Постанова

від 23.04.2009 по справі 2/252-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

2/252-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 23 квітня 2009 р.                                                                                    № 2/252-08  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя :            Першиков Є.В.

судді:                                     Данилова Т.Б., Муравйов О.В.

розглянувши  матеріали касаційної скаргитовариства з обмеженою відповідальністю "ХерсонМет"

на постановуЗапорізького апеляційного господарського суду від 10.12.2008р.

у справі господарського суду№12/252-08Херсонської області

за позовомдержавного підприємства "Одеська залізниця"

дотовариства з обмеженою відповідальністю "ХерсонМет"

проза участю  представників сторін:позивача –

відповідача –стягнення  76 076,34грн.

пр. Ніколащенко С.О. –дов. №133 від 08.01.09р.

не з'явився

Розпорядженням №02.03-10/197 від 22.04.2009р. у зв'язку із поверненням з відрядження судді Першикова Є.В., відпусткою судді Ходаківської І.П. та короткостроковою відпусткою судді Кравчука Г.А. змінено склад колегії суддів у справі №2/252-08 призначеної до розгляду у складі: головуючий суддя – Ходаківська І.П., судді Данилова Т.Б., Кравчук Г.А. утворено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя –Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Муравйов О.В.

В С Т А Н О В И В:

У травні 2008 року державне підприємство "Одеська залізниця" звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ХерсонМет" про стягнення з відповідача на користь позивача 72 778,50грн. заборгованості за експлуатацію частини внутрішньої території Херсонської механізованої дистанції вантажно-розвантажувальних робіт відповідно до експлуатаційної угоди від 01.02.2007р., пені у розмірі 3 297,84грн. та судові витрати.

Позовні вимоги були вмотивовані ухиленням товариством з обмеженою відповідальністю "ХерсонМет" від виконання взятих на себе зобов'язань відповідно до укладеної 01.02.2007р. між сторонами угоди на тимчасову експлуатацію частини внутрішньої території Херсонської механізованої дистанції вантажно-розвантажувальних робіт.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 26.06.2008р. (Скобєлкін С.В.) залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 10.12.2008р. (судді Антонік С.Г., Колодій Н.А., Кагітіна Л.П.) позовні вимоги задоволено в повному обсязі, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "ХерсонМет" на користь державного підприємства "Одеська залізниця" 72 778,50грн. заборгованості за експлуатацію частини внутрішньої території Херсонської механізованої дистанції вантажно-розвантажувальних робіт відповідно до експлуатаційної угоди від 01.02.2007р., пені у розмірі 3 297,84грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 760,77грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00грн, посилаючись на приписи ст.193 ГК України, ст.629 ЦК України та умовами експлуатаційної угоди від 01.02.2007р.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, товариство з обмеженою відповідальністю "ХерсонМет" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що 01.02.2007р. між державним підприємством "Одеська залізниця" та товариством з обмеженою відповідальністю "ХерсонМет" укладено угоду на тимчасову експлуатацію частини внутрішньої території Херсонської механізованої дистанції вантажно-розвантажувальних робіт - відкриті площадки, перелік яких надано в додатку, загальною площею 16 173 кв.м., для виконання навантажувально-розвантажувальних робіт з різноманітними вантажами та зберігання вантажів, строком до 31.12.2007р. без подальшої пролонгації.

Відповідно до п.2.1. вказаної Угоди позивач надає у використання територію відповідачу з 01.02.2007р., тобто з моменту укладання Угоди.

Пунктом 3.1. Угоди передбачено, що за експлуатацію вказаної площадки відповідач щомісячно сплачує залізниці плату відповідно до протоколу узгодження договірної ціни в розмірі 14 555,70грн.

Розрахунки між сторонами здійснюються шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача платіжними дорученнями не пізніше 10 числа кожного місяця, наступного за розрахунковим.

Судами встановлено, що відповідач свої зобов'язання по оплаті платежів виконував не в повному обсязі, у зв'язку з чим позивачем на його адресу неодноразово направлялись претензії, зокрема 02.10.2007р. та 13.11.2007р.

Претензії залишені відповідачем без відповіді.

Відповідно до приписів ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно із ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 4 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечить законодавству.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що правовідносини сторін по справі врегульовані Експлуатаційною угодою від 01.02.2007р., а також, що умовами договору не передбачено передання об'єкту за Актом, оскільки сторонами визначено, що з моменту підписання угоди позивач дозволяє Підприємству тимчасово експлуатувати частину внутрішньої території - відкриті площадки для виконання вантаж:но-розвантажувальних робіт. Пунктом 2.1 Договору передбачено, що Залізниця зобов'язується надати Позивачу обумовлену територію з 01.02.2007р. по 31.12.2007р. Тобто, початок користування визначений певною датою, а не моментом передачі об'єкту.

Виходячи з викладеного суди дійшли висновку, що посилання відповідача на те, що сторони фактично не приступили до її фактичного виконання, оскільки об'єкт не передавався по Акту приймання – передачі, не були прийняті до уваги доводи відповідача з приводу ненадання залізницею предмету договору для використання, оскільки заявником не надано суду жодних доказів вчинення відповідачем будь-яких перешкод у користуванні предметом Угоди, на які скаржник посилається в касаційній скарзі.

Статтею 9 Статуту залізниць України передбачено, що вантажні операції виконуються як на станційних складах і майданчиках, що перебувають у віданні залізниць (місця загального користування), так і на приколійних складах, майданчиках та в інших пунктах, які належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або надані їм залізницею на підставі договору (місця незагального користування).

Пунктом 3.2. Угоди передбачено, що розрахунки між сторонами провадяться шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок структурного підрозділу залізниці платіжними дорученнями не пізніше 10 числа кожного місяця, наступного за розрахунковим. При цьому Угода не ставить в залежність обов'язок сплати платежів від підписання Актів виконаних робіт.

Так, п. 3.5. Угоди передбачено, що плата за цією Угодою це платіж, який вноситься Підприємством незалежно від результатів своєї діяльності.

Таким чином, відсутність підписаних між сторонами актів приймання-передачі виконаних робіт не є підставою для відмови Підприємства (відповідача у справі) від покладеного на нього обов'язку по оплаті експлуатації відкритих площадок.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ст.193 Господарського кодексу України, закріплено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Пунктами 3.1., 3.2. Угоди сторони передбачили, що товариство з обмеженою відповідальністю "ХерсонМет" на користь позивача до 10 числа щомісячно сплачує за користування предметом Угоди суму у розмірі 14 555,70 грн. Отже, обов'язок відповідача щодо внесення щомісячної плати випливає з умов Угоди.

Судами встановлено, що на виконання умов Угоди позивачем за період з лютого по грудень 2007 року щомісяця виставлялися рахунки №№197, 289, 374, 465, 566, 659, 742, 841, 954, 1076, 6 на загальну суму 160 112,70грн., а на момент подачі позову відповідач свої зобов'язання щодо внесення плати виконав не в повному обсязі. За період з липня 2007 року по грудень 2007 року сума заборгованості склала 72 778,00грн., фактично сплачено за листопад 2007 року –14 555,70грн., що підтверджується платіжними дорученнями де призначенням платежу вказано, що оплата проводиться за використання площадки з посиланням на експлуатаційну угоду.

Виходячи з викладеного, судом апеляційної інстанції не було прийнято до уваги заперечення відповідача, що за вказаними платіжними дорученнями сплата проводилася за іншими угодами, оскільки в підтвердження своїх доводів ним не надано інших експлуатаційних угод, а надані відповідачем Акти можуть свідчити лише про те, що залізницею крім послуг по експлуатації території, надавалися і інші додаткові послуги (вантажні роботи, переваження), які не стосуються даного предмету спору.

Пунктом 3.6. Угоди передбачено, що у разі прострочення внесення плати, відповідач сплачує залізниці пеню в розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожний день прострочення але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "ХерсонМет", оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, а судами попередніх інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ХерсонМет" залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 10.12.2008р. у справі №2/252-08 залишити без змін.

Головуючий                                                            Є. Першиков

Судді                                                                                 Т. Данилова

                                                                                            О. Муравйов