Рішення

від 02.12.2013 по справі 906/1444/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "02" грудня 2013 р. Справа № 906/1444/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А. ,

за участю представників сторін:

від позивача: Білоус Р.А. - адвокат;

від відповідача: Неподобна Т.О., довіреність №185 від 01.03.2013р.,

з перервою в судовому засіданні з 21.11.2013р. до 02.12.2013р., відповідно до ст.77 ГПК України,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Опад" (м.Житомир)

до Дочірнього підприємства "Пропан" (с.Станишівка, Житомирська область)

про стягнення 7967,25грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 7967,25грн., з яких: 5311,50грн. основного боргу та 2655,55грн. штрафу за виконані роботи по технічному обслуговуванню та ремонту автомобілів. Також позивач просить стягнути з відповідача 500,00грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача визнає позовні вимоги частково, в письмовому відзиві від 08.11.2013р. (а.с.31-32) зазначає, що за ДП "Пропан" рахується заборгованість за надані позивачем послуги лише в розмірі 4447,50грн., крім того, просить відмовити позивачу у стягненні 2655,55грн. штрафу, оскільки надані позивачем копії нарядів-замовлень не підписані зі сторони відповідача уповноваженою на те особою та не містять відбитків печаток підприємств.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, ДП "Пропан" (замовник, відповідач) замовив у ТОВ фірма "Опад" (виконавець, позивач) виконання робіт по ремонту та технічному обслуговуванню автомобіля Skoda SuperB 1,8 (д.н.з. АМ0590АЕ), що підтверджується нарядами-замовленнями №ОП-К-70000С000010411 від 05.07.2012р. та №ОП-К-70000С000018784 від 07.08.2012р. (а.с.8-9, 12-13).

Факт виконання вищевказаних робіт на загальну суму 5311,50грн. підтверджується актом виконаних робіт і наданих послуг №ОП-0005093 від 06.07.2012р., актом виконаних робіт №ОП-0006164 від 08.08.2012р. та довіреностями на отримання матеріальних цінностей №106 від 06.07.2012р., №132 від 07.08.2012р. (а.с.10;14).

Оскільки сторони не визначили строк оплати за виконані роботи по технічному обслуговуванню та ремонту автомобіля Skoda SuperB 1,8 позивач 09.08.2013р. направив на адресу відповідача претензію за №154 з вимогою сплатити заборгованість в сумі 5311,50грн. на протязі 7 днів з моменту отримання даної претензії (а.с.16-17).

Проте, відповідач свої зобов'язання по оплаті за виконані роботи по ремонту автомобіля не виконав.

За вказаних обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Опад" звернулась до господарського суду Житомирської області з позовною заявою про стягнення з Дочірнього підприємства "Пропан" 7967,25грн., з яких: 5311,50грн. заборгованість за виконані роботи та 2655,55грн. штраф за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання (а.с.2-3).

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та відповідачем на підставі актів виконаних робіт від 06.07.2012р. та 08.08.2012р. виникло майново-господарське зобов'язання, в силу якого відповідач повинен оплати виконані роботи, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку.

За своєю правовою природою правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем, є позадоговірними (заснованими на усних домовленостях) правовідносинами з підряду, згідно якого внаслідок виконання позивачем ремонтних робіт на загальну суму 5311,50грн. і передання їх відповідачеві, у останнього виник кореспондуючий обов'язок оплатити їх.

Згідно ч.1 ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ст.530 ЦК України позивач на адресу відповідача направив претензію від 07.08.2013р. за №154 (а.с.16-17) про оплату суми боргу, однак відповідач дану вимогу залишив без відповіді та задоволення.

На час звернення позивача до господарського суду відповідач свої зобов'язання щодо оплати за виконані роботи на підставі актів виконаних робіт №ОП-0005093 від 06.07.2012р. та №ОП-0006164 від 08.08.2012р. не виконав.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню на суму 5311,50грн.

Відповідач не визнає факт надання послуг на підставі акту виконаних робіт і наданих послуг №ОП-0005093 від 06.07.2012р. на суму 864,00грн., посилаючись на те, що акт №ОП-0005093 від 06.07.2012р. не обліковується на підприємстві.

Однак, як зазначено вище, акт виконаних робіт і наданих послуг №ОП-0005093 від 06.07.2012р. на суму 864,00грн. містить печатки підприємств та підписи уповноваженої особи ДП "Пропан" Алексєєвим О.В., якому відповідно до довіреності №106 від 06.07.2012р. надано право на отримання матеріальних цінностей (а.с.67).

Слід зазначити, що умови та порядок видачі довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей регламентовано Інструкцією №99 "Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей", затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р., дія якої поширюється на підприємства, установи та організації, їх відділення, філії, інші відокремлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до п.2 Інструкції №99 сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за д о в і р е н і с т ю одержувачів.

Бланки довіреностей видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей , який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною (п.3 інструкції).

Згідно з п. 6 Інструкції № 99 довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

При позбавленні довіреної особи права на одержання цінностей за виданою йому довіреністю, строк дії якої ще не минув, довіреність у такої особи вилучається. У разі анулювання довіреності, за якою отримуються цінності частинами або розрахунки за які здійснюються у порядку планових платежів чи доставка яких здійснюється централізовано-кільцевими перевезеннями, підприємство, що видало довіреність, негайно повідомляє постачальника про анулювання відповідної довіреності. З моменту отримання такого повідомлення відпуск цінностей за анульованою довіреністю припиняється. За відпуск цінностей за анульованими довіреностями відповідальність несе постачальник, а втрати від цього відшкодовуються у встановленому порядку (п.9 інструкції).

З витягу журналу реєстрації видачі довіреностей за 2012 рік (а.с.89) вбачається, що 06.07.2012р. працівнику ДП "Пропан" Алексєєву О.В. видано довіреність №106 строком дії до 12.07.2012р. на отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника - ТОВ "Опад", а саме ремонт авто (а.с.89).

Відповідачем не надано доказів анулювання виданої ним довіреності чи її відкликання з повідомленням про це позивача. Також не надано доказів її часткового або повного списання.

На підставі вказаної довіреності позивачем сформовано акт виконаних робіт і наданих послуг №ОП-0005093 від 06.07.2012р. на суму 864,00грн., де в графі "замовник" під місцем для підпису зазначено Алексєєв О.В. за дов. №106 від 06.07.2012р.(а.с.67).

За вказаних обставин, посилання відповідача на те, що акт виконаних робіт і наданих послуг від 06.07.2012р. не обліковується на підприємстві відповідача, є безпідставним та не приймається судом до уваги.

Крім того, позивач за порушення строків оплати нарахував відповідачу 2655,55грн. штрафу на підставі п.5 нарядів-замовлень.

Згідно приписів ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст.549 ЦК України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст.549 ЦК України).

Статтею 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у п и с ь м о в і й формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Позивач, мотивуючи позовні вимоги посилається, що господарські відносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі замовлень-нарядів від 05.07.2012р. та від 07.08.2012р., які мають силу договору.

Однак, наявність замовлень-нарядів №ОП-К-70000С000010411 від 05.07.2012р. та №ОП-К-70000С000018784 від 07.08.2012р., підписаних представниками замовника та виконавця, в яких зокрема встановлено строк оплати та відповідальність за невчасне проведення оплати за виконані роботи, суд не розцінює як угоду, оскільки дані наряди підписано зі сторони замовника особами, які відповідно до довіреностей №106 від 06.07.2012р. №132 від 07.08.2012р. мали право лише на отримання матеріальних цінностей, а саме: ремонт автомобіля.

В матеріалах справи відсутні докази, які свідчать, що Алексєєв О.В. та Александрук М.П. мають право від імені ДП "Пропан" підписувати угоди.

Згідно Витягу з ЄДРПОУ уповноваженою особою Дочірнього підприємства "Пропан", яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, в тому числі підписувати договори є Фещенко Роман Дмитрович (а.с.18-19).

За вказаних обставин суд дійшов висновку, що правовідносини щодо виконання підрядних робіт засновані на усних домовленостях сторін, а тому вимога позивача щодо стягнення з відповідача 2655,55грн. штрафу, враховуючи приписи ст.547 ЦК України, задоволенню не підлягає.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 500,00грн. витрат за оплату послуг адвоката, що виникли внаслідок порушення відповідачем своїх зобов'язань, на підставі Договору про надання правової допомоги адвокатом від 02.08.2013р.(а.с.20).

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат, крім судового збору, входить зокрема оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, визначальним та достатнім для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката є факт здійснення такої оплати за умовами відповідного договору, підтверджений платіжними документами, а також факт надання послуг саме адвокатом, а не іншим представником.

Обґрунтовуючи вимогу про відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката, позивач долучив до матеріалів справи договір про надання правової допомоги адвокатом від 02.08.2013р., укладеного між адвокатом Білоусом Романом Андрійовичем та ТОВ фірмою "Опад", копію Свідоцтва за №523, виданого 12.08.2010р. гр. Білоусу Р.А. про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с.23), платіжне доручення №2014 від 19.09.2013р. про сплату позивачем адвокату гонорару в сумі 500,00грн. (а.с.22).

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог, оскільки відповідач спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82- 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Пропан" (12430, Житомирська область, Житомирський район, с.Станишівка, код 30928236)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Опад" (10029, м.Житомир, вул.Ватутіна, 57, код 13555202)

- 5311,50грн. основного боргу;

- 333,33грн. витрат на оплату послуг адвоката;

- 1147,00грн. судового збору.

3. В позові відмовити в частині стягнення 2655,55грн. штрафу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення.

Суддя Соловей Л.А.