Рішення

від 05.12.2013 по справі 910/22265/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22265/13 05.12.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПК БВ КОСМОС»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «РІАЛІТІ ЦЕНТР-62»

Про стягнення 15 600,00 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Балєв М.П. - по дов. № б/н від 29.07.2013

Від відповідача Савченко А.В. - по дов. № б/н від 04.12.2013

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СПК БВ КОСМОС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «РІАЛІТІ ЦЕНТР-62» 15 600,00 грн. основного боргу, який виник внаслідок неналежного виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору зберігання від 19.07.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2013 порушено провадження у справі № 910/22265/13 та призначено справу до розгляду на 05.12.2013.

Позивач в судовому засіданні 05.12.2013 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач письмовий відзив на позов не подав. Представник відповідача в судовому засіданні 05.12.2013 в усних поясненнях проти задоволення позову заперечував посилаючись на те, що майно повернуто зі зберігання в неналежному стані.

В судовому засіданні 05.12.2013, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

19.07.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СПК БВ КОСМОС» (зберігач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «РІАЛІТІ ЦЕНТР-62» (поклажодавець) було укладено договір № б/н (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору поклажодавець передає зберігачу, а зберігач приймає на відповідальне зберігання з 01.08.2011 до 01.10.2013 включно та зобов'язується повернути поклажодавцеві у схоронності майно згідно акту прийому-передачі.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг зберігання за період з серпня 2011 року по вересень 2013 року, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 15 600,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з п. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 936 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно з п. 2.1.1. договору зберігач зобов'язаний прийняти майно на зберігання відповідно до акту прийому-передачі, підписаного між сторонами.

На підставі акту прийому-передачі від 01.08.2011 відповідач передав, а позивач прийняв на зберігання майно, перелік якого викладений в акті.

Згідно з п. 1 ст. 946 Цивільного кодексу України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Відповідно до п. 3.1. договору поклажодавець оплачує зберігачу послуги зі зберігання майна у сумі 600,00 грн. (разом з ПДВ) за кожний місяць зберігання майна.

Згідно з п. 3.2. договору протягом 5 банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі повернення майна. Поклажодавець перераховує на поточний рахунок зберігача кошти з урахуванням ПДВ за весь період зберігання зберігачем майна.

Згідно акту прийому-передачі (повернення) від 02.10.2013 позивач повернув, а відповідач прийняв зі зберігання майно.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 2.2.7. договору поклажодавець оплачує фактичний строк зберігання згідно з розцінками, встановленими розділом 3 договору.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо сплати в повному обсязі вартості наданих послуг зберігання у період з серпня 2011 року по вересень 2013 року, в результаті чого виникла заборгованість, яка згідно підписаного та скріпленого печатками обох сторін, складає 15 600,00 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 15 600,00 грн. боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Заперечення відповідача не приймаються судом до уваги, оскільки при наявності підстав можуть бути предметом розгляду окремого позовного провадження, з огляду на наступне

Умовами п. 2.1.10. договору передбачено, що за першою вимогою поклажодавця зберігач надає йому можливість доступу до майна і перевірки умов його зберігання.

Відповідно до п. 2.2.6. договору поклажодавець письмово протягом десяти днів заявляє претензії до зберігача у разі виявлення після одержання майна нестач, пошкоджень, які не могли бути виявлені шляхом зовнішнього огляду безпосередньо у момент одержання майна.

Згідно з п. 4.2. договору зберігач несе відповідальність перед поклажодавцем у випадку втрати, знищення, псування майна.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СПК БВ КОСМОС» обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РІАЛІТІ ЦЕНТР-62» (м. Київ, вул. Червоноармійська, 62-А, код ЄДРПОУ 37118717) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПК БВ КОСМОС» (м. Київ, вул. Професора Підвисоцького, 5, код ЄДРПОУ 35309327) 15 600 (п'ятнадцять тисяч шістсот) грн. 00 коп. основного боргу, 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 06.12.2013.

СуддяВ.В. Сівакова