Постанова

від 04.12.2013 по справі 815/7751/13-а

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/7751/13-а

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2013 року м. Одеса

10:39

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Бойко О.Я.;

за участі:

секретаря судового засідання - Галушка Б.С.;

представника позивача - Булгар В.Д. (за довіреністю від 14.03.2012 року);

представника відповідача - Волик О.О. (за довіреністю від 30.10.2013 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Атол" до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.10.2013 року № 0001632202, -

СУТЬ СПОРУ :

Позивач звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 28.10.2013 року № 0001632202.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.

Співробітники Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області провели камеральну перевірку даних, задекларованих в податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2013 року, а саме ряд.24 залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За результатами цієї перевірки 11.10.2013 року відповідач склав акт №806/15-54-22-02, яким встановлені порушення позивачем п.102.5 ст.102, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.200.1, п.200.3, п.200.4, п.200.6 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ та ст.257 Цивільного кодексу України, що виразилося в завищенні ТОВ «Атол» у податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2013 року значення ряд.24 (залишок від'ємного значення який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду) у сумі 59 748,00 грн.

На підставі цього акту відповідач прийняв податкове повідомлення - рішення від 28.10.2013 року №0001632202, яким позивачеві за порушення п.102.5 ст.102, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.200.1, п.200.3, п.200.4, п.200.6 ст.200 Податкового кодексу України, зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 59 748,00 грн.

Позивач не погоджується з податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області та вважає його незаконним, винесеним з порушенням норм чинного законодавства та таким, що належить до скасування.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити посилаючись на обґрунтування викладені в позовній заяві (а.с.3-7).

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та заперечував проти його задоволення з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову (а.с.145-146).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Атол" зареєстроване Виконавчим комітетом Одеської міської ради 27.06.2002 року згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА №731284 від 15.01.2013 року (а.с.16).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Атол" перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області як платник податків з 05.07.2002 року (а.с.18).

На підставі п.200.10 ст.200 та в порядку ст.76 розділу ІІ Податкового кодексу України старший державний податковий ревізор-інспектор відділу камеральних перевірок управління податкового аудиту Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області Хамедова Н.О. провела камеральну перевірку даних, задекларованих в податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2013 року, а саме ряд.24 залишок від'ємного значення який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (податкова декларація з податку на додану вартість від 20.09.2013 року №9059203237).

За результатами цієї перевірки 11.10.2013 року відповідач склав акт №806/15-54-22-02, яким встановлені порушення ТОВ «Атол» п.102.5 ст.102, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.200.1, п.200.3, п.200.4, п.200.6 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ та ст.257 Цивільного кодексу України, що виразилося у завищенні значення ряд.24 у декларації за серпень 2013 року (залишок від'ємного значення який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду) у сумі 59 748,00 грн. (а.с.9-13).

22 жовтня 2013 року за вих. №23/10-13/01 позивач подав заперечення на акт про результати камеральної перевірки декларації з ПДВ за серпень 2013 року №806/15-54-22-02 від 11.10.2013 року (а.с.19-22).

Відповідач листом від 28.10.2013 року №6897/10/15-54-22-02 надав відповідь на заперечення до акту перевірки. В вищезазначеному листі відповідач зазначив, що висновки, викладені в акті камеральної перевірки №806/15-54-22-02 від 11.10.2013 року здійснені відповідно до вимог чинного законодавства (а.с.23-27).

На підставі акту перевірки від 11.10.2013 року №806/15-54-22-02 відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення від 28.10.2013 року №0001632202, яким позивачеві за порушення п.102.5 ст.102, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.200.1, п.200.3, п.200.4, п.200.6 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ та ст.257 Цивільного кодексу України, зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 59748,00 грн. (а.с.14).

Суд вважає, що вказані висновки про наявність зазначених порушень податкового законодавства позивачем є необґрунтованими.

Свій висновок суд обгрунтовує наступним чином.

До вказаних правовідносин суд застосовує такі норми права.

Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.200.6 ст.200 Податкового кодексу України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Суд встановив, що у платника податків за серпень 2013 року виникли податкові зобов'язання в розмірі 64112,00 грн. відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2013 року (а.с.28-31).

З огляду на матеріали справи позивач зменшив суму від'ємного значення за попередній період на суму податкових зобов'язань, що виникли у звітному періоді про що вказав у податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2013 року. Таким чином, розмір від'ємного значення у серпні 2013 року становив 396801,00 грн.

Також, суд у судовому засіданні встановив, що позивач не подавав заяву про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 396801,00 грн., у зв'язку з чим суму залишку від'ємного значення було відображено в ряд.24 декларації за серпень 2013 року.

Відповідно до додатку 2 до податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2013 року позивач до складу залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду значення ряд.24 декларації включив суму податку на додану вартість за липень 2010 року у сумі 59740,00 грн. та за серпень 2010 року у сумі 8,00 грн.

В судовому засіданні суд встановив, що сума податку на додану вартість у розмірі 59740,00 грн. виникла по декларації за листопад-грудень 2009 року на загальну суму 438095,00 грн. Правомірність формування податкового кредиту в цьому розмірі підтверджується актом про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Атол», код ЄДРПОУ - 32067197 з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань за червень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період: листопад, грудень 2009 року, травень 2010 року від 17.12.2010 року №17096/23-512/32067197 (а.с.48-57).

Сума податку на додану вартість у розмірі 8,00 грн. виникла внаслідок подання позивачем уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок з урахуванням частини залишку від'ємного значення, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) (а.с.83-88).

Суд критично ставиться до висновків відповідача, що позивач втратив право на включення суми податку на додану вартість у розмірі 59748,00 грн., яка виникла у липні-серпні 2010 року до залишку від'ємного значення податкової декларації за серпень 2013 року.

Згідно з п.200.7 ст.200 Податкового кодексу України Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

З аналізу вказаних норм убачається, що Податковий кодекс України не встановлює будь-яких обмежень щодо строків відображення податкового кредиту та перенесення залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Суд вважає, що висновки відповідача, про те, що позивач втратив право на включення суми податку на додану вартість у розмірі 59748,00 грн., яка виникла у липні-серпні 2010 року до залишку від'ємного значення податкової декларації за серпень 2013 року безпідставними та такими, що ґрунтуються на помилковому трактуванні вказаних норм.

Відповідач при прийнятті спірного повідомлення-рішення вважав, що оскільки позивач не розрахувався за отримані товари та послуги з контрагентами по господарським операціям, які він задекларував та не сплатив суми податку на додану вартість, а строк позовної давності щодо стягнення контрагентами позивача заборгованості сплинув, то позивач повинен був включити до складу доходів наведені вище суми та не мав права відносити ці кошти до складу податкового кредиту.

Відповідно до пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України до інших доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Разом з тим, суд у судовому засіданні встановив, що під час проведення перевірки відповідач не досліджував питання оплати позивачем отриманих товарів чи послуг, не встановлювалися факти щодо того, по яким господарським операціям залишилася кредиторська заборгованість, з якими контрагентами і в якій сумі, коли позивач повинен був виконати свої обов'язки по цим операціям.

Під час судового розгляду представник відповідача не надав доказів, які б вказували про безпосереднє відношення позивача до зловживань у системі відшкодування ПДВ.

У відповідності до ч.2 ст.72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, враховуючи викладене вище, суд встановив, що відповідач всупереч нормам Податкового кодексу України безпідставно прийняв податкові повідомлення-рішення від 28 жовтня 2013 року №0001632202.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно до ч.1 статті 94 КАС України: "Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідно місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його службова або посадова особа".

Відповідно до пп. 3 п. 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас п. 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845 встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, орган Державної казначейської служби України зобов'язаний стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

В даному випадку стягнення судових витрат необхідно провести шляхом їх безспірного списання із рахунка Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст.19 Конституції України, Податковим кодексом України, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 69-71, 86, 94, 159-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 28.10.2013 року № 0001632202, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Атол" за порушення п.102.5 ст.102, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.200.1, п.200.3, п.200.4, п.200.6 ст.200 Податкового кодексу України та ст.257 Цивільного кодексу України, зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 59748 (п'ятдесят дев'ять тисяч сімсот сорок вісім),00 грн.;

3. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Атол" суму сплаченого судового збору в розмірі 175 (сто сімдесят п'ять),00 грн.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-другої, четвертої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через адміністративний суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення.

Повний текст постанови складений 04 грудня 2013 року.

Суддя О.Я. Бойко