Рішення

від 03.12.2013 по справі 919/1245/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2013 року справа № 919/1245/13

За позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(вул. Луначарського, 5, м. Севастополь, 99011)

до приватного підприємства «Сіті»

(проспект Жовтневої Революції, 22, корпус 8, кв. 11, м. Севастополь, 99038)

про стягнення 27002,16 грн.

Суддя Архипенко О.М.

За участю представників сторін:

від позивача - Бекетова Н.С., довіреність від 29.12.2012;

від відповідача - не з'явився.

Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (далі - позивач) звернувся до господарського суду міста Севастополя (далі - суд) із позовною заявою до приватного підприємства «Сіті» (далі - відповідач, ПП «Сіті») про стягнення 27002,16 грн, з яких: 1407,44 грн - заборгованість з орендної плати (за період з 01.02.2013 по 31.03.2013); 95,97 грн - пеня; 202,45 грн - 30% річних; 25296,30 грн - штраф.

Позовні вимоги, із посиланням на статті 526, 549, 610, 611 Цивільного кодексу України, статтю 230 Господарського кодексу України, статті 18, 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди нерухомого майна від 03.03.2012 №40-12 в частині своєчасного та повного внесення орендної плати.

Ухвалою суду від 30.10.2013 позовна заява Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №919/1245/13.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 ГПК України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Явку представника у судові засідання не забезпечив, про причини неявки не повідомив.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки явка сторін обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

З урахуванням вищевикладеного, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 ГПК України, у відсутність представника відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві, просить суд позов задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

В С Т А Н О В И В:

03.03.2012 між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради (Орендодавець) та приватним підприємством «Сіті» (Орендар) укладено договір оренди нерухомого майна №40-12 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору, з метою ефективного використання комунального майна і досягнення найвищих результатів господарської діяльності Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду майно - вбудовані нежилі приміщення (№ІІІ-16, №ІІІ-21), загальною площею 27,8 кв.м. та частину приміщень загального користування площею 6,9 кв.м., розташовані на другому поверсі окремо розташованої будівлі літ «А», за адресою: вул. Блюхера, 4-А.

Згідно з пунктом 2.5 Договору вступ орендаря у користування майном настає одночасно з підписанням акту прийому-передачі об'єкта оренди.

Відповідно до пункту 3.1 Договору розмір орендної плати визначається відповідно до Методики, затвердженої рішенням сесії міської Ради №1617 від 13.03.2007 і складає 8432,10 грн у рік. Орендна плата визначена, виходячи з орендної ставки - 18% від вартості об'єкта оренди, визначеної незалежною оцінкою вартості майна. Амортизаційні відрахування і вартість послуг Орендодавця не включаються в орендну плати.

Пунктом 3.2 Договору сторони погодили, що орендна плата складає 705,50 грн за перший місяць оренди і перераховується Орендарем Орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця. Орендна плата сплачується Орендарем щомісячно.

Відповідно до пункту 3.3 Договору, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому місяцю.

Пунктом 4.4.3 Договору передбачено, що Орендар зобов'язаний своєчасно вносити Орендодавцю орендну плату, а також здійснювати інші платежі, передбачені пунктом 4.4.4 договору оренди пов'язані з користуванням об'єктом оренди, в тому числі оплату комунальних та експлуатаційних послуг.

Згідно з пунктом 7.1. Договору строк його дії встановлений до 23.02.2015.

03.03.2012 за актом приймання-передачі орендованого майна (додаток 2 до Договору) Орендодавець передав, а Орендар прийняв майно - вбудовані нежилі приміщення (№ІІІ-16, №ІІІ-21), загальною площею 27,8 кв.м. та частину приміщень загального користування площею 6,9 кв.м., розташовані на другому поверсі окремо розташованої будівлі літ «А», за адресою: м. Севастополь, вул. Блюхера, 4-А.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 11.03.2013, яке набрало законної сили 29.03.2013, розірвано договір оренди нерухомого майна від №40-12 від 03.03.2012 та зобов'язано приватне підприємство «Сіті» повернути Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради об'єкти оренди, шляхом їх звільнення та підписання акту прийому-передачі цього майна.

Згідно з вказаним судовим рішенням, 01.04.2013 відповідач повернув позивачеві орендоване за Договором майно, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі орендованого майна.

Водночас, неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасного внесення орендної плати за період дії Договору та фактичного користування нерухомим майном з 01.02.2013 по 31.03.2013, і стало причиною звернення позивача до господарського суду з даним позовом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно зі статтями 11, 509 ЦК України, статтею 174 ГК України виникають, зокрема, з договору.

За приписами частин першої та шостої статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 762 ЦК України та умовами Договору (пункт 3.2) на орендаря покладено обов'язок щомісячно не пізніш 20 числа поточного місяця сплачувати орендну плату.

Приписами статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 цього Кодексу договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів погашення заборгованості з орендної плати за період з 01.02.2013 по 31.03.2013 у розмірі 1407,44 грн, тоді як відповідно до статей 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням викладеного вище, суд визнає позовні вимоги про стягнення з відповідача основної суми боргу за Договором у розмірі 1407,44 грн обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, враховуючи допущене відповідачем прострочення виконання обов'язку щодо внесення орендної плати, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 95,97 грн та 30% річних у розмірі 202,45 грн та штраф у розмірі 25296,30 грн (розрахунки пені та 30% річних здійснені позивачем за відповідні періоди прострочення внесення орендної плати по 28.08.2013).

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

При цьому, згідно зі статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За змістом пункту 8.5 Договору, у випадку порушення строку внесення орендної плати, визначеного пунктом 3.2 Договору, Орендар сплачує на користь Орендодавця поверх збитків пеню в розмірі 200% від облікової ставки НБУ, яка діє в період, за який буде нараховуватись пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 8.6 Договору, у випадку, якщо прострочення внесення орендної плати буде продовжуватися більше ніж 30 календарних днів, Орендодавець вправі вимагати, а Орендар зобов'язаний сплатити на користь Орендодавця поверх збитків 30% річних від простроченої суми за весь період прострочення.

Перевіривши розрахунки пені та 30% річних, здійснені відповідачем, суд визнав їх вірними, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 95,97 грн та 30% річних у розмірі 202,45 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Що стосується стягнення з відповідача штрафу у розмірі 25296,30 грн, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 8.7 Договору у випадку, якщо прострочення внесення орендної плати буде продовжуватися більш ніж 60 календарних днів, Орендар сплачує на користь Орендодавця понад збитків штраф у сумі, що дорівнює трьохкратному розміру річної орендної плати за договором.

Для визначення розміру штрафу позивачем за основу взято розмір річної орендної плати за Договором - 8432,10 грн; загальний розмір штрафу за розрахунком позивача становить 25296,30 грн, що є суттєво більшим, ніж загальний розмір заборгованості по орендній платі (1407,44 грн).

Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з пунктом 3 статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстави (підстав) для вчинення зазначеної дії.

Пунктом 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 №18, зокрема визначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

З урахуванням викладеного, виходячи із загальних засад, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості та розумності, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, до розміру орендної плати за перший місяць прострочення (березень 2013 року), а саме до 704,07 грн.

На думку суду, такий розмір відповідальності є адекватним суті вчиненого відповідачем правопорушення та його наслідкам, і відповідає приписам чинного законодавства.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення штрафу у розмірі 25296,30 підлягають задоволенню частково у розмірі 704,07 грн.

Підсумовуючи викладене, позов Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради підлягає задоволенню частково: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість з орендної плати у розмірі 1407,44 грн, пеня в сумі 95,97 грн, 30% річних у розмірі 202,45 грн, штраф у розмірі 704,07 грн, всього - 2409,93 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судового збору, суд зазначає, що згідно з пунктом 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Таким чином, витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до вимог статті 49 ГПК України суд повністю покладає на відповідача.

Керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради до приватного підприємства «Сіті» про стягнення 27002,16 грн, з яких: заборгованість по орендній платі за період з 01.02.2013 по 31.03.2013 у розмірі 1407,44 грн; пеня у розмірі 95,97 грн; 30% річних у розмірі 202,45 грн; штраф у розмірі 25296,30 грн, - задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства «Сіті» (проспект Жовтневої Революції, 22, корпус 8, кв. 11, м. Севастополь, 99038; ідентифікаційний код 32292541) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (ідентифікаційний код 25750044; 99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5; п/р 33213870700001 в ГУ ДКС України в м. Севастополі, МФО 824509, код платежу 22080400) заборгованість з орендної плати у розмірі 1407,44 грн (одна тисяча чотириста сім грн 44 коп.), пеню у розмірі 95,97 грн (дев'яносто п'ять грн 97 коп.), 30% річних у розмірі 202,45 грн (двісті дві грн 45 коп.), штраф у розмірі 704,07 грн (сімсот чотири грн 07 коп.).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з приватного підприємства «Сіті» (проспект Жовтневої Революції, 22, корпус 8, кв. 11, м. Севастополь, 99038; ідентифікаційний код 32292541) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (ідентифікаційний код 25750044; 99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5; п/р 37188003000416 в ГУ ДКС України в м. Севастополі, МФО 824509) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1720,50 грн (одна тисяча сімсот двадцять грн 50 коп.) .

Повне рішення складено 05.12.2013.

Суддя О.М.Архипенко