Рішення

від 22.11.2013 по справі 104/2857/13-ц

БІЛОГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа №104/2857/13-ц

Провадження №2/104/862/13

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2013 року Білогірський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого - судді Соколовського І.С.,

при секретарі - Пояркової О.О.,

за участю позивачки - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білогірську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно та земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно та земельну ділянку.

Свої вимоги мотивує тим, що 15 серпня 2011 року вона придбала у відповідача в приватну власність домоволодіння та земельну ділянку, які розташовані по вул. Першотравнева, 57, в с. Багате Білогірського району АР Крим. Факт придбання майна та повного розрахунку між сторонами підтверджується розпискою, складеною повноважним представником відповідача ОСОБА_3, яка діяла від імені ОСОБА_2 на підставі довіреності. Але, відповідач ухиляється від остаточного оформлення переходу права власності на позивача, у зв`язку з чим вимушена звернутися до суду.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 на позовних вимогах наполягала, просила позов задовольнити з наведених підстав, не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений.

Згідно ч.1 ст.224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений, якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Зі згоди позивачки, дотримуючись вимог ст. 224 ЦПК України, суд вважає за можливе провести заочний розгляд по даній справі та ухвалити заочне рішення.

У відповідності зі ст.169 ЦПК України, суд розглянув справу за відсутністю відповідача у справі, оскільки існуючих у справі матеріалів достатньо для з’ясування прав і взаємовідносин сторін.

Вислухавши позивачку, її доводи, розглянувши матеріали справи у їх сукупності та надавши аналіз матеріалам справи, суд вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню за наступними підставами.

Відповідно до статті 21 Конституції України, усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

В частині третій зазначеної статті Конституції України зазначено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мірно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленим ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Судом встановлено, що 15.08.2011 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в особі його представника ОСОБА_3 була укладена угода, згідно якої позивачка придбала у приватну власність за ціною 8000 грн. домоволодіння та земельну ділянку, які розташовані за адресою по вул. Першотравнева, 57, в с. Багате Білогірського району АР Крим.

З наданої суду копії розписки від 15.08.2011 р. вбачається, що ОСОБА_3, яка діє від імені ОСОБА_2 на підставі довіреності №168, посвідченої 10.05.2011 р. приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_4 отримала від ОСОБА_1 в рахунок проданого їй домоволодіння, розташованого за адресою: АР Крим, Білогірський район, с. Багате, вул. Першотравнева, 57 і земельної ділянки площею 0,2500 га, розташованої за цією ж адресою суму у розмірі 8000 грн. (а.с.6).

Згідно копії довіреності від 10.05.2011 р. ОСОБА_2 уповноважує ОСОБА_3 та ОСОБА_5 бути його представниками незалежно один від одного з усіма необхідними повноваженнями з питань розпорядження усім його майном, у тому числі право на укладання всіх дозволених законом правочинів на розпорядження майном: купувати, продавати, обмінювати, здавати в найом (оренду), передавати в заставу в забезпечення його майнових зобов`язань, а також вчинення для нього чи в його інтересах будь-яких дій щодо належного йому на праві приватної власності рухомого та нерухомого майна, визначаючи в усіх випадках суми, терміни та інші умови на власний розсуд (а.с.11).

Відповідно до наданої суду копії Витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей від 10.05.2011 р., ОСОБА_2 надано довіреність представнику - ОСОБА_3 та ОСОБА_5, строк довіреності - 10.05.2014 року (а.с.12).

Згідно копії договору купівлі-продажу домоволодіння від 30.10.2006 р., реєстр №1347, ОСОБА_6 продав, а ОСОБА_2 купив домоволодіння, що знаходиться у с. Багате Білогірського району АР Крим по вул. Першотравнева, 57, і розташований на присадибній земельній ділянці, площею 0,2500 га (а.с.5).

З копії Витягу з державного реєстру правочинів від 30.10.2006 р. наданого Другою Білогірською державною нотаріальною конторою вбачається, що предметом правочину є домоволодіння, яке розташоване за адресою: вул. Першотравнева, 57, с. Багате Білогірського району АР Крим, відчужувач - ОСОБА_6, набувач - ОСОБА_2 (а.с.9).

Згідно копії Витягу з державного реєстру правочинів від 30.10.2006 р. наданого Другою Білогірською державною нотаріальною конторою, предметом правочину є земельна ділянка, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка знаходиться за адресою: вул. Першотравнева, 57, с. Багате Білогірського району АР Крим, відчужувач - ОСОБА_6, набувач - ОСОБА_2 (а.с.10).

З копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 07.12.2006 р. вбачається, що домоволодіння, яке розташовано по вул. Першотравнева, 57, с. Багате Білогірського району АР Крим належить на праві приватної власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу (реєстр №1347/30.10.2006/Другої Білогірської державної нотаріальної контори) (а.с.7).

Згідно копії державного акту на право власності на земельну ділянку серії КМ №095386, Державний акт на право власності на земельну ділянку видано ОСОБА_2, яка знаходиться по вул. Першотравнева, 57, с. Багате Білогірського району АР Крим на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, реєстр №1350 від 30.10.2006 р., ВЕС № 009851, площею 0,2500 га, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (а.с.8).

Судом достовірно встановлено правомірність проданого нерухомого майна та земельної ділянки, що належали ОСОБА_2, оскільки сторони виконали всі умови зазначеної угоди, тобто її виконання відбулося у повному обсязі, що підтверджується відповідними доказами.

Зокрема, факт здійснення угоди купівлі - продажу між сторонами також підтверджується копією розписки ОСОБА_2, згідно якої він отримав від ОСОБА_3 гроші в сумі 8000 грн. в рахунок повного розрахунку за земельну ділянку і домоволодіння, належних йому на праві приватної власності, та які розташовані за адресою: вул. Першотравнева, 57, с. Багате Білогірського району АР Крим. Інших власників немає (а.с.16).

Так, між позивачем, як покупцем, так і продавцем були виконані всі умови, необхідні для укладення вказаної угоди купівлі-продажу нерухомого майна та земельної ділянки, оскільки позивач сплатив обумовлену грошову суму та йому було передано у власність нерухоме майно, яким він вільно користується й до теперішнього дня.

Суд не може не враховувати, що ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року закріплено обов'язок судів застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколів до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Конституцією України (ст.41) та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріпляє право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст.316,317,319,321 ЦК України).

Як норми Конвенції, так і рішення Європейського суду повинні застосовуватись судами при ухваленні рішення і це їх обов`язок, а не право. При цьому на них можна посилатися не лише в мотивувальній, але й в резолютивній частинах рішення. У зв`язку з чим, при посиланні на певну норму Конвенції обов`язково слід її розкривати відповідним рішенням Європейського суду, в якому міститься основоположний принцип (правова позиція) в тлумаченні і застосуванні цієї норми.

Зокрема, в рішенні від 22.02.2005 р. Європейський суд з прав людини у справі «Новоселецький проти України», зазначив, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована в основному на захист особи від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу приймати деякі необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення Броньовський проти Польщі [GC], N 31443/96, п. 143, CEDH 2004-…).

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст. 16, 386, 391 ЦК України.

Зокрема, згідно ст.392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності здобувається на підставах, не заборонених законом. Право власності вважається здобутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Право здійснюється БРТІ за місцезнаходженням нерухомого майна на підставі прийнятих в установленому порядку правовстановлюючих документів.

Відповідно до ст.657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, жилого будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладаються у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.

Частиною 1 ст.334 ЦК України передбачено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування,

міни, іншими цивільно-правовими угодами.

З частини 1 ст.120 ЗК України вбачається, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Судом встановлено, що вчинивши зазначений правочин, відчужене за зазначеною угодою нерухоме майно та земельна ділянка були передані у власність ОСОБА_1, якими вона користується відкрито та безперервно до теперішнього часу. Крім того, зазначена угода ніким не оспорювалася.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов вищевказаної угоди купівлі-продажу нерухомого майна та земельної ділянки, вона відповідала дійсній волі сторін та кожна із сторін повністю виконала умови цієї угоди.

Відповідно до ч.1 ст.316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

З часу укладення вказаної угоди відповідач ніяких претензій до спірного майна не пред’являв.

Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Таким чином, виходячи з викладеного та оцінивши надані докази, суд приходить до висновку про необхідність визнання за ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно та зазначену земельну ділянку.

На підставі ст.ст.16, 182, 328, 334, 650, 655-657 Цивільного кодексу України, ст.81,120 ЗК України та керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 169, 212-215, 224-233 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про визнання права власності на домоволодіння та земельну ділянку площею 0,2500 га, цільове призначення (використання) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарський будівель та споруд, кадастровий номер 0120780800:01:001:0007, які розташовані за адресою: вул. Першотравнева, буд. 57, с. Багате Білогірського района АР Крим - задовольнити.

Визнати право власності на домоволодіння та земельну ділянку площею 0,2500 га, цільове призначення (використання) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарський будівель та споруд, кадастровий номер 0120780800:01:001:0007, які розташовані за адресою: вул. Першотравнева, буд.57, с. Багате Білогірського района АР Крим за ОСОБА_1.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем до Апеляційного суду АР Крим через Білогірський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через Білогірський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: п/п З оригіналом згідно.

Суддя: І.С. Соколовський Секретар:

Рішення не набрало законної сили.

Суддя: І.С. Соколовський Секретар: