Рішення

від 26.11.2013 по справі 910/19151/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19151/13 26.11.13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Подільські товтри"

до Приватного підприємства "Агробізнес-Мінерал"

про стягнення 26 280,00грн

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився.

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 26.11.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство "Подільські товтри" (далі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства "Агробізнес-Мінерал" (далі по тексту - відповідач) про стягнення основного боргу у розмірі 169 050,52 грн. за договором № 25/5 від 25.05.2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/19151/13, розгляд справи призначено на 12.11.2013 року.

08.11.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником позивача подано клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

В судове засідання 12.11.2013 року представник позивача не з'явився, вимоги ухвали суду від 07.10.2013 року не виконав, про свою відсутність суд повідомив, подавши клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином відповідно поштовому повідомленню № 00010165.

У судовому засіданні 12.11.2013 представник відповідача надав усні пояснення по суті справи, в яких просить суд відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі, подано письмові уточнення боргу по справі. Відповідно до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 26.11.2013 року для уточнення суми боргу.

26.11.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником позивача подано клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

В судове засідання 26.11.2013 року представники сторін не з'явилися, вимоги ухвали суду від 12.11.2013 року не виконали. Позивач про свою відсутність суд повідомив, подавши клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином відповідно поштовому повідомленню № 00010432.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням умов договору № 25/5 від 25.05.2011 року в частині оплати поставленого товару, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 26 280, 00 грн.

Відповідач заперечує проти суми боргу, за його розрахунком сума заборгованості за договором по оплаті поставленого товару складає 16 800, 00 грн.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що не з'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.05.2011 року між позивачем, як продавцем та відповідачем, як покупцем був укладений договір №25/5 (далі за текстом - договір), відповідно до якого позивач зобов'язується поставити та передати у власність відповідача товар, відповідач зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору (п. 1.1. договору).

Найменуванням товару є відсів каменю вапнякового (п. 1.2. договору) у загальній кількості 3000 тонн (п. 2.2. договору).

Відповідно до розділу 6 договору ціна за одиницю товару: щебінь - 90 грн./тонна з ПДВ. Згідно п. 6.2. договору загальна ціна за цим договором: 270 000, 00 грн.

Відповідно до п. 7.1 договору розрахунки здійснюються на умовах 100% передоплати.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до моменту його остаточного виконання, але в будь-якому випадку до 31.12.2011 року (п. 17.1. договору).

За твердженням позивача, на підставі договору, ним була здійснена поставка товару відповідачу в серпні-жовтні 2011 року у загальній кількості 3092 тонни на суму 278 280, 00 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000367 від 31.08.2011р., №РН-0000376 від 29.09.2011р., №РН-0000398 від 31.10.2011р. та податковими накладними №9 від 31.08.2011р., №14 від 29.09.2011р., №11 від 31.10.2011р. (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи). Як зазначає позивач, внаслідок того, що відповідачем здійснені часткові розрахунки за поставлений товар на суму 252 000, 00 грн. (згідно банківських виписок наданих позивачем), виникла заборгованість за договором в сумі 26 280, 00 грн.

Крім того, 08.07.2013 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію-вимогу №203 від 08.07.2013 р. щодо погашення виниклої заборгованості за поставлений товар за договором №25/5 від 25.05.2011р. Відповідачем претензія-вимога залишена без відповіді, доказів іншого матеріали справи не містять.

У судовому засіданні представником відповідача надано уточнення боргу по договору, у якому останній зазначає, що відповідно до договору позивачем було поставлено йому товар на загальну суму 473 820, 00 грн.

Так, відповідно до уточнення боргу на підставі договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 473 820, 00 грн., по видаткових накладних № 333 від 31.05.2011 року на суму 13 300, 00 грн., № 346 від 25.06.2011 року на суму 119 510, 00 грн., № 357 від 30.07.2011 року на суму 62 730, 00 грн., № 367 від 31.08.2011 року на суму 88 020, 00 грн., № 376 від 29.09.2011 року на суму 112 320, 00 грн., № 398 від 31.10.201 року на суму 77 940, 00 грн. Зазначене не заперечується позивачем.

Відповідач за договором оплатив позивачу за поставлений в цілому товар загалом 457 020, 00 грн., що підтверджується матеріалами справи, зокрема виписками з банку та платіжними дорученнями.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що провадження по справі в частині стягнення 9 480, 00 грн. підлягає припиненню відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, в іншій частині позову позовні вимоги щодо стягнення 16 800, 00 грн. підлягають задоволенню з наступних підстав.

Договір №25/5 від 25.05.2011 є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, за умовами договору загальна ціна його складає 270 000, 00 грн. (п. 6.2. договору).

Проте, позивачем за договором поставлено відповідачу товар на суму 473 820, 00 грн., що підтверджується матеріалами справи, зокрема, письмовими уточненнями боргу по договору, наданих відповідачем та банківськими виписками на підтвердження часткових оплат, здійснених відповідачем на виконання умов договору.

Крім того, умовами договору передбачена поставка товару на умовах попередньої оплати в розмірі 100 % (п.7.1. договору).

Проте, товар, в тому числі по видатковим накладним накладними №РН-0000367 від 31.08.2011р., №РН-0000376 від 29.09.2011р., №РН-0000398 від 31.10.2011р. та податковими накладними №9 від 31.08.2011р., №14 від 29.09.2011р., №11 від 31.10.2011р. був поставлений позивачем відповідачу без внесення з боку відповідача 100 % передплати.

Вище зазначене свідчить про фактичну зміну сторонами умов договору, як в частині загальної ціни договору, так і в частині умов оплати по договору, при цьому строк оплати поставленого товару сторонами погоджений не був.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що вимога у відповідності до ст. 530 ЦК України була направлена позивачем відповідачу 08.07.2013 року, відповідно строк виконання зобов'язань відповідача по оплаті поставленого йому позивачем товару сплив 16.07.2013 року (із матеріалів справи неможливо встановити дату отримання відповідачем вимоги, отже строк розрахований з моменту направлення такої вимоги).

Із матеріалів справи вбачається, що станом на момент винесення рішення по справі відповідач сплатив позивачу грошові кошти в розмірі 457 020, 00 грн.

Оскільки матеріали справи не містять доказів існування між сторонами інших правовідносин ніж ті, які виникли на підставі договору, суд дійшов висновку, що 457 020, 00 грн. сплачено відповідачем позивачу на виконання умов договору.

Також суд, зазначає, що вимога суду щодо проведення звірки взаєморозрахунків між сторонами, викладена в ухвалі суду від 07.10.2013 року та від 12.11.2013 року, не була виконана ані позивачем ані відповідачем по справі.

Враховуючи, що відповідачем поставлений товар був частково оплачений на загальну суму 457 020, 00 грн., станом на момент вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем складає 16 800, 00 грн., доказів сплати якої відповідачем суду не надано.

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій у строки визначені договором, щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та доказів іншого суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 16 800, 00 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 16 800, 00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до ст. 530 ЦК України є таким, що настав, а тому позовні вимоги щодо стягнення боргу у розмірі 16 800, 00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Згідно п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Враховуючи, що відповідачем сплачено частину основного боргу за договором за поставлений товар в розмірі 9 480, 00 грн. (26 280, 00 - 16 800, 00) що підтверджується матеріалами справи, між сторонами відсутній спір щодо стягнення зазначеної частини основного боргу, відповідно провадження по справі в цій частині підлягає припиненню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Згідно п. 4.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року за № 7 передбачено, що частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом.

Враховуючи, що спір виник внаслідок прострочення відповідача, витраті по оплаті судового збору покладаються на нього в повному обсязі.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині стягнення з відповідача частини основної заборгованості за договором в розмірі 9 480, 00 грн. припинити.

2. В іншій частині позовні вимоги задовольнити.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Агробізнес-мінерал» (04112, м. Київ, вул. Івана Гонти, 5, кв. 10; код ЄДРПОУ 32531149; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Публічного акціонерного товариства «Подільські товтри» (32326, Хмельницька область, Кам'янець-Подільський район, с. Вербка, вул. Заводська, 1; код ЄДРПОУ 03771123) 16 800 (шістнадцять тисяч вісімсот) грн. 00 коп. та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.12.2013р.

Суддя Г.П. Бондаренко