Рішення

від 27.11.2013 по справі 905/6987/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.11.2013 Справа № 905/6987/13

Суддя господарського суду Донецької області Філімонова О.Ю., розглянувши матеріали

за позовом Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" м. Донецьк

до Житлово-будівельного кооперативу "Супутник" м. Донецьк

про стягнення суми основного боргу у розмірі 13769,40 грн., 3% річних у розмірі 180,78 грн., інфляційних витрат у розмірі 4,22 грн.

Представники сторін:

від позивача: Мавроді І.Д. - за довіреністю №1988 від 30.04.2013р.

Ковальова О.В. - за довіреністю №2128 від 17.05.2013р.

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ :

Комунальне комерційне підприємство Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" м. Донецьк звернулось до господарського суду з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Супутник" м. Донецьк про стягнення суми основного боргу у розмірі 13769,40 грн., 3% річних у розмірі 180,78 грн., інфляційних витрат у розмірі 4,22 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору купівлі - продажу теплової енергії №2503 від 01.04.2009р., позивач зобов'язався поставляти теплову енергію відповідачу, а відповідач зобов'язався оплатити її вартість за встановленими тарифами та в строки, передбачені даним договором.

Відповідач свої зобов'язання у повному обсязі не виконав, в результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 13769,40 грн.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 526, 530, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 54, 55, 56, 57 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 193, 230 Господарського кодексу України, Законом України "Про житлово - комунальні послуги", Законом України "Про теплопостачання".

30.10.2013р. представник позивача через канцелярію суду надав пояснення №557/юр від 30.10.2013р., в якому зазначає, що при нарахуванні основного боргу була допущена помилка, не були зараховані оплати: 12.09.2013р. на суму 1000,00 грн., 27.09.2013р. на суму 1000,00 грн.

Також, у даному поясненні позивач зазначає, що згідно з п. 4.13 Договору відповідачу були відшкодовані витрати зі збору з населення платежів за послуги теплопостачання у розмірі 2%. Тобто, з урахуванням п. 4.13 договору, суми, що були віднесені на оплату виставлених відповідачу рахунків складають: 12.09.2013р. - 1000,00 грн. + 2% = 1020,00 грн.; 27.09.2013р. - 1000,00 грн. + 2% = 1020,40 грн.

У зв'язку з чим, позивач просить стягнути суму основного боргу у розмірі 11729,40 грн., пеню у розмірі 148,08 грн., 3% річних у розмірі 4,22 грн.

В судовому засіданні 27.11.2013р. представник позивача Мавроді І.Д. надала усні пояснення , що це помилка, та позивач мав на увазі стягнення 3% річних у розмірі 148,08 грн. та інфляційних витрат у розмірі 4,22 грн.

07.11.2013р. представник позивача через канцелярію суду надав пояснення №577/юр від 07.11.2013р., в якому позивач зазначає період виникнення заборгованості.

26.11.2013р. представник позивача через канцелярію суду надав пояснення №589/юр від 26.11.2013р., в якому позивач зазначає, що відповідач частково оплатив суму основного боргу у розмірі 2500,00 грн., у зв'язку з чим сума основного боргу складає 9229,40 грн.

27.11.2013р. представник позивача звернувся з заявою про здійснення фіксації судового процесу.

Розгляд справи здійснювався з застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

01.04.2009р. між Комунальним комерційним підприємством Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" м. Донецьк (теплопостачальна організація) та Житлово-будівельним кооперативом "Супутник" м. Донецьк (ЖБК), укладено договір купівлі - продажу теплової енергії №2503.

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що теплопостачальна організація зобов'язується поставляти теплову енергію у вигляді гарячої води до межі відповідальності на наступні потреби: опалення - в період опалювального сезону; гаряче водопостачання - на протязі року за винятком часу для проведення ремонтних та профілактичних робіт.

Відповідно до п. 1.2 Договору, ЖБК зобов'язується прийняти теплову енергію на межі відповідальності, розподілити її споживачам та здійснити оплату її вартості за встановленими тарифами (цінами) в строки, передбачені даним договором.

Розділом 3.2 Договору передбачені обов'язки ЖБК.

Згідно з п. 3.2.2 Договору, ЖБК зобов'язується своєчасно здійснювати оплату за спожиту теплову енергію.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що розрахунковим періодом для оплати є календарний місяць. ЖБК здійснює оплату вартості отриманої теплової енергії не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно наданим рахункам. Оплата за теплову енергію здійснюється згідно з діючими тарифами, які встановлюються Кабінетом Міністрів України або іншими органами влади.

Пунктом 4.7 Договору передбачений розмір щомісячної оплати за надані послуги.

Пунктом 4.7.1 Договору передбачений розмірі щомісячної оплати при наявності приладів обліку.

Відповідно до п. 16.1 Договору, договір вступає в силу з 01.04.2009р. та діє до 01.04.2012р. та вважається пролонгованим на такий же строк, якщо від сторін за місяць до закінчення строку дії договору не надійшла заява про розірвання договору, а в частині проведення розрахунків - до їх повного погашення.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим ( ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правовідносини у сфері теплопостачання регулюються Цивільним та Господарським кодексами України, Законом України "Про теплопостачання", Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.05 №630.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" постачання теплової енергії, теплопостачання, - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії, теплоносія, споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору; споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Статтею 714 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона, постачальник, зобов'язується надавати другій стороні, споживачеві, абонентові, енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Статтею 275 Господарського кодексу України унормовано, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство, енергопостачальник, відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду, енергію, споживачеві, абоненту, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Згідно з ч. 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

За приписами статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, виходячи з наведених норм законодавства постачання теплової енергії здійснюється лише на підставі договору

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про теплопостачання", у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Позивач виконав свої зобов'язання за договором купівлі - продажу теплової енергії теплової енергії №2503 від 01.04.2009р., про що свідчить акт на включення опалення від 25.10.2012р. за адресою: пр. Миру, б.27. (а.с. 30)

На виконання умов договору купівлі - продажу теплової енергії №2503 від 01.04.2009р., позивач виставив відповідачу для оплати рахунки: №2503 від 28.02.2013р. на суму 9480,14 грн.; №2503 від 29.03.2013р. на суму 7355,75 грн.; №2503 від 29.04.2013р. на суму 4222,25 грн., всього на суму 21058,14 грн.(а.с. 21, 22, 23)

Дані рахунки відповідачем отримані, але не оплачені повністю.

Про факт отримання відповідачем рахунку №2503 від 28.02.2013р. свідчить підпис представника відповідача, яким 04.03.2013р. було отримано даний рахунок. (а.с. 26)

Про факт отримання відповідачем рахунку №2503 від 29.03.2013р. свідчить підпис представника відповідача, яким 18.04.2013р. було отримано даний рахунок. (а.с. 25)

Про факт отримання відповідачем рахунку №2503 від 29.04.2013р. свідчить підпис представника відповідача, яким 14.05.2013р. було отримано даний рахунок. (а.с. 24)

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином

На день звернення з позовною заявою до суду заборгованість відповідача перед позивачем складає 10058,14 грн., враховуючи наступне.

Відповідно до банківських виписок: від 21.06.2013р. на суму 3000,00 грн.; від 28.05.2013р. на суму 6000,00 грн.; від 12.09.2013р. на суму 1000,00 грн.; від 27.09.2013р. на суму 1000,00 грн. (а.с. 50-53), відповідач частково оплатив отриману теплову енергію за період з лютого 2013р. по квітень 2013р. на загальну суму 11000,00 грн.

В перелічених банківських виписках підставою оплати рахунків є договір №2503 від 01.07.2005р.

В судовому засіданні 27.11.2013р. представник позивача Мавроді І.Д. надала пояснення, що договір на підставі якого відповідач здійснював часткову оплату отриманих рахунків за період лютий 2013р. - квітень 2013р. є договір №2503 від 01.04.2009р. Зазначення платежу: договір №2503 від 01.07.2005р. є опискою.

Банківська виписка від 22.11.2013р. на суму 2500,00 грн. не може бути доказом погашення суми основного боргу по даній справі, оскілки призначення платежу чітко зазначено грудень 2012р . згідно договору №2503 від 01.07.2005р. Але, по даній справі періодом, за який стягується сума основного боргу є лютий 2013р. - квітень 2013р.

Таким чином, сума невиконаного зобов'язання відповідача перед позивачем на момент подання позовної заяви складає 10058,14 грн.

Тому, в частині стягнення основного боргу у розмірі 10058,14 грн. позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими.

В письмових поясненнях від 26.11.2013р. позивач просить стягнути суму основного боргу у розмірі 9229,90 грн.

Оскільки суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог, тому позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у розмірі 9229,40 грн.

Крім того, суд звертає увага на той факт, що позивач в письмових поясненнях невірно трактує п. 4.13 договору, відповідно до якого теплопостачальна організація здійснює ЖБК відшкодування витрат зі збору з населення платежів за послуги теплоспоживання у розмірі: 2% від суми, яка надійшла на рахунок теплопостачальній організації від ЖБК, при оплаті заборгованості минулих періодів за поставлену теплову енергію, або 3% від суми, яка надійшла на рахунок теплопостачальної організації від ЖБК, при оплаті поточних платежів та відсутністю заборгованості минулих періодів.

Згідно з даним пунктом, позивач зобов'язаний відшкодувати відповідачу витрати у розмірі 2% від суми, яка надійшла на рахунок позивача від відповідача.

Також, позивач просить стягнути с відповідача 3% річних у розмірі 180,78 грн. та інфляційні витрати у розмірі 4,22 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, наданий позивачем, зазначає, що позивачем були допущені помилки в розрахунку 3% річних, в зв'язку з невірним визначенням періоду прострочення зобов'язання.

За період з 20.03.2013р. по 20.04.2013р., на суму заборгованості 9480,14 грн., 3% річних у розмірі 24,93 грн.; за період з 21.04.2013р. по 20.05.2013р., на суму заборгованості 16835,89 грн., 3% річних у розмірі 41,51 грн.; за період з 21.05.2013р. по 28.05.2013р., на суму заборгованості 21058,14 грн., 3 річних у розмірі 13,85 грн.; за період з 29.05.2013р. по 21.06.2013р., на суму заборгованості 15058,14 грн., 3% річних у розмірі 29,70 грн.; за період з 22.06.2013р. по 12.09.2013р., на суму заборгованості 12058,14 грн., 3% річних у розмірі 82,26 грн.; за період з 13.09.2013р. по 27.09.2013р., на суму заборгованості 11058,14 грн., 3% річних у розмірі 13,63 грн.; за період з 28.09.2013р. по 01.10.2013р., на суму заборгованості 10058,14 грн., 3% річних у розмірі 3,31 грн., всього у розмірі 209,19 грн.

Оскільки суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог, тому 3% річних підлягають стягненню з відповідача у розмірі 148,08 грн.

Також, перевіривши розрахунок інфляційних витрат, суд зазначає, що: за квітень 2013р. на суму боргу 16835,89 грн., інфляційне збільшення суми боргу складало 0,00 грн.; за травень 2013р. на суму боргу 21058,14 грн., інфляційні витрати складають 21,06 грн., за червень 2013р. на суму 15058,14 грн., інфляційне збільшення суми боргу складає 0,00 грн., за липень 2013р. інфляційне збільшення суми боргу складає: - 96,38 грн.

Таким чином, інфляційні витрати, які підлягають стягненню з відповідача складають 21,06 грн.

Оскільки суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог, тому позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат підлягають задоволенню у розмірі 4,22 грн.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, п. 1-1 ч.1 ст. 80, 82-85, 115, 116, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Супутник" (83015, м. Донецьк, пр. Миру, б. 27, ЄДРПОУ 22020397) на користь Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" (83001, м. Донецьк, вул. Постишева, б. 68, ЄДРПОУ 33257089) суму основного боргу у розмірі 9229,40 грн., 3% річних у розмірі 148,08 грн., інфляційних витрат у розмірі 4,22 грн., судовий збір у розмірі 1720,50 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.Ю. Філімонова

Дата складання та підписання повного тексту рішення 02.12.2013р.

Надруковано 4 примірника:

1-до справи;

2-позивачу;

1-відповідачу