Рішення

від 04.12.2013 по справі 913/2518/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

04 грудня 2013 року Справа № 913/2518/13

Провадження №31/913/2518/13

За позовом Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго", м. Луганськ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОПРОМСЕРВІС", м. Луганськ, за участю Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Луганського шахтомонтажного управління Публічного акціонерного товариства "Луганськшахтобудмонтаж", м. Луганськ, -

про стягнення 120609 грн. 22 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Скоковій К.Л.,

в присутності представників сторін:

від позивача - Семендяєв О.С. - юрисконсульт юридичного відділу, - довіреність №113-д від 11.12.2012;

від відповідача - Козирєв І.В. - директор, - довідка з ЄДР серії АА №716492 від 01.11.-20912, паспорт ЕК №522001, вид. Артемівським РВ УМВСУ у Луганській обл. 18.07.1997;

від третьої особи - представник не з'явився, -

розглянувши матеріали справи, -

ВСТАНОВИВ:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за послуги з теплопостачання у сумі 119856,92 грн., надані у період з жовтня 2011 року по серпень 2013 року, 3% річних за період з листопада 2001 року по серпень 2013 року у сумі 399,95 грн. та пені за період з 04.04.2013 по 15.09.2013 у сумі 352,35 грн., нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору №1050 на постачання теплової енергії, укладеного між сторонами 20.10.2011.

У зв'язку з надходженням позовної заяви господарським судом Луганської області порушено провадження у справі за №913/2518/13, розгляд якої за результатами розподілу автоматизованою системою документообігу суду (ст.2 1 ГПК України) було доручено судді Марченко Ю.І.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 15.10.2013 до 05.11.2013 - у зв'язку з неявкою сторін та невиконанням ними вимог ухвали в частині надання витребуваних документів.

05.11.2013, через канцелярію суду, позивач подав заяву від 04.11.2013 за вих. №15/42-11-3710 про зміну предмету позову, згідно якій відмовився від стягнення з відповідача штрафних санкцій, а саме: пені у сумі 352,35 грн. та 3% річних у сумі 399,95 грн., а також зменшив суму основного боргу за період з жовтня 2011 року по серпень 2013 року на 6358,08 грн., оскільки відповідач підчас розгляду спору судом добровільно сплатив частку заборгованості у вказаній сумі, у зв'язку з чим за вищеназваний період сума основного боргу становить 113498,84 грн.; крім того, позивач збільшив період нарахування боргу, а саме: з жовтня 2001 року по вересень 2013 року, за який нарахував частку основного боргу у розмірі 977,45 грн., - внаслідок чого суму основного боргу він визначив у загальній сумі 114476,29 грн. (а.с.60-61).

З урахуванням того, що станом на 05.11.2013 не розпочато розгляд справи по суті, суд, керуючись ч.4 ст.22 ГПК України, прийняв цю заяву з метою урахування її при вирішенні спору.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 05.11.2013 до 21.11.2013 - у зв'язку з невиконанням відповідачем вимог суду про надання додаткових документів.

14.11.2013, через канцелярію суду, позивач подав дві заяви від 14.11.2013 за вих. №б/н, згідно яким повідомив:

про зменшення розміру позовних вимог до суми 114476,29 грн. у зв'язку з частковою оплатою відповідачем теплової енергії на суму 6358,08 грн. та уточнення періоду цього боргу з жовтня 2011 року по вересень 2013 року, тим самим підтвердивши раніше заявлену вимогу, про яку йдеться у вищевказаній заяві про зміну предмету позову від 04.11.2013 за вих. №15/42-11-3710; разом з заявами позивач надав розрахунок суми основного боргу (а.с.158-159).

20.11.2013 відповідно до приписів ст.2 1 ГПК України автоматизованою системою документообігу суду був здійснений повторний розподіл цієї справи, за результатами якої її для подальшого розгляду передано судді господарського суду Луганської області Середі А.П.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 21.11.2013 до 04.12.2013 - у зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю витребування від сторін додаткових доказів.

Ухвалою суду від 21.11.2013 та з його ініціативи до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Луганське шахтомонтажне управління Публічного акціонерного товариства "Луганськшахтобудмонтаж", м. Луганськ (далі - шахтомонтажне управління).

До початку судового засідання 04.12.2013 від сторін надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судом задоволено.

У судовому засіданні позивач заявлені вимоги (з урахуванням заяв про зміну предмету позову та зменшення розміру позовних вимог) підтримав у повному обсязі.

Позивач надав докази того, що частина заявленого до стягнення боргу була покладена на відповідача на підставі договору №26/09/11 про переведення боргу від 26.09.2011, укладеного між Луганським шахтомонтажним управлінням ПАТ "Луганськшахтобудмонтаж" (далі - первісний боржник), Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОПРОМСЕРВІС" (далі - новий боржник) та Луганським міським комунальним підприємством "Теплокомуненерго" (далі - кредитор).

Відповідач позов визнав у повному обсязі (лист від 05.11.2013 за вих.№32) (а.с.129).

Третя особа до судового засідання не з'явилася без пояснення причин, хоча належним чином була поставлена до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи (а.с.172-173).

Позивач та відповідач не заперечили проти розгляду справи за відсутності третьої особи.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, керуючись ст.ст.4 3 ,22,27,32-34,43 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе здійснити розгляд цього спору по суті у цьому судовому засіданні за відсутності третьої особи, - на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши сторони, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

22.12.2008 між позивачем (постачальник) та Луганського шахтомонтажного управління Публічного акціонерного товариства "Луганськшахтобудмонтаж" (споживач, третя особа у справі), у простій письмовій формі було укладено договір №593 на постачання теплової енергії, відповідно до якого постачальник бере на себе зобов'язання подавати споживачу теплову енергію належної якості та у необхідних розрахункових договірних об'ємах до межі балансової відповідальності, а споживач зобов'язується оплачувати отриману теплову енергію у повному обсязі згідно встановленим тарифам у строки, визначені цим договором (п.2.1).

У разі відсутності засобів обліку, у разі виходу їх з ладу або несвоєчасного здійснення державної повірки оплата здійснюється згідно нормам споживання відповідно до чинних тарифів (п.3.5). Облік теплової енергії здійснюється за показаннями засобу обліку (п.6.1).

Теплова енергія споживачу надається у обсягах згідно додатку №1 до договору (п.3.7).

Споживач зобов'язаний: оплачувати рахунки за отриману теплову енергію у 5-тиденний термін від дня їх отримання (п.4.2.11; п.7.2); щомісячно, до 20-го числа, здійснювати звіряння взаємних розрахунків з постачальником за минулий період (п.4.2.15).

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п.7.4).

Пунктом 8.1 розділу 8 договору сторони визначили, що у разі невиконання або неналежного ви конання сторонами зобов'язань за договором винна сторона відшкодовує іншій сторони спричинені збитки, у т.ч. неотримані доходи, у порядку, визначеному чинним законодавством України.

На підтвердження факту виконання зі свого боку умов договору позивач надав до справи наступні документальні докази:

рахунки №6209 з теплопостачання за період з січня 2009 року по вересень 2011 року на загальну суму 162829,43 грн.;

документальні докази факту отримання цих рахунків споживачем впродовж зазначеного періоду часу;

акти на включення/відключення опалення за період з 02 листопада 2009 року по 06 квітня 2011 року.

З обставин справи вбачається, що споживач за вищезгаданим договором частково сплатив вартість отриманих послуг у сумі 5677,19 грн.(162829,43 грн. - 157152,24 грн.).

26.09.2011 між Луганським шахтомонтажним управлінням Публічного акціонерного товариства "Луганськшахтобудмонтаж" (споживач, первісний боржник), Товариством з обмеженою відповідальністю "Технопромсервіс" (новий боржник) та Луганським міським комунальним підприємством "Теплокомуненерго" (кредитор) був укладений тристоронній договір №26/09/11 про переведення боргу, який є чинним на час розгляду даного спору судом та згідно якому новий боржник в особі ТОВ "Технопромсервіс" взяв на себе зобов'язання сплатити замість первісного боржника на користь кредитора суму боргу у розмірі 157152,24 грн. (п.2), що виник у зв'язку з існуванням між кредитором та первісним боржником правовідносин згідно договору №593 від 22.12.2008 на поставку теплової енергії (п.1).

Згідно п. 8 договору №26/09/11 від 26.09.2011 він діє впродовж часу, достатнього для реального та належного його виконання.

Позивач стверджує, що первісний боржник - Луганське шахтомонтажне управління Публічного акціонерного товариства "Луганськшахтобудмонтаж" та новий боржник - ТОВ "Технопромсервіс" (відповідач у даній справі) лише частково сплатили вартість отриманих послуг з теплопостачання, у зв'язку з чим у нього станом на 01.10.2010 утворився борг у розмірі 108259,43 грн., який у розрахунку суми боргу, складеному позивачем, зазначений як сальдо на вказану дату (а.с.36-37; та ін.).

20.10.2011 між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач), у простій письмовій формі було укладено договір №1050 на постачання теплової енергії, відповідно до якого постачальник бере на себе зобов'язання подавати споживачу теплову енергію належної якості та у необхідних розрахункових договірних об'ємах до межі балансової відповідальності, а споживач зобов'язується оплачувати отриману теплову енергію у повному обсязі згідно встановленим тарифам у строки, визначені цим договором (п.2.1).

У разі відсутності засобів обліку, у разі виходу їх з ладу або несвоєчасного здійснення державної повірки оплата здійснюється згідно нормам споживання відповідно до чинних тарифів (п.3.5). Облік теплової енергії здійснюється за показаннями засобу обліку (п.6.1).

Теплова енергія споживачу надається у обсягах згідно додатку №1 до договору (п.3.7).

Споживач зобов'язаний: оплачувати рахунки за отриману теплову енергію у 5-тиденний термін від дня їх отримання (п.4.2.11; п.7.2); щомісячно, до 20-го числа, здійснювати звіряння взаємних розрахунків з постачальником за минулий період (п.4.2.15).

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п.7.4).

Пунктом 8.1 розділу 8 договору сторони визначили, що у разі невиконання або неналежного ви конання сторонами зобов'язань за договором винна сторона відшкодовує іншій сторони спричинені збитки, у т.ч. неотримані доходи, у порядку, визначеному чинним законодавством України (а.с.26-32;33-35).

На підтвердження факту виконання зі свого боку умов цього договору позивач надав до справи наступні документальні докази:

рахунки №459 з теплопостачання за період з жовтня 2011 року по вересень 2013 року на загальну суму 71723,09 грн.;

документальні докази факту отримання цих рахунків споживачем впродовж зазначеного періоду часу (а.с.67-95);

акти на включення/відключення опалення за період з 18 жовтня 2011 року по 12 квітня 2013 року (а.с.120-123).

Позивач стверджує, що відповідач - ТОВ "Технопромсервіс" неналежним чином поставився до виконання умов вищезгаданих договорів, лише частково сплативши вартість отриманих послуг з теплопостачання (а.с.62), у зв'язку з чим у нього станом на 23.09.2013 (день звернення позивача до суду) (а.с.2-3) утворився основний борг у розмірі 119856,92 грн. (а.с.36-37; та ін.).

В ході розгляду цієї справи судом відповідач добровільно сплатив частину основного боргу у розмірі 5380,63 грн. (119856,92 грн. - 114476,29 грн.), - з урахуванням чого його залишок на день вирішення спору по суті становить 114476,29 грн. та який він просить стягнути з відповідача.

Останній позов (з урахуванням заяви про зміну предмету позову та зменшення позовних вимог) визнав повністю та підтвердив наявність заявленого до стягнення боргу за результатами взаємозвірки, здійсненої станом на 04.11.2013 (а.с.63).

ІІ.Заслухавши сторони, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю (з урахуванням заяви про зміну предмету спору та зменшення позовних вимог) з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

За загальним правилом договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

З норми, викладеної у частині 1 ст. 179 Господарського кодексу України, а також аналізу спірного договору вбачається, що він належить до числа господарських договорів.

Уклавши договір, сторони набули низку прав та зобов'язань.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання (ч. 1 ст.509 ЦКУ).

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Одностороння відмова від зобов'язання є неприпустимою (ст. 525 ЦКУ).

Відповідно до ст.526 ЦКУ (ст.193 ГК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦКУ встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Конкретний термін сплати вартості отриманих послуг сторони визначили у п.7.2 договору.

Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до купівлі-продажу у вигляді його різновиду - договору енергопостачання.

Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст.275 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст. 662, 663 ЦКУ та 276 ГКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором кількість теплової енергії.

З огляду на викладене відповідач, отримавши від позивача послуги з теплопостачання на вищезгадану суму, повинен був, керуючись приписами ст. 692 Цивільного кодексу та частин 6-7 ст. 276 Господарського кодексу України, у визначений договором строк оплатити її вартість, однак зробив це лише частково, - а значить - припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

Що стосується частини боргу у розмірі 108259,43 грн. (сальдо на 01.1.2010), який виник у відповідача внаслідок укладення договору від 26.09.2011 №26/09/11 про переведення боргу, то відповідно до ст. 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

З урахуванням викладеного суд вважає належним чином встановленим факт невиконання відповідачем основного грошового зобов'язань за договором №1050 на постачання теплової енергії від 20.10.2011 та за договором №26/09/11 про переведення боргу від 26.09.2011 у сумі 114476,29 грн., - тобто з його боку має місце порушення зобов'язань.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Позивач висунув вимогу про стягнення з відповідача тільки основного боргу, - що є його правом.

Спосіб захисту порушеного права сторонами за цим спором обрано у відповідності до вимог ст. 16 Цивільного та ст.20 Господарського кодексів України.

Таким чином, позов (з урахуванням заяви про зміну предмету позову та зменшення позовних вимог) підлягає задоволенню повністю з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Відповідно до приписів ст.44 та ч.2 ст.49 ГПК України суд сплату судового збору покладає на відповідача.

На підставі викладеного, ст.ст.11,16,509,525,526,529,530,549,611,612,614,623-625,655,692 Цивільного кодексу України, ст.ст.20,173,193,227,232,275,276 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.4 3 ,4 7 ,22,32-34,43,44,ч.2 ст.49,ст.ст.75,82,84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В :

1.Позов Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопромсервіс" - про стягнення 114476 грн. 29 коп. - задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопромсервіс", ідентифікаційний код 31673902, яке знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. Дальнова, 15, - на користь Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго", ідентифікаційний код 24047779, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Куракіна, 23-а, - основний борг за послуги з постачання теплової енергії у сумі 114476 (сто чотирнадцять тисяч чотириста сімдесят шість) грн. 29 коп., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 2412 (дві тисячі чотириста дванадцять) грн. 18 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 04.012.2013 оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано - 06 грудня 2013 року.

Суддя А.П.Середа