Рішення

від 02.12.2013 по справі 901/3581/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.12.2013 Справа № 901/3581/13

За позовом Фізичної особи-підприємця Кепіна Миколи Миколайовича

до відповідача Державного підприємства радгоспу-заводу «Плодове»

про стягнення 6405,68 грн.

Суддя Лагутіна Н.М.

Представники:

від позивача - Дзицюк А.М., довіреність №8166 від 16.10.2013, представник;

від відповідача - Пристінська К.О., довіреність №б/н від 30.09.2013, юрист підприємства;

СУТЬ СПОРУ: Фізична особа-підприємець Кепін Микола Миколайович звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства радгоспу-заводу «Плодове» суми основної заборгованості з урахуванням індексу інфляції у розмірі 5766,84 грн, річних у розмірі 122,57 грн, пеня у розмірі 623,86 грн, а також суми судового збору.

У ході розгляду справи позивачем відповідною заявою, яка прийнята судом до розгляду, зменшено суму позовних вимог, позивач просить суд стягнути з відповідача суму основної заборгованості з урахуванням індексу інфляції у розмірі 5748,20 грн, річні у розмірі 108,33 грн, пеню у розмірі 549,15 грн, всього 6405,68 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки (перевезення) виноматеріалів №17/10 від 17.10.2012 в частині оплати вартості наданої послуги, у зв'язку з чим відповідач повинен сплатити суму основної заборгованості у розмірі 5738,10 грн, індекс інфляції у розмірі 10,10 грн, 3% річних у розмірі 108,33 грн та пеню у розмірі 549,15 грн.

У судовому засіданні представником відповідача визнано позовні вимоги у повному обсязі та надано суду відзив, в якому ним пояснюється, що на своєчасність розрахунків з позивачем вплинули форс-мажорні обставини - загибель майже 100% багаторічних насаджень через несприятливі погодні умови, у зв'язку з чим підприємство зазнало значних збитків та не отримало запланованого прибутку від реалізації продукції у 2012-2013 роках.

У зв'язку з викладеними обставинами відповідачем заявлено клопотання про надання відстрочки виконання рішення строком на 1 календарний місяць з дати проголошення рішення у даній справі. Представник позивача з такою відстрочкою виконання рішення погодився.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд

ВСТАНОВИВ:

17.10.2012 між Державним підприємством радгосп-завод «Плодове» (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем Кепіним Миколою Миколайовичем (Перевізник) було укладено договір поставки (перевезення) виноматеріалів №17/10 (а. с. 9-11), п. 1.1 якого визначено, що предметом даного договору є встановлення порядку взаємовідносин, що виникають між сторонами при плануванні, здійсненні перевезень вантажів у міжміському автомобільному сполученні і порядок розрахунків по цих перевезеннях між Замовником та Перевізником.

Згідно п. п. 1.2, 1.3 Замовник доручає, а Перевізник бере на себе зобов'язання по забезпеченню своєчасного перевезення вантажів Замовника автомобільним транспортом до пункту призначення і передачі їх вантажоодержувачу, згідно замовлення Замовника. Перевізник виконує перевезення вантажів Замовника своїм транспортом.

Відповідно п. 2.1 Перевізник виступає від свого імені або за дорученням організацій, з якими він має прямі договори і діє у відповідності із належним чином оформленими довіреностями.

Конкретні умови по кожному перевезенню обговорюються окремо в залежності від відстані маршруту.

У розділі 6 договору сторонами визначено порядок розрахунків. Так, розрахунки по перевезеннях проводяться за договірними цінами. Перевізник пред'являє Замовнику для оплати рахунок і оригінал товарно-транспортної накладної з відміткою одержувача про одержання вантажу. Оплата проводиться щоразу за фактично виконані роботи на підставі виставлених Перевізником рахунків протягом 21 дня від дати надання усіх звітних документів, рахунку і оригіналу товарно-транспортної накладної (пункти 6.1-6.4 договору).

Пунктом 11.1 договору визначено, що договір набирає сили з моменту підписання і діє до 17.10.2014. При цьому невиконані зобов'язання підлягають повному виконанню.

Позивач на виконання умов договору №17/10 від 17.10.2012 здійснив перевезення виноматеріалів від відправника - Державного підприємства радгоспу-заводу «Плодове» до одержувача - Відкритого акціонерного товариства «Октябрський», що підтверджується наявною у матеріалах справи товарно-транспортною накладною серії 01 ААБИ №311666 від 18.11.2012 (а. с. 12).

Згідно виставленого позивачем рахунку-фактури №СФ-0000114 від 18.11.2012 (а. с. 14) вартість транспортних послуг за вказаною товарно-транспортною накладною склала 5738,10 грн.

19.12.2012 позивачем супровідним листом (а. с. 13) було направлено відповідачу рахунок-фактуру №СФ-0000114 від 18.11.2012 (а. с. 14), акт здачі-прийняття виконаних робіт №ОУ-0000114 від 18.11.2012 (а. с. 15), податкову накладну №114 від 18.11.2012 та копію товарно-транспортної накладної №311666 від 18.11.2012.

Позивачем на адресу відповідача поштою було направлено претензію за вих. №18 від 18.07.2013 (а. с. 16, 17) з вимогою сплатити суму заборгованості, індекс інфляції, 3% річних та пеню на загальну суму 6290,50 грн.

Звернувшись до Господарського суду Автономної Республіки Крим за захистом своїх майнових прав та законних інтересів позивач посилається на те, що у порушення взятих на себе договірних зобов'язань відповідачем не оплачено вартість отриманих послуг з перевезення, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 5738,10 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши представлені докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

З огляду на правовідносини, які виникли між сторонами у даному спорі, та характеру їх дій, встановлено, що між Державним підприємством радгосп-завод «Плодове» та Фізичною особою-підприємцем Кепіним Миколою Миколайовичем виникли правовідносини, що підпадають під дію норм про договір перевезення.

Відповідно до частин 1 - 3 статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем свої зобов'язання за договором перевезення виконані належним чином, однак відповідач зобов'язання щодо оплати вартості отриманих послуг у порушення умов договорів не виконав, у зв'язку із чим за ним станом на час розгляду справи утворилась заборгованість у розмірі 5738,10 грн.

Відповідач на час розгляду справи у суді не представив доказів погашення існуючої за ним заборгованості, доводів позивача не спростував та погодився із сумою позовних вимог, а тому позовні вимоги про стягнення 5738,10 грн заборгованості за договором поставки (перевезення) виноматеріалів №17/10 від 17.10.2012 підлягають задоволенню.

За період прострочки відповідачем виконання своїх зобов'язань за договором поставки (перевезення) виноматеріалів №17/10 від 17.10.2012 (загалом з 10.01.2013 по 09.09.2013) позивачем відповідно до умов договору нарахована пеня, яка складає 549,15 грн.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, передбачено, що пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Приписами частини 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо іншій розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні відносини між платниками та одержувачами грошових зобов'язань регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», статтями 1 та 3 якого встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.3 договору №17/10 від 17.10.2012 визначено, що у випадку несвоєчасного платежу Замовник сплачує Перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми платежу за кожний день прострочення.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем не було виконано зобов'язання щодо оплати отриманих послуг з перевезення виноматеріалів, а відтак вимоги про стягнення нарахованої суми пені за період з 10.01.2013 по 09.09.2013 у розмірі 549,15 грн підлягають задоволенню.

При цьому, суд погоджується з наданим позивачем розрахунком пені у розмірі 549,15 грн, враховуючи їх розмір та період нарахування.

Також позивачем за період прострочення нараховано 3% річних у розмірі 108,33 грн та індекс інфляції у розмірі 10,10 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи ті обставини, що відповідачем не виконано належним чином умови та взяті на себе зобов'язання за договором №17/10 від 17.10.2012 щодо своєчасної оплати вартості отриманих послуг перевезення, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 108,33 грн та індексу інфляції у розмірі 10,10 грн обґрунтовані та підлягають задоволенню. При цьому, суд погоджується з наданим позивачем розрахунком 3% у розмірі 108,33 грн та індексу інфляції у розмірі 10,10 грн, враховуючи їх розмір та період нарахування.

Відповідач у відзиві на позов та у окремій заяві просив суд надати йому відстрочку виконання рішення строком на 1 календарний місяць з дати проголошення рішення у даній справі.

Пунктом 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до пунктів 7.1.1, 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17 жовтня 2012 року №9, відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

За положеннями статті 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Представник позивача у судовому засіданні не заперечував проти відстрочки виконання рішення на 1 календарний місяць.

Отже, розглянувши матеріали справи, оцінивши в сукупності матеріальні інтереси та фінансовий стан обох сторін, а також враховуючи те, що прийняте судом рішення має бути направлено на його реальне виконання, суд дійшов висновку про наявність обставин, які ускладнюють виконання рішення, що є підставою для надання відстрочки його виконання.

Відповідно до ч. 7 ст. 84 Господарського процесуального кодексу України в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету.

Згідно наявного у матеріалах справи платіжного доручення №442 від 30.09.2013 (а. с. 7) позивачем при зверненні до суду із позовною заявою було сплачено судовий збір лише на суму 172,05 грн, тоді як сплаті підлягала сума 1720,50 грн, у зв'язку із чим судом в ухвалі Господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.10.2013 було зобов'язано позивача надати суду докази сплати судового збору у передбаченому законом порядку та розмірі.

Однак на день прийняття рішення у даній справі позивачем не було представлено доказів оплати судового збору у передбаченому законом порядку та розмірі - на загальну суму 1720,50 грн, у зв'язку з чим суд, при вирішенні питання про розподіл господарських витрат між сторонами в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 172,05 грн, у дохід Державного бюджету - у розмірі 1548,45 грн.

Вступна і резолютивна частини рішення оголошені у судовому засіданні 02.12.2013.

Повне рішення складено 05.12.2013.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства радгоспу-заводу «Плодове» (98410, АР Крим, Бахчисарайський район, с. Плодове, вул. Леніна, 60, ідентифікаційний код 00412866, р/р26006045884 НФАБ Експресс-Банк у м. Сімферополь, МФО 384674) на користь Фізичної особи-підприємця Кепіна Миколи Миколайовича (57540, Миколаївська область, Очаківський район, с. Парутине, вул. Набережна, 3, ідентифікаційний номер 2206609496, р/р 26003054204024 у ЗАТ КБ «Приватбанк» у м. Миколаїв, МФО 326610) суму основної заборгованості у розмірі 5738,10 грн, пеню у розмірі 549,15 грн, 3% річних у розмірі 108,33 грн, індекс інфляції у розмірі 10,10 грн та 172,05 грн судового збору.

3. Стягнути з Державного підприємства радгоспу-заводу «Плодове» (98410, АР Крим, Бахчисарайський район, с. Плодове, вул. Леніна, 60, ідентифікаційний код 00412866, р/р26006045884 НФАБ Експресс-Банк у м. Сімферополь, МФО 384674) у дохід Державного бюджету (УДКСУ у м. Сімферополі АР Крим код ЄДРПОУ 38040558, МФО 824026 рахунок №31211206783002, відкритий в ГУ ДКСУ в АРК м. Сімферополь, за кодом класифікації доходів бюджету 22030001) 1548,45 грн судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Н.М. Лагутіна