Рішення

від 03.12.2013 по справі 924/1361/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ 29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98           

---

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ "03" грудня 2013 р.Справа № 924/1361/13 Господарський суд Хмельницької області у складі: Суддя Магера В.В., розглянувши матеріали За позовом Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом”, м. Київ в особі Відокремленого підрозділу „Хмельницька атомна електростанція”, м. Нетішин, Хмельницька область   до Товариства з обмеженою відповідальністю „Корал”, м. Нетішин, Хмельницька область про стягнення 1 403,34 грн., з яких 1 334,16 грн. основного боргу, 2,23 грн. пені та 66,95 грн. 3 % річних За участю представників сторін: від позивача: не прибув; від відповідача: не прибув. Суть спору: Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення із відповідача 1 403,34 грн., з яких 1 334,16 грн. основного боргу, 2,23 грн. пені та 66,95 грн. 3% річних, посилаючись на доводи, викладені в позові. В обгрунтування позову позивач посилається на те, що відповідно до договору №24 від 12.01.2005р. відповідач повинен був здійснювати розрахунки із позивачем за спожиту теплову енергію щомісячно, до 10-го числа поточного місяця згідно отриманих рахунків. Вказує, що відповідачу щомісячно направлялись рахунки на оплату, проте відповідач невчасно оплачував заборгованість, внаслідок чого утворився борг в сумі 1  334,16 грн. Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У відповідності до ст.625 ЦК України відповідачу за весь період прострочення виконання грошового зобов'язання нараховано 66,95 грн. 3% річних. Згідно ст.ст.231, 232 Господарського кодексу України та п.7.2.3. вищезазначеного договору відповідачу було нараховано пеню у розмірі 0,1% за кожний день прострочення сплати, що становить 2,23 грн.  Відповідні розрахунки суми пені та 3% річних додані до матеріалів справи.   Представник позивача в засідання суду 03.12.2013р. не прибув, проте 19.11.2013 р. та 02.12.2013р. направив на адресу суду клопотання, відповідно до яких повідомив суд, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить розгляд справи проводити за відсутності представника позивача. Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, письмового відзиву на позов з документальним обґрунтуванням своїх доводів не подав, про причини неявки та неподання доказів не повідомив. Ухвали суду від 23.10.2013р., від 07.11.2013р. , від 20.11.2013р. направлені на адресу відповідача та повернуті суду із відміткою „за закінченням терміну зберігання”. Судом в даному випадку приймається до уваги, що згідно п. п. 4, 23 Інформаційних листів Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. №01-8/1228 та від 18.03.2008 р. №01-8/164 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками „адресат вибув”, „адресат відсутній” і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Тому, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів згідно ст.75 ГПК України. Розглядом матеріалів справи встановлено:   Державне підприємство „Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом”, м. Київ як юридична особа зареєстроване 20.12.1996р., про що видано свідоцтво про державну реєстрацію №007230 серія А00. Згідно довідки статистики №527047 серія АБ від 12.06.2012р. відокремлений підрозділ „Хмельницька атомна електрична станція” Державного підприємства „Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом” є відокремленим структурним підрозділом (філією) без права юридичної особи. 12.01.2005р. між ДП НАЕК „Енергоатом” в особі ВП „Хмельницька АЕС” (Енергопостачальна організація) та ТОВ „Корал” (Споживач) було укладено договір на постачання теплової енергії в гарячій воді №24, за умовами якого Енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати Споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (п.1.1. договору). Згідно п.п.2.1 договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно із додатком №1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення – в період опалювального сезону; гаряче водопостачання – протягом року. Відповідно до п.п.6.1, 6.2 договору передбачено, що розрахунки за теплову енергію, використану споживачем проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів один раз на місяць попередньою оплатою в розмірі 100% до 10 числа поточного місяця в обсягах згідно додатку 1. Якщо споживач розраховується за показаннями приладів обліку, він повинен не пізніше 25-го числа поточного місяця надати  Енергопостачальної організації дані показників лічильників. Вказаним договором передбачено, що споживання теплової енергії без дозволу Енергопостачальної організації або понад встановлені договором максимальні погодинні навантаження  за кожним з видів споживання - штраф у розмірі 5-кратної вартості теплової енергії, спожитої із зазначеними порушеннями. Зрив, пошкодження пломб, установлених Енергопостачальною   організацією - штраф у розмірі 25% вартості теплової енергії, спожитої в попередньому розрахунковому періоді. Несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі 0.1% належної до сплати суми за кожен день прострочення. (п.п.7.2.1, 7.2.2, 7.2.3 договору). Додатковою угодою №1 від 18.01.2010р. сторони внесли зміни до договору від 12.01.2005р. №24, виклавши п.п.1.1 договору в такій редакції: „розрахунки за теплову енергію, використану споживачем, проводяться виключно в грошовій формі, відповідно до Постанови НКРЕ від 30.12.2009р. №1573 за тарифом на виробництво теплової енергії 27,81 грн. за 1 Гкал без ПДВ, 33,37 грн. за 1 Гкал з ПДВ. Попередня оплата в розмірі 50% місячної суми перераховується споживачем енергопостачальній організації на розрахунковий рахунок до 10 числа поточного місяця. Кінцевий розрахунок споживач проводить до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим. Згідно поданого в матеріали справи розрахунку боргу, відповідачу за період з жовтня 2011р. по червень 2012р. надавались послуги за теплопостачання станом на 01.10.2013р. на суму 1334,16 грн., що підтверджується виставленими рахунками на оплату №4686 від 31.10.2011р. в сумі 89,54 грн., №5404 від 30.11.2011р. в сумі 212,06 грн., №5597 від 30.12.2011р. в сумі 259,19 грн., рахунок №436 від 31.01.2012р. в сумі 259,13 грн., №980 від 29.02.2012р. в сумі 222,77 грн., №1283 від 30.03.2012р. в сумі 193,14 грн., №2029 від 28.04.2012р. в сумі 87,79 грн., №2467 від 31.05.2012р. в сумі 7,02 грн., №2881 від 27.06.2012р. в сумі 3,52 грн. 20.03.2012р. на адресу відповідача направлена претензія №86-1170/2769 із вимогою сплатити борг в сумі 1334,16 грн., відповіді на яку відповідач не отримав, кошти не сплачені. Оскільки відповідач не сплатив борг в добровільному порядку, позивач просить стягнути із відповідача 1 334,16 грн. основного боргу, 2,23 грн. пені та 66,95 грн. 3% річних відповідно до поданих розрахунків. Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності судом враховується таке: Відповідно до ч.2 п.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. З положень ст.509 ЦК України, ст.173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Нормами ст.627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договір на постачання теплової енергії в гарячій воді від 12.01.2005р. №24, який за правовою природою віднесено до договорів поставки.   Відповідно ст.714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Аналогічні положення містить ст.275 ГК України.           До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст.525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до звичаїв  ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається. Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Відповідно до ст.19 Закону України „Про теплопостачання” передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Згідно зі ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання. Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач своєчасно та в повному обсязі свої договірні зобов'язання щодо оплати наданих послуг з теплопостачання не виконав, утворивши заборгованість за спожиту теплову енергію  в сумі 1  334,16 грн., що стало підставою для звернення із даним позовом. Із врахуванням вищевикладеного, вимогу про стягнення з відповідача 1  334,16 грн. основного боргу суд вважає правомірною та такою, що підлягає задоволенню. Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 66,95 грн. з 21.11.2011р. по 21.10.2013р. по кожному рахунку на оплату згідно поданого розрахунку суми 3% річних. Провівши перерахунок заявленої до стягнення суми 3% річних судом встановлено, що останні  нараховано в межах можливого розміру, а тому вимога про їх стягнення підлягає задоволенню. Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2,23 грн. пені, нарахованої згідно поданого розрахунку, яку судом перевірено на відповідність фактичному простроченню та вимогам чинного законодавства, зважаючи на таке.   Статтею 230 ГК України передбачено обов'язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Виходячи із змісту ст.ст.546, 548, Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.   Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного  грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Згідно зі ч.ч.1, 2 ст.551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Згідно вимог ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення  виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст.3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Законом України „Про теплопостачання” від 02.06.2005р. №2633-IV передбачено, що у разі  несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами. Пунктом 7.2.3 договору сторони передбачили, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію сплачується пеня в розмірі 0,1% належної до сплати суми за кожен день прострочення. Із наявного в матеріалах справи розрахунку пені вбачається, що позивачем пеня нарахована по кожному виставленому рахунку на оплату за окремі періоди починаючи від 702 дня прострочення до 459 днів виходячи із розміру 0,1% від суми прострочення. Судом проведено перерахування пені по кожному із періодів прострочення не більше 6-місячного строку прострочення (ч.6 ст.232 ГК України) із врахуванням обмеження, встановленого ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” – у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Оскільки сума пені, обрахована судом, є значно більшою, ніж обрахована позивачем, судом в даному випадку приймається до уваги допустимість стягнення із відповідача 2,23 грн. пені як такої, що заявлена правомірно та підлягає стягненню. Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог  і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Доказів, які б спростовували позовні вимоги, суду не подано, доводи позивача не спростовано.   З огляду на вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме щодо стягнення із відповідача 1 334,16 грн. основного боргу, 2,23 грн. пені та 66,95 грн. 3% річних, всього в сумі 1  403,34 грн.   Згідно ст.ст.44, 49 ГПК України  судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір виник із вини останнього. Керуючись ст.ст.1, 2, 45, 12, 33, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД - В И Р І Ш И В:             Позов Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом”, м. Київ в особі Відокремленого підрозділу „Хмельницька атомна електростанція”, м. Нетішин, Хмельницька область до Товариства з обмеженою відповідальністю „Корал”, м. Нетішин, Хмельницька область про стягнення 1 403,34 грн., з яких 1 334,16 грн. основного боргу, 2,23 грн. пені та 66,95 грн. 3 % річних, задовольнити.   Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю „Корал” (Пр. Курчатова,8, а/с 259, м.Нетішин, Хмельницька область, 30100, код ЗКПО 21315423) на користь Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом”, м. Київ в особі Відокремленого підрозділу „Хмельницька атомна електростанція” (вул. Енергетиків, 20, м. Нетішин, Хмельницька область, код ЗКПО 21313677) 1 334,16 грн. (одна тисяча триста тридцять чотири гривні 16 коп.) основного боргу, 2,23 грн. (дві гривні 23 коп.) пені, 66,95 грн. (шістдесят шість гривень 95 коп.) 3% річних, 1  720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять гривень 50 коп.) витрат по оплаті  судового збору. Видати наказ. Суддя                                                                                          В.В. Магера Віддрук. 3 прим.: 1 - до справи; 2 - позивачу:  ХАЕС (вул. Енергетиків,20, м. Нетішин, Хмельницька обл., 30100); 3 - відповідачу (а/с 259, м. Нетішин, Хмельницька обл., 30100), всім простою кореспонд.