Рішення

від 03.12.2013 по справі 901/3821/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2013 Справа № 901/3821/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут Кримземпроект"

до Виконавчого комітету Ароматнівської сільської ради Білогірського району Автономної Республіки Крим

про стягнення 72329,80 грн.

Суддя Іщенко І.А .

За участю представників:

від позивача - Антоненко В.І., довіреність № б/н, від 12.02.2013, представник;

від відповідача - Маловік С.М., довіреність № б/н, від 02.12.2013, представник.

Суть спору: Товариство з бмеженою відповідальністю "Інститут Кримземпроект" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Виконавчого комітету Ароматнівської сільської ради Білогірського району Автономної та просить суд стягнути з Виконавчого комітету Ароматнівської сільської ради Білогірського району Автономної Республіки Крим суму заборгованості в розмірі 72329,80 грн., у тому числі суму основного боргу в розмірі 69930,00 грн., неустойку в розмірі 1998,00 грн., пеню в розмірі 401,80 грн.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.11.2013 порушено провадження по справі суддею господарського суду Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.

До початку судового засідання, яке відбулося 03.12.2013 від відповідача надійшло клопотання про об'єднання в одне провадження справи № 901/3821/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут Кримземпроект" до Виконавчого комітету Ароматнівської сільської ради Білогірського району Автономної Республіки Крим про стягнення 72329,80 грн., що знаходиться у провадженні судді господарського суду Автономної Республіки Крим Іщенко І.А. та справи № 901/3820/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут Кримземпроект" до Виконавчого комітету Ароматнівської сільської ради Білогірського району Автономної Республіки Крим про стягнення 72783,26 грн., що знаходиться у провадженні судді господарського суду Автономної Республіки Крим Чумаченко С.А.

Відповідно статті 58 Господарського процесуального кодексу України В одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні.

Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 3.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» встановлено, що позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами (зокрема, про стягнення неповернутого кредиту, відсотків за користування кредитом і неустойки; про визнання недійсним акта і про відшкодування заподіяної у зв'язку з його виданням шкоди; про стягнення вартості недостачі товару, одержаного за кількома транспортними документами і оформленої одним актом приймання або коли такий товар сплачено за одним розрахунковим документом; про спонукання до виконання зобов'язань за господарським договором і про застосування заходів майнової відповідальності за його невиконання тощо). Право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, надане також судді. При цьому останній вправі вирішувати питання про об'єднання лише тих заяв (справ), які перебувають в його провадженні.

Враховуючи, що справа № 901/3821/13 перебуває у провадженні судді господарського суду Автономної Республіки Крим Іщенко І.А., а справа № 901/3820/13 перебуває у провадженні судді господарського суду Автономної Республіки Крим Чумаченко С.А., суд залишає клопотання Виконавчого комітету Ароматнівської сільської ради Білогірського району Автономної Республіки Крим про об'єднання в одне провадження справи № 901/3821/13 та справи № 901/3820/13 без задоволення.

Позивач у судовому засіданні заявив клопотання в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно якого Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут Кримземпроект" зменшує позовні вимоги в частині стягнення з відповідача неустойки в розмірі 1998,00 грн., пені в розмірі 401,80 грн.

Суд вважає за можливе прийняти зменшення позовних вимог в частині стягнення з відповідача неустойки в розмірі 1998,00 грн., пені в розмірі 401,80 грн., оскільки це не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси та не суперечить частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядком досудового врегулювання спору у випадках передбачених статтею 5 цього кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

В пункті 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 зазначено, що зменшення позивачем суми позову, в тому числі й з підстав необґрунтованості первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору залишається вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі.

В пункті 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 69930,00 грн. позивачем підтримані в повному обсязі.

Відповідач проте задоволення позовних вимог заперечував, просив суд у позові відмовити.

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи здійснювався в межах строку встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального пристрою в порядку статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

15.04.2013 між Виконавчим комітетом Ароматнівської сільської ради Білогірського району Автономної Республіки Крим (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інститут Кримземпроект" (Виконавець) було укладено договір №12 на виконання робіт з інвентаризації земель, з додатками (а.с. 8 - 13).

Пунктом 1.1 договору встановлено, що Виконавець зобов'язався виконати, з дотриманням вимог законодавства України, роботи по інвентаризації земель с. Курортне Белогорського району у межах населеного пункту площею 84,9 га, (далі - земельна ділянка), а Замовник - прийняти і сплатити виконані роботи.

Результатом виконаних робіт за даною угодою є технічна документація по землеустрою відносно проведення інвентаризації земель (пункт 1.2 договору).

Згідно пункту 2.2 договору початок робіт обумовлених пунктом 1.1. цього договору настає після надання Замовником всієї необхідної документації і оплати авансу у розмірі 30% від загальної вартості договору.

Згідно пункту 2.3 договору Передача результатів виконаних робіт вказаних в пункті 1.2 цього Договору, здійснюється після повної оплати, згідно Додатка № 2 і оформляється актом прийому-передачі робіт виконаних робіт, які підписуються сторонами.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що загальна вартість робіт складає 99900,00 грн.

Форма оплати - безготівкові грошові кошти в національній валюті України (пункт 3.2 договору).

Пункт 3.3 договору передбачає визначення порядку оплати робіт, а саме оплата авансу і внесення залишкової суми за договором, здійснюється у відповідності с пунктом 2 даного договору, а саме, аванс оплачується в сумі - 29970,00 грн., в перебігу семи банківських днів з моменту підписання договору Сторонами, а оплата залишку в сумі -69930,08 грн., передбачена в перебігу семи банківських днів з моменту підписання Сторонами акту виконаних робіт.

Відповідно пункту 9.1 договору даний договір набирає сили з дня його підписання та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань.

Позивач стверджує, що свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі та передав відповідачу результати робіт з інвентаризації земель, що підтверджується підписаним сторонами актом виконаних робіт від 27.08.2013 (а.с. 15).

Проте, відповідач здійснив лише авансову сплату в розмірі 29970,00 грн., у зв'язку з чим залишок заборгованості склав 69930,00 грн.

Таким чином, несплата виконавчим комітетом Ароматнівської сільської ради Білогірського району Автономної Республіки Крим у добровільному порядку заборгованості за договором №12 на виконання робіт з інвентаризації земель у розмірі 69930,00 грн. стала підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут Кримземпроект" з даним позовом до суду за захистом порушених прав.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 202 передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Різновидністю правочину є договір.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного Кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина 1 статті 638 Цивільного Кодексу України).

Відповідно з частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Уклавши договір, сторони набули низку прав та зобов'язань.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Під час розгляду справи по суті, до прийняття рішення у ній, відповідач не надав доказів погашення відповідної заборгованості, отже, не спростував тверджень позивача про те, що грошові зобов'язання за договором № 12 на виконання робіт з інвентаризації земель від 15.04.2013, не виконані, тоді як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством України для доведення такого роду фактів.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором № 12 на виконання робіт з інвентаризації земель від 15.04.2013 в розмірі 69930,00 грн., отже вказана сума повинна бути стягнута з відповідача.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі; в необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судовий збір покладається на відповідача згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повне рішення складено 05.12.2013.

Керуючись статями 32, 33, 49, 75, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Виконавчого комітету Ароматнівської сільської ради Білогірського району Автономної Республіки Крим (вул. Ювілейна, буд. 1, с. Ароматне, Білогірський район, АР Крим, Україна, 97635, ідентифікаційний код 26366550) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут Кримземпроект» (вул. Чобан-Заде, буд. 26, м. Білогірськ, АР Крим, Україна, 97600, ідентифікаційний код 34516007) суму заборгованості в розмірі 69930,00 грн., судовий збір в розмірі 1720,50 грн.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя І.А. Іщенко