Рішення

від 04.12.2013 по справі 922/4777/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2013 р.Справа № 922/4777/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Ліпчанської В.В.

розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства "Міськелектротранссервіс", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Форсаж SL", м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - Бадаєва О.М. довіреність №80 від 24.01.2013 р.;

відповідача - Пенькова А.А. довіреність б/н від 25.11.2013 р.;

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Міськелектротранссервіс" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Форсаж SL", в якій позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості: договору №83 від 01.10.2011 р. у розмірі 673,92 грн. та пені у розмірі 51,73 грн.; по договору №3 від 01.12.2011 р. в розмірі 2 830,45 грн., пеню в розмірі 213,89 грн. та судовий збір у розмірі 1 720,50 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань по зазначеним договорам, які укладені між позивачем та відповідачем.

Присутній представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Присутній представник відповідача у судовому засіданні підтримав позицію викладену ним у відзиві на позов, який ним наданий через канцелярію господарського суду Харківської області 28 листопада 2013 року за вх.№44287, а саме зазначив, що з позовом КП "Міськелектротранссервіс" згоден частково, а саме визнає наявність заборгованості за договором №83 від01.10.2011 р. та повідомив, що заборгованість згідно зазначеного договору погасив повністю, про що надав квитанції №53/1 на суму 673,92 грн. та №54 /1 на суму 51,73 грн. Щодо наявності заборгованості згідно договору №3 від 01.12.2011 р. відповідач заперечував та зазначив, що листом №6 від 07.03.2013 р. повідомив позивача проте, що вищезазначений договір було підписано не уповноваженою особою, а саме помічником директора Петренко В.І., якого було звільнено. За таких обставин відповідач посилаючись на ст.ст. 92, 203, 215 ГК України, просить відмовити позивачу в незаконних вимогах по договору №3 від 01.12.13 р. та визнати зазначений договір недійсним.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, встановив наступне.

01 жовтня 2011 року між позивачем та відповідачем, керуючись Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 р. №2067 та Порядком надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій, затвердженого рішенням 45 сесії 5 скликання Харківської міської ради від 23 червня 2010р. №182/10 уклали договір №83 про надання в користування місць, що перебувають на балансі КП "Міськелектротранссервіс", для розташування спеціальних конструкцій, внаслідок чого відповідачу було передано в користування місце (кронштейн на опорі 1,8x1,2x2, розташований за адресою: м. Харків, пр. Маршала Жукова - вул. Танкопія), що підтверджується актом прийому - передачі.

За додатковою угодою договір №83 від 01.10.2011 року згідно п.8.1.1 даного договору, припинив свою дію 30.11.2011 р. , що підтверджується актом прийому-передачі, але протягом дії договору відповідачем не виконувалася його суттєва умова, а саме не сплачувалася плата до КП "Міськелектротранссервіс", в результаті чого утворилася заборгованість, яка на 01.10.2013р. складає 673,92 грн.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Однак, в порушення умов договору відповідач вносив орендну плату за договором №83 від 01.10.2011 р. несвоєчасно та не в повному обсязі, в зв'язку з чим виникла заборгованість по орендній платі, та як встановлено судом заборгованість відповідача перед позивачем складає 673,92 грн. Оскільки відповідач несвоєчасно сплачував орендну плату позивачем нарахована пеня у розмірі 51,73 грн.

Судом встановлено, що відповідачем було сплачено суму боргу позивачу, що підтверджується оригіналами квитанцій оплати відповідачем заборгованості перед позивачем: №53/1 від 26.11.2013 року на суму 673,92 грн., №№54/1 від 26.11.2013 року на суму 51,73 грн., тобто заборгованість у відповідача перед позивачем за договором №83 від 01.10.2011 р. відсутня.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява була подана позивачем до суду 15 листопада 2013 року, згідно вищезазначених квитанцій відповідачем було сплачено суму боргу після подачі позову до суду, тому в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості по договору №83 від 01.10.2011 р. у розмірі 673,92 грн. та пені у розмірі 51,73 грн. провадження у справі припинити.

Згідно із п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі якщо відсутній предмет спору.

Такої ж позиції притримується і Вищий господарський суд України, а саме у Постанові Пленуму від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: п.4.4. абз. господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Враховуючи вищенаведене, та те, що між сторонами відсутній предмет спору по договору №83 від 01.10.2011 р., провадження в цій частині підлягає припиненню згідно п. 1.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

01 грудня 2011 р. між позивачем та відповідачем, керуючись типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 р. №2067 та Порядком надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій, затвердженого рішенням 45 сесії 5 скликання Харківської міської ради від 23 червня 2010р. №182/10 уклали договір №3 про надання в користування місць, що перебувають на балансі КП "Міськелектротранссервіс", для розташування спеціальних конструкцій, внаслідок чого відповідачу було передано в користування місце (кронштейн на опорі 1,8x1,2x2 , розташований за адресою: м. Харків, пр. Маршала Жукова - вул. Танкопія), що підтверджується актом прийому - передачі.

За додатковою угодою договір №3 від 01.12.2011 р. згідно п.8.1.1. даного договору припинив свою дію 01.07.2012 р., що підтверджується актом прийому-передачі, але протягом дії договору відповідачем не виконувалася його суттєва умова, а саме не сплачувалася плата до КП "Міськелектротранссервіс".

Згідно з розпорядженням Управління комунального майна та приватизації №1796 від 30.09.2011 р., про внесення змін в договір передачі майна в господарське відання №669 від 11.12.1995 р., укладено з КП "Міськелектротранссервіс" договір про передачу майна в господарське відання та передати майно у кількості 4304 одиниці, в тому числі і контактну мережу тролейбусу по вул. Ощепкова (п.85 додаток №18 до розпорядження №1796 від 30.09.2011 р.).

Позивач звернувся з претензією до відповідача з вимогою сплатити заборгованість (лист №184 від 20.02.2013 р.), на яку отримав відповідь (лист №6 від 07.03.2013 р.) в якій директор ТОВ "ФОРСАЖ SL" Сухонос Л.А. зазначила , що з боку ТОВ "ФОРСАЖ SL" договір №3 від 01.12.2013 р. ніколи не підписувався, тому погодитися із вказаною заборгованістю неможливо. Даний договір з боку ТОВ "ФОРСАЖ SL" був підписаний "директором Петренко В.І., який діяв на підставі Статуту, але дана особа не є та не була директором ТОВ "ФОРСАЖ SL" та не мала повноважень на укладення договорів з боку ТОВ "ФОРСАЖ SL".

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Договір - погоджена дія двох або більше сторін спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частини 1,2, 4 статті 202 ЦК України). Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Як вбачається з матеріалів справи, договір №3 від 01.12.2011 року підписаний з боку ТОВ "ФОРСАЖ SL" Петренко В.І., підпис якого скріплено печаткою, в підтвердження повноважень особи, яка підписала договір. У судовому засіданні представник відповідача зазначив проте, що керівник ТОВ "ФОРСАЖ SL" Сухонос Л.О. взагалі не знала про підписання зазначеного договору та не надавала будь-яких повноважень підписувати даний договір.

Вищезазначена інформація про необізнаність керівника ТОВ "ФОРСАЖ SL" щодо підписання договору спростовується матеріалами справи, а саме листом №5 аркуш справи №22, в якому директор ТОВ "ФОРСАЖ SL" Сухонос Л.О. просила розірвати даний договір з 01.07.2012 р.

Одночасно суд зазначає проте, що згідно ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Правочин - договір №3 від 01.12.2011 р. не визнаний недійсним, тому суд вважає, що відповідач не звільнений від відповідальності за невиконання цього договору в частині сплати заборгованості по орендній платі.

Позивач в подальшому звертався до відповідача з претензією (листи: №283 від 19.03.2013 р., №547 від 04.06.2013р.) з вимогою сплатити заборгованість, які були отримані відповідачем, про що свідчать поштові повідомлення. Проте зазначені звернення позивача залишилися без відповіді.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, в порушення умов договору відповідач вносив орендну плату по договору №3 від 01.12.2011 р. несвоєчасно та не в повному обсязі, в зв'язку з чим виникла заборгованість по орендній платі, та як встановлено судом заборгованість відповідача перед позивачем складає 2 830,45 грн.

Як вбачається з матеріалів справи сума заборгованості відповідачем не сплачена. За таких обставин, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем діючого законодавства, суд вважає позовну вимогу в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 2 830,45 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Окрім того прокурором та позивачем заявлена до стягнення пеня у розмірі 213, 89 грн.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.6.1. договору за несплату, несвоєчасну або неповну сплату платежів, передбачених розділом 4 цього договору, "користувач" (відповідач) сплачує "утримувачу" (позивачу) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого (або не повністю сплаченого) платежу за кожен день прострочення.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши нарахування пені суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що правопорушення, яке стало підставою звернення позивача до суду, усунуто відповідачем після подання позовної заяви до суду судові витрати у даній справі в частині сплаченої після подачі позову до суду суми покладаються на відповідача з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, п.1.1. ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Форсаж SL" (61091, м. Харків, вул. Танкопія, б.9/23, кв. 25, код ЄДРПОУ 32565052, р/р 26000000070879 у ПуАТ "СЕБ Банк" м. Харків, МФО 300175) на користь Комунального підприємства "Міськелектротранссервіс" (61001, м. Харків, вул. Актюбінська, 24, код ЄДРПОУ 37761936, р/р 26008010079772 у АТ "Золоті Ворота", МФО 351931) суму заборгованості по договору №3 від 01.12.2011 р. в розмірі 2 830,45 грн., пеню в розмірі 213,89 грн. та судовий збір у розмірі 1 720,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості по договору №83 від 01.10.2011 р. у розмірі 673,92 грн. та пені у розмірі 51,73 грн. провадження у справі припинити.

Повне рішення складено 05.12.2013 р.

Суддя Светлічний Ю.В.