Постанова

від 29.04.2009 по справі 55/284-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

55/284-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 29 квітня 2009 р.                                                                                    № 55/284-08  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоГубенко Н.М.,

суддівБарицької Т.Л.,

Подоляк О.А.,

розглянувши касаційну скаргу

Приватної фірми "Орнатус"

на ухвалугосподарського суду Харківської області від 09.02.2009 про повернення зустрічної позовної заяви без розгляду

у справі№ 55/284-08

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Етьєн"

доПриватної фірми "Орнатус"

простягнення 614 834,89 грн.,

в судовому засіданні взяли участь  представники:- позивача Коваль О.Л. (дов. від 05.05.2008 №05/05/08);- відповідача Лагутіна В.В. (дов. б/н від 04.07.2008);

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.02.2009 (суддя Гребенюк Н.В.) Приватній фірмі "Орнатус" (відповідач) повернуто зустрічну позовну заяву та додані до неї документи на підставі п. 4 ст. 63 ГПК України, у зв'язку з недоплатою державного мита.

Відповідач, не погоджуючись із ухвалою місцевого господарського суду, звернувся із касаційною скаргою до Вищого господарського суду України. Підстави касаційної скарги обґрунтовуються порушенням судом норм процесуального права, а також принципів господарського судочинства, зокрема, рівності сторін перед законом, змагальності.

Відповідач відзив на касаційну скаргу позивача не надав, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції в розумінні ст. 1112 ГПК України переглянути оскаржувані судові рішення.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарським судом першої інстанції належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарський суд першої інстанції, повертаючи зустрічну позовну заяву, виходив із приписів ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" та із встановлених ним обставин, щодо того, що зустрічний позов містить в собі 2 вимоги, а саме: перша - забрати товар, поставлений за договором № 390/04/08, друга –повернути сплачені за нього грошові кошти у сумі; проте, як вбачається із доданого до зустрічної позовної заяви платіжного доручення  № 22352 від 04.02.2009 року позивач за зустрічним позовом сплатив  до державного бюджету України за подання вказаної позовної заяви до суду державне мито лише у сумі 102,00  грн., що свідчить про недоплату ним мита за подання зустрічного позову та є підставою для його повернення.

В судовому засіданні 29.04.2009 представник відповідача надав для огляду колегії суддів зустрічну позовну заяву, повернуту судом першої інстанції; колегія суддів, оглянувши поданий відповідачем документ, погоджується із висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Згідно зі ст. 60 ГПК України відповідач має право до прийняття рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним. Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.

Статтею 57 ГПК України передбачений перелік документів, які подаються позивачем при поданні до суду позовної заяви, серед яких документ, який підтверджує сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до 55 ГПК України ціна позову визначається, зокрема, у позовах про витребування майна –вартістю майна, що витребується; у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою усіх вимог.

Як встановлено судом, відповідачем пред'явлено зустрічний позов, який містить в собі декілька вимог: перша - забрати товар, поставлений за договором № 390/04/08 (немайнова вимога), друга –повернути сплачені за нього грошові кошти у сумі 550 506,78 грн. (майнова вимога).

Відповідно до ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" державне мито із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів сплачується у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6  неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто не менш ніж 102 грн. і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів  доходів громадян. Державне мито з позовних заяв немайнового характеру  сплачується у розмірі 85 грн. за кожну вимогу окремо. 

Отже, з урахуванням наведених норм та обставин справи, суд касаційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про недоплату відповідачем державного мита за подання зустрічного позову в установленому законом порядку та розмірі, що є безумовною підставою для його повернення, що і було зроблено судом першої інстанції ухвалою від 09.02.2009 у даній справі на підставі п. 4 ст. 63 ГПК України.

Доводи касаційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи в касаційному порядку. Крім того, є безпідставними посилання скаржника на те, що судом необґрунтовано повернуто відповідачу зустрічний позов, адже він є пов'язаним із зустрічним позовом, оскільки як вказувалося вище, зустрічний позов повернутий не у зв'язку із його непов'язаністю із первісним позовом, а у зв'язку із недоплатою державного мита.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватної фірми "Орнатус" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 09.02.2009 у справі №55/284-08 залишити без змін.

Головуючий                                                               Н.М. Губенко

Судді:                                                                         Т.Л. Барицька

                                                                                          О.А. Подоляк