Рішення

від 13.11.2013 по справі 911/3829/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну 16тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"13" листопада 2013 р. Справа № 911/3829/13

за позовом приватного підприємства «Приватна фірма «Техно-Пак» , м. Херсон,

до відповідача фізичної особи - підприємця Колпакова Анатолія Вікторовича , м. Бровари,

про стягнення 82 135,63 грн.

Суддя О.В. Конюх;

представники сторін:

від позивача: Черненко А.Р., уповноважена, довіреність від 13.08.2013р. б/н;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - приватне підприємство «Приватна фірма «Техно-Пак», м. Херсон, звернувся до господарського суду Київської області з позовом без номера та дати до відповідача - фізичної особи - підприємця Колпакова Анатолія Вікторовича, м. Бровари, в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за Договором поставки від 18.06.2013р. №39/13 в сумі 82 135,63 грн., з яких: 79 338,44 грн. основної заборгованості, 3% річних в сумі 511,65 грн., пеня в сумі 2 285,54 грн., та покласти на відповідача судовий збір в сумі 1 720,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання Договору поставки від 18.06.2013р. №39/13 здійснював поставки відповідачу товару, в тому числі в липні 2013р. поставив відповідачу товар за видатковими накладними № 1988 та № 1914 на загальну суму 79 338,44 грн. Відповідач в порушення умов Договору повністю за отриманий товар не сплатив, в результаті чого за відповідачем рахується заборгованість за товар, поставлений в липні, в сумі 79338,44 грн. Крім того, позивач твердить, що у зв'язку із простроченням грошового зобов'язання з відповідача належить до стягнення пеня в сумі 2 285,54 грн. та 3% річних в сумі 511,65 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.10.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №911/3829/13 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 23.10.2013р.

В судове засідання 23.10.2013р. з'явився представник позивача, який подав витребувані судом документи та докази. Відповідач, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить залучене до матеріалів справи повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, в судове засідання не з'явився, відзив на позов та витребувані судом документи не подав.

В судовому засіданні 23.10.2013р. розпочато розгляд справи по суті. Позивач надав пояснення по суті позову та просив суд позов задовольнити.

При вивченні оригіналів первинних документів, поданих позивачем для огляду, судом встановлено наявність виправлень даних видаткових накладних, порядок заповнення та виправлення яких встановлено Наказом Мінфіну від 24.05.1995р. №88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» та Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затвердженою Постановою Держарбітражу СРСР від 15.06.1965р. вказаних №П-6, які передбачають у випадку виявлення розбіжностей щодо кількості товару, що поставляється, складення Акту за формою, затвердженою Наказом Мінстату від 21.06.1996, №193 «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів».

Господарський суд ухвалою від 23.10.2013р. витребував додаткові докази для усунення розбіжностей, та для достовірного встановлення кількості поставленого позивачем відповідачу товару, а саме: у позивача витребував податкові накладні, що відповідають поданим суду видатковим накладним від 19.06.2013р. № 1714, від 25.06.2013р. № 1766, від 09.07.2013р. № 1914, від 16.07.2013р. № 1988, а також витяг з реєстру поданих та отриманих податкових накладних за відповідний період з відміткою про подання до органу податкової служби; корегувальні накладні, в разі їх складення. У відповідача суд витребував оригінали видаткових накладних від 19.06.2013р. № 1714, від 25.06.2013р. № 1766, від 09.07.2013р. № 1914, від 16.07.2013р. № 1988 та відповідних ним податкових накладних, наданих позивачем відповідачу.

Крім того, судом встановлено, що пунктом 4.8 Договору поставки від 18.06.2013р. № 39/13 передбачено надання замовником постачальнику довіреності (кільцевої довіреності), із переліком осіб, яким надається право на отримання товару, або надання довіреності суворої звітності на отримання товарно-матеріальних цінностей на кожну партію товару. За таких обставин, суд також витребував у позивача довіреності на отримання цінностей, за якими здійснювалась передача товару представникам відповідача, або письмові пояснення щодо їх відсутності.

В судове засідання 13.11.2013р. з'явився представник позивача, який виконав вимоги ухвали суду від 23.10.2013р. та подав витребувані судом документи та докази. Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позов та витребувані судом документи не подав.

Відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи обмежений статтею 69 ГПК України строк розгляду справи, те, що всі особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлялися судом про дату, час та місце судового розгляду, та те, що матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті, відповідно до права суду, наданого його ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши позов приватного підприємства «Приватна фірма «Техно-Пак», м. Херсон (далі по тексту - ПП «Приватна фірма «Техно-Пак»), до відповідача - фізичної особи - підприємця Колпакова Анатолія Вікторовича, м. Бровари (далі по тексту - ФОП Колпаков А.В.), вислухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд ВСТАНОВИВ:

відповідно до частини 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ГК України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (стаття 627 ЦК України).

Підставою виникнення взаємних прав та обов'язків сторін у справі є укладений 18.06.2013р. між ПП «Приватна фірма «Техно-Пак» (постачальник) та ФОП Колпаковим Анатолієм Вікторовичем (покупець) Договір поставки №39/13 (далі - Договір), згідно якого постачальник зобов'язується передати в обумовлені строки товар (сиро-молочна продукція) згідно з замовленням, які узгоджуються сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною Договору, у використання замовника, а замовник зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього обумовлену даним Договором, або супровідними документами (накладними) грошову суму. Відповідно до умов Договору:

- загальна сума Договору визначається виходячи з цін товару, асортименту та загальної кількості товару проданого згідно умов Договору (п. 1.2. Договору);

- ціна на товар вказується в накладній на момент передачі партії товару (п. 3.1. Договору);

- замовник зобов'язується оплачувати кожну партію товару, кількість та асортимент якої визначено у видатковій накладній, з дати отримання партії товару, визначеної видатковою накладною (п. 3.4. Договору);

- строк фактичного прийому-передачі товару встановлюється з моменту оформлення товаро-супровідних документів - видаткових накладних, підписаних уповноваженим представником замовника (п. 4.5. Договору);

- замовник зобов'язаний своєчасно та у відповідності до пункту 3.4 Договору проводити повну оплату за отриману партію товару (згідно накладної) після прийому вказаної партії товару (п. 5.4.2. Договору);

- у випадку несвоєчасної оплати за поставлений товар замовник на вимогу постачальника сплачує на його користь пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховувалась пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу (п. 6.1. Договору);

- в разі прострочення виконання грошового зобов'язання на вимогу постачальника замовник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від построченої суми (п. 6.2. Договору);

- цей Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє включно до 31.12.2013р. (п. 8.1. Договору).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлі-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Частиною 1 ст. 173 та пунктом 2 частини 1 ст. 175 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як стверджує позивач, у липні 2013р. позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 79 338,44 грн., про що свідчать копії підписаних повноважними представниками обох сторін та засвідчених печатками видаткових накладних, а саме:

видаткова накладна від 09.07.2013р. №1914 на суму 39 244,50 грн.,

видаткова накладна від 16.07.2013р. №1988 на суму 40 093,94 грн. Належним чином засвідчені копії видаткових накладних наявні в матеріалах справи, а оригінали надані позивачем для огляду в судовому засіданні.

Між тим, звертає увагу на те, що вищезазначені видаткові накладні містять виправлення кількісних та вартісних показників.

Так, видаткова накладна від 09.07.2013р. №1914 на суму 39 244,50 грн. містить наступні виправлення: сир Російський с. Петрівське в кількості 400 кг виправлено на кількість 406,85 кг; сир Російський с. Петрівське в кількості 500 кг виправлено на кількість 508,85 кг; до переліку товару включено сир Російський нарізка в кількості 29,880 кг; суму з ПДВ 37 250,00 грн. виправлено на суму з ПДВ 39 244,50 грн.

Видаткова накладна від 16.07.2013р. №1988 на суму 40 093,94 грн. містить такі виправлення: сир Російський с. Петрівське в кількості 600 кг виправлено на кількість 609,31 кг, сир Російський с. Петрівське в кількості 300 кг виправлено на кількість 301,13 кг, сир нарізка (Російський) в кількості 6 кг виправлено на кількість 6,2 кг; суму з ПДВ 39 630,00 грн. виправлено на 40 093,94 грн.

Згідно пункту 4.2 Положення Мінфіну від 24.05.1995р. №88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» помилки в первинних документах, облікових регістрах і звітах, що створені ручним способом, виправляються коректурним способом, тобто неправильний текст або цифри закреслюються і над закресленим надписується правильний текст або цифри. Закреслення здійснюється однією рискою так, щоб можна було прочитати виправлене.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, помилки у спірних видаткових накладних виправлені в порядку, встановленому Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, а саме: неправильні кількість товару та сума з ПДВ закреслені однією рискою і над закресленим надписані правильні цифри. Зазначені видаткові накладні підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками обох підприємств. Крім того, позивачем залучено до матеріалів справи Додатки №2 до Податкових накладних, відповідно до яких позивач здійснив коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних стосовно товару, який поставлено за спірними видатковими накладними відповідачу.

Згідно до частини 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Пунктом 3.4. Договору сторонами погоджено, що замовник зобов'язується оплачувати кожну партію товару, кількість та асортимент якої визначено у видатковій накладній з дати отримання партії товару, визначеної видатковою накладною.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку фіксує факт здійснення господарської операції. Відповідно до ст. 692 ЦК України обов'язок відповідача оплатити переданий товар виникає з моменту підписання видаткових накладних від 09.07.2013р. №1914 та від 16.07.2013р. №1988.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Вищого господарського суду України від 28.02. 2012р. №5002-8/481-2011, від 21.04.2011р. №252-10 та Інформаційному листі від 17.07.2012 р. №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права».

З огляду на викладене за поданими документами суд достовірно встановив, що товар було поставлено позивачем відповідачу і строк оплати переданого товару є таким, що настав.

Як стверджує позивач, відповідач свої договірні зобов'язання щодо оплати поставленого товару згідно видаткових накладних не виконав, у зв'язку з чим за відповідачем рахується заборгованість в сумі 79 338,44 грн.

Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового або немайнового права та інтересу.

Згідно з частиною 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як н підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач відзив на позов суду не подав, доказів належного виконання своїх зобов'язань за Договором та сплати коштів за поставлений товар не представив, доказів пред'явлення позивачу претензій та/або зауважень щодо якості товару суду не надав, відповідно доводи позивача не спростував.

Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем - ФОП Колпаковим А.В. своїх зобов'язань за Договором щодо оплати поставленого товару на суму 79 338,44 грн. в строк, визначений пунктом 3.4 Договору.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 79 338,44 грн. є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджується та підлягає задоволенню в заявленій сумі.

У зв'язку із наявністю вказаної простроченої заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню, передбачену пунктом 6.1 Договору, в сумі 2 285,54 грн.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно частини 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступені його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно частини 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.1. Договору встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати за поставлений товар замовник на вимогу постачальника сплачує на його користь пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховувалась пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до постанови правління НБУ від 10.06.2013р. №209 «Про регулювання грошово-кредитного ринку» розмір облікової ставки НБУ встановлений на рівні 7,0%.

Крім того, у зв'язку із простроченням відповідачем грошового зобов'язання, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 511,65 грн.

Відповідно до положень частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних не є штрафними санкціями, а є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного Суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64).

Отже, враховуючи:

- наявність у відповідача простроченого боргового зобов'язання перед позивачем;

- строк та порядок оплати товару, встановлені Договором;

- відповідальність за порушення грошового зобов'язання, визначені пунктом 6.1 Договору та ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»;

- спосіб захисту майнового права, передбачений статтею 625 ЦК України;

- встановлені постановою правління НБУ від 10.06.2013р. №209 «Про регулювання грошово-кредитного ринку» розміри облікової ставки НБУ та виходячи з наступного розрахунку:

документнараховано , грн.строк оплати (п. 3.4 Договору)фактично сплачено , грн.основний борг , грн.кількість днів простроченняпеня , грн. 3% річних , грн. Видаткова накладна від 09.07.2013р. №1914 39 244,50 09.07.2013р. 39 244,50 7 днів (10.07.2013-16.07.2013) 105,37 22,58 Видаткова накладна від 16.07.2013р. №1988 40 093,99 16.07.2013р. 79 338,44 74 дні (17.07.2013-28.09.2013) 2 149,75 482,55 всього 79 338,44 79 338,44 2 255,12 505,13 судом встановлено, що за заявлений позивачем період станом на 28.09.2013р., з відповідача належить до стягнення пеня в сумі 2 255,12 грн. та 3% річних в сумі 505,13 грн.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки позивача, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, законними та такими, що підлягають частковому задоволенню. Суд приймає рішення про стягнення з відповідача - фізичної особи-підприємця Колпакова Анатолія Вікторовича на користь позивача - приватного підприємства «Приватна фірма «Техно-Пак» заборгованість в сумі 82 098,69 грн., з яких: основна заборгованість в сумі 79 338,44 грн., пеня в сумі 2 255,12 грн. та 3% річних в сумі 505,13 грн., та, у відповідності до положень ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладає на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 1 ст. 11, ст. 16, ч. 1 ст. 509, ст. ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 546, ст. 549, ч. 2 ст. 614, ч. 2 ст. 625, ст. ст. 627, 712 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 179, ч. 1 ст. 181, ст. 230, ч. ч. 4, 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232, ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ст. ст. 33, 49, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов приватного підприємства «Приватна фірма «Техно-Пак» до фізичної особи-підприємця Колпакова Анатолія Вікторовича задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Колпакова Анатолія Вікторовича (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Воз'єднання, буд. 15-Б, кв. 20, ідентифікаційний код 2019410377)

на користь приватного підприємства «Приватна фірма «Техно-Пак» (73000, м. Херсон, вул. 9 Січня, буд. 53-А, код ЄДРПОУ 30245201)

79 338,44 грн. (сімдесят дев'ять тисяч триста тридцять вісім гривень сорок чотири копійки) боргу,

2 255,12 грн. (дві тисячі двісті п'ятдесят п'ять гривень дванадцять копійок) пені,

505,13 грн. (п'ятсот п'ять гривень тринадцять копійок) 3% річних,

1 719,73 грн. (одну тисячу сімсот дев'ятнадцять гривень сімдесят три копійки) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя Конюх О.В.

Повний текст рішення підписано 04.12.2013р.