Постанова

від 28.11.2013 по справі 9101/192522/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2013 р. справа № 1170/2а-1970/12 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.

суддів: Коршуна А.О. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області державної податкової служби на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2012 року у справі №1170/2а -1970/12 за позовом товариства з додатковою відповідальністю «Світловодське кар'єроуправління» до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Світловодське кар'єроуправління» (далі - ТДВ «Світловодське кар'єроуправління») 11 червня 2012 року звернулось до суду з позовом до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції в якому просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 20 січня 2012 року № 0000082300.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказане податкове повідомлення-рішення повинно бути скасоване, оскільки висновки відповідача, викладені у акті №2/2300/13749739 від 05.01.2012 року (далі - акт перевірки) на підставі якого його було прийнято є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2012 року адміністративний позов задоволено. Суд визнав нечинним та скасував податкове повідомлення-рішення відповідача від 20 січня 2012 року №00082300.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку із чим позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в акті перевірки, про недодержання позивачем вимог частин 1,5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, статті 216 ЦК України в момент вчинення правочину з ТОВ «Олерон» оскільки останній мав взаємовідносини з ПП Дніпрогес-Сервіс» угоди по якому є нікчемними, тому що не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, який заперечував, щодо задоволення апеляційної скарги відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань оподаткування податком на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Олерон» за період: серпень, вересень, жовтень 2011 року та подальша реалізація ТМЦ (а.с.10-19).

За результатами вказаної перевірки відповідачем було складено акт №5/2300/13749739 від 05.01.2012 року в якому зроблено висновок про порушення позивачем п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України в частині завищення сум податкового кредиту по податкових накладних отриманих від ТОВ «Олерон» (код ЄДРПОУ 31972697) на суму ПДВ 63 614,17 грн., а саме: серпень 2011 року на суму ПДВ 18 670,71 грн.; вересень 2011 року на суму ПДВ 37 714,00 грн.; жовтень 2011 року на суму ПДВ 7 230,00 грн.

Згідно акта перевірки відповідач вважає, що вказана податкова накладна виписана за господарською операцією, яка здійснена позивачем на підставі нікчемного правочину з ТОВ «Олерон», без мети реального настання правових наслідків, так як контрагент останнього - ПП «Дніпрогес-Сервіс» має ознаки фіктивності, оскільки підприємство зареєстроване за грошову винагороду, за юридичною адресою не знаходиться, чисельність працюючих 0 осіб, статутний фонд складає 100 грн., вартість основних фондів 0 грн. Враховуючи вищевикладене, ПП «Дніпрогес-Сервіс» має ознаки фіктивності та в діяльності даного підприємства відсутній факт реального здійснення господарської діяльності. Таким чином правочини між ПП «Дніпрогес-Сервіс» та ТОВ «Олерон» є нікчемними.

Позивач є наступним контрагентом, в якому взаємовідносини з ТОВ «Олерон» по ланцюгу постачання є нікчемними за період: серпень 2011 року на суму ПДВ 18670,71 грн., за вересень 2011 року на сума ПДВ 37714 грн., за жовтень 2011 року на суму ПДВ 7230,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000082300 від 20 січня 2012 року, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 95421,25 грн., з яких за основним платежем 63614,17 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 31807,08 грн. (а.с.20).

За результатами адміністративного оскарження вищевказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового періоду), визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198. 6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, п№ РН-0000514 від 15 серпня 2011 року,

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів/послуг, до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів/послуг, факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що між позивачем та ТОВ «Олерон» укладено договір на поставку нафтопродуктів від 01.01.2011 року №01/01-2011 предметом якого є поставка товару - дизельного палива (а.с.15). Згідно видаткових накладних № РН-0000514 від 15 серпня 2011 року, № РН-0000538 від 1 вересня 2011 року, № РН-0000557 від 12 вересня 2011 року, № РН-0000589 від 22 вересня 2011 року, № РН-0000008 від 7 жовтня 2011 року ТОВ «Олерон» передало позивачу вказаний товар (а.с.31,33,35,37,39). Поставка зазначеного товару підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с.96-100). Оплату вартості придбаного товару позивачем здійснено в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок ТОВ «Олерон» в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.41-48). Контрагентом виписано податкові накладні (а.с. 32,34,36,38,40).

Таким чином, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Олерон», оскільки встановлені обставини справи свідчать про поставку товару, транспортування товару від продавця до покупця, оприбуткування товару покупцем, оплату його вартості, використання у власній господарській діяльності.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що придбавши товар, для використання у власній господарській діяльності, та сплативши його вартість, у т.ч. ПДВ у вартості товару, позивач набув право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів, до складу податкового кредиту підприємства.

Крім того в акті перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відображено наступні обставини, а саме те, що ТОВ «Олерон» мало господарські взаємовідносини з ПП «Дніпрогес-Сервіс» - яке має ознаки фіктивності.

Виходячи з вищевикладених обставин, податковим органом зроблено висновок про відсутність реальної можливості поставок товарів (послуг) від ПП «Дніпрогес-Сервіс» до підприємства TOB «Олерон» у відповідності до вимог Податкового кодексу України та Цивільного кодексу України.

В зв'язку з чим, у TOB «Олерон» відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість операцій з ПП «Дніпрогес-Сервіс».

На підставі зазначених обставин, відповідачем зроблено висновок, що у позивача відсутнє право на податковий кредит з податку на додану вартість сформованого по операціях з TOB «Олерон», так як відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість операцій з постачальниками.

Також, відповідач зазначає, що правочин вчинений між позивачем та ТОВ «Олерон» має ознаки нікчемності та є недійсними в силу закону.

З цього приводу суд апеляційної інстанції зауважує на наступному: при визнанні договорів нікчемними податковим органом не дотримано приписів законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку, не надано доказів про умисність укладання угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а безтоварність здійснених позивачем господарських операцій, на що посилається відповідач, не підтверджена у встановленому законом порядку жодним доказом, сам висновок носить характер припущення.

Крім того податковим законодавством не передбачено підтвердження сплати ПДВ по ланцюгу поставок.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України» зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем в акті перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, не наведено тих обставин, які б свідчили про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України якими визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів /послуг, до складу податкового кредиту підприємства.

Разом з тим, колегія судів звертає увагу на наступне. В своїх позовних вимогах позивач просив визнати нечинним та скасувати рішення суб'єкта владних повноважень. Як встановлено судом, зазначене рішення є правовим актом індивідуальної дії. Процесуальним законом передбачено різні способи захисту порушеного права, передбачені статтею 162 КАС України, зокрема - визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і його скасування, або визнання рішення нечинним. З цим пов'язаний час втрати чинності правовим актом.

Так, визнання протиправним (недійсним, незаконним) правового акта індивідуальної дії та його скасування передбачає втрату таким актом сили з часу його прийняття.

Щодо оспорювання податкове повідомлення-рішення відповідача від 20 січня 2012 року № 0000082300, то слід враховувати, що його існування не потягло настання певних юридичних наслідків для невизначеного кола суб'єктів, а тому, на думку колегії суддів, в даному випадку його дія може бути припинена з часу його прийняття.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

При цьому, необхідним заходом для належного захисту прав позивача є зазначення у резолютивній частині постанови адміністративного суду про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції від 20 січня 2012 року № 0000082300.

Враховуючи те, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку та правильно по суті вирішив справу, але із помилковим застосуванням норм матеріального, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції змінити шляхом викладення абзацу другого її резолютивної частини в новій редакції, в іншій частині постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись: пунктом 2 частини 1 статті 198, статтями 205, 207 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2012 року у справі №1170/2а -1970/12 - змінити, виклавши абзац другий її резолютивної частини в наступній редакції.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції від 20 січня 2012 року № 0000082300.

В іншій частині постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2012 року у справі №1170/2а -1970/12 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко

Повний текст постанови виготовлений 2 грудня 2013 року.