Постанова

від 23.04.2009 по справі 2-29/3853-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

2-29/3853-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 23 квітня 2009 р.                                                                                    № 2-29/3853-08  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМ. Остапенка,

суддів:Є. Борденюк, В. Харченка,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційне поданняЗаступника прокурора Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Сімеїзської селищної ради

на постановувід 02.06.2008 року

Севастопольського апеляційного господарського суду

у справі№ 2-29/3853-2008

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Учан-Су"

доСімеїзської селищної ради

3-тя особаЯлтинське міське управління земельних ресурсів

проспонукання укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки

В судове засідання з'явились представники сторін:

прокурорІвченко О.А.

позивачаПопович І.Я. (дов. від 26.03.2009)

Заслухавши суддю-доповідача –Є. Борденюк, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Учан-Су" звернулося з позовом до господарського суду (враховуючи уточнення та доповнення) про зобов'язання Сімеїзької селищної ради Автономної Республіки Крим укласти з позивачем договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 1,2 га, розташованої за адресою: Україна, АР Крим, м.Ялта, смт.Сімеїз, у районі санаторію ім.Баранова, кадастровий номер 0111949300:01:001:0111, за договірною ціною 2376120 грн. у редакції проекту договору позивача від 14.04.2008.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.04.2008 (суддя О.Башилашвілі), яке залишене без зміни постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.06.2008 (колегія суддів: О.Котлярова, І.Антонова, Г.Прокопанич), позовні вимоги задоволені у повному обсязі; зобов'язано Сімеїзьку селищну раду укласти з ТОВ "Учан-Су" договір купівлі-продажу земельної ділянки у редакції проекту договору позивача від 14.04.2008, а у випадку ухилення відповідача від укладення зазначеного договору, договір вважається укладеним з дня набрання рішення суду законної сили в редакції проекту договору позивача, що наявний в матеріалах справи.

Судові рішення попередніх інстанції мотивовані наступним.

На підставі рішення Сімеїзької селищної ради від 30 вересня 2005 року між Сімеїзькою селищною радою (Орендодавець) та Приватним підприємством "Учан-Су" (Орендар), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Учан-Су" було укладено договір оренди земельної ділянки від 16 листопада 2005 року.

Відповідно до пунктів 2, 8 Договору оренди земельної ділянки, Орендодавець передає, а Орендар приймає у володіння та користування земельну ділянку строком на 49 років, площею 1,2га, (розташована за адресою: Україна, Автономної Республіки Крим, м. Ялта, смт. Сімеїз, у районі санаторію ім. Баранова, кадастровий номер 0111949300:01:001:0111 для будівництва та обслуговування при реабілітації й профілактичного контролю стану здоров'я різних груп населення.

Згідно з пунктами 3, 4 зазначеного договору оренди земельної ділянки, сторонами було зазначено, що на земельній ділянці відсутні будь-які будівлі та споруди.

Договір оренди земельної ділянки від 16 листопада 2005 року був зареєстрований у Ялтинському відділенні КРФ ДП "УДЗК" при Держкомземі України, про що в державному реєстрі був зроблений запис від 16 грудня 2005 року за № 040502100023.

23 березня 2006 року між сторонами договору оренди було укладено додаткову угоду метою якої було визначення нового найменування та організаційно-правової форми Орендаря - Товариства з обмеженою відповідальністю "Учан-Су", в зв'язку з реорганізацією Приватного підприємства "Учан-Су", а також, уточнення переліку додатків до договору оренди.

Після завершення першого етапу будівництва, здійсненого позивачем на орендованій земельній ділянці - житлового будинку загальною площею 115,0 м.кв., рішенням виконавчого комітету Сімеїзької селищної ради від 26.10.2006 за № 421 позивачу оформлене право власності на об'єкти нерухомого майна та зареєстроване КП "Ялтинським БТІ" 27.11.2006 під №302.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Учан-Су" звернулось до Сімеїзької селищної ради з заявою про продаж земельної ділянки площею 1,2га, кадастровий номер 0111949300:01:001:0111 за адресою: смт. Сімеїз, вул. Баранова, 4-а, шляхом викупу Товариством з обмеженою відповідальністю "Учан-Су", як власником розташованого на цій ділянці об'єкту нерухомості.

За результатами розгляду зазначеної заяви Сімеїзькою селищною радою було прийняте рішення від 22 червня 2007 року № 8 "Про включення до переліку приватизації земельних ділянок несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності на землях Сімеїзької селищної ради", відповідно до якого орендована позивачем земельна ділянка була включена в перелік земельних ділянок, що підлягають приватизації.

На підставі даного рішення та договору з ліцензованим суб'єктом оцінної діяльності (Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримський інститут оцінки землі"), Товариством з обмеженою відповідальністю "Учан-Су" був підготовлений звіт про експертну грошову оцінку орендованої земельної ділянки, згідно з висновками якого, вартість земельної ділянки була визначена в сумі 2376120грн.

Звіт Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський інститут оцінки землі" від 25 жовтня 2007 року №140/2 про експертну оцінку одержав позитивний висновок державної експертизи землевпорядної документації від 05 грудня 2007 року №1205-07, проведеної Державним агентством земельних ресурсів України.

24 січня 2008 року Сімеїзькою селищною радою, за результатами розгляду питання про затвердження експертної оцінки земельної ділянки для подальшого викупу цієї ділянки позивачем, було прийняте рішення "Про відкладення розгляду питання до виконання робіт з розмежування земель державної та комунальної власності".

Позивач, вважаючи рішення Сімеїзької селищної ради про відкладення розгляду питання про затвердження експертної оцінки для подальшого викупу її, порушенням свого права на подальший викуп земельної ділянки, на якій розташовані об'єкти нерухомого майна, передбаченого ч.2 ст.127 Земельного кодексу України, звернувся до відповідача з відповідним листом з пропозицією підписати запропонований проект договору від 14.04.2008 купівлі-продажу земельної ділянки. Відповідач ухилився від підписання договору, що стало підставою для звернення  до суду.

Так як пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України  передбачено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а у відповідності до положень ч.2 ст.127 ЗК України позивач має право на викуп земельної ділянки, яка перебуває у нього в користуванні, та на якій розташовані об'єкти нерухомого майна, які є його власністю, ухилення відповідача від прийняття рішення про продаж спірної земельної ділянки є неправомірним.

Зважаючи на те, що запропонований позивачем проект договору купівлі-продажу земельної ділянки відповідає законодавчим вимогам до укладення такого договору, суди попередніх інстанцій ухваленими рішеннями зобов'язали відповідача укласти з позивачем договір у запропонованій редакції.

Заступник прокурора Автономної Республіки Крим звернувся до суду з касаційним поданням, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права та просить судові рішення у справі скасувати, відмовивши у позові.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційне подання підлягає до задоволення, виходячи з такого.

Відповідно до положень ч.6 ст.128 Земельного кодексу України рішення, зокрема селищної ради про продаж земельної ділянки, є підставою для укладення договору купівлі-продажу  земельної ділянки.

Рішення про відмову про продаж земельної ділянки, як і ухилення від прийняття відповідного рішення, може бути оскаржене до суду. Тобто, особа, право якої порушене шляхом зазначених вище дій або бездіяльності, може звернутися до суду про зобов'язання селищної ради прийняти відповідне рішення. А тому задоволення судами попередніх інстанцій позовних вимог про зобов'язання укласти договір в редакції позивача є передчасним. Крім того, договір вважається укладеним, коли між сторонами у справі погоджені його істотні умови. Договір купівлі-продажу не підписаний відповідачем не з підстав непогодження його істотних умов, а тому рішення суду про прийняття договору в редакції позивача, у тому числі його умов, які не є істотними, суперечить главі 53 ЦК України та главі 20 ГК України.

Разом з тим, відповідно до положень ч.2 ст.127 Земельного кодексу України у редакції, яка була чинною не момент звернення позивача до суду та ухвалення судових рішень, продаж земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам здійснюється на конкурентних засадах (аукціон), крім викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що є власністю покупців цих ділянок, у яких відсутні акції (частки, паї), що  належать державі.

Спірна земельна ділянка передана позивачу в оренду з метою будівництва та обслуговування центру реабілітації та профілактичного контролю стану здоров'я різних груп населення. Земельна ділянка відповідно до Українського класифікатора цільового використання землі має код 1.16 землі оздоровчого призначення (а.с. 27), яка була за рішеннями селищної ради від 30.12.2004 зарахована до земель запасу у зв'язку з припиненням права постійного користування радгоспу-заводу "Лівадія" як землею сільськогосподарського призначення (Державний акт на право постійного землекористування від 13.01.2000, а.с. 26). Рішенням виконавчого  комітету Сімеїзької селищної ради № 421 від 26.10.2006 оформлене за позивачем право власності на житловий будинок загальною площею 115,0 кв.м, що розташований на спірній земельній ділянці. На зазначений об'єкт нерухомого майна позивач посилається як на підставу виникнення у нього права викупу земельної ділянки у відповідності до ч.3 ст.127 Земельного кодексу України.

Однак, відповідно до положень ст.6 Житлового кодексу України жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється. Житлова забудова за категорією земель (ст.19 Земельного кодексу України) здійснюється на землях житлової та громадської забудови. Відповідно до п.16 договору оренди земельної ділянки зміна цільового використання орендованої земельної ділянки можлива лише за згодою орендодавця. Забудова центру реабілітації та профілактичного контролю стану здоров'я населення передбачає забудову дев'яти будівель та споруд згідно з ескізним проектом (а.с. 26), тобто забудову цілісного майнового комплексу, який і буде об'єктом нерухомого майна, і який у відповідності до ч.3 ст.127 Земельного кодексу України у редакції, що діяла на момент звернення до суду та ухвалення судових рішень, міг би бути підставою для викупу позивачем земельної ділянки.

Виходячи з наведеного, рішення та постанова у справі підлягають до скасування, у позові слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційне подання заступника прокурора Автономної Республіки Крим задовольнити.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.04.2008, постанову Севастопольського господарського суду від 02.06.2008 у справі № 2-29/3853-2008 скасувати.

У позові відмовити.

Головуючий, суддя                                                         М. Остапенко

          Судді:          Є. Борденюк

          В. Харченко