Рішення

від 26.11.2013 по справі 910/11518/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11518/13 26.11.13

За позовом Заступника прокурора Центрального регіону України з нагляду

за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави

в особі Головного управління внутрішніх військ МВС України

до Товариства з обмеженою відповідальністю " Компанія

відновлювальних енергетичних ресурсів"

Третя особа Закрите акціонерне товариство фінансово-будівельна компанія

без самостійних вимог "Альмірус і К"

на предмет спору

на стороні відповідача

про стягнення 379 440,00 грн.

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Бондаренко Г. П.

Суддя Чеберяк П.П.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

Від позивача Скляров Д. М. (дов. 2/3-213 від 24.12.2012 р.)

Від відповідача не з'явився

Від третьої особи не з'явився

Від прокуратури не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 26.11.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Заступник прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері (далі за текстом - прокурор) в інтересах держави в особі Головного управління внутрішніх військ МВС України (далі за текстом - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія відновлювальних енергетичних ресурсів" (далі за текстом - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 379 440,00 грн. за договором № 1/25 про будівництво житла для військовослужбовців Головного управління внутрішніх військ МВС України та членів їх сімей від 26.06.2000 року, також прокурор просить покласти на відповідача витрати по оплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду від 19.06.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/11518/13, розгляд справи призначений на 23.07.13 року.

В судовому засіданні 23.07.2013 року представником позивача та представником прокуратури позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на виконання умов договору № 1/25 від 26.06.2000 року було перераховано відповідачеві 482 074,80 грн., проте відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань фактично передав позивачеві тільки квартиру загальною вартістю 102 634,80 грн., інші зобов'язання по передачі 5-ти квартир за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Дементьєва, 2 не виконав, і вказані квартири на сьогодні на праві власності належать ЗАТ "Фінансово будівельна компанія "Альмірус і К", що посвідчується випискою КП "Дніпровське міжміське бюро технічної інвентаризації" від 24.12.12 року.

Ухвалою Господарського суду від 23.07.2013 року судом за власною ініціативою залучено до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Закрите акціонерне товариство фінансово-будівельна компанія "Альмірус і К". Відкладено розгляд справи на 13.08.2013 року, у зв'язку з не явкою відповідача в судове засідання, необхідністю витребування додаткових доказів по справі, не повним виконанням ухвали суду представником позивача та прокуратури.

В судовому засіданні 13.08.2013 року суд прийшов до висновку про необхідність призначення у справі колегіального складу суду, в зв'язку зі складністю спору та категорією справи, що віднесена до складних.

19.08.2013 року суддя Бондаренко Г.П. звернулася до Голови Господарського суду міста Києва з заявою, для визначення складу колегії для розгляду справи № 910/11518/13.

Розпорядженням від 20.08.2013 року Голови Господарського суду міста Києва було призначено здійснення розгляду справи № 910/11518/13 колегіально у складі: головуючий суддя - Бондаренко Г.П.; суддя Чеберяк П. П.; суддя Спичак О. М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2013 року справу № 910/11518/13 прийнято до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя - Бондаренко Г.П.; суддя Чеберяк П. П.; суддя Спичак О. М., розгляд справи призначено на 08.10.2013 року. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2013 року в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 15.10.2013 року, в зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання.

Розпорядженням В. о. Голови Господарського суду міста Києва від 15.10.2013 року, у зв'язку з перебуванням судді Бондаренко Г. П. у відряджені, справу № 910/11518/13 передано для розгляду колегії суддів у складі: суддя Балац С. В. (головуючий), суддя Чеберяк П. П.; суддя Спичак О. М. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2013 року справу прийнято до провадження колегії суддів у складі: суддя Балац С. В. (головуючий), суддя Чеберяк П. П.; суддя Спичак О. М. та призначено її розгляд на 26.11.2013 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 21.10.2013 року, в зв'язку з виходом судді Бондаренко Г. П. із відрядження, справу передано для подальшого розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Бондаренко Г.П.; суддя Чеберяк П. П.; суддя Спичак О. М. та прийнято до провадження колегії.

В судове засідання 26.11.2013 року представники відповідача, третьої особи та прокуратури не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні надав суду усні пояснення по справі, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Разом з тим, представник позивача заявив, що подану прокуратурою заяву про вжиття заходів до забезпечення позову не підтримує. З огляду на наведене, оскільки прокурор не обґрунтував подану заяву та свою позицію щодо поданої заяви не висловив, , то суд відхиляє заяву про вжиття заходів до забезпечення позову як необґрунтовану.

У заяві прокуратурою не наведено жодних обставин, які б свідчили про наявність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову, а доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, позивачем не надано, отже, заява про вжиття заходів до забезпечення позову задоволенню не підлягає. Доказів на підтвердження того, що відповідачем вживаються будь-які заходи та що майно відповідача може зникнути, позивачем до матеріалів справи не додано, а отже у суду відсутні підстави для накладення арешту на грошові кошти відповідача та його майно. З огляду на наведене, суд на підставі ст.ст. 66, 67 ГПК України та відповідно до керівних роз'яснень постанови пленуму ВГС України від 26.12.2011 року за № 16 суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви прокуратури про вжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідно до поданої позивачем довідки ЄДРПОУ, адреса відповідача є тією ж, яка вказана у позовній заяві, а саме: 04073, м. Київ, вул. Куренівська, буд. 2-Б, кв. 44. Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах. В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача, прокурора та третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

26.06.2000 року між позивачем, як замовником, та відповідачем, як виконавцем, укладено договір № 1/25 про будівництво житла для військовослужбовців Головного управління внутрішніх військ МВС України та членів їх сімей (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає і фінансує, а виконавець зобов'язується виконувати роботи по проектуванню, будівництву житла для Головного управління Внутрішній військ МВС України як власними силами, так і з залученням субпідрядників (проектних, будівельно-монтажних організацій тощо).

Відповідно до п. 1.2. договору фінансування здійснюється замовником в обсязі, зазначеному в Додатку № 1. Вартість, обсяг і місце будівництва житла, погоджується сторонами і закріплюється в додатку № 1 (п. 1.3. договору).

В окремих випадках, житло може бути прийнятим по фактичній ціні, при наявності документів підтверджуючих фактичну вартість будівництва та довідок облдержадміністрацій (п. 1.5. договору).

Пунктом 4.1. договору сторони погодили, що замовник здійснює авансування будівництва житла. Кінцева оплати здійснюється після підписання акту прийому - передачі житла в десятиденний термін.

Згідно п. 5.4 договору, виконавець зобов'язався передати замовнику на дату підписання акту приймання - передачі житла наступні документи:

- акти прийом житла Державною комісією;

- документи підтверджуючі приймання житла від підрядних організацій або документи, які засвідчують реєстрацію збудованого (придбаного) за цим договором житла в органах БТІ.

Відповідно додатку № 4 до договору від 11.01.2013 року на підставі п. 1.2. договору замовник здійснює фінансування в обсязі 1 122 981 грн. в таких регіонах: 1) м. Дніпропетровськ, вул. Дементьєва, 2; площа 825, 23 кв.м.; ціна за 1 кв.м. 1240, 00 грн.; обсяг інвестування - 1023 285, 00 грн., 2) м. Дніпропетровськ, вул. Шелгунова, 8, площа 80, 4 кв.м.; ціна за 1 кв.м. 1240, 00 грн., обсяг інвестування 99 696, 00 грн.

10.04.2001 року між сторонами підписано акт № 19, відповідно до якого відповідач передав, а позивач прийняв площу зазначену в акті в м. Дніпропетровськ, зокрема, квартири №№ 93, 70, 73, 74, 55 за адресою вул. Дементьєва, 2 та № 165 за адресою вул. Шелгунова, 8.

Згідно вказано акту по вул. Дементьєва, 2 площа квартир №№ 93, 70, 73, 74 - 64, 97 кв.м., вартість квартир 80 562, 00 грн. кожна, площа квартири № 55 - 37, 25 кв.м., вартість - 46 190, 00 грн.; по вул. Шелгунова, 8 площа квартири № 165 - 80, 40 кв.м., вартість - 99 696, 00 грн.

10.06.2003 року між сторонами було підписано акт коригування № 20 до акту прийому - передачі житла № 19 від 10.04.2001 року до договору, відповідно до якого сторони відкоригували житло передане згідно акту № 19. Так, згідно зазначеного акту корегування по вул. Дементьєва, 2 загальна площа квартири № 93 - 66, 80 кв. м., вартість - 82 832, 00 грн., площа квартири № 70 - 67, 40 кв. м., вартість - 83 576, 00 грн., площа квартири № 73 - 68, 00 кв.м., вартість 84 320, 00 грн., площа квартири № 74 - 66, 50 кв. м., вартість - 82 460, 00 грн., площа квартири № 55 - 37, 30 кв.м., вартість - 46 252, 00 грн. Площа квартири № 165 по вул. Шелгунова, 8 за актом коригування склала 82, 77 кв.м., вартість - 102 634, 80 грн.

За твердженням прокурора, свої зобов'язання за договором позивач перед відповідачем виконав, зокрема на суму 482 074, 80 грн., що підтверджує платіжними дорученнями копії яких додані до матеріалів справи.

Як зазначає прокурор, право власності на квартиру № 165 по вул. Шелгунова, 8 в м. Дніпропетровську було оформлено за позивачем, тому в цій частині договір є належним чином виконаний.

В той же час, стосовно квартир №№ 55, 70, 73, 74, 93 по вул. Дементьєва, 2 в м. Дніпропетровськ (вартість яких була оплачена позивачем) позивачу згідно інформаційних довідок КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 24.12.2012 року № 17099 стало відомо, що зазначені квартири зареєстровані на праві власності за Закритим акціонерним товариством фінансова - будівельна компанія «Альмірус і К».

Згідно пояснень позивача, підписання згаданих актів щодо квартир №№ 55, 70, 73, 74, 93 по вул. Дементьєва, 2, в м. Дніпропетровську (поштова адреса) вартістю 379 440, 00 грн. не можна вважати належним виконанням відповідачем умов договору оскільки при підписанні актів відповідач не передав позивачу документи визначені п. 5.4. договору. Доказів іншого матеріали справи не містять.

Як вбачається з постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.08.2008 у справі № 19/84 (8/307) (7/60)-06 згідно з рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 20.11.2003 № 3485 право власності на квартири №№ 70,73,74 було оформлено за ВАТ Фірма «Дніпробудіндустрія» з видачею свідоцтв про право власності, а в подальшому на підставі згаданої постанови Дніпропетровського апеляційного суду право власності було визнано за ЗАТ ФБК «Альмірус і К», що підтверджується відповідними довідками з органів БТІ.

Стосовно квартир №№ 55, 93 у згаданому житловому будинку позивач зазначив, що згідно з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2005 у справі № 10/145 за позовом ЗАТ ФБК «Альмірус і К» до виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради останнього зобов'язано оформити право власності з видачею ЗАТ ФБК «Альмірус і К» на ці квартири.

Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради видано рішення від 27.07.2006 № 1767 щодо оформлення ЗАТ ФБК «Альмірус і К» квартир №№ 55, 93 з видачею свідоцтв про право власності, а також зобов'язано КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» оформити і зареєструвати свідоцтва про право власності на квартири за ЗАТ ФБК «Альмірус і К».

З огляду на зазначене відповідачу ніколи не належали квартири №№ 55, 70, 73, 74, 93 по вул. Дементьєва, 2, в м. Дніпропетровську (поштова адреса) вартістю 379 440, 00 грн., а відтак і не відбулося фактичної передачі цих квартир позивачу.

15.04.2013 року позивач звернувся до відповідача з Листом Вих. №3/20/1-1576 від 15.04.2013 року, яким просив повернути йому 379 440, 00 грн. сплачених за будівництво квартир №№ 55, 70, 73, 74, 93 по вул. Дементьєва, 1 в м. Дніпропетровськ, оскільки право власності на зазначені квартири оформлене за Закритим акціонерним товариством фінансова - будівельна компанія «Альмірус і К».

Матеріали справи, доказів що підтверджують повернення відповідачем коштів в розмірі 379 440, 00 грн. та/або доказів направлення відповідачем позивачу відповіді на вказаний вище лист не містять.

На підставі викладеного, прокурор просить суд повернути позивачу сплачену останнім вартість квартир №№ 55, 70, 73, 74, 93 по вул. Дементьєва, 2 в м. Дніпропетровськ в розмірі 379440, 00 грн., які позивачем так і не були отримані.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Договір № 1/25 про будівництво житла для військовослужбовців Головного управління внутрішніх військ МВС України та членів їх сімей від 26.06.2013 р. є договором будівельного підряду, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Згідно ст. 876 ЦК України власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Статтею 883 ЦК України визначено, що підрядник відповідає за недоліки збудованого об'єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини. За невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

Судом встановлено, що виконавець в частині будівництва жила свої зобов'язання за договором виконав, а позивач виконав свої зобов'язання за договором щодо фінансування такого будівництва.

Той факт, що квартири №№ 55, 70, 73, 74, 93 по вул. Дементьєва, 2 в м. Дніпропетровськ станом на 24.12.2012 року зареєстровані на праві приватної власності за Закритим акціонерним товариством фінансова - будівельна компанія «Альмірус і К», незважаючи на те, що вони були передані відповідачем позивачу за актом № 19 від 10.04.2001 року та актом № 20 від 10.06.2003 року, свідчить, за переконанням суду про неналежне виконання відповідачем перед позивачем його зобов'язань за договором в частині передачі оплачених результатів роботи у власність замовника.

У відповідності до ч. 2 ст. 620 ЦК України кредитор втрачає право на витребування у боржника речі, визначеної індивідуальними ознаками, у разі якщо ця річ вже передана третій особі у власність або в користування.

Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки (ст. 179 ЦК України). До нерухомих речей належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є можливим без їх знецінення та зміни їх призначення (ст. 181 ЦК України).

Згідно ст. 184 ЦК України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що відрізняють її з - поміж інших односторонніх речей, індивідуалізуючи її.

Враховуючи викладені норми чинного законодавства квартири №№ 55, 70, 73, 74, 93 по вул. Дементьєва, 2 в м. Дніпропетровськ є нерухомими речами з індивідуальними ознаками.

І відповідно до ч. 2 ст. 620 ЦК України, з огляду на факт реєстрації зазначених квартир за третьою особою, позивач втратив право на витребування їх від відповідача.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною

Згідно з приписами ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Як було встановлено господарськими судом, позивачем було здійснено оплату будівельних робіт в повному обсязі, в тому числі й за будівництво квартир №№ 55, 70, 73, 74, 93 по вул. Дементьєва, 2 в м. Дніпропетровськ, які в подальшому не були фактично передані позивачу. А відтак з врахуванням обставин справи та наведених вище приписів правових норм у позивача наявні правові підстави вимагати повернення коштів, сплачених ним за роботи з будівництва квартир №№ 55, 70, 73, 74, 93 по вул. Дементьєва, 2 в м. Дніпропетровськ, виконані відповідачем. Відповідно позовні вимоги підлягають задоволенню повністю як доведені та обґрунтовані.

Частина 1 ст. 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. В задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову -відмовити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія відновлювальних енергетичних ресурсів" (04073, м. Київ, вул. Куренівська, буд. 2 -Б, кв. 44; код ЄДРПОУ 19477779; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 9-А, код ЄДРПОУ 08803498) 379 440 (триста сімдесят дев'ять тисяч чотириста сорок) грн. 00 коп. збитків, 7588 (сім тисяч п'ятсот вісімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.12.2013р.

Головуючий суддя Г.П. Бондаренко

Суддя П. П. Чеберяк

Суддя О. М. Спичак