Рішення

від 18.12.2006 по справі 47/600-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ

ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м.

Харків, 61022, 

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел.

канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18"

грудня 2006 р.                                                           

Справа № 47/600-06

вх. № 12289/5-47

Суддя господарського суду Светлічний Ю.В.

при секретарі судового засідання Плотнікова Є.В.

за участю представників сторін:

позивача - Голубєва О.О. за довіреністю б/н від 25.09.2006р.  відповідача - 1-го - не з"явився

2-го відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом АПК "Надія" у формі

Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Харків 

до  1-го відповідача -

Фізичної особи- підприємця ОСОБА_1, м. Харків

2-го відповідача - Приватного підприємства "Агрофірма

"Мілуватська", с. Мілуватка  

про стягнення 422019,60 грн.

ВСТАНОВИВ:

АПК „Надія” у формі товариства з обмеженою відповідальністю

(позивач)звернулося до господарського суду з позовом, в якому просить звернути

стягнення на предмет застави, яким є належний ПП „Агрофірма „Мілуватська” (2-му

відповідачу) врожай соняшника 2006 року у кількості 800 (вісімсот) тон, шляхом

продажу зазначеного предмету застави на публічних торгах та задовольнити вимоги

позивача у розмірі 422019,60 грн., з яких 400000,00 грн. - сума основного

боргу, а 22019,60 грн. - сума штрафу, за рахунок коштів, одержаних від

реалізації предмету застави, зобов'язати 2-го відповідача передати предмет

застави у володіння позивача, а також зобов'язати ФОП ОСОБА_1 (1-го

відповідача) вчинити дії щодо виконання умов Договору поруки НОМЕР_1. Позовні

вимоги обґрунтовує невиконанням 2-им відповідачем умов договору НОМЕР_2. в

частині поставки пшениці озимої врожаю 2006 року у кількості 1000 (одна тисяча)

тон. та невиконанням 1-им відповідачем обов'язків за договором поруки НОМЕР_1.

11.12.2006р. позивач надав до суду заяву про зміну предмета

позову, відповідно до якої просить стягнути з ПП „Агрофірма „Мілуватська” (2-го

відповідача) 157219,60 грн., з яких 100000,00 грн. попередньої оплати за товар,

22019,60 грн. штрафу та 35200,00 грн. збитків, а також відмовляється від

позовних вимог до ФОП ОСОБА_1 (1-го відповідача) та просить припинити

провадження в частині вимог до 1-го відповідача. В обґрунтування своїх вимог

посилається позивач посилається на ст.ст. 549, 663, 693 Цивільного кодексу

України, ст.ст. 225, 230 Господарського кодексу України.

Ухвалою заступника голови господарського суду Харківської області

від 15.11.2006р. розгляд справи було продовжено строком на один місяць - до

02.01.2007р.

Відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений

належним чином, однак в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву

та витребувані господарським судом документи не надав. Відповідно до ст. 75 ГПК

України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

          Заслухавши

представника позивача, який підтримав позов з урахуванням заяви про зміну

предмету позову у повному обсязі, та підтримав заяву про відмову від позову до

1-го відповідача, дослідивши докази по справі, суд встановив наступне.

15 травня 2006 року між позивачем та відповідачем 2 був укладений

договір НОМЕР_2 (далі - договір поставки), згідно з умовами якого 2-ий

відповідач зобов'язався поставити позивачу товар - 1000 (одну тисячу) тон

пшениці озимої врожаю 2006 року, а позивач - прийняти вказаний товар та

сплатити ціну товару у розмірі 400000,00 (чотириста тисяч) гривень. Відповідно

до п. 2.1 Договору поставки, 2-ий відповідач 

повинен був передати товар позивачу до 01 серпня 2006 р., про що сторони

повинні були скласти відповідний акт.

Позивач повністю сплатив 2-му відповідачу ціну товару у розмірі

400000,00 грн. у встановлений договором поставки строк, що підтверджується

платіжними дорученнями НОМЕР_3 на суму 140000,00 грн., НОМЕР_4 на суму

100000,00 грн., НОМЕР_5 на суму 100000,00 грн. та квитанцією до прибуткового

касового ордеру НОМЕР_6 на суму 60000,00 грн. Тобто позивач належним чином

виконав свій обов'язок щодо оплати товару.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, 2-ий відповідач у

встановлений договором поставки строк товар позивачу не передав, а пізніше

повернув позивачу частину суми попередньої оплати за товар у розмірі 300000,00

грн. Частина ж суми попередньої оплати у розмірі 100000,00 грн. 2-им

відповідачем не повернута.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має

виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу,

інших актів цивільного законодавства.

Статтею 663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець

зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором

купівлі-продажу. Однак відповідач свій обов'язок передати товар у встановлений

договором поставки строк не виконав.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо

продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у

встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або

повернення суми попередньої оплати.

Пунктом 6.2 договору поставки встановлено, що у разі невиконання

або неналежного виконання зобов'язання, передбаченого цим договором, 2-ий

відповідач повинен сплатити позивачу одноразовий штраф у розмірі 10 % від

вартості товару, тобто 40000,00 грн. 2-ий відповідач сплатив позивачу частину

суми вказаного штрафу за договором поставки у розмірі 17980,40 грн., що

підтверджується квитанцією НОМЕР_7 Як вбачається з матеріалів справи, частина

суми штрафу у розмірі 22019,60 грн. 2-им відповідачем не сплачена.

Договором поставки між позивачем та 2-им відповідачем встановлено,

що товар повинен бути переданий 2-им відповідачем позивачу на току 2-го

відповідача. Таким чином, з умов договору поставки вбачається, що вивіз товару

з току 2-го відповідача здійснюється силами та за рахунок позивача.

З метою вивозу товару за договором поставки з току 2-го

відповідача позивач уклав з перевізником, ТОВ „САНОІЛ”, договір перевезення

вантажу автомобільним транспортом від 07.06.2006 р. (далі - договір

перевезення). Цей факт підтверджується умовами зазначеного договору

перевезення. Так, у п. 1.1 договору перевезення зазначено, що перевізник

зобов'язується перевезти 1000 тон пшениці озимої врожаю 2006 р. з току ПП

„Агрофірма „Мілуватська” до зазначеного в договорі перевезення пункту

призначення.

Пунктом 2.1 договору перевезення встановлено, що позивач повинен

надати перевізнику заявку на перевезення вантажу за 2 календарних дні до

початку такого перевезення, однак не пізніше ніж до 20 липня 2006 року.

Відповідно до п. 6.3 договору перевезення у разі ненадання позивачем

перевізнику зазначеної заявки у встановлений строк перевізник має право

відмовитися від договору в односторонньому порядку, а позивач повинен сплатити

перевізнику штраф у розмірі 35200,00 грн.

2-ий відповідач повідомив позивача, що він не має можливості передати

товар у встановлений договором поставки строк. Внаслідок цього позивач у

встановлений договором перевезення строк не подав перевізнику, ТОВ „САНОІЛ”,

заявку на перевезення вантажу та сплатив ТОВ „САНОІЛ” штраф у розмірі 35200,00

грн. згідно з п. 6.3 договору перевезення, що підтверджується платіжним

дорученням НОМЕР_8 на відповідну суму. 

Таким чином, саме невиконання 2-им відповідачем свого обов'язку

поставити позивачу товар призвело до сплати позивачем ТОВ „САНОІЛ” штрафу у

розмірі 35200,00 грн.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що

учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за

правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників

господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом,

іншими законами та договором.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на

правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього

настають несприятливі економічні та/або правові наслідки (ч. 1 ст. 217 ГК

України). У сфері господарювання застосовуються такі види господарських

санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські

санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Згідно ч. 1 ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин,

який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення

господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту,

права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають

відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються у

тому числі штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам.

Фактичні обставини справи та наявні у справі докази дають суду

підстави дійти висновку про те, що 2-ий відповідач порушив вимоги ст. 193 ГК

України та не виконав обов'язку передати товар позивачу за договором поставки;

внаслідок такої протиправної поведінки 2-го відповідача позивач сплатив штраф

перевізнику за договором перевезення у розмірі 35200,00 грн.; між протиправною

поведінкою 2-го відповідача та сплатою позивачем штрафу існує прямий причинний

зв'язок. ПП „Агрофірма „Мілуватська” не довело суду відсутності вини у

невиконанні зобов'язань за договором поставки і виникнення в результаті цього

збитків у позивача.

За таких обставин суд знаходить правові підстави для задоволення

позовних вимог з урахуванням заяви позивача про зміну предмету позову у повному

обсязі.

Розглянувши заяву позивача про відмову від позову до 1-го

відповідача, враховуючи, що відповідно до ст. 22 ГПК України позивач має право

відмовитися від позову, та встановивши, що такі дії позивача не суперечать

законодавству та не порушують нічиїх прав та охоронюваних законом інтересів,

суд вважає можливим прийняти відмову позивача від позову до 1-го відповідача та

припиняє провадження в частині вимог до ФОП ОСОБА_1 на підставі п. 4 ст. 80 ГПК

України.   

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу

України, державне мито в розмірі, що згідно ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів

України „Про державне мито” становить 4390,20 грн., та витрати на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі, що згідно

Постанові Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 р. № 411 становить 118

грн., покласти на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 16, 20, 641, ч. 1 ст.

643, ч. 1 ст. 645 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 43, 44, 49,

82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Агрофірма „Мілуватська”

(вул. Кударя, 1а, с. Мілуватка, Сватовський район, Луганська область,

92633,  п/р 260005625 в ХОД АППБ „Аваль”,

МФО 304007, код ЄДРПОУ 30906390) на користь АПК «Надія» у формі товариства з

обмеженою відповідальністю (вул. Ощепкова, 14/22, кв. 162, м. Харків, 61099,

п/р 26007036346600 в АКІБ “УкрСиббанк”, м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ

32563888) 157219,60 грн., з яких 100000,00 грн. основного боргу,  22019,60 грн. штрафу та 35200,00 грн.

збитків, а також 4390,20 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                           

Светлічний Ю.В.