Постанова

від 25.11.2013 по справі 810/5814/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2013 року 810/5814/13-а

приміщення суду за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 26,

час прийняття постанови : 15 год.40 хв.

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лиска І.Г.

при секретарі: Васковець М.С.

за участю представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком" до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ "Агроком" з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 25.11.2013року) №00029222031507 та №00029122031508 від 04.07.2013 року та №0005532203919 від 28.10.2013 року.

У обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 04 липня 2013 року Білоцерківською об'єднаною державною податковою інспекцією були прийняті податкові повідомлення-рішення №00029122031509 та №00029222031507, якими ТОВ "Агроком" було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 297 511,00 грн., з яких: 238 345,00 грн. - основний платіж, 59 166,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції, а також зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 7 629,00 гри. і нараховані штрафні фінансові) санкції в розмірі 1 907,00 грн., та №00029222031508, яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 126 189,00 грн., з яких: 100 951,00 грн. - основний платіж, 25 238,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Оскаржувані рішення прийняті відповідачем на підставі висновків Акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Агроком" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008року по 31.12.2012року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008р. по 31.12.2012 року №2502/22-3/30615677/111 від 17.06.2013 року.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями, позивач оскаржив їх до Головного управління Міндоходів у Київській області. Проте, згідно з Рішенням про результати розгляду скарг №871/10/10-36-10-01-206/618-619 від 20.09.2013 р. (копія додається) Головне управління Міндоходів у Київській області Податкові повідомлення-рішення №00029222031507 від 04.07.2013 р., №00029222031508 від 04.07.2013 р. - залишило без змін, а Податкове повідомлення-рішення №00029122031509 від 04.07.2013 р. скасувало лише частково.

30.09.2013 р, позивач звернувся зі скаргою до Міністерства доходів і зборів України з вимогою скасувати вищенаведені рішення, однак скарга позивача була залишена без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

01.11.2013 року позивач отримав нове податкове повідомлення - рішення №0005532203919 від 28.10.2013 року, яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 284808 грн, з яких 228183грн. - основний платіж, 56625 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення №00029222031507 та №00029122031508 від 04.07.2013 року та №0005532203919 від 28.10.2013 року, винесені на підставі висновків, які не відповідають дійсним обставинам, вимогам чинного законодавства, є необґрунтованими, помилковими та безпідставними, порушують права та інтереси підприємства, тому звернувся з даним позовом до суду.

У судовому засіданні представник позивача Шапошнікова Т.Г. уточнені позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд позов задовольнити, підтвердила обставини, викладені у позовній заяві.

Оригіналів та належним чином завірених копій первинних бухгалтерських документів, що засвідчують факт придбання сировини, матеріалів для виробництва метало профілю, послуг для здійснення виробничого процесу, товарів для реалізації в період, що перевірявся суду не надала.

У судовому засіданні представник відповідача Літвінов О.А. позов не визнав, заперечував проти позовних вимог, з підстав зазначених у письмових запереченнях на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні позову, зазначив, що позовні вимоги є безпідставними, а дії податкового органу є такими, що вчинені у відповідності до вимог чинного законодавства.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши сторони, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як свідчать матеріали справи, в період з 31.05.2013 року по 10.06.2013 року Білоцерківською ОДПІ Київської області ДПС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком" (з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2012 року .

Перевіркою встановлено, порушення позивачем:

абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 , п.5.1 ст.5 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР „Про одаткування прибутку підприємств" (у редакції Закону України від 22 травня 1997 року №283/97-ВР із змінами та доповненнями) , в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну ому 100 95 1 гри , в т.ч. за 4 квартал 2010 року на 100 951 грн.;

п.п. 7.4.5, п.7.4. ст.7, п.10.1 ст. 10 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97 - ВР "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями) , п. 198.6 ст. 198 п. 188.1 ст. 188 , п.. 189.9 ст. 189 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-УІ Із змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 238 245 грн., в тому числі за травень 2010року на 10162 грн., жовтень 2010 року на 13736 грн., листопад 2010 року на 27 545 грн., грудень 2010 року - 15997грн.,січень 2011 року на 1 686 грн., липень 2012 року на 26 289 грн., серпень 2012 року на 58028 грн., вересень 2012 року на 33 083 грн., жовтень 2012 року на 8 110грн., листопад 2012 року 25703 грн., грудень 2012 року на 17 906 грн. та крім того, зменшено бюджетне відшкодування, що заявлено платником податку в рахунок майбутніх платежів на 7629 грн., в тому числі за липень 2010 року ;

пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп.168.1.1. п.168.1 ст.168 Податкового Кодексу України (із змінами та доповненнями), а саме при виплаті заробітної плати не утримано податок на доходи фізичних осіб. Підприємством занижено податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 176,65 грн.;

р.ІІІ "Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку" затвердженого Наказом ДПА України від 24.12.2010 р. № 1020, п.119.2 ст. 119 Податкового кодексу України, а саме: при заповненні довідки за формою №1-ДФ за 3 квартал 2011р. підприємством подано не в повному обсязі.

За результатами перевірки було складено Акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Агроком" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008року по 31.12.2012року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008р. по 31.12.2012 року №2502/22-3/30615677/111 від 17.06.2013 року.

Також, за результатами перевірки 04 липня 2013 року Білоцерківською об'єднаною державною податковою інспекцією були прийняті податкові повідомлення-рішення №00029122031509 та №00029222031507, якими ТОВ "Агроком" було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 297 511,00 грн., з яких: 238345,00 грн. - основний платіж, 59 166,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції, а також зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 7 629,00 гри. і нараховані штрафні фінансові) санкції в розмірі 1 907,00 грн., та №00029222031508, яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 126 189,00 грн., з яких: 100 951,00 грн. - основний платіж, 25 238,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями, позивач оскаржив їх до Головного управління Міндоходів у Київській області.

Згідно з Рішенням про результати розгляду скарг №871/10/10-36-10-01-206/618-619 від 20.09.2013 р. Головне управління Міндоходів у Київській області податкові повідомлення-рішення №00029222031507 від 04.07.2013 р., №00029222031508 від 04.07.2013 р.- залишило без змін, а Податкове повідомлення-рішення №00029122031509 від 04.07.2013 р. скасувало частково у частині основного платежу на суму 10162 грн. та штрафних санкцій на суму 2541 грн.

30.09.2013 р., позивач звернувся зі скаргою до Міністерства доходів і зборів України з вимогою скасувати вищенаведені податкові повідомлення - рішення. Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 16.10.2013 року №13335/6/99-99-10-01-15 скарга позивача була залишена без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

01.11.2013 року позивач отримав нове податкове повідомлення - рішення №0005532203919 від 28.10.2013 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 284808 грн., з яких 228183грн. - основний платіж, 56625 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями №00029222031507 та №00029122031508 від 04.07.2013 року та №0005532203919 від 28.10.2013 року. позивач звернувся з даним позовом до суду.

Як зазначив відповідач, підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали обставини встановленні під час перевірки.

Так, перевіркою повноти визначення скоригованих валових витрат за період з 01.01.08 по 31.03.11року та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування встановлено їх завищення у загальній сумі 918104 грн., в тому числі за 3 квартал 2008 року на 9 162 грн., за 4 квартал 2008 року на 381 800 грн., за 2 квартал 2009 року на 71 522 грн., за 4 квартал 2009 року на 38 176 грн., 1 квартал 2010 року на 13 641 грн., за 4 квартал 2010 року на 403 803 грн.

Перевіркою відображених у рядку 04.1 Декларацій „витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11" показників за період з 01.01.08 по 31.03.11 у загальній сумі 3 728 953 грн. встановлено, що ТОВ „Агроком" здійснювало операції з придбання сировини , матеріалів для виробництва металопрофіля, послуг для здійснення виробничого процесу, товарів для реалізації .

Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.01.08 по 31.03.11 на підставі таких документів: первинних банківських та касових документів, оборотно-сальдових відомостей , відомостей по бухгалтерських рахунках: № 20 „Виробничі запаси ", № 23 „Виробництво", № 63 ''Розрахунки з постачальниками", №372 „Розрахунки з підзвітними особами", № 31 ''Рахунки в банках", 92 „Адміністративні витрати", 79 „Фінансовий результат" встановлено завищення задекларованих ТОВ „Агроком" у рядку 04.1 Декларацій „витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11" показників на загальну суму 918 104 грн., в тому числі за 3 квартал 2008 року на 9 162 грн., за 4 квартал 2008 року на 381 800 грн., за 2 квартал 2009 року на 71 522 грн., за 4 квартал 2009 року на 38 176 грн., 1 квартал 2010 року на 13 641 грн., за 4 квартал 2010 року на 403 803 грн.

На момент проведення перевірки відсутні первинні документи , які засвідчують факт придбання товарів , робіт, послуг , а саме розрахункові, платіжні та інші документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (прибуткові накладні , акти виконаних робіт, тощо).

На момент перевірки різниця між даними бухгалтерських проводок Дт 20, 22, 28 Кт 63, Дт 22,20 Кт3752 , Дт 92 Кт 63 та наявними первинними бухгалтерськими документами складає всього 918 104 грн., в тому числі за 3 квартал 2008 року на 9 162 грн., за 4 квартал 2008 року на 381 800 грн., за 2 квартал 2009 року на 71 522 грн., за 4 квартал 2009 року на 38 176 грн., 1 квартал 2010 року на 13 641 грн., за 4 квартал 2010 року на 403 803 грн.

Таким чином, на порушення вимог абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 ст.5 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції Закону України від 22 травня 1997 року №283/97-ВР із змінами та доповненнями) ТОВ „Агроком"" завищило валові витрати на загальну суму 918 104 грн., в тому числі за 3 квартал 2008 року на 9 162 грн., за 4 квартал 2008 року на 381 800 грн., за 2 квартал 2009 року на 71 522 грн., за 4 квартал 2009 року на 38 176 грн., 1 квартал 2010 року на 13 641 грн., за 4 квартал 2010 року на 403 803 грн. .

З урахуванням п. 102.1 ст. 102 Податкового Кодексу України, перевіркою повноти визначення та сплати податку на прибуток за період з 01.01.08 по 31.12.12 встановлено його заниження у загальній сумі 229 526 грн., в тому числі за 3 квартал 2008 року на 2 291 грн., за 4 квартал 2008 року на 95 450 грн., за 2 квартал 2009 року на 17 880 грн., за 4 квартал 2009 року на 9 544 грн., 1 квартал 2010 року на 3 410 грн., за 4 квартал 2010 року на 100 951 грн.

Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.01.08 по 31.12.12 року на підставі: оборотно-сальдових відомостей, відомостей по по бухгалтерських рахунках: № 36 "Розрахунки з покупцями", 301 „Каса в національній валюті", № 70 «Доход від реалізації», № 643 „Податкові зобов'язання", № 31 ''Рахунки в банках", видаткових накладних, виданих податкових накладних, реєстрів виданих податкових накладних, рахунків -фактур, первинних банківських та касових документів, договорів встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 1 Декларацій „операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20%, крім імпорту товарів" на загальну суму 21371 грн. , в тому числі за вересень 2011 року 8 017 грн., за грудень 2012 року на 13 354 грн.

Перевіркою встановлено , що у грудні 2012 року на підставі акту на ліквідацію будівель та споруд від 23.12.12 комісією в складі голови-головного інженера ТОВ „Агроком" ОСОБА_5, членів комісії ОСОБА_6- начальника охорони, ОСОБА_7- різноробочий, ОСОБА_2- різноробочий було прийнято рішення та ліквідовано основні засоби залишковою вартістю 66 767,35 грн., але додану вартість при ліквідації нараховано не було ( Дт 972 Кт 10).

Перевіркою встановлено порушення п.188.1 ст.188 , п.189.9 ст.189 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755- VI (із змінами та доповненнями) , підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 13 353 грн., в тому числі за грудень 2012 року на 13 354 грн.

Крім того, на підставі наданих для перевірки документів, а саме відомості по бухгалтерському рахунку 36 „Розрахунки з покупцями" встановлено, що підприємством у вересні 2011 року не було включено до складу податкового зобов'язання суму ПДВ з реалізації товарів ТОВ „Старфом" (код ЄДРПОУ 36146832) на загальну суму 48100,8 грн., в тому числі ПДВ 8 016,8 грн.

В порушення п. 185.1 ст.185 , п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755- VI (із змінами та доповненнями) , підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 8017 грн., в тому числі за вересень 2011 року на 8 017 грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.08 по 31.12.12 встановлено порушення п.п. 7.4.5, п.7.4. ст.7 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97 - ВР "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями), п. 198.6 ст.198 , п. 201.6 ст. 201 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року №275 5-VI, підприємством завищено податковий кредит в загальній сумі 2 682 627 грн., в т.ч. січень 2008 року на 5745 грн., лютий 2008 року на 14 637 грн., березень 2008 року на 116 701 грн., квітень 2008 року на 195 708 грн., травень 2008 року на 138 092 грн., червень 2008 року на 235 236 грн., липень 2008 року на 240 917 грн., серпень 2008 року на 295 156 грн., вересень 2008 року на 355 107 грн., жовтень 2008 року на 170 480 грн., листопад 2008 року на 141 085 грн., грудень 2008 року на 167 777 грн., січень 2009 року на 3349 грн., лютий 2009 року на 34 326 грн., березень 2009 року на 10 263 грн., квітень 2009 року на 20 421 грн., травень 2008 року на 18 161 грн., червень 2009 року на 2 619 грн., липень 2009 року на 10 279 грн., серпень 2009 року на 8 010 грн., вересень 2009 року на 30 170 грн., жовтень 2009 року на 14 179 грн., листопад 2009 року на 13 092 грн., грудень 2009 року на 10 785грн., січень 2010 року на 115 370 грн., лютий 2010 року на 14 039 грн., березень 2010 року на 4 421 грн., квітень 2010 року на 342 грн., травень 2010 року на 91 458 грн., червень 2010 року на 22 067 грн., липень 2010 року на 6 031 грн., серпень 2010 року на 8 580 грн., вересень 2010 року на 34 314 грн., жовтень 2010 року на 42 217 грн., листопад 2010 року на 15 405 грн., грудень 2010 року на 15 997 грн., січень 2011 року на 5 626 грн., лютий 2011 року на 658 грн., березень 2011 року на 53 грн., квітень 2011 року на 92 грн., травень 2011 року на 31 790 грн., червень 2011 року на 4 893 грн., липень 2011 року на 306 грн., серпень 2011 року на 448 грн., вересень 2011 року на 16 225 грн., в зв'язку з тим, що на момент перевірки на підприємстві податкові накладні були відсутні.

З урахуванням п. 102.1 ст. 102 Податкового Кодексу України встановлено, що на порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03 квітня 1997р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями , абз.1 п. 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями), підприємством завищено податковий кредит на загальну суму 296 160 грн., в т.ч. травень 2010 року на 91 458 грн., червень 2010 року на 22 067 грн., липень 2010 року на 6 031 грн., серпень 2010 року на 8 580 грн., вересень 2010 року на 34 314 грн., жовтень 2010 року на 42 217 грн., листопад 2010 року на 15 405 грн., грудень 2010 року на 15 997 грн.. січень 2011 року на 5 626 грн., лютий 2011 року на 658 грн., березень 2011 року на 53 грн., квітень 2011 року на 92 грн., травень 2011 року на 31 790 грн., червень 2010 року на 4 893 грн., липень 2011 року на 306 грн., серпень 2011 року на 448 грн., вересень 2011 року на 16 225 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 238 245 грн., в тому числі за травень 2010 року на 10162 грн., жовтень 2010 року на 13 736 грн., листопад 2010 року на 27 545 грн., грудень 15 997 грн., січень 2011 року на 1 686 грн., липень 2012 року на 26 289 грн., серпень 2012 року на 5802.8 грн., вересень 2012 року на 33 083 грн., жовтень 2012 року на 8 110 грн., листопад 2012 року 25703 грн., грудень 2012 року на 17 906 грн. та крім того, зменшенню бюджетного відшкодування, що заявлено платником податку в рахунок майбутніх платежів на 7629 грн., в тому числі за липень 2010 року.

В ході розгляду скарги позивача, Головним управлінням Міндоходів у Київській області та Міністерством доходів і зборів України встановлено, що Білоцерківською ОДПІ Київської області було визначено суму грошового зобов'язання позивачу з порушенням п. 102.1 ст. 102 Податкового Кодексу України , у зв'язку з чим було податкове повідомлення-рішення №00029122031509 від 04.07.2013 р. скасовано частково, у частині основного платежу на суму 10162 грн. та штрафних санкцій на суму 2541 грн. та винесено нове податкове повідомлення - рішення №0005532203919 від 28.10.2013 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 284808 грн,з яких 228183грн. - основний платіж, 56625 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, кола суб'єктів податкових правовідносин та відповідальності за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 здійснюється Податковим Кодексом України.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та затверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує з нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємців" від 28.12.1994 №334/94-ВР та Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР.

Пунктом 1.32. ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємців" передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи."

Так, відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємців", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з вимогами п. 5.1. ст.5. вказаного закону, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах,) здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 11.2.1 п.11.2. ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємців", передбачено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь- яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно з підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємців" визначено що до складу валових витрат не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто отримання і реалізація товарів, робіт, послуг повинні підтверджуватися відповідними накладними на видачу матеріальних цінностей, податковими накладними та товарно-транспортними накладними, довіреностями на отримання товару, актами та іншими документами, які передбачаються договорами та складаються у ході їх виконання, тощо. Відсутність зазначених документів свідчить про те, що вартість таких цінностей не може бути віднесено до валових витрат.

Зазначені документи, як і будь-які первинні бухгалтерські документи, як то податкові, видаткові накладні, акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні, накладні на видачу матеріальних цінностей, товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання товару, розрахункові, платіжні та інші документи позивач суду не надав, як і не надав під час перевірки.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з пп.7.2.3 а.7.2 ст.7 Закону "Про податок на додану вартість", податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону "Про податок на додану вартість" визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку: придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.7.4.5. ст.7 Закону "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Порядок формування податкового кредиту визначено ст.198 Податкового кодексу України. Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, визначено в п.198.1 ст.198 ПК України.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Суд враховує, що в податкових відносинах не може застосуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Вказана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Встановлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Суд бере до уваги, що обов'язковість встановлення умислу поширюється лише на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави та суспільства (частина третя статті 228 Цивільного кодексу України). Проте встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів, за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку-учасників відповідної операції.

Аналогічну правову позицію наведено в листах Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 742/11/13-11 та від 01.11.11 №1936/11/13-11.

Як встановлено судом, факт здійснення операцій з придбання сировини, матеріалів для виробництва металопрофілю, послуг для здійснення виробничого процесу, товарів для реалізації не підтверджено, первинні бухгалтерські документи позивачем не були надані. Як під час перевірки так і під час судового розгляду справи.

З огляду на це, суд вважає підтвердженим висновок відповідача про те, що фактичного здійснення господарських операцій позивача в період, що перевірявся не було, оскільки ці операції не підтверджено відповідними документами.

Крім того, перевіркою встановлено та не спростовано в судовому засіданні, що в грудні 2012 року, на підставі акту на ліквідацію будівель та споруд від 23.12.12 комісією в складі голови-головного інженера ТОВ „Агроком" ОСОБА_5, членів комісії ОСОБА_6-начальника охорони, ОСОБА_7- різноробочий, ОСОБА_2- різноробочий було прийнято рішення та ліквідовано основні засоби залишковою вартістю 66 767,35 грн., але додану вартість при ліквідації нараховано не було ( Дт 972 Кт 10).

Відповідно до п.189.9 ст.189 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), у разі якщо основні виробничі або не виробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілій оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами , але не нижче балансової вартості на момент ліквідації „

Відповідно до п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) ''база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячі з їх договірної (контрактної) вартості але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий , що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Отже, в порушення п.188.1 ст.188, п.189.9 ст.189 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755- VI (із змінами та доповненнями) , підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 13 353 грн., в тому числі за грудень 2012 року на 13 354 грн.

Крім того, на підставі наданих для перевірки документі, а саме відомості по бухгалтерському рахунку 36 „Розрахунки з покупцями" перевіркою встановлено, що підприємством у вересні 2011 року не було включено до складу податкового зобов'язання суму ПДВ з реалізації товарів ТОВ „Старфом" (код ЄДРПОУ 36146832) на загальну суму 48100,8 грн., в тому числі ПДВ 8 016,8 грн.

Відповідно до вимог п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755- VI (із змінами та доповненнями) передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податків з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до вимог п. 187.1 ст.187 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755- VI (із змінами та доповненнями) передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата , яка припадає на податковий період , протягом якого відбувається будь-яка з подій , що сталася раніше: а)дата зарахування коштів від покупців/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягає постачанню;б)дата відвантаження товарів.

В порушення п. 185.1 ст.185, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755- VI (із змінами та доповненнями) , підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 8017 грн., в тому числі за вересень 2011 року на 8 017 грн.

Крім того, судом також враховано, що Згідно п. 102.1 ст.102 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями) « контролюючий орган, крім випадків визначених п. 102,2 цієї статті , має право самостійно визначати суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цім Кодексом, не пізніше закінчення 1095 днів , що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань , нарахованих контролюючим органом, а якщо така декларація була подана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовного такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Таким чином, визначення відповідачем податкового зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість, а також та коригування суми бюджетного відшкодування з ПДВ є правомірним і відповідає вимогам чинного законодавства, підстави для скасування оспорюваних податкових повідомлень-рішень відсутні.

Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком" до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №00029222031507 та №00029122031508 від 04.07.2013 року та №0005532203919 від 28.10.2013 року - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: Лиска І.Г.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 29 листопада 2013 р.