Постанова

від 28.11.2013 по справі 801/9085/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 листопада 2013 р. (о 11:44) Справа №801/9085/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Тоскіної Г.Л., за участю секретаря судового засідання Марчевської К.В.,

представника позивача - Жигалова В.В.,

представника відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства «Сосновий бор»

до Державної податкової інспекції у м. Алушті Головного управління Міндоходів в АР Крим

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Обставини справи: Приватне підприємство «Сосновий бор» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду Автономної республіки Крим із позовом до Державної податкової інспекції у м. Алушті Головного управління Міндоходів в АР Крим (далі - відповідач) про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Алушті Головного управління Міндоходів в АР Крим №0001222202 від 05.07.2013 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 459,00 грн.; №0001202202 від 05.07.2013 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 32597,00 грн.; рішення Державної податкової інспекції у м. Алушті Головного управління Міндоходів в АР Крим про застосування фінансових санкцій №0001212202 від 05.07.2013 на суму 3629,16 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні податкові повідомлення - рішення та рішення про застосування фінансової санкції прийняті з порушенням вимог діючого законодавства та за відсутністю складу правопорушення. Позивач зазначає, що усі первині документи на товар, який перебував на місце реалізації, знаходилися за адресою реєстрації юридичної особи, при цьому підприємством здійснюється ведення бухгалтерського обліку у електронному вигляді у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Позивач вказує, що підприємством оформлений та є у наявності додаток до ліцензії АЕ №029642 від 07.08.2012, відповідно до якого внесений РРО до переліку електронних контрольно-касових апаратів, які використовуються. Позивач також наголошує, що використання режиму попереднього програмування підтверджується фіскальним чеком, та на підприємстві зберігаються контрольні стрічки, в тому числі за період, який зазначений в акті. Окрім цього, позивач зазначив, що під час перевірки торгівельний патент був у наявності та розміщений в куточку покупця.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві, надав пояснення по суті спору.

У судове засідання, яке відбувалося 28.11.2013, відповідач явку представника не забезпечив, від представника відповідача надійшло клопотання про відкладання розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечення явки представника у судове засідання.

Представник відповідача під час розгляду справи проти задоволення адміністративного позову заперечував, зазначивши, що спірні рішення прийняті у зв'язку з встановленими під час фактичної перевірки порушеннями законодавства у сфері регулювання обліку готівки, на підставі та у межах повноважень податкового органу.

Вислухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Сосновий бор» є юридичною особою, що підтверджується витягом з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємств, запис №11371200000000842 від 18.05.201, 12.07.2006.

Таким чином, Приватне підприємство «Сосновий бор» являється суб'єктом господарювання, зобов'язано виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Судом встановлено, що 06.06.2013 посадовими особами податкового органу була проведена фактична перевірка господарської одиниці кафе «Старий Крим», розташованого за адресою м. Алушта, с. Кипарисне, вул. Алупкінська, б. 1 А, де здійснює діяльність позивач. За результатами перевірки складено акт.

У ході перевірки працівниками податкового органу були встановлені порушення пунктів 10, 11, 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" № 265/95-ВР від 06.07.1995, а саме: незабезпечення зберігання контрольних стрічок; невикористання режиму попереднього програмування; порушення ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації; порушення пп. 267.6.1 - 267.6.3 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України, а саме: порушення порядку використання торгового патенту; порушення ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів» №481/95-ВР від 19.12.1995 - реалізація алкогольних напоїв через РРО не внесений у додаток до ліцензії.

На підставі акта перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення: №0001222202 від 05.07.2013 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 459,00 грн., №0001202202 від 05.07.2013 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 32597,00 грн. та рішення про застосування фінансових санкцій №0001212202 від 05.07.2013 на суму 3629,16 грн.

Не погодившись з зазначеним податковими повідомленнями - рішеннями та рішенням про застосування фінансових санкцій, позивач звернувся до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість позовних вимог, в частині визнання незаконним та скасування податкового повідомлення - рішення №0001222202 від 05.07.2013 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 459,00 грн., суд зважає на наступне.

Відповідно до пп. 267.6.1 п. 267.1. ст. 267 Податкового кодексу України оригінал торгового патенту повинен бути розміщений: на фронтальній вітрині магазину, а за її відсутності - біля реєстратора розрахункових операцій; на фронтальній вітрині малої архітектурної форми; на табличці в автомагазинах, на розвозках та інших видах пересувної торговельної мережі, а також на лотках, прилавках та інших видах торговельних точок, відкритих у відведених для торговельної діяльності місцях; у пунктах обміну іноземної валюти; у приміщеннях для надання платних послуг, а також у приміщеннях, в яких проводяться розважальні ігри.

Згідно з п. 267.6.2. п. 267.1. ст. 267 Податкового кодексу України торговий патент повинен бути відкритий та доступний для огляду.

Підпунктом 267.6.2. п. 267.1. ст. 267 Податкового кодексу України передбачено, що для запобігання пошкодженню торгового патенту (вигорання на сонці, псування внаслідок затікання дощової води, псування сторонніми особами тощо) дозволяється розміщувати нотаріально засвідчені копії торгових патентів у визначених цією частиною місцях. При цьому оригінал такого патенту повинен зберігатися у відповідальної особи суб'єкта господарювання або відповідальної особи відокремленого підрозділу, яка зобов'язана надавати його для огляду уповноваженим законом особам.

Отже, виходячи з наведеної норми податкового законодавства, торгівельний патент повинен бути розміщений у доступному для покупців (відвідувачів) місце з метою надання точної та достовірної інформації про особу, яка здійснює господарську діяльність.

Матеріали справи свідчать, що під час перевірки посадовими особами податкового органу було встановлено порушення позивачем правил розміщення торгівельного патенту, а саме: оригінал торгівельного патенту разом з іншими документами знаходився в папці. Зазначені обставини встановлені актом перевірки.

Крім того, згідно показаній свідків - головного державного ревізору-інспектору податкової служби Чурочкіна А.Б. та головного державного ревізору-інспектору податкової служби Абрамова К.І. оригінал торгівельного патенту знаходився разом з іншими документи в папці в підсобному приміщенні, тобто в місці, недоступному для відвідувачів, що є порушенням порядку використання торгівельного патенту.

Суд не бере до уваги посилання представника позивача на ту обставину, що торгівельний патент знаходився на видному місці, в куточку покупця, адже зазначені обставини не підтверджені належними та допустимими доказами. Окрім того, вказані обставини спростовуються матеріалами справи та зібраними судом доказами, а саме: актом перевірки, показаннями свідків.

Суд зауважує, що виходячи з предмету спору, акт перевірки відповідно до вимог ст. 86 КАС України є належним доказом на підтвердження встановлених під час перевірки порушень законодавства у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. При цьому, ст. ст. 11, 71 КАС України не виключає обов'язок позивача доведення тих обставин, на які він посилається в обґрунтування заявлених позивних вимог.

Відповідно до п. 125.1 ст. 125 Податкового кодексу України суб'єкти господарювання, що проводять торговельну діяльність, здійснюють торгівлю готівковими валютними цінностями, діяльність у сфері розваг та надають платні послуги: за порушення порядку використання торгового патенту, передбаченого підпунктами 267.6.1-267.6.3 пункту 267.6 статті 267 цього Кодексу, сплачують штраф у розмірі збору на один календарний місяць (для діяльності у сфері розваг - у розмірі збору на один квартал).

Отже, суд дійшов висновку, що податковим органом вірно застосована штрафна (фінансова) санкція за порушення позивачем вимог пп. 267.6.1-267.6.3 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим підстав для задоволення адміністративного позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0001222202 від 05.07.2013 суд не вбачає.

Перевіряючи законність та обґрунтованість позовних вимог, в частині визнання незаконним та скасування податкового повідомлення - рішення №0001202202 від 05.07.2013 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 32597,00 грн., суд зважає на наступне.

Як було зазначено вище, під час перевірки господарської одиниці кафе «Старий Крим», розташованого за адресою м. Алушта, с. Кипарисне, вул. Алупкінська, б. 1 А, що використовує при здійсненні господарської діяльності позивач, посадовими особами податкового органу було встановлено порушення пунктів 10, 11, 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" № 265/95-ВР від 06.07.1995 (надалі Закон №265), а саме: незабезпечення зберігання контрольних стрічок; невикористання режиму попереднього програмування; порушення ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації.

Відповідно до п. 10 ст. 3 Закону №265 суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: друкувати або створювати в електронній формі на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) контрольні стрічки і забезпечувати їх зберігання протягом трьох років.

Пунктом 17.5. ст. 17 Закону №265 передбачено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі якщо контрольну стрічку не надруковано або не створено в електронній формі на реєстраторах розрахункових операцій або не збережено контрольну стрічку протягом трьох років, або виявлено спотворення даних про проведені розрахункові операції, інформація про які міститься на контрольній стрічці, створеній в електронній формі.

Згідно з актом від 06.06.2013 встановлено, що під час перевірки були відсутні контрольні стрічки за період з 02.05.2013 по 31.05.2013, у зв'язку з чим до позивача застосована штрафна (фінансова) санкція у сумі 5100 грн. (170 х 30).

Разом з тим, під час розгляду справи суду надані оригінали контрольних стрічок за період з 02.05.2013 по 31.05.2013, копії яких долучені до матеріалів справи.

Отже, враховуючи, що відповідно до наведених правових норм законодавче встановлена відповідальність саме за незбереження контрольних стрічок протягом трьох років, беручи до уваги, що фактично підприємством здійснюється зберігання контрольних стрічок, суд дійшов висновку, що у цьому випадку відсутні підстави для застосування до підприємства міри відповідальності, передбаченої п. 17.5 ст. 17 Закону №265.

З тих же міркувань суд не бере до уваги твердження представника відповідача, що під час перевірки вказані документи надані не були, адже диспозицією п. 17.5. ст. 17 Закону №265 встановлена відповідальність не за ненадання під час перевірки певних документів, а за незбереження їх суб'єктом господарювання протягом певного часу.

Таким чином, в частині застосування до позивача штрафної (фінансової) санкції у сумі 5100 грн. спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Судом встановлено, що під час перевірки податковим органом було зафіксовано порушення п. 11 ст. 3 Закону №265 - невикористання режиму попереднього програмування.

Відповідно до п. 11 ст. 3 Закону №265 суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.

Матеріали справи свідчать, що під час перевірки посадовими особами податкового органу було встановлено порушення п. 11 ст. 3 Закону №265, а саме: невикористання режиму попереднього програмування.

Так, відповідно до показань свідків під час контрольної закупки ними був замовлений коньяк та кофе, що підтверджується копією рахунку №2528 від 06.06.2013. Разом з тим, згідно з фіскального чеку № 0102002232 від 06.06.2013 через реєстратор розрахункових операцій було проведено кофе як кухня.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем не здійснюється використання режиму попереднього програмування найменування товару.

Зазначені обставини підтверджується актом перевірки, копією рахунку, копією фіскального чеку та показаннями свідків. Окрім цього, вказані обставини не були спростовані позивачем під час розгляду справи.

Відповідно до п. 17.6 ст. 17 Закону №265 за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.

Отже, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що податковим органом вірно застосовані до позивача штрафні (фінансові) санкції за порушення п. 10 ст. 3 Закону №265 у розмірі п'яті неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (85,00 грн.), у зв'язку з цим, спірне податкове повідомлення-рішення на суму 85,00 грн. прийнято з дотримання основних принципів адміністративної процедури, у зв'язку з чим в задоволенні адміністративного позову в цій частині слід відмовити.

Судом встановлено, що під час перевірки податковим органом встановлено порушення з боку позивача приписів п. 12 ст. 3 Закону №265 - порушення ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, а саме: на місці реалізації були відсутні первинні документи на товар загальною вартістю 13706,00 грн., опис якого був складений під час перевірки та підписаний представником позивача, у зв'язку з чим до суб'єкта господарювання за спірним податковим-повідомленням рішенням застосована штрафна (фінансова) санкція у сумі 27412,00 грн. (13706,00 х 2).

Згідно з п. 12 ст. 3 Закону №265 суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Статтею 6 цього Закону передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою - підприємцем ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Статтею 20 закону №265 встановлена відповідальність за порушення порядку ведення обліку товарних запасів, відповідно до якої до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 3, 5 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

При цьому слід зазначити, що відповідно до п. 5 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підприємство самостійно визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.

Отже, облік товарів включає в себе комплекс операцій, який полягає у відображенні інформації, що міститься у первинних документах, на рахунках бухгалтерського обліку у порядку, визначеному відповідними національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Суд зауважує, що положення Закону № 265 чітко не визначають самого порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, лише вказує на обов'язок суб'єктів підприємницької діяльності на ведення такого обліку.

До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні, податкові накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення запасів до облікових бухгалтерських реєстрів.

Під час розгляду справи позивачем надані усі первинні документи на товар, який зазначений у відомостях від 06.06.2013 та щодо якого під час перевірки не були надані документи на підтвердження ведення обліку товарних запасів.

Так, на підтвердження оприбуткування товару, найменування якого увійшли до відомості про результати перевірки ведення товарних запасів та складах та/або за місцем їх реалізації, складеної податковим органом під час проведення, представником позивача були надані звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, фіскальні чеки, які підтверджують придбання зазначених у відомості товарів, прибуткові накладні, які підтверджують оприбуткування товарів на складі та накладні на внутрішнє переміщення товарів, які підтверджують переміщення товарів зі складу до місця реалізації.

Окрім того, судом встановлено, що оприбуткування товарів, які увійшли до відомості про результати перевірки ведення товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації відображено у бухгалтерському обліку, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями за рахунком 281 «Товари на складі».

Вищезазначені документи первинного обліку підтверджують наявність у позивача належних документів, що свідчать про здійснення ним обліку товарних запасів та виключає вчинення позивачем порушення п. 12 ст. 3 Закону №265.

Слід зазначити, що за змістом п. 12 ст. 3 Закону №265 покладений на суб'єкта підприємницької діяльності обов`язок ведення товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації не включає в себе обов`язку ведення та зберігання документів обліку, за якими такі товари придбавались, саме в місці реалізації товарів.

Отже, враховуючи диспозицію п. 12 ст. 3 закону №265, відповідно до якої облік товарних запасів може здійснюватися як на складах, так і за місцем їх реалізації, враховуючи, що позивачем надані первинні документи, які підтверджують отримання зазначеного товару та які знаходяться за адресою реєстрації підприємства, останнім ведеться облік товарних запасів у електронній формі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до позивача штрафної (фінансової) санкції, передбаченої ст. 20 Закону №265, у сумі 27142 грн.

Суд не бере до уваги твердження представника відповідача, що під час перевірки вказані документи надані не були, адже диспозицією ст. 20 Закону №265 встановлена відповідальність не за ненадання під час перевірки певних документів, а за порушення порядку ведення обліку товарних запасів - реалізація товарів, які не обліковані у встановленому порядку за місцем реалізації та зберігання.

Окрім цього, з аналізу вказаної норми, можливо дійти висновку, що ст. 20 Закону №265 передбачає наявність сукупності умов для її застосування, а саме: відсутність документів як за місцем реалізація, так і за місцем зберігання, якщо вони не співпадають, що, в свою чергу, є підставою для притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності.

Таким чином, податкове повідомленням-рішенням №0001202202 від 05.07.2013 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму на суму 32512, грн. (27412 грн. + 5100) є протиправним та в цій частині підлягає скасуванню.

Перевіряючи законність та обґрунтованість позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій №0001212202 від 05.07.2013 на суму 3629,16 грн., суд зважає на наступне.

Судом встановлено, що під час перевірки згідно з актом від 06.06.2013 податковим органом встановлена реалізація алкогольних напоїв через електронний контрольний касовий апарат не внесений у додаток до ліцензії, у зв'язку з чим до позивача застосована фінансова санкція у розмірі 200 відсотків вартості реалізованої через такий контрольно-касовий апарат продукції, що за даними відповідача складає 3629 грн.

Відповідно до ч. 19 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів» № 481/95-ВР від 19.12.1995 (надалі Закон №481) ліцензія видається за заявою суб'єкта господарювання. Для отримання ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями додається довідка органу доходів і зборів про реєстрацію електронних контрольно-касових апаратів (книг обліку розрахункових операцій), що знаходяться у місці торгівлі.

Згідно з абз 1 ч. 1 ст. 17 Закону №461 за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Відповідно до абз 6 ч. 2 ст. 17 Закону №481 до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: роздрібної торгівлі алкогольними напоями через електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій) не зазначений у ліцензії - 200 відсотків вартості реалізованої через такий контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій) продукції, але не менше 1000 гривень.

Матеріали справи свідчать, що під час перевірки посадовими особами податкового органу встановлена реалізація алкогольних напоїв через електронний контрольно-касовий апарат не зазначений у ліцензії; на момент перевірки додаток до ліцензії відсутній; згідно контрольних стрічок з 01.06.2013 реалізовано алкоголю на загальну суму 1914,58 грн.

Між тим під час розгляду справи судом встановлено, що алкогольна продукція була реалізована через електронний контрольно-касовий апарат - Міні 500.02МЕ, заводський номер ПБ57300309, що зазначено в акті перевірки. При цьому відповідно до додатку до ліцензії АЕ№029642 від 07.08.2012 на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями з 07.08.2012 до 07.08.2013 вказаний електронний контрольно-касовий апарат внесений до додатку до ліцензії. Отже, позивачем дотримані норми, в тому числі, ст. 15 Закону №481.

Суд зауважує, що виходячи з диспозиції абз 6 ч. 2 ст. 17 Закону №481 відповідальність встановлена саме за роздрібну торгівлю алкогольними напоями через електронний контрольно-касовий апарат не зазначений у ліцензії. У зв'язку з чим, включення відповідного електронного контрольно-касового апарату в додаток до ліцензії та реалізація алкогольної продукції через такий електронний контрольно-касовий апарат, виключає можливість застосування до позивача міри відповідальності, передбаченої абз 6 ч. 2 ст. 17 Закону №481, не зважаючи на те, що на час перевірки таки документи працівникам податкового органу надані не були.

Таким чином, беручи до уваги встановлені судом обставини та наведені норми діючого законодавства, позовні вимоги слід задовольнити частково.

Враховуючи, що позивачем невірно визначені позовні вимоги про визнання незаконними спірних рішень, замість визнання їх протиправними як це передбачено ст. 162 КАС України для актів індивідуальної дії, суд вважає за можливим на підставі ст. 11 КАС України в цій частині вийти за межи позовних вимог і визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Алушта Головного управління Міндоходів в АР Крим №0001202202 від 05.07.2013 в частині застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у сумі 32512, грн., визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Алушта Головного управління Міндоходів в АР Крим про застосування фінансових санкцій №0001212202 від 05.07.2013 повністю, в інший частині в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Під час судового засідання, яке відбулось 28.11.2013, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 160 КАСУ постанову складено у повному обсязі 03.12.2013.

На підставі викладеного, керуючись статтями 94,160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Алушта Головного управління Міндоходів в АР Крим №0001202202 від 05.07.2013 в частині застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у сумі 32512,00 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Алушта Головного управління Міндоходів в АР Крим про застосування фінансових санкцій №0001212202 від 05.07.2013.

4. В інший частині в задоволенні адміністративного позову відмовити.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Сосновий бор» (ідентифікаційний код 31309187) сплачений судовий збір у сумі 361,41 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Г.Л.Тоскіна