Рішення

від 03.12.2013 по справі 901/3334/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.12.2013 Справа № 901/3334/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМС Груп»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕС - Термінал»

про стягнення 115595,00 грн.

Суддя Лагутіна Н.М.

Представники:

від позивача - Романенко П.В., довіреність №б/н від 14.10.2013, адвокат, посвідчення №1306;

від відповідача - Перець О.О., довіреність №б/н від 20.01.2013, представник.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «ІМС Груп» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕС - Термінал» суми заборгованості у розмірі 115595,00 грн та судового збору.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати отриманого товару, у зв'язку з чим він повинен оплатити суму основної заборгованості у розмірі 115595,00 грн.

Відповідач проти факту отримання товару на загальну суму 701190,00 грн та його часткової оплати лише у розмірі 585595,00 грн не заперечує, однак просить суд відмовити у задоволенні позову з тієї підстави, що із загальної кількості товару поставленого позивачем у 2011 році 23 з 45 комплекти приладів вийшли з ладу протягом перших двох місяців з моменту початку їх експлуатації, про що позивача було негайно повідомлено, однак будь-яких дій із заміни недоброякісної продукції ним здійснено не було.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІМС Груп» за період з 18.11.2011 по 17.07.2012 здійснило поставку товару, а Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕС - Термінал» прийняло товар на загальну суму 701190,00 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними №98 від 18.11.2011 на суму 201498,00 грн, №114 від 26.12.2011 на суму 384492,00 грн, №42 від 17.07.2012 на суму 115200,00 грн, а також довіреностями на отримання цінностей №172 від 18.11.2011, №№220, 219 від 23.12.2011, №103 від 16.07.2012 (а. с. 12-18).

Позивачем на оплату вартості поставленого товару за вказаними видатковими накладними виставлено відповідачу рахунки №48 від 26.06.2012 на суму 115200,00 грн та №98 від 18.11.2011 на суму 201498,00 грн (а. с. 11, 12).

Згідно наявних у матеріалах справи банківських виписок (а. с. 19-25) у рахунок оплати поставленого товару Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕС - Термінал» було перераховано позивачу 585595,00 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що позивачем свої зобов'язання за договором виконані у повному обсязі, однак відповідач зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару не виконав, у зв'язку із чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 115595,00 грн.

Позивачем було направлено на адресу відповідача претензію за вих. №272 від 13.06.2013 (а. с. 26) та повторно - за вих. №351 від 19.08.2013, зокрема, з вимогою протягом 5 робочих днів перерахувати на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМС Груп» 115595,00 заборгованості зі сплати товару.

Однак відповідачем ані відповіді на претензію, ані відповідного виконання зобов'язання здійснено не було.

Звернувшись до Господарського суду Автономної Республіки Крим за захистом своїх майнових прав та законних інтересів позивач посилається на те, що відповідачем не в повному обсязі оплачено вартість поставленого товару, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 115595,00 грн.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши представлені докази, суд вважає позовні вимоги про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 115595,00 грн такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України, ст. 174 Господарського кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (господарських зобов'язань) є договори та інші угоди, настання певної події.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Частиною 1 ст. 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Наявні у справі та підписані обома сторонами видаткові накладні містять усі істотні умови договору поставки, зокрема, найменування та реквізити сторін, найменування, кількість та ціну товару, з чого виходить, що між сторонами було укладено договір поставки шляхом підписання видаткових накладних.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України).

З огляду на правовідносини, які виникли між сторонами у даному спорі, та характеру їх дій, встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІМС Груп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕС - Термінал» виникли правовідносини, що підпадають під дію норм про договір поставки.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Із наведеною нормою узгоджується ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, згідно з якою, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Так, ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно із ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 334 Цивільного кодексу України передбачено, що момент передачі товару є моментом набуття відповідачем права власності на такий товар. Саме з часу отримання товару покупцем до нього переходять всі права щодо придбаного товару та обов'язки щодо сплати його ціни.

Отже, відповідач мав оплатити придбаний товар одразу після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Згідно із ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Враховуючи викладене, суд вважає, що своєчасна оплата отриманого товару є одним з основних обов'язків відповідача, належне виконання якого вимагається законом і домовленістю між сторонами, а тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу у розмірі 115595,00 грн є обґрунтованими.

Відповідач на час розгляду справи у суді не представив доказів погашення існуючої за ним заборгованості, доводів позивача не спростував, а тому позовні вимоги про стягнення 115595,00 грн заборгованості за поставлений товар підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача з тієї підстави, що позивачем було поставлено недоброякісний товар, частина якого протягом перших двох місяців експлуатації вийшла з ладу, не приймаються судом до уваги, по-перше, у зв'язку з тим, що вказані обставини не стосуються предмету спору у даній справі та не пов'язані з ним, по-друге, відповідачем не надано жодного доказу, який би підтверджував наведені відповідачем обставини (вихід з ладу товару, що був поставлений позивачем, на протязі експлуатаційного строку або поставка недоброякісного товару) або звернень відповідача до позивача з повідомленням про недоброякісний товар та вимогою його заміни або усунення дефектів суду також не надано.

Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати по сплаті судового збору судом покладаються на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Вступна і резолютивна частини рішення оголошені у судовому засіданні 03.12.2013.

Повне рішення складено 06.12.2013.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕС - Термінал» (95011, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Героїв Аджимушкая, 5, кв. 11, код ЄДРПОУ 35002698, р/р 26006013002142 в АТ «Сбербанк Росії», МФО 320627) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМС Груп» (49083, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, проспект Газети «Правда», 87, код ЄДРПОУ 36961745, р/р 26001001336097 в ПАТ «ОТП Банк», МФО 300528) суму заборгованості у розмірі 115595,00 грн та судовий збір у розмірі 2311,90 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Н.М. Лагутіна