Постанова

від 29.11.2013 по справі 809/3498/13-а

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2013 р. справа № 809/3498/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Чуприни О.В.

за участю секретаря судового засідання Драгомирецького І.М.

представника позивача: Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську - Кушніра О.В.

представника відповідача: Прикарпатського будівельно-монтажного підприємства по газифікації - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську до Прикарпатського будівельно-монтажного підприємства по газифікації про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій в загальному розмірі 9 706,78 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Івано-Франківським окружним адміністративним судом 18.11.2013 року відкрито провадження у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську (далі по тексту - позивач) до Прикарпатського будівельно-монтажного підприємства по газифікації (далі по тексту - відповідач) про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій в загальному розмірі 9 706,78 грн.

Позов мотивовано тим, що відповідач, в порушення вимог пункту 1 статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, допустив заборгованість з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій по списку №2, призначених на пільгових умовах відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", виплата якої пенсіонерам здійснена позивачем за рахунок коштів Пенсійного фонду України у січні-березні 2012 року в загальному розмірі 9 706,78 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Просив стягнути з відповідача в дохід Пенсійного фонду України заборгованість з відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій по списку №2 в розмірі 9 706,78 грн.

Представник відповідача у судове засідання з розгляду справи, призначене 29.11.2013 року, не з'явився. Поштове повідомлення-виклик 25.11.2013 року повернулося на адресу суду із відміткою поштового зв'язку "підприємство відсутнє" (а.с. 18-19). Однак, відповідно до бази даних офіційного веб-сайту Єдиного державного реєстру, технічним адміністратором якого є Державне підприємство "Інформаційно-ресурсний центр", на якому відображається інформація з Єдиного державного реєстру щодо юридичних осіб, органів державної влади і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, а також інформація щодо фізичних осіб-підприємців (функціонує відповідно до наказу Міністерства юстиції України №1846/5 від 14.12.2012 року), місцезнаходження відповідача значиться: вул. П.Василишина, 26-А, м. Івано-Франківськ, 76018, (а.с. 10-13, http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html). Тобто, місце знаходження (реєстрації) відповідача є адреса, за якою судом здійснено відправлення повістки про виклик та ухвалу про відкриття провадження у справі (а.с. 14-15). Згідно із частиною 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються юридичним особам за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

За змістом частини 11 статті 35 вказаного Кодексу, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яке не вручене адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений належним чином про розгляд справи. Своїм правом на подання письмового заперечення проти позову не скористався. Із клопотаннями про відкладення судового засідання, чи розгляду справи без участі представника відповідача, останній до суду не звертався.

Відповідно до приписів частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону від 17.11.2011 року) у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Судом, за умови належного повідомлення відповідача про розгляд справи у відповідності до вимог частини 3 статті 33, частини 3 і 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, продовжено розгляд справи за відсутності відповідача на підставі частини 4 статті 128 коментованого Кодексу.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що Прикарпатське будівельно-монтажне підприємство по газифікації зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, що підтверджується Витягом з бази даних офіційного веб-сайту Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 10-13). Відповідач взятий Управлінням Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську на облік як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Із наявних у матеріалах справи письмових доказів з'ясовано, що ОСОБА_2, який відпрацював відповідний стаж роботи у Прикарпатському будівельно-монтажному підприємстві по газифікації із шкідливими і важкими умовами праці та досяг визначеного віку, призначено і виплачується пенсія на пільгових умовах по списку №2 відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (а.с. 9).

Суд, у відповідності до вимог частини 1 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішуючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", інших Законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на момент врегулювання спірних правовідносин.

На час виникнення досліджуваних правових відносин між позивачем і відповідачем виключно Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі по тексту - Закон) визначалися: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків; стягнення заборгованості за цими внесками, а також умови відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій.

Статтею 5 вказаного Закону його дію поширено на регулювання відносин, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування по пенсіях, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", визначається Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".

За змістом пункту 1 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Щодо об'єкту оподаткування і ставки збору за пільговими пенсіями, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", суд зазначає наступне.

Згідно вимог абзацу четвертого пункту 1 статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до абзацу третього пункту 1 статті 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" на обов'язкове державне пенсійне страхування, для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, встановлено ставки збору в розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

З приводу обов'язку відшкодування пільгових пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", необхідно відмітити.

Абзацами 1-5 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: особам, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до абзацу 7 пункту 2 Прикінцевих положень вказаного Закону виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в"-"е" та "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Суд, виходячи із системного аналізу вказаних вище приписів Законів зазначає, що пенсії, призначені за пунктами "б"-"з" відповідно до статті 13 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", підлягають обов'язковому відшкодуванню.

З метою реалізації положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року за №21-1 затверджено Інструкцію про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (далі по тексту - Інструкція), яка встановлює обов'язок підприємств здійснювати відшкодування витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Згідно вимог пункту 6.1. Інструкції відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в розмірі 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Як вже встановлено судом вище, що ОСОБА_2, який досяг відповідного віку та отримав право на пільгову пенсію за відпрацьований у відповідача стаж, призначено пенсію на пільгових умовах у відповідності до пункту "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". У січні-березні 2012 року позивачем по списку №2 понесено витрати по виплаті такої пенсії ОСОБА_2 в загальній сумі 1 170,51 грн. в тому числі у січні 2012 року - 390,17 грн., лютому 2012 року - 390,17 грн. і березні 2012 року - 390,17 грн. (а.с. 7, 9).

Крім того, у зв'язку із зміною пенсійних виплат ОСОБА_2 позивачем здійснено по списку №2 доплату як збільшення раніше встановленого розміру пільгової пенсії у попередніх періодах, виплата якої в загальному розмірі 8 536,27 грн. здійснена у січні 2012 року (а.с. 25).

Проте, Прикарпатське будівельно-монтажним підприємство по газифікації на час вирішення судом спору, не відшкодувало позивачу здійснені витрати. У зв'язку із вказаним за відповідачем рахується заборгованість по відшкодуванню понесених позивачем витрат на виплату і доставку у січні-березні 2012 року пільгових пенсій за списком №2 в загальному розмірі 9 706,78 грн. (а.с. 7).

Пунктом 6.4. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України встановлено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Згідно пункту 6.8. вказаної Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Враховуючи вищевикладені норми, суд зазначає, що обов'язок визначення сум відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій покладено на позивача, відповідач в свою чергу зобов'язаний до 25-го числа щомісячно здійснити відшкодування зазначених витрат в розмірах визначених територіальними органами Пенсійного Фонду України. Підставою для відшкодування вказаних сум є відповідні розрахунки цих витрат, які надсилається відповідачу.

Позивач супровідним листом за №157/04 від 14.02.2012 року на адресу відповідача надіслав розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених ОСОБА_2 відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (а.с. 8-9). Такий розрахунок рекомендованою поштовою кореспонденцією надсилався за адресою реєстрації відповідача, внесеної до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (а.с. 31).

На підставі даного розрахунку у відповідача виник обов'язок відшкодувати позивачу витрати на виплату та доставку пільгових пенсій по списку №2, здійснених у січні-березні 2012 року в загальній сумі 9 706,78 грн.

Однак, відповідачем за січень-березень 2012 року у передбачені Інструкцією строки не проведено відшкодування сум понесених позивачем фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

З огляду на вказане, суд дійшов до переконання про правомірність проведення позивачем розрахунку фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій колишньому працівнику відповідача та про наявність у останнього до досягнення пенсійного віку такого працівника обов'язку здійснювати відшкодування витрат Пенсійного фонду на виплату і доставку зазначеної пенсії, призначеної на пільгових умовах.

Наявність заборгованості у Прикарпатського будівельно-монтажного підприємства по газифікації перед Управлінням Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську пенсій, призначених на пільгових умовах, підтверджується розрахунком фактичних витрат на виплату та доставку такої пенсії, здійсненої у січні-березні 2012 року, витягом з картки особового рахунку по відшкодуванню даних витрат по списку №2 за період з 01.01.2012 року по 31.03.2012 року (а.с. 9, 30).

Належних та допустимих доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідач суду не надав.

З'ясовані вище судом обставини дають можливість дійти висновку про те, що несплата Прикарпатським будівельно-монтажним підприємством по газифікації заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", в загальній сумі 9 706,78 грн. вчинена всупереч частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пункту 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, а позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до пункту 2.1, 2.2 і 2.4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України за № 11-2 від 27.06.2002 року (із змінами та доповненнями), основними завданнями Управління, серед іншого, є забезпечення у відповідному регіоні збору та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших коштів відповідно до законодавства, призначених для пенсійного забезпечення.

Управління відповідно до покладених на нього завдань, серед іншого, організовує роботу підвідомчих управлінь Фонду в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах щодо: забезпечення збору та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску, фінансових санкцій, інших коштів, що надходять до бюджету Фонду відповідно до законодавства; стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску, страхових внесків та інших платежів.

Управління має право стягувати несплачені суми єдиного внеску, страхових внесків та інших платежів з їх платників.

Змістовний аналіз положень коментованих нормативно-правових актів про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, дає підстави вважати, що Пенсійний Фонд України та його структурні підрозділи на місцях, вправі скеровувати підприємствам, вимоги-розрахунки про відшкодування понесених витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пунктів "а", "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", по колишнім або дійсним працівникам таких підприємств, які відпрацювали в них відповідний стаж роботи із шкідливими і важкими умовами праці та досягли визначеного віку. У випадку невиконання підприємствами законодавства та вимог про відшкодування понесених витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, у наведеному вище порядку, такі структурні підрозділи наділені правом звертатися до суду із позовом про їх примусове стягнення.

Суд переконаний, що таке право Пенсійного Фонду України та його структурних підрозділів на місцях випливає з покладених на них завдань щодо державного контролю за додержанням вимог законодавства про пенсійне забезпечення і є невід'ємною частиною передбаченого законом права забезпечувати збирання та акумулювання страхових внесків із підприємств, на яких законом покладений обов'язок їх сплачувати.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Прикарпатського будівельно-монтажного підприємства по газифікації (ідентифікаційний код 19400021, вул. П.Василишина, 26-А, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій в загальному розмірі 9 706 (дев'ять тисяч сімсот шість) гривень 78 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова в повному обсязі виготовлена 04.12.2013 року.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.