Рішення

від 04.12.2013 по справі 918/1136/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 918/1136/13 04.12.13

За позовом Прокурора Костопільського району Рівненської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України уповноваженим органом якого виступає Регіональне відділення фонду державного майна України по Рівненській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські новітні юридичні технології "

про стягнення 1417,30 грн. заборгованості з орендної плати, розірвання договору оренди та зобов'язання передати за актом приміщення

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від прокуратури Греськів І.І. - за посвідченням; від позивачівЛегендзевич О.Ю. - представник за довіреністю № 20 від 23.08.13; від відповідачане з'явились

В судовому засіданні 04.12.13. в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду Рівненської області передані позовні вимоги Прокурора Костопільського району Рівненської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України уповноваженим органом якого виступає Регіональне відділення фонду державного майна України по Рівненській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські новітні юридичні технології" про стягнення 1417,30 грн. заборгованості з орендної плати, розірвання договору оренди та зобов'язання передати за актом приміщення.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 01.08.2013 було порушено провадження по справі № 918/1136/13, розгляд призначено на 16.08.2013. Розгляд справи неодноразово відкладався.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 07.10.2013 року, суд, керуючись ст. 15, 17 ГПК України, вирішив передати справу № 918/1136/13 за підсудністю до Господарського суду м. Києва.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.10.2013 суд прийняв справу № 918/1136/13 до свого провадження та призначив розгляд справи на 13.11.2013.

У судове засідання 13.11.2013 з'явився представник прокуратури м. Києва, представники позивачів та відповідача в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про місце, дату та час проведення судового засідання були повідомлені належним чином. Вимог ухвали суду від 24.20.2013 сторонами не виконано.

Керуючись ст. 77 ГПК України, суд відклав розгляд справи на 04.12.13 у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання.

03.12.13 від Регіонального відділення фонду державного майна України по Рівненській області надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі в сумі 2759,45 грн., пеню в сумі 163,59 грн., розірвати договір оренди державного майна № 444-2006 від 23.03.06 та зобов'язати відповідача передати за актом орендоване приміщення.

У судове засідання, призначене на 04.12.13, представники позивача та прокуратури з'явились, заяву про уточнення позовних вимог підтримали, позов просили задовольнити.

Судом досліджено заяву позивача про уточнення позовних вимог, та встановлено що фактично позивачем було збільшено період нарахування заборгованості до 31.10.2013, тобто має місце збільшення розміру позовних вимог.

Вказана заява про уточнення позовних вимог була прийнята судом до розгляду. Відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, збільшити та/або зменшити розмір позовних вимог. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну у бік збільшення кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі збільшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Вказана заява була прийнята судом до розгляду.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим конвертом, який було повернуто підприємством зв'язку із посиланням про відсутність адресата (відповідача).

З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду міста Києва від 24.10.2013р. та 13.11.13 було надіслано на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві - 04080 м. Київ, вул. Костянтинівська, 71 та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що надана органом прокуратури, отже відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та прокуратури, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

28.02.2006 між ТОВ "Українські новітні технології" (орендар) та Регіональним відділенням Фонду державного майна по Рівненській області (орендодавець) був укладений договір оренди державного майна № 444-2006, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування приміщення першого поверху № 6, 7 з частинами приміщення № 1 (загальна площа 43,8 кв.м.) адмінбудівлі, що знаходиться по вул. Незалежності, 14 в м. Костопіль Рівненської області, для розміщення офісу. Вказаний договір оренди було посвідчено 23.03.06 Скоропад В.В., приватним нотаріусом Костопільського районного нотаріального округу Рівненської області та зареєстровано в реєстрі за № 1200.

Відповідно до п. 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та ата приймання-передачі майна.

23.03.06 на виконання умов договору між сторонами було підписано акт прийому-передачі нерухомого майна за адресою Рівненська область, м. Котопіль, вул. Незалежності, 14.

17.12.2012 р. між орендарем та орендодавцем було укладено Договір про внесення змін до Договору оренди державного майна № 444-2006 від 28.02.12, відповідно до умов якого сторонами погоджено пункт 3.1 Договору викласти в наступній редакції: «Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786 зі змінами та доповненнями. Розмір орендної плати за базовий місяць - вересень 2011 року становить без ПДВ - 744,59 грн. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць». Відповідно до п. 2 Договору про внесення змін перерахунок орендної плати вирішено здійснити з 20 вересня 2011 року.

Відповідно до п. 3.2. Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно з п.3.3 договору оренди орендна плата перераховується наступним чином: 50% до державного бюджету, 50 % балансоутримувачу.

Пунктом 5.6 договору встановлено, що орендар зобов'язаний щомісячно до 12 числа місяця, наступного за звітним періодом, сплатити орендну плату і надати орендареві інформацію про перерахування орендної плати (копію платіжного доручення з відміткою обслуговуючого банку).

Пунктом 5.2 Договору визначено обов'язок орендаря своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п.10.1 договору останній діє з 23.03.06 по 23.03.09 включно.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну Договору після закінчення його строку протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

В матеріалах справи відсутні докази направлення орендарем або орендодавцем відповідних заяв про припинення договору, крім того, 17.12.12 сторони вносили зміни до договору шляхом укладення договору про внесення змін, таким чином суд приходить до висновку, що строк дії договору оренди державного майна було продовжено на той самий термін до 23 березня 2012 року та 23 березня 2015 року відповідно.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку органу прокуратури та позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по сплаті орендних платежів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Укладений між позивачем та відповідачем договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Вказаний договір є підставою для виникнення у їх сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 3 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що одним із основних обов'язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.

Згідно із ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи (акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна від 23.03.06) підтверджується факт передачі нерухомого майна в оренду, користування ним відповідачем у спірний період та існування за відповідачем станом на момент звернення позивача до суду заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 2 759,45 грн., яка утворилась за період з 01.03.13 по 31.10.13 у зв'язку із неналежним виконанням зобов'язання зі сплати орендних платежів.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 5.6 Договору оренди строк виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті орендних платежів за Договором на момент розгляду справи настав.

Доказів сплати вказаної заборгованості зі сплати орендних платежів відповідачем суду не надано.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи орендодавець належним чином виконав взяті на себе зобов'язання за договором оренди державного майна № 444-2006, в той час як наявні в матеріалах справи докази свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо внесення орендних платежів своєчасно та в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка станом на день вирішення спору складає 2 759,45 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення основної заборгованості з орендної плати в сумі 2759,45 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 163,59 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті орендних платежів.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 224 Господарського процесуального кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 3.5. Договору сторони погодили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 163,59 грн., що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача, з яким погоджується суд.

Стосовно вимог про розірвання договору оренди державного майна № 444-2006 від 23.03.06, укладеного між ТОВ «Українські новітні юридичні технології» та Регіональним відділення Фонду державного майна України по Рівненській області та зобов'язання відповідача передати за актом орендоване приміщення, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 291 Господарського кодексу України, на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму.

Положеннями ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Водночас чинне законодавство надає право сторонам у випадку недосягнення згоди щодо зміни чи розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (ст.188 ГК України).

Відповідно до п.10.4 договору останній може бути розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством.

В п.3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.13 № 12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» визначено, що з урахуванням частини другої статті 124 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 N 15-рп/2002 у справі N 1-2/2002 приписи статті 188 ГК України та статті 11 ГПК України не позбавляють сторону договору права на звернення до суду з вимогою про зміну або розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору.

Крім того, відповідно до п.1 Листа ВГСУ від 13.07.2012 № 01-06/908/2012 "Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 N 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" якщо орендоване майно є комунальним, то на спірні правовідносини поширюється також дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно з частиною третьою статті 26 якого підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов'язань. При цьому названа норма застосовується з урахуванням загальних положень Господарського кодексу України та ЦК України.

Істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди державного (комунального) майна, як внесення орендної плати є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю).

Норми статті 188 ГК України та статті 11 Господарського процесуального кодексу України не позбавляють сторону договору права на безпосереднє звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору (постанова від 08.05.2012 N 5021/966/2011).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору оренди державного майна від 23.03.2006р. щодо повної та вчасної сплати орендної плати, які на переконання суду є істотними, за таких обставин вимоги про розірвання договору оренди державного майна № 444-2006 від 23.03.06 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу або стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з ч.1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Пунктом 5.7 договору передбачено обов'язок орендаря у разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцеві орендоване майно з урахуванням нормального фізичного зносу. Механізм такої передачі визначений у пунктах 2.4-2.6 договору, відповідно до яких майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про зобов'язання ТОВ «Українські новітні юридичні технології» передати за актом приймання-передачі Регіональному відділенню Фонду державного майна України по рівненській області майно, а саме приміщення першого поверху № 6, 7 з частинами приміщення № 1 (загальна площа 34,8 кв.м.) адмінбудівлі вартістю 24244 грн., що знаходиться по вул. Незалежності, 14 в м. Костопіль Рівненської області і перебуває на балансі Головного управління статистики у Рівненській області підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно з п. 6 частини другої ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Стаття 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Формами представництва є, зокрема, звернення до суду з позовами, коли порушуються інтереси держави та участь у розгляді судами справ. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Абзац 3 ч. 1 та ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України визначають, що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави; прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. у справі № 1-1/99 зазначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно із п. 3 Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області, затвердженого Фондом державного майна України 16.07.2012 р., завданням регіонального відділення є реалізація повноважень Фонду, зокрема державної політики у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Таким чином, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області є органом уповноваженим здійснювати контроль за цільовим використанням орендованих приміщень у даних спірних відносинах.

Враховуючи викладене, прокурор Костопільського району Рівненської області згідно діючого законодавства наділений правом звернутись до суду з даною позовною заявою для захисту інтересів держави.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 29, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські новітні юридичні технології» (04080 м. Київ, вул. Костянтинівська, 71; ідентифікаційний код 33548436) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області (33028 м. Рівне, вул. 16 липня, 77, ідентифікаційний код 13989432) заборгованість по орендній платі в сумі 2759 (дві тисячі сімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 45 коп., пеню в сумі 163 (сто шістдесят три) грн. 59 коп., які перерахувати на рахунок УДКСУ в Костопільському районі 31115093700221, код одержувача 37959370, МФО 833017, код платежу - 22080200.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські новітні юридичні технології» (04080 м. Київ, вул. Костянтинівська, 71; ідентифікаційний код 33548436) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 4014 (чотири тисячі чотирнадцять) грн. 50 коп.

4. Розірвати договір оренди державного майна № 444-2006 від 23.03.2006 року, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області (33028 м. Рівне, вул. 16 липня, 77, ідентифікаційний код 13989432) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські новітні юридичні технології» (04080 м. Київ, вул. Костянтинівська, 71; ідентифікаційний код 33548436).

5. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські новітні юридичні технології» (04080 м. Київ, вул. Костянтинівська, 71; ідентифікаційний код 33548436) передати за актом приймання-передачі Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Рівненській області (33028 м. Рівне, вул. 16 липня, 77, ідентифікаційний код 13989432) приміщення першого поверху № 6,7 з частинами приміщення № 1 (загальна площа 34,8 кв.м.) адмінбудівлі вартістю 24244 грн., що знаходиться по вул. Незалежності, 14 в м. Костопіль Рівненської області і перебуває на балансі Головного управління статистики у Рівненській області.

6. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.12.2013 р.

Суддя Пукшин Л.Г.