Рішення

від 05.12.2013 по справі 905/7352/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.12.2013 Справа № 905/7352/13

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при секретарі судового засідання Асмановій Е.Е.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: В.о. Прокурора Петровського району м. Донецька в інтересах держави в особі Донецької міської ради, м.Донецьк, Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради, м.Донецьк, Комунального підприємства «Керуюча компанія Петровського району м. Донецька», м. Донецьк

до відповідача: Приватного підприємства «Форт», м. Донецьк

про зобов'язання звільнити нежитлове приміщення.

від Прокурора: Осипенко Ю.С.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився ;

від відповідача: Волков А.О. - директор;

По справі була оголошена перерва з 19.11.2013р. на 05.12.2013р. на 09год. 10хвил.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов, В.о. Прокурора Петровського району м. Донецька в інтересах держави в особі Донецької міської ради, м.Донецьк, Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради, м.Донецьк, Комунального підприємства «Керуюча компанія Петровського району м. Донецька», м. Донецьк до Приватного підприємства «Форт», м. Донецьк про зобов'язання відповідача повернути на користь територіальної громади м. Донецька на баланс Комунального підприємства «Керуюча компанія Петровського району м.Донецька» нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. С. Щипача, буд. 16, загальною площею 13,0кв.м.

В обґрунтування своїх позовних вимог прокурор зазначає, що між Комунальним підприємством «Керуюча компанія Петровського району м. Донецька» та відповідачем був укладений договір оренди нежитлового приміщення №337/1 від 01.06.2011р. Відповідно до п. 5.4 договору дозвіл на продовження строку оренди надає Донецький міський голова, а за приписами п. 7.5. договору у разі закінчення терміну дії договору оренди орендар зобов'язаний повернути об'єкт оренди орендодавцю. Прокурором в ході перевірки було встановлено, що дозволу Донецького міського голови на продовження терміну оренду на 2013рік відповідачеві надано не було, у зв'язку із чим прокурор звернувся до суду із відповідним позов про зобов'язання відповідача повернути об'єкт оренди.

Представники позивача у судовому засідання надали до матеріалів справи копії документів, які підтверджують звернення відповідача до Донецького міського голови з вимогою продовжити користуватися спірним майном та надати його в оренду на новий строк, а також надали проект розпорядження міського голови щодо передачі в оренду відповідачеві спірного приміщення.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, однак у судовому засіданні проти позову заперечував у повному обсязі.

Відтак відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За клопотанням прокурора та представників сторін справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» (від 03 липня 2012р. №5029-VІ) та усним клопотанням прокурора та представників сторін, справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, господарський суд встановив :

Між Комунальним підприємством «Керуюча компанія Петровського району м. Донецька» (Орендодавець) та Приватним підприємством «Форт» (Орендар) 01 червня 2011р. був укладений договір оренди №337/1 нерухомого майна комунальної власності територіальної громади м. Донецька.

За умовами укладеного договору (п.1.1.) Орендодавець на підставі розпорядження міського голови №194 від 04.03.2011р. передав, а Орендар прийняв в оренду нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м.Донецьк, вул.С. Щипачева, 16 для реалізації дитячих та канцелярських товарів.

Відповідно до п.5.4. договору Орендар після закінчення строку дії договору має переважне право на інших рівних умовах на продовження дії договору за умови відповідного виконання своїх зобов'язань за даним договором. Дозвіл на продовження строку оренди надає Донецький міський голова.

Даний договір діє з 01.03.2011р. по 01.03ю2012р. Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

Зазначений у договорі об'єкт оренди був переданий відповідачеві за актом приймання-передачі від 01.06.2011р.

29 січня 2013р. відповідач звернувся до Орендодавця з листом, у якому просив надати згоду на оренду нежитлового приміщення за адресою: м. Донецьк, вул. С.Щипича, 16. Заявою №98 від 06.02.2013р. відповідач також звернувся до Донецького міського голови з проханням надати в оренду спірне нежитлове приміщення.

Комунальним підприємством «Керуюча компанія Петровського району м. Донецька» на лист відповідача була надана відповідь у листі за №09/4-234 від 26.02.2013р., у якому Орендодавець не заперечує проти передачі в оренду відповідачу спірне нежитлове приміщення.

Крім того представником позивача був наданий проект розпорядження Донецького міського голови від 05.11.2013р. про передачу ПП «Форт» в оренду нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Щипачова, 16, загальною площею 14,2кв.м. та доручення КП «Керуюча компанія Петровського району м. Донецька» у класти договір оренди на нежитлове приміщення.

В матеріалах справи також мається акт звірки взаєморозрахунків за договором оренди №337/1 від 01.06.2011р. станом на 01.11.2013р. відповідно до якого заборгованості відповідача перед позивачем відсутня.

За твердженням прокурора, у зв'язку із відсутністю розпорядження Донецького міського голови про надання дозволу на оренду приміщення прокурор звернувся до суду із відповідним позов про зобов'язання відповідача повернути об'єкт оренди.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та відповідача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до приписів передбачених ст.121 Конституції України, на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді, у випадках передбачених законом. Безпосередньо до господарського суду право звернення прокурора передбачено пунктом 3 частини 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень ст.36-1 Закону України „Про прокуратуру", представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України від 08.04.99 №3-рп/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, в кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування територіальної громади є однією з гарантій держави.

Згідно зі статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відповідні ради є органами самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади.

Положеннями статті 17 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" управління об'єктами житлово-комунального господарства віднесено до власних повноважень органів місцевого самоврядування. Виконання органами місцевого самоврядування власних повноважень здійснюється у тому числі через створені ними підприємства.

Вказані обставини підтверджують правомочність звернення В.о.прокурора Петровського району м. Донецька в інтересах держави в особі Донецької міської ради, м.Донецьк, Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради, м.Донецьк, Комунального підприємства «Керуюча компанія Петровського району м. Донецька», м. Донецьк до суду з вимогами про захист відповідних інтересів держави.

Згідно вимог передбачених ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів частини 1 ст. 12 ЦК України.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України.

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Згідно вимог статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 629 Цивільного кодексу України зазначає те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Строк договору є однією із складових його змісту. Строком є термін дії певного договору. Строк дії договору визначається сторонами на їх власний розсуд. Згідно вимог передбачених ст.252 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Початок строку чи його закінчення можуть визначатися вказівкою на календарну дату або на подію, що має неминуче настати. Таким чином, у випадку настання календарної дати або відповідної події, визначених договором, дія останнього припиняється.

За змістом ч.7 ст.180 Господарського кодексу України та ч.1 ст.631 Цивільного кодексу України закінчення строку дії договору, який визначається як час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, зумовлює і припинення можливості здійснювати відповідні права учасником договору, в даному випадку - користуватися Відповідачем приміщенням на правах оренди.

Частиною 1 статті 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана з урахуванням нормального зносу або у стані, обумовленому у договорі.

Частиною 2 ст.9 ЦК України передбачено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Водночас, на спірні правовідношення поширюються також дії спеціального закону, а саме Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до вимог передбачених статтями 2, 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правовою підставою користування комунальним майном є договір оренди.

Частиною 2 ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до вимог передбачених частиною 1 ст.27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди, крім того зазначена правова норма кореспондується з приписами частини 1 статті 785 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи Договір оренди нежитлового приміщення №337/1 від 01.06.2011р. було укладено строком до 01.03.2012р.

Умовами п.5.4. Договору оренди №337/1 від 01.06.2011р. сторони дійшли згоди, що орендатор після закінчення строку дії даного Договору має переважне право на продовження дії договору, при умовах відповідного виконання своїх обов'язків по даному Договору. Згоду на продовження строку даного договору надає Донецький голова.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст.764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця , договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

У зв'язку із тим, що після закінчення строку договору оренди, на який його було укладено (до 01.03.2012р.), орендар продовжувався користуватися майном та з боку наймодавця були відсутні заперечення протягом одного місяця, договір був автоматично продовжений до 01.03.2013р.

Щодо позовних вимог прокурора про повернення орендованого приміщення, у зв'язку із закінченням строку договору на який його було укладено, суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що позивачем з дотриманням приписів передбачених ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст.764 ЦК України протягом 2013 року також не було направлено відповідачу заперечення про відмову від договору та вимогу повернути об'єкт оренди після закінчення строку дії договору, який було обумовлено сторонами в Договорі оренди №337/1 від 01.06.2011р.

У самому договорі та в умовах п.5.4. Договору оренди №337/1 від 01.06.2011р. не визначено саме, яким чином може бути отримана згода. Крім того в матеріалах справи мається лист КП «Керуюча компанія Петровського району м.Донецька» №09/4-234 від 26.062.2013р. в якому орендодавець не заперечував проти передачі в оренду ПП «Форт» спірного нежитлового приміщення. Також відповідачем дотримані приписи п.5.4. договору, що підтверджується наданою заявою адресованою Донецькому міському голові №98 від 06.02.2013р. з проханням продовжити оренду нежитлового приміщення відносно якої представником позивача до матеріалів справи був наданий проект розпорядження міського голови від 05.11.2013р. про надання дозволу на оренду спірного нежитлового приміщення ПП «Форт». Отже відповідачем дотримані приписи п. 5.4. договору оренди.

Отже, у даному випадку суд дійшов висновку, що згода на продовження договору отримана внаслідок відсутності заперечень орендодавця, як цього вимагають приписи ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст.764 ЦК України.

Підпунктом 4.1. п.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» №12 від 29.05.2013р. визначено, що зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що Договір оренди №7/331 від 01.06.2011р. продовжено сторонами на тих же самих умовах.

Відповідно до вимог передбачених пунктом 4 частини 3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є - змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 4-3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Під час розгляду зазначеної справи позивачем та прокурором належним чином не доведено вимоги позовної заяви.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтями 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог передбачених ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З урахуванням викладеного, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи документи, фактичні обставини справи, суд дійшов ґрунтовного висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані та безпідставні, які не підлягають задоволенню, а тому у позові слід відмовити.

Судові витрати покладаються порівну на позивачів відповідно до ст. 49 ГПК України та п. 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р «Про деякі питання практики застосування розділу IV Господарського процесуального кодексу України».

На підставі вимог передбачених статтями 129, 142, 143 Конституції України, ст.ст.26, 29, 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 2, 3, 26, 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст.9, 11-16, 202, 252, 526, 626, 629, 631, 763, 764, 785 ЦК України, ст.ст.20, 67, 173, 174, 180, 193 ГК України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 29, 32-34, 36, 43, 49, 75, 77, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

У позові в.о Прокурора Петровського району м. Донецька в інтересах держави в особі Донецької міської ради, м.Донецьк, Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради, м.Донецьк, Комунального підприємства «Керуюча компанія Петровського району м. Донецька», м. Донецьк до Приватного підприємства «Форт», м. Донецьк про зобов'язання відповідача повернути на користь територіальної громади м. Донецька на баланс Комунального підприємства «Керуюча компанія Петровського району м. Донецька» нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. С. Щипача, буд. 16, загальною площею 13,0кв.м., відмовити.

Стягнути з Донецької міської ради (83000, м. Донецьк, вул. Артема, 98, код ЄДРПОУ 26502975) з Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради (83050, м. Донецьк, вул. Артема, 98, код ЄДРПОУ 33489905) та з Комунального підприємства «Керуюча компанія Петровського району м. Донецька» (83010, м. Донецьк, вул. Літня, 19, код ЄДРПОУ 31794128) на користь державного бюджету судовий збір в сумі 1147,00грн. рівними частками по 382,33грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 06.12.2013р.

Суддя С.В. Тоцький