Рішення

від 18.06.2013 по справі 914/1559/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2013 р. Справа № 914/1559/13

Позивач : Хмельницьке обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України,

Відповідач: Приватне підприємство "Компанія "Оксиген-АБ",

про стягнення 5000грн. штрафу та 5000грн. пені,

Суддя Фартушок Т.Б.

Секретар Чеботар Є.О.

Представники:

Позивача : не з'явився;

Відповідача : не з'явився.

Суть спору:

Хмельницьким обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України заявлено позов до Приватного підприємства "Компанія "Оксиген-АБ" з вимогою стягнення 5000грн. штрафу та 3375,00грн. пені.

Відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог від 20.05.2013р. (вх. № 17725/13), яка прийнята судом, у зв'язку з несплатою Відповідачем існуючої заборгованості зі сплати штрафу та пені, Позивачем збільшено розмір позовних вимог до 10000,00грн. (5000,00грн. штрафу та 5000,00грн. пені).

22.04.2013р. ухвалою Господарського суду Львівської області порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 14год. 30хв. 14.05.2013р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі Господарського суду Львівської області по даній справі від 14.05.2013р. та 28.05.2013р.

Протягом розгляду справи представникам Сторін по явці оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст. 20, 22, 28, 38 ГПК України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, та письмові повідомлення про відкладення розгляду справи) зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст. 20, 22, 28, 38 ГПК України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання не з'явився. 31.05.2013 року на адресу суду надійшла заява представника Позивача (від 24.05.2013р. № 01-20/06-2462) про неможливість прибуття у судове засідання у зв'язку із відсутністю коштів на відрядження.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано суду наступні документи: довіреність на право здійснення представництва; заяву про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідач явку особисто чи повноважного представника в жодне з судових засідань не забезпечив, явка визнавалась обов'язковою, про причини неявки суду не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань; вимог ухвал Господарського суду Львівської області, в тому числі щодо надання відзиву на позовну заяву, не виконав, про причини невиконання суду не повідомив.

13.05.2013 року на адресу суду надійшло клопотання представника Відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому процесі та довіреність на право здійснення представництва.

Згідно ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвали Господарського суду Львівської області надсилались Сторонам за адресами, зазначеними у позовній заяві - Позивачу та Відповідачу. Крім того, в матеріалах справи наявні повідомлення про вручення Сторонам копій ухвал суду по даній справі про порушення провадження у справі.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи вручені Сторонам належним чином.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до вимог ст. 4-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Крім того суд зазначає, що в силу вимог ч.ч. 1, 3 ст. 69 ГПК України, у суду відсутні правові підстави для подальшого відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне :

Щодо стягнення 5000,00грн. штрафу.

Рішенням адміністративної колегії Хмельницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 21.12.2012 року № 118-рш (далі - Позивач) визнано дії Приватного підприємства «»Компанія «Оксиген-АБ» (далі - Відповідач),які полягають у неподанні інформації на п. 5 вимоги Позивача від 15.07.2011 року № 01-23/22-2591 у встановлений головою територіального відділення строк (до 10.08.2011р.), порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого п. 14 ст. 50 ЗУ «Про захист економічної конкуренції» у вигляді подання інформації в неповному обсязі територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлені головою територіального відділення строки та накладено штраф у розмірі 5000грн. (відповідно до абз.4 ч.2 ст.52 ЗУ).

У Рішенні № 118-рш також зазначено, що про виконання рішення повідомити Хмельницьке обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України у двомісячний строк з дня отримання рішення; штраф підлягає сплаті у двомісячний строк з дня одержання цього рішення; у разі незгоди, Відповідач має право оскаржити дане рішення у Господарському суді повністю або частково у двомісячний строк з дня його отримання.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" (із змінами та доповненнями), вирішуючи спори, пов'язані із зобов'язанням виконати рішення Антимонопольного комітету України чи його територіального відділення або про стягнення коштів (штрафу, пені) на підставі такого рішення, господарським судам необхідно мати на увазі, що сам по собі факт неоскарження рішення особою, якої воно стосується, не є безумовним свідченням законності відповідного акта державного органу; тобто для того, щоб дійти висновку про обов'язковість виконання рішення названого Комітету чи його територіального відділення, господарському суду потрібно досліджувати це рішення на предмет його відповідності вимогам законодавства, якщо така відповідність заперечується іншою стороною у справі; однак господарським судом не можуть братися до уваги доводи особи, стосовно якої прийнято рішення (заявника, відповідача, третьої особи в розумінні статті 39 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), з приводу незаконності та/або необґрунтованості цього рішення, якщо такі доводи заявлено після закінчення строків , встановлених частиною другою статті 47 та частиною першою статті 60 названого Закону, оскільки дана особа не скористалася своїм правом на оскарження відповідного акта державного органу, а перебіг зазначеного строку виключає можливість перевірки законності та обґрунтованості рішення органу Антимонопольного комітету України.

Згідно ст.1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики. До таких завдань стаття 3 названого Закону відносить участь Антимонопольного комітету України у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, сприяння розвитку добросовісної конкуренції.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" відносини, пов'язані захистом від недобросовісної конкуренції, регулюються цим Законом, Законом України "Про захист економічної конкуренції", Законом України "Про Антимонопольний комітет України", Паризькою конвенцією про охорону промислової власності від 20.03.1883 року, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, іншими актами законодавства, виданими на підставі законів чи постанов Верховної Ради України.

У відповідності до ч.1 ст. 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом; призначати експертизу та експерта з числа осіб, які володіють необхідними знаннями для надання експертного висновку; тощо.

Частиною 1 ст.12 Закону України "Про антимонопольний комітет України" визначено, що для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються Комітетом у межах його компетенції.

Повноваження територіальних відділень Антимонопольного комітету України визначаються цим Законом, іншими актами законодавства. Повноваження територіального відділення Антимонопольного комітету України не можуть виходити за межі повноважень Антимонопольного комітету України, визначених законом (ч.2 ст.12 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").

Так, в ч.7 ст.12 Закону України "Про антимонопольний комітет України" зазначено, що рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України приймається від імені територіального відділення Антимонопольного комітету України.

У відповідності з пунктом 11 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням Комітету від 23.02.2001р. № 32-р, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30.03.2001р. за №129/5482 передбачено, що діяльність щодо виявлення, попередження та припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції здійснюється територіальним відділенням з додержанням процесуальних засад, визначених законодавчими актами України, а також Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що затверджуються Комітетом.

Згідно ст.27 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" процесуальні засади діяльності органів Антимонопольного комітету України щодо захисту від недобросовісної конкуренції, зокрема розгляд справ про недобросовісну конкуренцію, порядок виконання рішень та розпоряджень органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень, їх перевірка, перегляд, оскарження та гарантії учасників процесу, інші питання щодо захисту від недобросовісної конкуренції регулюються законодавством про захист економічної конкуренції з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Статтею 30 вищевказаного Закону визначено, що органи Антимонопольного комітету України у справах про недобросовісну конкуренцію приймають обов'язкові для виконання рішення , зокрема, про визнання факту недобросовісної конкуренції; накладання штрафів , тощо.

Відповідно до ч.1 ст.60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.

Згідно ч.2 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання .

Законом України "Про захист економічної конкуренції" встановлено спеціальний порядок виконання рішень органів Антимонопольного комітету України, тобто, під час виконання Рішення № 118-рш необхідно дотримуватись наступного порядку щодо:

виконання рішень - частина 2 статті 56 - рішення органів Антимонопольного комітету України є обов'язковими до виконання;

сплати штрафу - частина 3 ст.56 - особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Відповідно до ч.1 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

Листом від 24.12.2012р. № 01-23/075170 Відповідачу було надіслано копію рішення адміністративної колегії Відділення № 118-рш із зазначенням на необхідність сплати у двомісячний термін штрафу, необхідності представлення копії платіжного документу про сплату штрафу та із зазначенням, що за кожен день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі 1,5 % від суми штрафу, та, згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, зазначене вище рішення отримане Відповідачем 04.01.2013р.

Щодо вимоги про стягнення 5000,00грн. пені суд зазначає наступне.

Позивач просить у позовній заяві стягнути з Відповідача на його користь 5000,00грн. пені (75 - кількість днів прострочення х 75,00грн. (5000 х 1,5%) = 5625,00грн.).

Позовну вимогу в цій частині Позивач обґрунтовує простроченням сплати Відповідачем штрафу.

При цьому штраф Позивач розраховує за наступний період: з 05.03.2013р. по 17.05.2013р .

Відповідно до ч.3 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" - особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Приписами ч.5 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Згідно ч. 7 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі відсутність доводів щодо заперечення Відповідачем відповідності Рішення АМК вимогам законодавства, суд приходить до висновку про наявність правових підстав до задоволення позовних вимог про стягнення 5000грн. штрафу та 5000грн. пені повністю.

Відповідно до вимог ст. 4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

18.06.2013 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 21.06.2013р.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Виходячи з наведеного та керуючись нормами ст.ст. 4-3, 4-7, 20, 22, 28, 32, 33, 34, 36, 43, 49, 69, 75, 82-87, 115-116 ГПК України, - суд

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити повністю.

2 . Стягнути з Приватного підприємства "Компанія "Оксиген-АБ" (79000, м.Львів, вул. Мечнікова, 11б, кв.2, ідентифікаційний код 33753900) не сплаченого у добровільному порядку накладеного штрафу у розмірі 5000грн. та пені за прострочення сплати штрафу у розмірі 5000грн. із зарахуванням зазначених сум до Державного бюджету України на рахунок управління Державного казначейства України за місцем знаходження платника податків за КЕКД 21081100 "Адміністративні штрафи та інші санкції" (символ звітності 106).

Стягувач: Хмельницьке обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (29000, м. Хмельницький, вул.Театральна, 54).

3 . Стягнути з Приватного підприємства "Компанія "Оксиген-АБ" (79000, м.Львів, вул. Мечнікова, 11б, кв.2, ідентифікаційний код 33753900) на користь спеціального фонду Державного бюджету України 1720,50грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.