Ухвала

від 03.12.2013 по справі 24/904/198/2013

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

03.12.2013 Справа № 24/904/198/2013

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів: Джихур О.В., Лисенко О.М.

при секретарі: Гавриловому О.М.

Представники сторін :

від ліквідатора: Плющова Н.О. представник, довіреність №01/07-13 від 17.07.13;

від скаржника: Мельник С.О. головний державний інспектор юридичного відділу ДПІ у Ленінському р-ні м. Дніпропетровська, довіреність №9816/10/10-042 від 02.12.13;

інші учасники судового процесу в судове засідання не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином (а.с.62-84, т.5);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2013 року у справі № 24/904/198/2013

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕР", м.Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Стайер", м.Дніпропетровськ

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2013 року у справі № 24/904/198/2013 (суддя Калиниченко Л.М.) за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕР", м.Дніпропетровськ до товариства з обмеженою відповідальністю "Стайер", м.Дніпропетровськ про визнання останнього банкрутом було затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "Стайер", м.Дніпропетровськ, ліквідовано юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Стайер", м.Дніпропетровськ, визнано погашеними вимоги ТОВ "ЛІДЕР", м.Дніпропетровськ на суму 360 000,00 грн.; Державної податкової інспекції у м.Сімферополі ДПС в АРК ДПС України, м.Сімферополь на суму 78 199,56 грн.;- ТОВ "Кримторгпрес", м.Сімферополь на суму 58 087,87 грн.; ТОВ "Ютісі Приватхозторг", м.Підгородне, Дніпропетровська область на суму 7 866,96 грн.; ТОВ "Торговий дім "Ресурс", м.Харків на суму 60 720,54 грн.; ТОВ "Торговий дім "Еліт", м.Київ на суму 25 126,05 грн.; ПАТ "Миронівський хлібопродукт", м.Миронівка, Київська область на суму 592 245,56 грн.; ТОВ "Пивний дім", м.Дніпропетровськ на суму 10 829 235,02 грн.; ТОВ "Орландо", м.Київ на суму 48 185,86 грн.; ПП "Соната-Торг", м.Київ на суму 4 555,25 грн.; ПП "Фірма "Кенгуру", м. Сімферополь на суму 14 762,77 грн.; ТОВ "Монблан Південь", м.Сімферополь на суму 38005,47 грн.; ТОВ "Новокаховський м'ясокомбінат "Мрія", м.Таврійськ, Херсонська область на суму 74 105,50 грн.; ФОП ОСОБА_3, м.Бахчисарай, АРК на суму 37 051,90 грн.; ПАТ "Кримхліб", м.Сімферополь на суму 64 638,29грн.; ПП "Піонер-Дрінк", м.Сімферополь на суму 207 510,67 грн.; ПП "ВКФ "Філіпп", м.Сімферополь на суму 129848,95 грн.; ПП "Олів Лайн", м.Київ на суму 111 861,63 грн.; ТОВ "Кримська продовольча компанія", м.Сімферополь на суму 44 227,03 грн.; ТОВ "Сільвер Фуд", м.Київ на суму 28193,59 грн.; Малого підприємства "Пілот", м.Сімферополь на суму 88 746,60 грн.; припинено повноваження ліквідатора у справі № 24/904/198/2013 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Стайер", м.Дніпропетровськ ініціюючого кредитора - товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕР", м.Дніпропетровськ, провадження у справі припинено (а.с.21-28, т.5).

Вищевказану ухвалу господарського суду мотивовано в якості норм права ст.ст.22-32, п.6 ст.40, ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Не погодившись з вищевказаною ухвалою, її оскаржила в апеляційному порядку - Державна податкова інспекція у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, посилаючись на порушення господарським судом при її прийнятті норм процесуального права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2013 року, зокрема, з наступних підстав:

- господарським судом не було взято до уваги, що відповідно до п.п.78.1.7 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, якщо порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків, органом ДПС обов`язково призначається перевірка, яка проведена не була.

Представник скаржника в судовому засіданні 03.12.2013р. доводи апеляційної скарги підтримав.

У відзиві на апеляційну скаргу від 03.12.2013р. ліквідатор заперечує проти задоволення апеляційної скарги, вважає оскаржувану ухвалу господарського суду від 31.10.2013р. законною, просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. При цьому посилається на те, що підстави скасування судових актів суду першої інстанції перелічені в ст.104 ГПК України, а в апеляційній скарзі взагалі відсутні посилання на будь-яку порушену норму процесуального права. Також ліквідатор зазначає, що скаржник не є особою чиї права порушені при винесенні ухвали, тому відповідно до ст.91 ГПК України і Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» скаржник не має права на апеляційне оскарження ухвали господарського суду, а апеляційне провадження підлягає в зв"язку з цим припиненню.

Представники інших учасників судового процесу в судове засідання не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином, правом надавання відзиву на апеляційну скаргу, передбаченим ст.96 ГПК України, не скористались, як не скористались правом участі в судовому засіданні (ст.22 ГПК України).

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.11.2013р. по цій справі було прийнято апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська до розгляду, відновлено строк подачі апеляційної скарги (а.с.50, т.5), розгляд апеляційної скарги призначено на 03.12.2013р., від скаржника було витребувано докази наявності (відсутності) кредиторських вимог до боржника (розрахунки, акти перевірки, податкові повідомлення-рішення тощо), а також документи на обґрунтування доводів апеляційної скарги, докази на обґрунтування факту порушених прав ДПІ в розумінні ч.1 ст.91 ГПК України, докази перебування боржника на податковому обліку в ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська. Зазначену ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.11.2013р. було отримано скаржником, що підтверджується поштовим повідомленням від 28.11.2013р. про отримання (оригінал долучено до справи - а.с.70, т.5).

Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м.Дніпропетровська вимоги суду апеляційної інстанції виконано не було, податкові декларації, докази наявності кредиторських вимог до боржника, свідоцтво платника податків боржника не надано, відсутні. Отже, докази наявності податкового боргу у боржника, кредиторських вимог до останнього відсутні в матеріалах справи, не надано скаржником. Також на обґрунтування факту порушення прав та обов`язків ДПІ в розумінні ст.91 ГПК України скаржником не надано жодного доказу відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України на підтвердження доводів апеляційної скарги щодо незаконного введення ліквідаційної процедури по відношенню до боржника та визнання банкрутом останнього.

Крім цього, і в апеляційній скарзі ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська не зазначає про те, що має будь-які кредиторські вимоги до боржника та в порядку ч.5 ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» направила відповідну заяву з такими вимогами ліквідатору, таких доказів матеріали справи не містять.

Відповідно до п.5.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 7 (в редакції постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. № 12, від 23.03.2012р. № 3, від 17.10.2012р. № 10) при розгляді апеляційним господарським судом апеляційної скарги особи, яка не брала участі в розгляді справи в суді першої інстанції, але вважає що господарським судом вирішено питання про її права та обов`язки, апеляційний господарський суд прийняв апеляційну скаргу до провадження (за відсутності інших підстав її повернення згідно з Господарським процесуальним кодексом України), повинен з`ясувати наявність правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі.

Пунктом 5 цієї ж Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 7 (зі змінами та доповненнями) передбачено, якщо апеляційну скаргу подано особою, яка не має права її подавати, то відповідні обставини виключають перегляд судових актів суду першої інстанції апеляційним господарським судом, а помилково порушене апеляційне провадження підлягає припиненню з посиланням на п.1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Згідно з ч.2 ст.4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Статтями 32, 33, 34 ГПК України передбачений обов`язок сторін (учасників процесу) довести належними доказами обставини, на які вони посилаються.

Таким чином, ні в додатку до апеляційної скарги, ні в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції скаржником не було надано жодного доказу в розумінні ст.ст.32, 33, 36 ГПК України на підтвердження доводів про те, що оскаржуваною ухвалою господарського суду вирішено питання про його права та обов`язки (ч.1 ст.91 ГПК України).

Приймаючи апеляційну скаргу ДПІ до провадження, відновляючи строк подачі апеляційної скарги, незалежно від того, що скаржник набув чи ні статусу учасника провадження або сторони у справі, як кредитор боржника, а не відмовляючи в прийнятті апеляційної скарги, колегія суддів виходила із наступних положень чинного законодавства України.

Статтею 129 Конституції України встановлені основні засади судочинства, до яких віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, а основним завданням суду апеляційної інстанції є забезпечення права на апеляційне оскарження згідно з законом.

Частиною 1 ст.91 ГПК України передбачено,що право апеляційного оскарження мають не лише сторони у справі, а й особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки (в ред. ЗУ № 2453-VI від 07.07.2010р.).

Частиною 1 ст.210 ГК України передбачено, що правами кредиторів щодо неплатоспроможних боржників користуються також визначені законом органи справляння податків, зборів (обов'язкових платежів). Тобто, колегія суддів виходила з того, що органи ДПІ є потенційними кредиторами боржника в процедурі банкрутства згідно з вимогами закону.

Відтак, в процедурі банкрутства відсутнього боржника, в порядку ст.52 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" постанова про визнання боржника банкрутом, ухвала господарського суду про затвердження звіту та ліквідаційного балансу банкрута, ліквідацію останнього стосується обов'язку органів Державної податкової інспекції на встановлення податкових зобов'язань перед бюджетом у такого платника податків, шляхом проведення перевірок,права заявити грошові вимоги до банкрута згідно з ч.5 ст.52 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону до 19.01.2013р.).

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органам податкової служби державою делеговано повноваження контролю та справляння податків з суб'єктів підприємницької діяльності. Відкриття ліквідаційної процедури відповідно до статей 23, 51, 52 Закону має наслідком завершення підприємницької діяльності боржника, що, відповідно, зупиняє виникнення нових податкових зобов'язань, оскільки підприємницьку діяльність банкрут повинен завершити в ліквідаційній процедурі завершенням технологічного циклу. Отже, незаконне введення ліквідаційної процедури перешкоджає виникненню нових податкових зобов'язань, що зачіпає інтереси податкових органів, зобов'язаних забезпечувати надходження до бюджету податкових платежів. Також, незаконне введення ліквідаційної процедури та затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу боржника припиняє можливість донарахування податковими органами податкових зобов'язань за періоди, які мали місце до моменту введення ліквідаційної процедури , згідно рішення податкового органу, оскільки в ліквідаційній процедурі до реєстру вимог кредиторів можуть включатися тільки вимоги, які виникли із зобов'язань боржника, які виникли під час здійснення процедури банкрутства (пункт 4 статті 31 Закону). Незаконне введення ліквідаційної процедури та затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу боржника має наслідком припинення повноважень керівника боржника згідно частини 2 статті 23 Закону, який тим самим звільняється від відповідальності за неповноту сплати податків в попередніх податкових періодах у випадку нарахування податковими органами зобов'язань за наслідком проведеної перевірки в ході ліквідаційної процедури та відповідно до рішення податкового органу , оскільки керівником боржника в ліквідаційній процедурі стає ліквідатор боржника.

Виходячи із вищенаведеного аналізу норм права судовою колегією було прийнято до провадження апеляційну скаргу ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська, про що було винесено ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду 20.11.2013р.

Натомість, 27.02.2013р. по справам № 38/5005/9234/2012 та № 34/5005/8214/2012, 03.04.2013р. по справі № 29/5005/10154/2012, 17.04.2013р. по справі № 24/5005/9590/2012, 24.04.2013р. по справі № 29/5005/10833/2012, 10.07.2013р. по справі № 916/832/13, 17.10.2013р. по справі № 904/1292/13-г, 31.10.2013р. по справі № 5011-46/12006-2012 по аналогічній категорії спорів за апеляційними скаргами органів ДПІ на судові акти господарського суду про визнання боржника банкрутом, які не підтвердили в ході судового розгляду справи судами обох інстанцій наявність своїх грошових вимог до боржників, такі вимоги були відсутні, а, отже, відповідно органи ДПІ не набули а ні статусу сторони у справі, а ні учасника судового процесу та не надали доказів порушення прав ДПІ, судовими колегіями Вищого господарського суду України були скасовані судові акти суду апеляційної інстанції та припинені апеляційні провадження за апеляційними скаргами органів ДПІ, як порушені необґрунтовано, зокрема, з порушенням вимог ст.ст.91, 106 ГПК України. Зазначені обставини неодноразових скасувань судом касаційної інстанції постанов апеляційного господарського суду свідчать про формування усталеної єдиної судової практики по цій категорії справ.

Отже, провадження у даній справі було порушено на підставі ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції до 19.01.2013р.), відповідно до частини 1 якої у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Таким чином, зазначеною нормою була передбачена наявність хоча б однієї із умов, які можуть бути підставами визнання боржника банкрутом за ознаками ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" , зокрема:

- фактичне припинення підприємницької діяльності, зокрема, ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно з законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності тощо;

- відсутність боржника або його керівних органів за місцезнаходженням; поняття місцезнаходження юридичної особи визначено в ст.93 ЦК України.

Тобто, враховуючи приписи ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 19.01.2013р.), в якості підстави ініціювання справи про банкрутство боржника, за заявою будь-кого з суб'єктів підприємницької діяльності, може бути доведений належними доказами факт відсутності за місцезнаходженням.

Відповідно до ст.93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є фактично місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльності юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснюється управління та облік (в ред. ЗУ від 22.12.2011 року № 4223-VI).

Згідно зі ст.1 Закону України від 15.05.2003 року №755-1V «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (в редакції, що діяла на час порушення провадження) місцезнаходження юридичної особи це - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Частинами 1, 2 ст.17 цього ж Закону передбачено, що відомості про юридичну особу включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами держреєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно закону; при цьому до Єдиного держреєстру вносяться, зокрема, відомості щодо місцезнаходження, відомості про органи управління юридичної особи та такі відомості вважаються достовірними згідно з ч.1 ст.18 ЗУ від 15.05.2003р. № 755, №755-1V ( в редакції, що діяла на час прийняття ухвали про порушення провадження у справі) та можуть бути використані у справі з 3-ю особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Пунктом 105 Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009 року "Про судову практику в справах про банкрутство" (яка є чинною і на теперішній час, і на час порушення провадження у справі, визнання боржника банкрутом) передбачено, що згідно зі статтею 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи (частина друга), а також про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (частина п'ята). Згідно з частиною першою статті 18 цього Закону відомості, внесені до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. А в статті 20 вказаного Закону визначено, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб - платників податків; відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді витягу з Єдиного державного реєстру та довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації, яка запитується. Тому відповідно до вимог статті 34 ГПК допустимими доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є зазначені витяг чи довідка .

Як вбачається з матеріалів справи, ініціюючим кредитором до матеріалів справи додано оригінал Довідки та Витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 28.12.2012р. про те, що боржника було зареєстровано 29.04.2004р. за адресою: м.Сімферополь, АР Крим, вул.Лугова, будинок 6, квартира 38.

Також з наданої ініціюючим кредитором вищевказаної довідки із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що місцезнаходженням боржника з 19.11.2004р. по 08.06.2006р. було: м.Сімферополь, АР Крим, вул.Лугова, будинок 6, кв.38 (записи №№ 1-2); з 08.06.2006р. по 27.12.2011р. місцезнаходженням зазначено: м.Сімферополь, АР Крим, Центральний район, вул.Севастопольська, будинок 47 (записи №№ 3-15); з 27.12.2011р. місцезнаходженням боржника є м.Дніпропетровськ, Ленінський район, вул.Криворізька, будинок 72 (запис № 16), 16.01.2012р. ТОВ "Стайер" взятий на облік виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради (запис № 18) та 27.12.2012р. внесено інформацію щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою (запис № 21 (а.с.31-40, т.5)). Отже, відповідно до вищенаведених доказів станом на 27.12.2012р. місцезнаходженням боржника була адреса: м.Дніпропетровськ, вул.Криворізька, 72 в Ленінському районі м.Дніпропетровська.

Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно з простим векселем серії АА № 0714009, виконавчим написом від 23.11.2012р. за № 1309, протестом про неоплату векселю від 23.11.2012р. за № 1307, постановами Ленінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ від 29.11.2012р. про відкриття виконавчого провадження та від 27.12.2012р. про повернення виконавчого документу стягувачеві без виконання через відсутність майна та грошових коштів у боржника місцезнаходженням ТОВ «Стайер» також зазначена адреса: м.Дніпропетровськ, Ленінський район, вул.Криворізька, 72 (а.с.96-102, т.1). Отже, з наданих до справи доказів, зокрема, векселю також вбачається, що боржник на 01.08.2012р. (дату підписання векселю), на 28.12.2012р. (дату видачі довідки із ЄДР) знаходився в Ленінському районі м.Дніпропетровська.

Тобто, якщо матеріалами справи підтверджені кредиторські вимоги ДПІ у м.Симферополі на суму 78 199,56 грн. (а.с.167-171, т.1), то вимоги ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська не підтверджені жодним доказом, відсутні в матеріалах справи. Натомість, матеріали справи містять лист-відповідь ліквідатору від ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська за № 2394/10/10-012 від 01.02.2013р., в якому повідомляється про відсутність на 08.01.2013р. та 15.01.2013р. податкового боргу ТОВ «Стайер» перед бюджетом, та відсутність відкритих рахунків ТОВ «Стайер», зареєстрованих в ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська (а.с.215, т.4).

Отже, враховуючи вищевикладене, а також те, що матеріалами справи не підтверджено факт набуття скаржником а ні статусу кредитора у справі, а ні учасника судового процесу та скаржником не надано доказів факту порушення його прав та обов`язків, колегія суддів зазначає, що визначені законом органи справляння податків, зборів (обов'язкових платежів) користуються правами кредиторів щодо неплатоспроможних боржників. Ця норма міститься в ст. 210 Господарського кодексу України (в редакції на момент винесення оскаржуваного судового рішення). Однак, вказана норма не встановлює автоматичного визнання цих органів кредиторами у всіх справах про банкрутство. Статус кредитора щодо неплатоспроможного боржника набувається, у тому числі і цими органами, через вказані вище певні процедури, які визначені спеціальною нормою законодавства - Законом про банкрутство; а в межах справи, порушеної за ознаками ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» шляхом направлення заяви в порядку ч.5 ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Оскільки матеріалами справи не підтверджена наявність грошових вимог ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська до боржника, то правові підстави подальшого апеляційного провадження відсутні.

За таких обставин апеляційна інстанція вважає, що апеляційне провадження слід припинити з посиланням на п.1 ч.1 ст.80 ГПК України та абз.1, 2 п.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ ГПК України» (в редакції змін та доповнень постанов Вищого господарського суду України від 26.12.2011р., 23.03.2012р., 17.10.2012р., 16.01.2013р., 29.05.2013р. №№ 12, 3, 10, 3, 9 (відповідно)).

Керуючись ст.ст. 80, 86, 91, 99, 106 ГПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2013 р. по справі № 24/904/198/2013 - припинити.

Матеріали справи повернути до господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя О.М. Виноградник

Суддя О.В.Джихур

Суддя О.М.Лисенко