Рішення

від 02.12.2013 по справі 910/19918/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/19918/13 02.12.13

За позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" до про Державної установи "Лабораторний центр на залізничному транспорті Держсанепідслужба" стягнення 28 148,70 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Мосьонзд С.А. - представник за довіреністю;

від відповідача: Баранець В.А. - представник за довіреністю.

Рішення прийняте 02.12.2013, у зв'язку з оголошеною перервою з 18.11.2013 по 02.12.2013.

У судовому засіданні 02.12.2013, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" до Державної установи "Лабораторний центр на залізничному транспорті Держсанепідслужби України" про стягнення 28 075,37 грн., з яких 26 242,03 грн. основного боргу, 336,47 грн. 3 % річних та 1 570,20 грн. пені за договором №2013/ТП-Б-К-050163 на постачання природного газу за регульованим тарифом від 04.03.2013.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов Договору не розрахувався за поставлений газ за період з березня по квітень 2013 року, в результаті чого, позивач звернувся до суду про стягнення основного боргу, пені, 3 % річних.

Ухвалою від 18.10.2013 порушено провадження у справі № 910/19918/13 та призначено справу до розгляду на 18.11.2013.

12.11.2013 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому повідомив суд, що заборгованість за Договором відповідачем повністю погашена та надав копії платіжних доручень на підтвердження. Щодо стягнення пені та 3 % річних відповідач заперечив.

В судовому засіданні 18.11.2013 оголошено перерву на 02.12.2013.

В судовому засіданні 02.12.2013, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, господарський суд міста Києва,-

В С Т А Н О В И В:

04.03.2013 між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (постачальник за договором) та Державною установою "Лабораторний центр на залізничному транспорті Держсанепідслужби України" (споживач за договором) був укладений договір №2013/ТП-Б-К-050163 на постачання природного газу за регульованим тарифом, за умовами якого (п. 1.1), постачальник постачає природний газ споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах визначених Договором.

Передача газу здійснюється на межах балансової належності об'єктів споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування (п. 1.2).

Послуги з постачання підтверджуються підписаними сторонами актом приймання-передачі газу, відповідно до п. 2.6 Договору.

Відповідно до п. 2.9 Договору, акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача.

На підтвердження виконання умов Договору, позивач надав суду акти приймання-передачі №Коз-001407 від 29.03.2013 на суму 26 204,37 грн. та № Коз-001488 від 17.04.2013 на суму 37,67 грн. , які підписані та скріплені печатками сторін.

Відповідно до зазначених актів позивач поставив відповідачу газ в об'ємі 5566 м.куб. у березні 2013 та 8 м.куб. у квітні 2013 року.

Відповідно до п. 4.2 Договору, ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 3 509,00 грн. До ціни на природний газ додаються: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ у розмірі 2 % - 70,180 грн.; тариф на постачання природного газу - 38,500 грн.; тариф на транспортування природного газу розподільними трубопроводами - 249,00 грн.; тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами - 56,600 грн., податок на додану вартість - 20 %, всього до сплати за 1000 куб.м. -3 923,280 грн., кірм того ПДВ -784,656 грн., всього з ПДВ - 4 707,936 грн.

Спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору щодо оплати за поставлений газ, в результаті чого виникла заборгованість у розмірі 26 242,04 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги, підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що між сторонами у справі укладено договір на постачання природного газу.

Згідно з частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України , згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 714 Цивільного кодексу України передбачено що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

16.07.2013 позивач звернувся до відповідача з вимогою на суму 26 242,03 грн., яка отримана ним 18.07.2013, що підтверджується підписом уповноважної особи на повідомленні про вручення поштового відправлення.

В матеріалах справи наявний гарантійний лист відповідача щодо сплати суми заборгованості (лист №931 від 25.04.2013).

Відповідно до п. 4.6 Договору, оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем 100% авансовим платежем, який має бути здійснений не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку місця поставки.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач сплатив суму основного боргу у розмірі 26 242,04 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 335 від 25.10.2013, № 336 від 25.10.2013, № 351 від 30.10.2013, які долучені до матеріалів справи.

Оплата суми основного боргу у розмірі 26 242,04 грн. позивачем не заперечується, про що він повідомив у своїх поясненнях в судовому засіданні 02.12.2013.

Відповідно до пункту 1-1 статі 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Станом на час прийняття рішення у справі спору між сторонами в частині стягнення заборгованості в розмірі сплачених коштів (26 242,04 грн.) не існує, провадження по розгляду заявлених позивачем вимог в цій частині підлягає припиненню саме внаслідок дій вчинених відповідачем щодо погашення боргу.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 336,47 грн. та пеня - 1 570,20 грн. за період з 07.05.2013 по 09.10.2013.

У випадку порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який стягується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, згідно п. 6.2.2 Договору.

Пунктом 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України , неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Таким чином, встановивши невиконання відповідачем умов Договору в частині поставки природного газу, беручи до уваги пункт 6.2.2. Договору, суд приходить до висновку, що розмір пені становить 1 552,95 грн., за перерахунком суду.

Положення п.3 ч. 1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, передбачає, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пунктом 3.17.4 Постанови Вищого Господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причин (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Враховуючи вищевикладене, а також зважаючи на ті обставини, що з боку відповідача було вжито необхідні заходи щодо належного виконання зобов'язання за Договором, суд вважає за необхідне зменшити розмір нарахованої пені до 776,48 грн.

Як передбачено абз. 3 п. 3.17.4 Постанови Вищого Господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у резолютивні частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами статті 625 Цивільного кодексу України.

Вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягає задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача за період з 07.05.2013 по 09.10.2013 у розмірі 336,47 грн.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Разом з тим, оскільки спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача (з його вини), а тому суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, в порядку ст.49 Господарського процессуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 49, п.1-1 ст.1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Провадження в частині стягнення 26 242,03 грн. основного боргу припинити.

2.Стягнути з Державної установи "Лабораторний центр на залізничному транспорті Держсаепідслужби України" (03049, м. Київ, вул. Фурманова, 3/8, код 38547531) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (21012, м. Вінниця, Староміський район, провулок Щорса, 24, код 03338649) пеню у розмірі 1 552,95 грн. (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят дві гривні 95 коп.), 3 % річних - 336,47 грн. (триста тридцять шість гривень 47 коп.) та судовий збір - 1 719,45 грн. (одна тисяча сімсот дев'ятнадцять гривень 45 коп.).

3.В іншій частині позову відмовити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання повного

тексту рішення: 05.12.2013

Суддя М.Є. Літвінова