Ухвала

від 25.11.2013 по справі 801/7158/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/7158/13-а

25.11.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Воробйової С.О.,

суддів Курапової З.І. ,

Кобаля М.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Союзстройтехнологія» на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Тоскіна Г.Л.) від 17.09.2013 року у справі № 801/7158/13-а

за позовом Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Крилова, 133, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95001)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Союзстройтехнологія» (вул. Будьонного, 32, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.09.2013 року адміністративний позов Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Союзстройтехнологія» про стягнення задоволений у повному обсязі.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Союзстройтехнологія» на користь Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно господарські санкції в сумі 9980,00 грн. за робочі місця не зайняті інвалідами у 2010 році.

Не погодившись із вищевказаною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.09.2013 року по справі №801/7158/13-а та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи; порушенням норм матеріального та процесуального права.

У судове засідання 25.11.2013 року сторони та їх представники не з'явились, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно з частиною 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Судова колегія, розглянувши справу в порядку статей 195, 197 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Як вбачається з матеріалів справи, Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Союзстройтехнологія» про стягнення з відповідача 9980,00 грн. адміністративно-господарських санкцій за робочі місця не зайняті інвалідами у 2010 році, мотивуючи позовні вимоги тим, що згідно звіту за формою №10-ПІ поштова-річна «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів» за 2010 рік, який підприємство надало самостійно 05.07.2013 року, роботодавець повинен був забезпечити у 2010 році працевлаштування інвалідів на 4 робочих місцях, фактично працевлаштована 1 особа-інвалід. Відповідач повинен був самостійно до 15.04.2011 року сплатити суму адміністративно-господарських санкцій у розмірі 14970 грн. за 3 робочі місця призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих ними, проте зазначене зобов'язання у встановлений строк не виконав. Товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Союзстройтехнологія» самостійно частково сплатило суму адміністративно-господарських санкцій у розмірі 4990,00 грн. Несвоєчасна сплата адміністративно-господарських санкцій порушує інтереси держави та інвалідів, позбавляє Фонд соціального захисту інвалідів можливості виконувати основні задачі, пов'язані з реалізацією конституційних прав інвалідів, повного і своєчасного фінансування заходів щодо соціальної трудової, фізкультурно-спортивної та професійної реабілітації інвалідів, надання цільової позики на створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів. З наведених підстав позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» №875-XII від 21.03.1991 року не закріплено обов'язок підприємства самостійно займатися пошуком інвалідів, проте відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» №5067-VI від 05.07.2012 року саме підприємство зобов'язано надавати до центру зайнятості відповідні звіти, а отже невиконання приписів статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» є підставою для застосування до підприємства адміністративно-господарських санкцій. Враховуючи, що у визначений Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» строк відповідачем адміністративно-господарські санкції в розмірі 9980,00 грн. не сплачені, отже Товариством з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Союзстройтехнологія» порушені вимоги статей 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», у зв'язку з чим позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судова колегія погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частинами 1 та 2 статті 55 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Суб'єктами господарювання є, зокрема, господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відноси відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно частини 1 статті 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №16810338 від 12.07.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Союзстройтехнологія» 21.03.2007 року зареєстровано як юридична особа (а.с.16-18).

Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» №875-XII від 21.03.1991 року визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частинами 1 та 2 статті 19 зазначеного Закону передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідно до частини 3 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Частиною 5 статті 19 цього ж Закону визначено, що виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною 1 цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Згідно з частиною 9 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Згідно наданого відповідачем звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2010 рік форми №10-ПІ, затвердженої наказом Мінпраці України від 10.02.2007 року №42, зареєстрованої позивачем 05.07.2013 року за №2378, середньооблікова кількість шатних працівників облікового складу становить 103 особи; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статі 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 4 особи, в той же час середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність становить 1 особа; фонд оплати праці становить 514 тис. грн.; середньорічна заробітна плата становить 4990 грн.; при цьому сума адміністративно господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів не нарахована (а.с.6-7).

Частиною 8 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що порядок сплати адміністративно-господарських санкцій і пені до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, їх акумуляції, обліку, а також з урахуванням пропозицій всеукраїнських громадських організацій інвалідів - використання цих коштів затверджується Кабінетом Міністрів України.

Процедура сплати підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів визначена Порядком сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року №70.

Пунктом 2 зазначеного Порядку визначено, що роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до пункту 11 вказаного Порядку у разі несплати адміністративно-господарських санкцій у встановлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку.

Аналізуючи наведені правові норми судова колегія зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Союзстройтехнологія» повинно було до 15.04.2011 року самостійно визначити та сплатити адміністративно-господарську санкцію за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Крім того, відповідно до частини 4 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» №803-XII від 01.03.1991 року підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Відповідачем до Сімферопольського міського центру зайнятості був наданий звіт за 2010 рік про наявність вакансій за формою №3-ПН, зокрема, про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів у лютому 2010 року, що підтверджується довідкою Сімферопольського центру зайнятості №05-1657 від 22.07.2013 року (а.с.14).

Таким чином, колегія суддів вважає, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Союзстройтехнологія» не в повному обсязі виконано обов'язок про щомісячне інформування щодо утворення (пристосування) робочих місць та наявності вакансій для працевлаштування інвалідів, що є підставою для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій.

З урахуванням всього вищенаведеного у сукупності, а також приймаючи до уваги, що відповідно до розрахунку адміністративно-господарських санкцій Товариством з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Союзстройтехнологія» раніше сплачено 4990,00 грн. та недоплачена сума адміністративно-господарських санкцій за робочі місця не зайняті інвалідами у 2010 році складає 9980,00 грн., судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Союзстройтехнологія» порушені вимоги статей 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», у зв'язку з чим позовні вимоги Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення з відповідача 9980,00 грн. адміністративно-господарських санкцій за робочі місця не зайняті інвалідами у 2010 році є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Все вищенаведене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною 1 статті 195, статтею 197, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Союзстройтехнологія» на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17. 09.2013 року у справі № 801/7158/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.09.2013 року у справі № 801/7158/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя підпис С.О. Воробйова

Судді підпис З.І.Курапова

підпис М.І. Кобаль

З оригіналом згідно

Суддя С.О. Воробйова