Рішення

від 18.12.2006 по справі 17/383-06-13140

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" грудня 2006 р.

Справа  № 17/383-06-13140

За позовом:        Суб'єкта підприємницької діяльності

-фізичної особи  ОСОБА_1

до  відповідача:

Приватного підприємства “Виробничо-комерційної фірми “Хода”

про визнання права власності

Суддя  Зуєва Л.Є.

П р е д с т а в н и к и :

Від

позивача:      ОСОБА_2- повірений на

підставі довіреності б/н від 11.12.2006р;

Від

відповідача:   ОСОБА_3-повірений на

підставі довіреності б/н від 

05.12.2006р.;

СУТЬ СПОРУ:  Позивач звернувся до суду з вимогою до ПП

„Виробничо-комерційна фірма „ХОДА" 

про визнання права власності  на

реконструйовану  квартиру АДРЕСА_1, у

звязку з невиконанням з боку  

відповідача умов  Договору підряду

від 15.06.2005р.

Відповідач  в судове засідання зявився, надав   заяву про визнання позову   та пояснив що позивач  здійснив повністю  оплату за договором підряду  від 15.06.2005р., а  ПП “ВКФ “Хода” свої зобовязання не виконала

за цим договором  в строк до 05.09.2006р.

у звязку з зайнятістю  та перевантаженням

спеціалістів фірми , які б могли підготувати 

проект реконструкції квартири АДРЕСА_1 в строк, встановлений договором

підряду відповідно не отримали необхідні 

дозвіли  на будівництво та   не 

підготовили документи для прийняття цього приміщення у експлуатацію.

Розглядом матеріалів справи

встановлено:

Субєкт підприємницької діяльності

ОСОБА_1 (далі -Позивач) є власником квартири АДРЕСА_1, на підставі Договору

купівлі-продажу за НОМЕР_1, посвідченого приватним нотаріусом Одеського

міського нотаріального округу ОСОБА_4, що також підтверджується Витягом про реєстрацію

права власності на нерухоме майно за НОМЕР_2.

Реалізуючи своє право власності

Позивач уклав з Приватним підприємством „Виробничо-комерційною фірмою

„ХОДА" (далі - Відповідач) Договір підряду від 15.06.2005р., згідно п.1.1.

якого Відповідач зобов'язався на свій ризик та з матеріалів.

Позивача виконати роботу по

розробці проекту реконструкції квартири АДРЕСА_1, його виконання та узгодження

у відповідних органах державної влади, а також введення в експлуатацію

реконструйованої квартири АДРЕСА_1, а згідно п.4.1. Договору підряду від

15.06.2005р.

Позивач зобов'язався оплатити

Відповідачу авансовий платіж в розмірі                 6900 грн., на протязі трьох

днів з моменту підписання сторонами або уповноваженими ними представниками

даного Договору.

Позивачем   було перераховано   кошти в сумі 6900 грн. на рахунок

відповідача, що підтверджується  наявною

в матеріалах справи довідкою , виданою директором  ПП “ВКФ “Хода” .

ПП “ВКФ “Хода” свої

зобовязання  не виконала за цим

договором  у повному обсязі, в строк до

05.09.2006р, а позивачем за власні кошти  

було виготовлено  проект  реконструкції квартири з розширенням та

настройкою мансардного поверху, виготовлено паспорт   фасаду дворового флігелю  за адресою 

будинок АДРЕСА_1,  згідно цього проекту    приміщення було реконструйоване ,

однак  у звязку з зайнятістю  та перевантаженням спеціалістів фірми , які б

могли підготувати   проект реконструкції

квартири АДРЕСА_1 в строк, встановлений договором підряду та  не отримання відповідачем  відповідних дозволів , реконструкція  приміщення 

відбулося  у більш тривалі

строки  та це  приміщення 

не було прийнято в експлуатацію.

Зазначені обставини спонукали  ОСОБА_1 звернутися з позовом до суду   з позовом про визнання права власності  на реконструйовані приміщення.

Ухвалою господарського суду

Одеської області  від 12.12.2006р.

порушено провадження у справі за позовом 

СПД ОСОБА_1  до ПП “ВКФ “Хода”  про визнання права власності.

Заслухавши пояснення представників

сторін, оцінивши наявні в матеріалах та досліджені в судовому засіданні докази,

суд прийшов до висновку, що позовні вимоги 

підлягають задоволенню  з

наступних  правових   підстав.

Згідно ст. 21 Закону України “Про

власність” від 07.02.1991р. №697-ХХІІ (з наступними змінами та доповненнями),

однією з підстав виникнення права власності є укладення  цивільно-правових угод.

Статтею 49 Закону України “Про

власність”  за  № 697-ХІІ від 07.02.1991 року ( зі змінами та

доповненням), передбачено, що володіння майном вважається правомірним, якщо

інше не буде встановлене судом.

У відповідності до ст.11 ЦК України

цивільні права та обовЧязки виникають із дій осіб, що

передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних

прав та обовЧязків  є договори

та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид

правомірних дій - це волевиявлення осіб, які безпосередньо спрямовані на

виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовЧязків.

При цьому, ст.12 ЦК   України передбачає,

що особа здійснює свої  цивільні  права вільно на власний розсуд.

Відповідно до п.1 ст. 202 ЦК

України правочином  є дія особи,

спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності зі ст.204 ЦК

України  договір укладений між сторонами

по справі, як  цивільно-правовий   правочин 

є правомірним  на час розгляду

справи, оскільки  його недійсність прямо

не встановлена законом  та  він не визнаний судом недійсними.

Розглядом матеріалів встановлено,

що позивач є власником квартири АДРЕСА_1, на підставі Договору купівлі-продажу за

НОМЕР_1, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального

округу ОСОБА_4, що також підтверджується Витягом про реєстрацію права власності

на нерухоме майно за НОМЕР_2.

Відповідно до  ст. 328 ЦК України  право власності набувається на підставах, що

не заборонені законом, зокрема із правочинів , та вважається набутим

правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття

права власності не встановлена судом, тому суд вважає що позивачем право

власності на АДРЕСА_1  набуто правомірно

та підлягає судовому захисту.

Як вбачається з матеріалів

справи  між позивачем  та 

Приватним підприємством „Виробничо-комерційною фірмою „ХОДА"  було укладено 

Договір підряду від 15.06.2005р., згідно п.1.1. якого Відповідач

зобов'язався на свій ризик та з матеріалів Позивача виконати роботу по розробці

проекту реконструкції квартири АДРЕСА_1, його виконання та узгодження у

відповідних органах державної влади, а також введення в експлуатацію

реконструйованої квартири АДРЕСА_1, а згідно п.4.1. Договору підряду від

15.06.2005р.

Вирішуючи спори, пов'язані з правом

власності, суд виходить з того, що підтвердженням наявності такого права можуть

бути документи, що фіксують, підтверджують і оформлюють безпосередньо самі

юридичні факти, на підставі яких у власника виникає (до нього переходить) право

власності.

Ст. 173 ГК України встановлює, що

господарським зобов'язанням визнається зобов'язання, яке виникає між суб'єктом

господарювання та іншим учасником відносин в сфері господарювання на підставах,

передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (боржник) зобов'язаний

вчинити конкретну дію господарського характеру на користь другого суб'єкта

(передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або

утриматися від певної дії, а інший суб'єкт (кредитор) має право вимагати від

боржника виконання його обов'язку, а ст. 174 ГК України передбачає, що

господарські зобов'язання виникають з господарських договорів або інших

правочинів, передбачених законом.

Оскільки ч. 7 ст. 179 ГК України встановлює,

що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з

урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими

актами за окремими видами договорів, то до Договору підряду від 15.06.2005р.

застосовуються положення ЦК України щодо цього виду договорів, а ст. 875 ЦК

України передбачає, що за договором будівельного підряду підрядник

зобов'язується збудувати і здати у встановлений 

строк  об'єкт  або 

виконати   інші  будівельні 

роботи   відповідно до проектно-кошторисної

документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний

майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію,

якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені

будівельні роботи та оплатити їх.

П.3.4. Договору підряду від

15.06.2005р. передбачає, що Відповідач зобов'язується виконати свої

зобов'язання за вищенаведеним договором в строк до 5 вересня 2006р., а станом

на  час розгляду справи у суду  Відповідачем не розроблено проект

реконструкції квартири АДРЕСА_1, що призвело до затримки початку та завершення

будівництва до осінньо-зимового періоду, а також прав та інтересів Позивача.

Крім того, слід зазначити, що

п.3.4. Договору підряду від 15.06.2005р. передбачає, що Відповідач повинен

своєчасно повідомити Позивача про зміну строку початку або закінчення робіт,

передбачених в п.1.1. Договору 

підряду  від 15.06.2005р., а ст.

883 ЦК України встановлено, що підрядник відповідає за недоліки збудованого

об'єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення

договору (за недосягнення проектної потужності, інших за проектних показників

тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини.

Крім того, слід зазначити, що

оскільки Позивач мав намір провести реконструкцію вищенаведеної квартири, то

він отримав дозвіл від власника сусідньої квартири, чиї інтереси зачіпалися би

будівельними роботами з приводу реконструкції квартири АДРЕСА_1, який надав

згоду Позивачеві на здійснення власними силами і за власні кошти реконструкції

вказаного приміщення, що підтверджується заявою НОМЕР_3.

Таким чином, оскільки Відповідач не

виконав покладені на себе зобов'язання за Договором підряду від 15.06.2005р.,

то Позивач самостійно  здійснював

реконструкцію квартири АДРЕСА_1, на підставі Проекту реконструкції квартири

АДРЕСА_1 з розширенням та надбудовою 

мансардного поверху, розроблений ТОВ „Ника-САН", а також самостійно

отримував відповідні висновки від УНПД ГУМНС України в Одеській області за

НОМЕР_4, Висновок санітарно-епідеміологічної станції м. Одеси НОМЕР_5,

Виконавчого комітету Одеської міської ради (лист за НОМЕР_6), згідно яким

проект реконструкції розроблено відповідно до діючих норм, які пред'являються

до житлових будинків індивідуальної забудови.

Згідно Технічного висновку про

можливість подальшої експлуатації квартири АДРЕСА_1, в Приморському районі в м.

Одесі, НОМЕР_7, який мається в матеріалах справи, вищенаведена квартира

обладнана всіма самостійними сантехнічними та електричними комунікаціями,

збудована з дотриманням всіх діючих нормативних документів, які пред'являються

до жилих будинків індивідуальної забудови, та придатна для подальшої

експлуатації Позивачем.

Частиною 1 ст. 193 ГК України

встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин

повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином у відповідності з

законом, іншими правовими актами, а при відсутності конкретних вимог по

виконанню зобов'язання - у відповідності з вимогами, які в певних умовах

зазвичай висуваються, а п.5.3. Договору підряду від 15.06.2005р. передбачає, що

у випадку відходу Відповідача від умов даного Договору, що погіршало роботу, а

також у випадку невиконання або неналежного виконання Відповідачем своїх

обов'язків за цим Договором, Позивач має право звернутися до суду за захистом

своїх прав.

Статтями 15, 16 ЦК України

передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі

його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист

свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого

немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав

та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до

порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування

майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання

незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади

Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових

і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом,

що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного

права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої

статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 1,3,4 ст.331

Цивільного кодексу України в редакції від16.01.03 р. право власності на нову

річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше  не 

встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ

зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. До завершення

будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання

тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Згідно ст. 376 Цивільного кодексу

України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно, вважаються

самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній

ділянці, що не була відведена для цієї мети або без належного дозволу чи

належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і

правил.

Відповідно до ч. 3 ст. 376

Цивільного кодексу України право власності на самочинно збудоване нерухоме

майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне

будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за

умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване

нерухоме майно. 

Згідно ст. 316 ЦК України правом

власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону

за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власник на свій розсуд

володіє,  користується  і розпоряджається  належним йому майном. Власник має право

вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може

використовувати майно для здійснення господарської та іншої, не забороненої

законом  діяльності.

Статтею 392 ЦК України передбачено,

що власник майна може пред'явити позов про визнання    його права власності, якщо це право

оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним

документа, який засвідчує його право власності.

Як слідує з вище наведеного,

позивач, на думку суду набув у встановленому законом порядку права власності на

квартиру АДРЕСА_1  та здійснив  реконструкцію цієї квартири за власні кошти

без порушення прав третіх осіб, за власні кошти, тому  згідно чинного законодавства за ним повинно

бути визнано право власності на це майно, у звязку з чим позов підлягає

задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по держмиту, витрати

на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на

позивача, згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись

ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.  Позов задовольнити.

2. Визнати за Суб'єктом

підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний

номер НОМЕР_8 , свідоцтво  про державну

реєстрацію фізичної особи -підприємця НОМЕР_9) право власності на квартиру

АДРЕСА_1 загальною площею 247,8 кв.м.

3. 

Стягнути з Приватного підприємства „Виробничо-комерційна фірма

„ХОДА", (67500, Одеська область, Комінтернівський район, смт.

Комінтернівське, вул. Центральна, буд.48 Код ЄДРПОУ 33486024) на користь

Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи  ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер

НОМЕР_8 , свідоцтво  про державну реєстрацію

фізичної особи -підприємця НОМЕР_9 від 16.07.1998р.) 85 грн. 00 коп./

вісімдесят п'ять грн. 00 коп./ - державного мита; 118 грн. 00 коп. /сто

вісімнадцять грн. 00 коп. / - витрат на послуги інформаційно-технічного

забезпечення судового процесу. 

Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в

порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Накази видати після вступу рішення

в законну силу.

Суддя                                                                                      

Зуєва Л.Є.