату по дерев'яних балках, вальмовий дах, вкритий фарбований чорним залізом, з урахуванням чого загальний технічний стан визначено не як аварійний, а як незадовільний.

Враховуючи, що з матеріалів справи вбачається руйнування літеру «А» будинку № 25 по вул. Карла Маркса в м. Сімферополі, його аварійність та неможливість реконструкції, суд приходить до висновку, що на час прийняття Міністерством культури України оскаржуваного наказу наявні були обставини, які виключали занесення відповідної будівлі до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

Відтак, Міністерство культури України під час реалізації своїх владних функцій, як суб'єкт владних повноважень, не дотрималось вищезазначених вимог Порядку та Закону України «Про охорону культурної спадщини», у розумінні яких не можуть заноситися до Державного реєстру нерухомих пам'яток України зруйновані пам'ятки, у зв'язку з тим, що такі пам'ятки не відповідають критерію автентичності, на підставі чого судом робиться висновок про протиправність пункту 11 додатку № 1 до наказу Міністерства культури України № 757 від 14.08.2013 р. щодо занесення зруйнованого літеру «А» будинку № 25 по вул. Карла Маркса в м. Сімферополі до Держрееєстру нерухомих пам'яток України.

Надаючи оцінку обраному позивачем способу захисту шляхом визнання незаконним та нечинним цього акту, суд зазначає, що вимога про визнання акта владного органу незаконним є словесними вираженнями такого способу захисту порушеного права позивача, як визнання акта протиправним.

При цьому, суд виходить, що за своєю правовою природою оскаржуваний акт належить до актів індивідуальної дії як такий, що стосується конкретних осіб та їхніх відносин, має виражений правозастосовний характер, чітко формулює конкретне юридичне волевиявлення суб'єкта адміністративного права, розв'язує конкретне, а саме індивідуальне питання, що виникло у сфері державного управління, тягне за собою конкретні адміністративно-правові відносини.

Як наголошується у пункті 10.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 р. № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» із змісту статті 162 КАС України випливає, що в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень.

Скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

Визнання ж акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Суд визначає, що рішення суб'єкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти.

Відтак позивачем помилкового обрано неналежний спосіб захисту порушеного права шляхом пред'явлення позову про визнання незаконним та нечинним оскаржуваного акту, для повного захисту прав та інтересів позивача у справі правильним та належним способом захисту прав позивача буде визнання його протиправним та скасування.

Враховуючи встановлення протиправності оскаржуваного акту та наявність підстав для захисту прав позивача, суд вважає за необхідне на підставі частини 2 статті 11 КАС України вийти за межі позовних вимог та застосувати належний спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи, а саме визнати протиправним та скасувати пункт 11 додатку 1 до наказу від 14.08.2013 р. № 757.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для задоволення позову в іншій частині, суд зазначає наступне.

Як свідчить наведене вище, однією з причин прийняття протиправного рішення були недоліки облікової документації на об'єкт культурної спадщини - комплекс споруд садиби Арендтів-Ребець.

Відповідно до пункту 2 Порядку занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру без облікової документації не допускається.

Облікова документація передбачає виконання робіт з метою виявлення, дослідження, фіксації об'єкта культурної спадщини, визначення його антропологічної, археологічної, естетичної, етнографічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності (пункт 4 там же).

Пунктом 3 Порядку визначено, що облікова документація на об'єкт культурної спадщини включає облікову картку, його паспорт, коротку історичну довідку, акт технічного стану, довідку про майнову цінність об'єкта.

Облікова картка об'єкта культурної спадщини повинна містити його найменування, відомості про розташування, дату утворення, первісне призначення, характер сучасного використання, ступінь схоронності, тип і вид об'єкта, наявність науково-проектної документації, а також стислий опис, фото загального вигляду, план, охоронний номер об'єкта, дату і номер рішення, відповідно до якого об'єкт взято на облік (пункт 5 Порядку).

Паспорт об'єкта культурної спадщини повинен містити: історичні дані про об'єкт, відомості про його сучасний стан, функціональне використання, роль у навколишньому середовищі, територію, а також про ландшафт, твори мистецтва, результати попередньої оцінки антропологічної, археологічної, естетичної, етнографічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності, про основні археологічні, іконографічні, архівні та бібліографічні матеріали, наявність науково-проектної документації, місце її зберігання та зони охорони. У паспорті зазначаються тип і вид об'єкта культурної спадщини, пропонована чи затверджена категорія пам'ятки, охоронний номер з посиланням на рішення, відповідно до якого пам'ятку взято на державний облік. До паспорта додаються матеріали фотофіксації, генеральний план з позначенням зон охорони, поповерхові плани, розрізи, креслення фасадів (у разі потреби) (пункт 6 Порядку).

Якщо об'єкт культурної спадщини є комплексом (ансамблем) або визначним місцем, облікова документація на об'єкт включає облікову картку і паспорт на комплекс (ансамбль) або визначне місце в цілому, облікову картку і паспорт на кожний окремий об'єкт культурної спадщини, що входить до складу комплексу (ансамблю) або визначного місця, генеральний план з позначенням меж комплексу (ансамблю) або визначного місця і кожного окремого об'єкта культурної спадщини, а також зон охорони, матеріали фотофіксації як окремих об'єктів культурної спадщини, так і загального вигляду всього комплексу (ансамблю) або визначного місця (пункт 7 Порядку).

З матеріалів справи вбачається, що спірне рішення прийнято лише на підставі облікових карток, коротких історичних довідок, матеріалів інвентаризації та фотофіксації, отже акт технічного стану, паспорт, довідка про майнову цінність не складалися.

Щодо поповерхових планів та плану земельної ділянки, які додавалися до облікових карток, суд зазначає, що відповідні копії поповерхових планів літеру «А» будинку № 25 по вул. Карла Маркса в м. Сімферополі знято 01.04.2013 р., але з матеріалів інвентаризації датованих 29.03.1947 р., отже вони не можуть слугувати джерелом інформації про сучасний стан відповідного об'єкту.

Відповідно до пункту 2 Порядку облікова документація складається органом охорони культурної спадщини, який пропонує відповідний об'єкт культурної спадщини для занесення до Реєстру.

Однак, в даному випадку, занесення спірного об'єкта до Реєстру було ініційоване Українським товариством охорони пам'яток історії та культури, яке звернулося до Міністерства культури України із відповідним листом від 19.06.2013 р. № 57/03 на підставі пункту «б» частини 1 статті 14 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Облікові картки, направлені на адресу Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони культурної спадщини, не були ним підписані, у матеріалах справи наявний його лист від 04.07.2013 р. № 1625/01-05, яким він повідомив Міністерство культури України, що облікова документації на об'єкт - садиба Арендтів в м. Сімферополі по вул. Карла Маркса, 25 була розглянута на засіданні науково-методичної ради при Республіканському комітеті Автономної Республіки Крим з охорони культурної спадщини 02.07.2013 р., яким встановлено, що вона не відповідає вимогам наказу Міністерства культури України від 11.03.2013 № 158 «Про затвердження Порядку обліку об'єктів культурного спадщини».

Приймаючи до уваги наведене вище, суд вважає, що позивач обґрунтовано посилається на недотримання порядку прийняття спірного наказу через неповноту та недостовірність облікової документації в частині фактичного технічного стану головного будинку комплексу споруд садиби Арендів-Ребець, в той же час, доводи позивача про протиправність дій Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони культурної спадщини щодо складання акта технічного обстеження літеру «А» будинку № 25 по вул. Карла Маркса в м. Сімферополі без участі представника власника - позивача у справі та складання облікової документації та наукової документації на об'єкт культурної спадщини літер «А» будинку № 25 по вул. Карла Маркса в м. Сімферополі без урахування його пошкодження та руйнування, спростовуються матеріалами справи, за якими такі акт та документація Республіканським комітетом Автономної Республіки Крим не складалися.

Приймаючи до уваги наведене вище, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправними дій Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони культурної спадщини під час складання акта технічного обстеження, облікової та наукової документації на об'єкт культурної спадщини - комплекс споруд садиби Арендтів-Ребець не підлягають задоволенню, оскільки відповідач таких дій не вчиняв та матеріалами справи або позивачем це не спростовано.

Також, відсутні підстави для задоволення вимог позивача про визнання протиправною бездіяльність Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони культурної спадщини щодо виконання обов'язку повідомити Міністерству культури України про пошкодження та руйнування літеру «А» будинку № 25 по вул. Карла Маркса в м. Сімферополі виходячи з наступного.

Обґрунтовуючи цю вимогу позивач посилається на пункт 22 частини 1 статті 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини», згідно якої Республіканський комітет Автономної Республіки Крим з охорони культурної спадщини інформує центральний орган виконавчої влади у сфері культурної спадщини про пошкодження, руйнування, загрозу або можливу загрозу пошкодження, руйнування пам'яток, що знаходяться на їх території.

Однак, суд зазначає, що пам'ятка культурної спадщини за визначенням, яке міститься в абз. 6 статті 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини», це об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

Проте, у Республіканського комітету АР Крим були відсутні підстави для виконання функції з інформування Міністерства культури України про його пошкодження та руйнування до прийняття спірного наказу, яким вказаний об'єкт культурної спадщини було включено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, та в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, Республіканським комітетом Автономної Республіки Крим з охорони культурної спадщини доведена правомірність дій стосовно виконання обов'язку щодо повідомлення Міністерства культури України про пошкодження та руйнування літеру «А» будинку № 25 по вул. Карла Маркса в м. Сімферополі.

При вирішенні спору суд керується положеннями статті 19 Конституції України, якими визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) рішень та дій органу державної влади з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Стаття 71 КАС України передбачає обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог заявлених до Республіканського комітету АР Крим з охорони культурної спадщини.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

При цьому, згідно частині 3 статті 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

У зв'язку зі складністю справи судом 25.11.2013 року проголошені вступна та резолютивна частини постанови, а 29.11.2013 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати пункт 11 додатку 1 до наказу Міністерства культури України № 757 від 14.08.2013 р. «Про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України» щодо занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України літера «А» по вул. Карла Маркса, 25 в м. Сімферополі як головного будинку пам'ятки історії та архітектури місцевого значення - комплексу споруд садиби Арендтів-Ребець.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Благодійної організації «Фонд «Крим» (ЄДРПОУ 19008458) судовий збір в розмірі 34,41 грн. (тридцять чотири грн. 21 коп.).

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий суддя Латинін Ю.А.

Суддя Алексєєва Т.В.

Суддя Ольшанська Т.С.