Рішення

від 02.12.2013 по справі 916/2828/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" грудня 2013 р.Справа № 916/2828/13

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Брагіної Я.В.

секретаря судового засідання Галюк Т.В.

за участю представників:

від позивача: не з'явився (був присутній в засіданні суду 11.11.13. Гврилець М.Б. згідно довіреності від 07.11.13. за №10;

від відповідача: не з'явився (був присутній в засіданні суду 11.11.13. Закордонська Н.Б. згідно довіреності від 11.11.13.);

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „ХУСТЕКС ЛТД" (м. Хуст);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „ІМПЕРСЬКИЙ СТИЛЬ" (м. Одеса);

про стягнення 87820,33 грн.

22.10.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю „ХУСТЕКС ЛТД" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „ІМПЕРСЬКИЙ СТИЛЬ" про стягнення з останнього 87820,33 грн. боргу, із яких 86095,72грн. - основний борг, 1401,63грн. - пеня, 322,98грн. - 3% річних.

Ухвалою суду від 23 жовтня 2013р. порушено провадження за зазначеним позовом у справі № 916/2828/13.

02.12.2013р. до господарського суду Одеської області від Товариства з обмеженою відповідальністю „ХУСТЕКС ЛТД" надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, і в якому зазначає, що позов підтримує.

Представник позивача у судове засідання не з'явився.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про розгляд справи був повідомлений вчасно і належним чином.

Отже, відповідач вважається належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Така правова позиція Вищого господарського суду України, викладена у п. 32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-08/530 від 10.12.09.

Таким чином, справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст.75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

17 липня 2012р. між ТОВ „ХУСТЕКС ЛТД" (надалі позивач, підрядник) та ТОВ „ІМПЕРСЬКИЙ СТИЛЬ" (надалі відповідач, замовник) було укладено договір підряду №13107 на виготовлення продукції із матеріалів замовника.

Предметом договору є зобов'язання підрядника на свій власний ризик виконати роботи по виготовленню швейних виробів - чоловічого верхнього одягу, згідно замовлень замовника із матеріалів замовника, а замовник зобов'язувався прийняти виготовлену готову продукцію згідно наданих замовником розробок моделей та оплатити вартість робіт.

Відповідно до п.1.2 договору замовник для виготовлення готової продукції поставляє підрядникові матеріали, фурнітуру, який поставляється підрядникові окремими партіями, що зазначається у актах- прийому передачі і які є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 2.1.3 замовник зобов'язується прийняти виготовлену підрядником й оплатити виконані роботи в строки встановлені договором.

Згідно п. 7.3 договору оплата вартості виконаних робіт за відповідним завданням (замовленням) здійснюється протягом 21 календарного дня від дня прийому готової продукції на складі замовника.

У відповідності до п.15.1 договору сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором відповідно до норм чинного законодавства України.

Пунктом 15.2 договору за порушення термінів оплати за виконані роботи, замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої в термін суми за кожен день прострочення.

На виконання умов договору позивач надав послуги з виготовлення одягу відповідачу на загальну суму 148309,32грн., про що свідчать акти здачі - прийняття виконаних робіт (надання послуг), а саме: № 30 від 02.08.2013р., №31 від 03.08.2013р., №32 від 07.08.2013р., №33 від 09.08.2013р, № 34 від 10.08.2013р., № 35 від 14.08.2013р., № 36 від 17.08.2013р., які були підписані уповноваженими представниками обох сторін, підписи яких посвідчені печатками.

Слід зазначити, що при підписанні зазначених актів ТОВ „ІМПЕРСЬКИЙ СТИЛЬ" не заявляло ніяких претензій щодо отриманих послуг (виготовлення продукції чоловічого верхнього одягу).

Проте, відповідачем було оплачено вартість отриманих послуг частково, зокрема: згідно актів здачі - прийняття виконаних робіт № 30 від 02.08.2013р. та № 31 від 03.08.2013р. на загальну суму 62213,60грн.

Тому у відповідача перед позивачем за надані послуги з виготовлення одягу існує заборгованість в сумі 86095,72грн.(148309,32грн. - 62213,60грн.).

18.09.2013р. позивачем на адресу відповідача було направлено претензію (вимогу) про сплату заборгованості, яку останній залишив без відповіді та задоволення.

Відповідно до ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ч. 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Отже, відповідач припустився неналежного виконання прийнятого на себе зобов'язання, бо не розрахувався з позивачем, а саме: не сплатив заборгованість в сумі 86095,72грн. за отриманий товар, при отриманні якого ніяких зауважень та претензій не мав.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд задовольняє позов щодо стягнення основного боргу в повному обсязі.

Позивач також просить стягнути пеню з відповідача у сумі 1401,63грн.

Згідно ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши розрахунок пені суд вважає, що розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства і тому задовольняє позов у частині стягнення пені в сумі 1401,63грн..

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 322,98грн. - 3% річних.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування 3% річних, суд приходить до висновку, що розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства і тому задовольняє позов в частині нарахування 3% річних в сумі 322,98грн.

За приписами ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач позовні вимоги не спростував, докази повної сплати заборгованості не надав.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі, оскільки позов підтверджується належними доказами, наявними в матеріалах справи, заявлений відповідно до вимог чинного законодавства.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33,34,43,44, 49,75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ІМПЕРСЬКИЙ СТИЛЬ" (65005, м.Одеса, вул Дальницька 25, код ЄДРПОУ 37608954) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ХУСТЕКС ЛТД" (90400, Закарпатська обл., м. Хуст, вул. Мала 5, код ЄДРПОУ 20439369)

- 86095,72 грн. - основного боргу,

- 1401,63грн. - пені,

- 322,98 грн. - 3% річних,

- 1756,42 грн. - витрат, пов'язаних із сплатою судового збору.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано: 05 грудня 2013р.

Суддя Брагіна Я.В.